Рішення

від 16.09.2022 по справі 368/477/22

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/477/22

Провадження № 2/368/348/22

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"16" вересня 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий суддя Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання Балацька В.В.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза Л», - про визнання недійсною державної реєстрації права оренди, витребування майна та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, суд, -

В С Т А Н О В И В :

15.06.2022року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза Л», - про визнання недійсною державної реєстрації права оренди, витребування майна та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, в прохальній частині якої позивачка просила суд винести судове рішення, на підставі якого:

1. Усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання недійсною державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» на земельну ділянку площею 2.75 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ставівської сільської ради Обухівського району (Кагарлицького району) Київської області, кадастровий номер 3222287200:05:011:0008, що була проведена згідно додаткової угоди від 10.02.2018 р. та шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

2. Усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом івизнання недійсною державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» на земельну ділянку площею 2.75 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ставівської сільської ради Обухівського району (Кагарлицького району) Київської області, кадастровий номер 3222287200:05:011:0009, що була проведена згідно додаткової угоди від 10.02.2018 р. та шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

3. Усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання недійсною державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» на земельну ділянку площею 0.64 га для особистого селянського господарства, що розташована на території Ставівської сільської ради Обухівського району (Кагарлицького району) Київської області, кадастровий номер 3222287200:02:306:0023, що була проведена згідно додаткової угоди від 10.02.2018 р. та шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

4. Призначити по справі судову почеркознавчу експертизу оригіналів документів.

На вирішення експертів поставити наступні запитання:

- чи виконаний ОСОБА_1 підпис в графі «Орендодавець» в додаткових угодах від 10.02.2018 р. до договорів оренди земельних ділянок кадастровий номер 3222287200:05:011:0009, кадастровий номер 3222287200:05:011:0008 та кадастровий номер 3222287200:02:306:0023.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» оригінали додаткових угод від 10.02.2018 р. до договорів оренди земельних ділянок кадастровий номер 3222287200:05:011:0009. кадастровий номер 3222287200:05:011:0008 та кадастровий номер 3222287200:02:306:0023.

Оплату за проведення експертизи покласти на ОСОБА_1 .

Проведення експертизи доручити експертам Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Київ. вул. Смоленська, 6). і

5. Судові витрати стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л».

Позовні вимоги позивачка в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними обставинами та нормами права:

- Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ЯД № 654738 від 30.03.2006 р. ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 2.75 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ставівської сільської ради Обухівського району (Кагарлицького району) Київської області, кадастровий номер 3222287200:05:011:0008.

Також, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ЯБ №791317 від 30.03.2006 р. ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 2,75 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ставівської сільської ради Обухівського району (Кагарлицького району) Київської області, кадастровий номер 3222287200:05:011:0009.

Після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказані земельні ділянки успадкувала ОСОБА_1 (далі-Позивач), що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину від 09.11.2016 р., виданим державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Воловенко Р.П. за № 1-1759 та 1-1757.

Крім цього, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ЯЖ № 421571 від 08.09.2008 р. Позивач є власником земельної ділянки площею 0,64 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ставівської сільської ради Обухівського району (Кагарлицького району) Київської області, кадастровий номер 3222281200:03:316:0023.

Щодо всіх трьох земельних ділянок було укладено договори оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» (далі-Відповідач) строком на 7 років з дня державної реєстрації. Зокрема, щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222287200:05:011:0008 договір оренди б/н від 14.05.2015р. та щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222287200:05:011:0009 договір оренди б/н від 10.05.2015 р.

20.04.2018 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткові угоди до договорів оренди про заміну сторони договору, відповідно до яких замість ОСОБА_3 та ОСОБА_2 орендодавцем стала Позивач.

Також, щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222281200:03:316:0023, яка була власністю Позивача було укладено договір оренди б/н від 12.05.2015 р.

Договір оренди земельної ділянки № б/н від 10.05.2015 р. щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222287200:05:011:0008 було зареєстровано 26.05.2015 p., а отже строк оренди закінчився 26.05.2022 р.

Договір оренди земельної ділянки №б/н від 14.05.2015 р. щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222287200:05:011:0009 було зареєстровано 22.05.2015 p., а отже строк оренди закінчився 22.05.2022 р.

Договір оренди земельної ділянки №б/н від 12.05.2015 р. щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222281200:03:316:0023 було зареєстровано 22.05.2015 p., а отже строк оренди закінчився 22.05.2022 р.

Оскільки Позивач не бажала продовжувати оренду земельних ділянок на новий строк та поновлювати договори оренди, вона 13.01.2022 р. направила до Відповідача заяву, в якій зазначила, що вона не бажає продовжувати поновлювати із Відповідачем договори оренди земельних ділянок, так як бажає обробляти земельну ділянку самостійно.

Однак, після направлення вищезазначеної заяви Позивачем було з`ясовано, що існують додаткові угоди від 10.02.2018 р. до договорів оренди земельних ділянок, відповідно до яких було внесено зміни, а саме збільшено строк оренди до 17 років із правом пролонгації від дати його державної реєстрації.

Дізнавшись про вказані документи, Позивач звернула увагу на те, що підпис на додаткових угодах від імені орендодавця не належить їй, та виконаний іншою особою. При цьому, те що вказаний підпис не належить Позивачу вбачається із її паспорту, та з самих договорів оренди і додаткових угод до них.

Отже, на даний час наявні додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок, підпис на яких виконаний не Позивачем, тобто при їх укладанні та підписанні воля однієї із сторін на укладання додаткових угод була відсутня.

Частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільнішії в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

За правилами ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов 'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди іемсльної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між: власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чистинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 Цивільного кодексу України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

З урахуванням вказаного додаткові угоди до договорів оренди земельної ділянок від 10.02.2018 р. були укладені без вільного волевиявлення орендодавця, тобто Позивача, як сторони правочину, та не відповідали її внутрішній волі, оскільки вона додаткових угод не підписувала, а тому є всі підстави для визнання такого правочину недійсним на підставі ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Вказана позиція щодо недійсності договору, підпис в якому здійснено іншою особою, ніж стороною договору (встановлення факту відсутності волевиявлення особи на укладення договору), відображено у висновках Верховного Суду (наприклад, постанови від 11.06.2020 у справі № 141/875/17-ц. від 19.05.2020 у справі № 624/600/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 201/13235/15-ц. від 11.06.2018 у справі №916/613/17 та ін.).

Однак, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним. не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

За таких умов ВП ВС дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, позаяк цей спосіб захисту є неефективним. Натомість ефективним способом захисту права, в контексті фактичних обставин справи № 145/2047/16-ц, на думку ВГІ ВС, є усунення перешкод у користуванні належним власнику майном, тобто негаторний позов.

Отже, зі змісту вказаної правової позиції ВП ВС убачається, що залежно від фактичних обставин справи, належними способами захисту прав власника майна, що є предметом неукладеного (непідписаного) договору, слід розглядати звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, або про повернення такого майна як безпідставно набутого.

Таким чином, за умови, що Позивач не підписувала додаткові угоди та було відсутнє її волевиявлення на укладання таких додаткових угод, такі угоди є неукладеними, а належним способом захисту прав Позивача є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, або про повернення такого майна.

Незважаючи на відсутність волевиявлення орендодавця, тобто Позивача та неукладеність додаткових угод, державним реєстратором згідно вищевказаних додаткових угод було проведено державну реєстрацію права оренди Відповідача на земельні ділянки, що на даний час належать Позивачу, із збільшенням строку оренди до 17 років та правом пролонгації від дати його державної реєстрації.

У зв`язку з чим державну реєстрацію права оренди Відповідача, яка проведена з порушенням, також необхідно скасувати.

Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізйчних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та. що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Згідно з ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 103 Цивільного процесуального кодексу України суд призначає експертизу у справі для з 'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Виходячи з вищезазначеної норми Цивільного процесуального кодексу України для з ясування га доведення обставин, що мають значення для справи та потребують спеціальних знань призначається експертиза.

З метою доведення Позивачем належними та допустимими доказами факту того, що підпис на додаткових угодах до договорів оренди земельних ділянок не належить Позивачу, Позивачем буде надано висновок судової почеркознавчої експертизи.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між сторонами спору про право оренди на вказані вище земельні ділянки, оскільки Позивач не продовжувала строку дії договорів оренди і не підписувала додаткової угоди, тому оспорювані додаткові угоди є неукладеними. а отже подальше використання земельної ділянки без згоди власника, порушує права на користування та розпорядження зазначеною власністю Позивачем .

Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ніш.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке Позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку щодо обгрунтованності вимоги Позивача про повернення земельних ділянок, так як земельні ділянйи перебувають в користуванні Відповідача без належних правових підстав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96). від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 174, 175 Цивільного процесуального кодексу України, - позивачка просить задовольнити її позовні вимоги.

15.06.2022року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/447/22, провадження 2/368/348/22.

22.06.2022року Кагарлицьким районним судом було залишено позов без руху, надано позивачам термін на усунення недоліків, допущених при подачі позовної заяви (несплачений судовий збір в повному обсязі).

06.10.2021року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в загальному позовному порядку, призначено підготовче судове засідання на 10 год. 00 хв. 29.07.2022 року.

В судовомузасіданні,яке відбулося29.07.2022року,позивачка ОСОБА_1 вважала за необхідне провести підготовче судове засідання у відсутності предтавника відповідача (так як він повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи), та вважала за можливе закрити підготовче судове провадження та призначити справу до судового розгляду.

На призначенні експертизи не наполягала, так як переконана, що підписи в додаткових угодах належать не їй.

В судовезасідання,яке відбулося29.07.2022року,представник відповідача,-ТОВ «Роза Л»,-не з`явився,хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, - шляхом поміщення оголошення на офіційному веб сайті суду та направленням рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, - що підтверджується матеріалами справи, - текстом оголошення на офіційному веб сайті суду та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач не надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, відповідач не надсілав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи чи про слухання справи у відсутності його представника, відповідно, - неявку представника відповідача в підготовче судове засідання, яке відбулося 29.07.2022 року, - суд визнав неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню підготового судового засідання.

29.07.2022 року Кагарлицьким районним судом проведенопідготовче судовезасідання по даній справі (безучасті представникавідповідача), порезультатах проведенняякого судом на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процесуальну (без видалення до нарадчої кімнати) ухвалу про закриття підготовчого судового провадження в справі, та призначено справу до основного розгляду по суті на 16 год. 00 хв. 16.09.2022 року.

В судове засідання, яке відбулося 16.09.2022 року, позивачка ОСОБА_1 , - не з`явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте,- на адресу суду надійшла письмова заява позивачки, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовезасідання,яке відбулося16.09.2022року,представник відповідача,-ТОВ «Роза Л»,-не з`явився,хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, - шляхом поміщення оголошення на офіційному веб сайті суду та направленням рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, - що підтверджується матеріалами справи, - текстом оголошення на офіційному веб сайті суду та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач не надсілав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи чи про слухання справи у відсутності його представника, відповідно, - неявку представника відповідача в судове засідання, яке відбулося 16.09.2022 року, - суд визнав неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню судового засідання, та була підставою для проведення заочного розгляду справи з винесенням заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення заочного рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Що стосуєтьсявинесення заочногорішення, то, відповідно, враховуючи вищевикладені обставини судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі Глави 11 ЦПК «Заочний розгляд справи».

Згідно ст. 280 ЦПК України, - умови заочного розгляду справи:

1 Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

- відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

- відповідач не подав відзив;

- позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Як вбачається з позиції позивача, - вона не заперечувала проти заочного розгляду справи, та, відповідно, винесення заочного рішення.

Відповідач, - ТОВ «Роза Л», - повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - представник відповідача в судове засідання не з`явився 2 (два) рази поспіль.

Відповідач не надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у відсутності його представника, відповідно, - неявку представника відповідача в судові засідання суд визнав неповажною, та такою, яка не перешкоджала розгляду справи по суті без участі представника відповідача, - з винесенням заочного рішення.

Згідно ст. 281 ЦПК України, - порядок заочного розгляду справи:

1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст. 282 ЦПК України, - форма і зміст заочного рішення:

1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Згідно ст. 283 ЦПК України, - повідомлення про заочне рішення:

1. Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України, вручення судового рішення:

- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

Підсудність.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як вбачається з матеріалів справи, - даний спір виник сприводу нерухомого майна, а саме, - земельних ділянок, які розміщені на території Ставівської сільської ради Обухівського (Кагарлицького) району Київської області.

Відповідно, враховуючи предмет спору, та положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України, - даний спірпідсудний Кагарлицькомурайонному судуКиївської області, як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце виключна підсудність.

Сторонами по справі є:

- позивач, - фізична особа, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка село Стави Кагарлицького району Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 27 листопада 1996 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

-відповідач,-юридична особа,-Товариство зобмеженою відповідальністю«Роза -Л», 08700, Київська облать, Обухівський район, с. Семенівка, вул. Макаренка, 2, Код ЄДРПОУ 39633783.

Спір між вищевказаними сторонами виник в галузі зобов`язального права за наступних обставин:

-Відповідно додержавного актуна правоприватної власностіна землюсерія ЯД№ 654738від 30.03.2006р. ОСОБА_2 належалаземельна ділянка площею 2.75 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ставівської сільської ради Обухівського району (Кагарлицького району) Київської області, кадастровий номер 3222287200:05:011:0008.

Також,відповідно додержавного актуна правоприватної власностіна землюсерія ЯБ№791317від 30.03.2006р. ОСОБА_3 належалаземельна ділянка площею 2,75 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ставівської сільської ради Обухівського району (Кагарлицького району) Київської області, кадастровий номер 3222287200:05:011:0009.

Після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вищевказаніземельні ділянкиуспадкувала ОСОБА_1 (далі-Позивач), що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину від 09.11.2016 р., які видані державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Воловенко Р.П. за № 1-1759 та за № 1-1757, - відповідно.

Крім цього, відповідно додержавного актуна правоприватної власностіна землюсерія ЯЖ№ 421571від 08.09.2008р.Позивач євласником земельноїділянки площею 0,64 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ставівської сільської ради Обухівського району (Кагарлицького району) Київської області, кадастровий номер 3222281200:03:316:0023.

Позивачкою ОСОБА_1 щодо всіх трьох земельних ділянок було укладено договори оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» строком на 7 років з дня державної реєстрації.

Зокрема, щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222287200:05:011:0008, - договір оренди б/н від 14.05.2015р., та щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222287200:05:011:0009, - договір оренди б/н від 10.05.2015 р., - відповідно.

20.04.2018 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткові угоди до договорів оренди про заміну сторони договору, відповідно до яких замість ОСОБА_3 та ОСОБА_2 орендодавцем стала Позивач.

Також, щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222281200:03:316:0023, яка була власністю Позивача було укладено договір оренди б/н від 12.05.2015 р.

Договір орендиземельної ділянки № б/н від 10.05.2015 р. щодо земельної ділянки кадастровий номер3222287200:05:011:0008 було зареєстровано 26.05.2015 p., а отже строк оренди закінчився 26.05.2022 р.

Договір орендиземельної ділянки №б/н від 14.05.2015 р. щодо земельної ділянки кадастровий номер3222287200:05:011:0009 було зареєстровано 22.05.2015 p., а отже строк оренди закінчився 22.05.2022 р.

Договір орендиземельної ділянки №б/н від 12.05.2015 р. щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222281200:03:316:0023 було зареєстровано 22.05.2015 p., а отже строк оренди закінчився 22.05.2022 р.

Оскільки Позивач не бажала продовжувати оренду земельних ділянок на новий строк та поновлювати договори оренди, вона 13.01.2022 р. направила до Відповідача заяву, в якій зазначила, що вона не бажає продовжувати поновлювати із Відповідачем договори оренди земельних ділянок, так як бажає обробляти земельну ділянку самостійно.

Однак, після направлення вищезазначеної заяви Позивачем було з`ясовано, що існують додаткові угоди від 10.02.2018 р. до договорів оренди земельних ділянок, відповідно до яких було внесено зміни, а саме збільшено строк оренди до 17 років із правом пролонгації від дати його державної реєстрації.

Дізнавшись провказані документи,Позивач звернулаувагу нате,що підписна додатковихугодах відімені орендодавцяне належитьїй,та виконанийіншою особою. При цьому, те що вказаний підпис не належить Позивачу вбачається із її паспорту, та з самих договорів оренди і додаткових угод до них.

Отже, на даний час наявні додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок, підпис на яких виконаний не Позивачем, тобто при їх укладанні та підписанні воля однієї із сторін на укладання додаткових угод була відсутня.

Згідно ч.2ст.792Цивільного кодексуУкраїни відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч.1ст.627Цивільного кодексуУкраїни відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільніні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Згідно ст.93Земельного кодексуУкраїни,ст.1Закону України«Про орендуземлі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.6Закону України«Про орендуземлі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст.13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов 'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1ст.19Закону України«Про орендуземлі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Згідно ч.1ст.16Закону України«Про орендуземлі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ч.1ст.407Цивільного кодексуУкраїни право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між: власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Згідно ст.202Цивільного кодексуУкраїни правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.3ст.203Цивільного кодексуУкраїни волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зч.1ст.215Цивільного кодексуУкраїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чистинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 Цивільного кодексу України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

З урахуванням вказаного, - слід вважати, що додаткові угоди до договорів оренди земельної ділянок від 10.02.2018 р. були укладені без вільного волевиявлення орендодавця, тобто Позивача, як сторони правочину, та не відповідали її внутрішній волі, оскільки вона додаткових угод не підписувала, а тому є всі підстави для визнання такого правочину недійсним на підставі ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Вказана позиція щодо недійсності договору, підпис в якому здійснено іншою особою, ніж стороною договору (встановлення факту відсутності волевиявлення особи на укладення договору), відображено у висновках Верховного Суду (наприклад, постанови від 11.06.2020 у справі № 141/875/17-ц. від 19.05.2020 у справі № 624/600/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 201/13235/15-ц. від 11.06.2018 у справі №916/613/17 та ін.).

Однак,у постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 16червня 2020року усправі №145/2047/16-ц(провадження№ 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним. не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

За таких умов ВП ВС дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, позаяк цей спосіб захисту є неефективним. Натомість ефективним способом захисту права, в контексті фактичних обставин справи № 145/2047/16-ц, на думку ВГІ ВС, є усунення перешкод у користуванні належним власнику майном, тобто негаторний позов.

Отже, зі змісту вказаної правової позиції ВП ВС убачається, що залежно від фактичних обставин справи, належними способами захисту прав власника майна, що є предметом неукладеного (непідписаного) договору, слід розглядати звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, або про повернення такого майна як безпідставно набутого.

Таким чином, за умови, що Позивач не підписувала додаткові угоди та було відсутнє її волевиявлення на укладання таких додаткових угод, такі угоди є неукладеними, а належним способом захисту прав Позивача є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, або про повернення такого майна.

Незважаючи на відсутність волевиявлення орендодавця, тобто Позивача та неукладеність додаткових угод, державним реєстратором згідно вищевказаних додаткових угод було проведено державну реєстрацію права оренди Відповідача на земельні ділянки, що на даний час належать Позивачу, із збільшенням строку оренди до 17 років та правом пролонгації від дати його державної реєстрації.

У зв`язку з чим державну реєстрацію права оренди Відповідача, яка проведена з порушенням, також необхідно скасувати.

Згідно ч.1ст.3Цивільного процесуальногокодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1ст.5Цивільного процесуальногокодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізйчних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та. що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Згідно з ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.81Цивільного процесуальногокодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1ст.103Цивільного процесуальногокодексу України суд призначає експертизу у справі для з 'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Виходячи з вищезазначеної норми Цивільного процесуального кодексу України для з ясування та доведення обставин, що мають значення для справи та потребують спеціальних знань, - призначається експертиза.

З метою доведення Позивачем належними та допустимими доказами факту того, що підпис на додаткових угодах до договорів оренди земельних ділянок не належить Позивачу, Позивачем мав бути надано висновок судової почеркознавчої експертизи, проте, - позивачка не наполягала на призначенні експертизи, а сторона відповідача проігнорувала судовий процес, а тому суд, керуючись принципом змагальності, - вважає за можливе винести судове рішення без призначення експертизи, так як де факто, - відповідачем не оспорюється той факт, що підписи на додаткових уодах, - не належать позивачці ОСОБА_1 .

Згіфдно ст.ст. 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.2ст.16Цивільного кодексуУкраїни способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між сторонами спору про право оренди на вказані вище земельні ділянки, оскільки Позивач не продовжувала строку дії договорів оренди і не підписувала додаткової угоди, тому оспорювані додаткові угоди є неукладеними. а отже подальше використання земельної ділянки без згоди власника, порушує права на користування та розпорядження зазначеною власністю Позивачем .

Згідно ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ніш.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке Позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку щодо обгрунтованності вимоги Позивача про повернення земельних ділянок, так як земельні ділянйи перебувають в користуванні Відповідача без належних правових підстав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96). від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Отже,власник земельноїділянки вправізахищати своєпорушене правона користуванняземельною ділянкою,спростовуючи фактукладення договоруоренди земельноїділянки умотивах негаторногопозову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1ч.3ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.2ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно ч.1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1ч.2ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Згідно ч.6ст.141ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Що стосується судового збору, то суд зазначає наступне:

- в матеріалах справи міститься квитанція № 41845540 1 від 22.02.2022 року, з якої вбачається, що позивачкою по справі, - ОСОБА_1 при подачі позову було сплачено судовий збір в розмірі 2977 (дві тисячі дев`ятьсот сімдесят сім) грн. 20 коп.

Враховуючи вищевикладені матеріали справи в частині судового збору, та положення ч. 1 ст. 133, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, - слід стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати у виді сплаченого позивачкою судового збору при подачі позовної заяви.

В матеріалах справи інших документально підтверджених витрат, пов`язаних з розглядом справи, - немає, а тому питання про такі витрати судом в даному випадку не вирішується.

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовували позовну заяву позивачка, - в судовому засіданні підтвердилися належними та допустими доказами, що, відповідно, - тягне за собою задоволення позову;

- із встановлених обставин випливають цивільні правовідносини, зокрема, - які знаходяться в проекції зобов`язального права, та земельного права;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст. 202, ч. 3 ст. 203,ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 407, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 638, ч. 2 ст. 792 ЦК України, ст. 93 ЗК України, ст.ст. 1, 6, 13, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», висновки Верховного Суду, - постанови від 11.06.2020 у справі № 141/875/17-ц, від 19.05.2020 у справі № 624/600/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 201/13235/15-ц, від 11.06.2018 у справі №916/613/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19);

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення в повному обсязі;

- судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивачки;

- підстав для допущення судового рішення до негайного виконання, - немає.

- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 202, ч. 3 ст. 203,ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 407, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 638, ч. 2 ст. 792 ЦК України, ст. 93 ЗК України, ст.ст. 1, 6, 13, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», висновками Верховного Суду, - постанови від 11.06.2020 у справі № 141/875/17-ц, від 19.05.2020 у справі № 624/600/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 201/13235/15-ц, від 11.06.2018 у справі №916/613/17, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), ч. 1 ст. 30, ст.ст. 133, 137, 141, п. 1 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 264 266, 268, 272, 280 283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза Л», - про визнання недійсною державної реєстрації права оренди, витребування майна та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, - задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання недійсною державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» на земельну ділянку площею 2.75 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ставівської сільської ради Обухівського району (Кагарлицького району) Київської області, кадастровий номер 3222287200:05:011:0008, що була проведена згідно додаткової угоди від 10.02.2018 р. та шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

Усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом івизнання недійсною державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» на земельну ділянку площею 2.75 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ставівської сільської ради Обухівського району (Кагарлицького району) Київської області, кадастровий номер 3222287200:05:011:0009, що була проведена згідно додаткової угоди від 10.02.2018 р. та шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

Усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання недійсною державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» на земельну ділянку площею 0.64 га для особистого селянського господарства, що розташована на території Ставівської сільської ради Обухівського району (Кагарлицького району) Київської області, кадастровий номер 3222287200:02:306:0023, що була проведена згідно додаткової угоди від 10.02.2018 р. та шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Роза Л», 08700, Київська область, Обухівський район, с. Семенівка, вл. Макаренка, 2, Код ЄДРПОУ 39633783, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки село Стави Кагарлицького району Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 1996 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , кошти всумі 2977(двітисячі дев`ятьсотсімдесят сім)грн.20коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене на умовах та в порядку, який передбачено ст. 284 ЦПК України.

Згідно ст. 284 ЦПК України:

- заочне рішення може буте переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

- заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

- строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На підставі ч. 5 ст. 272 ЦПК України надіслати копію даного рішення сторонам по справі протягом двох днів з дня його складення.

Суддя: Закаблук О.В.