Ухвала

від 08.03.2023 по справі 916/144/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/144/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кондратової І.Д.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя Волков Р.В.)

від 15.03.2021

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Богацька Н.С., судді - Савицький Я.Ф., Поліщук Л.В.)

від 31.01.2023

у справі за позовом Міністерства оборони України

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський автомобільний ремонтний завод",

за участю Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України,

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2017 року Міністерство оборони України (далі - Міністерство, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактова" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 21.09.2015, укладеного між відповідачами (далі - Договір).

2. Позов обґрунтований тим, що Договір за своєю правовою природою є договором факторингу та в частині суб`єктного складу сторін суперечить статтям 1077, 1079 ЦК України та статтям 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки новий кредитор - відповідач 1, який за договором є фактором, не мав станом на дату укладення договору та не має спеціального статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення фінансових послуг, у зв`язку з чим не має права надавати фінансові послуги та бути фактором у спірному договорі.

3. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

4. 15.03.2021 рішенням Господарського суду Одеської області, ухваленим за результатами нового розгляду справи, позовну заяву задоволено, визнано недійсним Договір.

5. Суд першої інстанції врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 щодо характерних ознак договору факторингу, та виходив з того, що Договір за своєю правовою природою є договором факторингу, який за суб`єктним складом суперечить вимогам чинного законодавства, а саме: статті 1079 Цивільного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 та частини першої статті 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки укладений відповідачем-1 як фактором, який не включений до Державного реєстру фінансових установ, не має статусу фінансової установи та не мав право здійснювати факторингові операції.

Суд дійшов висновку, що спірний договір порушує права та інтереси Міністерства оборони України, яке має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору, стороною якого воно не є, однак є єдиним засновником, учасником та суб`єктом управління майном Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" (далі - Підприємство), право вимоги за зобов`язаннями якого є предметом спірного у цій справі договору.

Оскільки Міністерство оборони України було залучене до участі у справі про банкрутство Підприємства як орган управління державним (військовим) майном банкрута, безпосередньо зацікавлене у здійсненні дій, направлених на збереження майна (коштів) цього Підприємства, тому вчинення дій, направлених на виявлення та оспорення правочинів, предметом яких є заборгованість Підприємства, укладених з порушенням законодавства, є належним та ефективним способом захисту прав позивача.

6. 27.01.2022 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права та інтереси позивача у цій справі не порушені, оскільки Підприємство є самостійним суб`єктом господарювання, який несе відповідальність належним йому майном у правовідносинах, що мають зобов`язальний характер, а Міністерство оборони України як орган управління цим підприємством не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність Підприємства.

8. Постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.09.2022 постанову скасовано, справу передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

9. Касаційний господарський суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки суд не дослідив обставини наявності у Міністерства оборони України порушених прав та/або інтересів спірним правочином, існування заінтересованості у визнанні його недійсним; не перевірив належним чином висновки місцевого господарського суду щодо цих обставин, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства при вирішенні питання щодо наявності порушених прав та/або інтересів позивача.

Суд залишив поза увагою обставину того, що у справі про банкрутство Підприємства до реєстру вимог кредиторів були включені вимоги відповідача 1 за спірним договором, який, як встановили суди попередніх інстанцій, суперечить вимогам чинного законодавства, не з`ясував, чи набув відповідач-1 внаслідок його включення до реєстру вимог кредиторів статусу учасника зборів кредиторів боржника та чи призвело це (якщо призвело, то яким чином) до порушення прав та/або інтересів позивача.

10. За результатами нового розгляду постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2021 залишено без змін.

11. Суд апеляційної інстанції врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 1-23-32/135-08-4825, ухваленій за результатом розгляду у межах справи про банкрутство позовних вимог Міністерства оборони України, зокрема про визнання недійсними правочинів (аукціону та договору), стороною яких Міністерство оборони України не було, та погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності прав за позовом, що належать Міністерству оборони України, з огляду на особливості провадження у справах про банкрутство державних підприємств.

Також суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що Договір, який за своєю правовою природою є договором факторингу, укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки укладений відповідачем 1 як фактором, який не включений до Державного реєстру фінансових установ та не є фінансовою установою, тому не мав права здійснювати факторингові операції.

12. 20.02.2023 відповідач 1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

13. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

14. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

15. У касаційній скарзі скаржник визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є пункти 1 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.

16. В обґрунтування підстави передбаченої пунктом 1 частини другої зазначеної статті, заявник вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки розглянули спір з позовними вимоги до Товариства, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (справа № 1-23-32/135/08-4825), і необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання про передачу справи за виключною підсудністю для розгляду Господарським судом Одеської області. Суди не врахували висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

17. Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання щодо передачі справи для розгляду до Господарського Суду Одеської області; порушив вимоги частини п`ятої статті 310 ГПК України; не повно і не всебічно дослідив умови спірного договору.

18. Натомість, у разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами першою та третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

19. У разі посилання на не дослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це вплинуло на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

20. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

21. Таким чином, такою підставою оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд може бути відхилення не всіх клопотань, а саме клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

22. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені в цій статті.

24. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

25. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.

26. У касаційній скарзі скаржник визначив підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, проте не обґрунтував, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою та третьою статті 310 цього Кодексу (конкретний пункт) призвело до прийняття незаконних судових рішень у цій справі у взаємозв`язку із визначеним скаржником пунктом підстави для касаційного оскарження.

27. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

28. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 ГПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

29. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі № 916/144/17 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга в цій частині вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова