Ухвала

від 30.05.2023 по справі 916/144/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/144/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.,

за участю представника позивача - Доброва Ю.І. (самопредставництво)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя Волков Р.В.)

від 15.03.2021

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Богацька Н.С., судді - Савицький Я.Ф., Поліщук Л.В.)

від 31.01.2023

у справі за позовом Міністерства оборони України

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський автомобільний ремонтний завод",

за участю Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України,

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2017 року Міністерство оборони України (надалі - Міністерство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" (надалі - Товариство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова" (надалі - Компанія) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 21 вересня 2015 року, укладеного між відповідачами, за яким Товариство набуло право вимоги до Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" (надалі - Підприємство) за договором № 50 від 05 вересня 2008 року.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір, який за своєю правовою природою є договором факторингу, в частині суб`єктного складу сторін суперечить нормам статей 1077, 1079 ЦК України та статей 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки Товариство, новий кредитор, не має спеціального статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення фінансових послуг, у зв`язку з чим не має права надавати фінансові послуги та бути фактором у спірному договорі.

3. Справа № 916/144/17 розглядалася господарськими судами неодноразово.

4. Господарський суд Одеської області рішенням від 15.03.2021, ухваленим за результатами нового розгляду справи № 916/144/17, позов задовольнив.

5. Суд дійшов висновку, що оспорюваний договір є договором факторингу, за суб`єктним складом суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки Товариство не включено до Державного реєстру фінансових установ, не має статусу фінансової установи та не мав право здійснювати факторингові операції. Договір порушує права та інтереси Міністерства, який є органом управління державним (військовим) майном банкрута, безпосередньо зацікавлене у здійсненні дій, направлених на збереження майна, зокрема коштів зазначеного Підприємства, а тому вчинення дій, направлених на виявлення та оспорення правочинів, предметом яких є заборгованість Підприємства, укладені з порушенням законодавства.

6. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 27.01.2022 скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що спірний договір за своєю правовою природою є договором факторингу та суперечить вимогам чинного законодавства. За висновком суду апеляційної інстанції права та інтереси Міністерства у цій справі не порушені, оскільки Міністерство не є стороною договору, Підприємство є самостійним суб`єктом господарювання, який несе відповідальність належним йому майном у правовідносинах, що мають зобов`язальний характер, а орган управління цим Підприємством не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність зазначеного державного підприємства.

8. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сам факт відступлення права вимоги до боржника не свідчить про порушення прав Міністерства. У результаті укладення оспорюваного договору не змінився обсяг майнових зобов`язань, оскільки до нового кредитора перейшли права у тому ж розмірі, що існували у первісного кредитора; не змінився і строк їх погашення. Суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.10.2018 у справі № 916/2005/17.

9. Постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2022 було скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

10. Постанова обґрунтована такими висновками:

- висновок суду апеляційної інстанції, що права та інтереси Міністерства не порушені, є передчасним, оскільки був зроблений без застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні цього питання, без належного дослідження обставин того, в чому саме полягає заінтересованість позивача, які його права та інтереси порушує оспорюваний правочин;

- висновок суду апеляційної інстанції, що Міністерство, як орган управління, не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність Підприємства не є за своєю суттю висновком про відсутність порушених прав та/або інтересів, не обґрунтовує та не доводить обставини відсутності у Міністерства заінтересованості у визнанні недійсним договору;

- обставини наявності у Міністерства порушених прав та/або інтересів, існування заінтересованості у визнанні його недійсним не були досліджені судом апеляційної інстанції належним чином;

- при виникненні обставин неплатоспроможності боржника орган, що здійснює управління майном боржника, може мати законний та обґрунтований інтерес як щодо боргових зобов`язань боржника, так і щодо ефективного розпорядження, використання чи реалізації майна боржника у судових процедурах;

- Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 1-23-32/135-08-4825 дійшов висновку, що у межах справи про банкрутство позивач - Міністерство має законний інтерес у збереженні майнового комплексу боржника як особи, щодо якої Міністерство здійснює управлінські майнові функції і такий інтерес може не збігатися за своєю метою з метою, досягнення якої прагне сам боржник у майновій сфері. Верховний Суд визнав наявність прав за позовом, що належать Міністерству оборони України, саме з огляду на особливості провадження у справах про банкрутство державних підприємств;

- у цій справі № 916/144/17 при вирішенні питання щодо наявності порушених прав та/або інтересів Міністерства оспорюваним правочином слід враховувати положення законодавства, що визначають порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури;

- суд залишив поза уваги, що у справі про банкрутство Підприємства до реєстру вимог кредиторів були включені вимоги Товариства за оспорюваним договором, який, як встановили суди, суперечить вимогам чинного законодавства. Суд не з`ясував, чи набув відповідач-1 внаслідок його включення до реєстру вимог кредиторів статусу учасника зборів кредиторів боржника та чи призвело це (якщо призвело, то яким чином) до порушення прав та / або інтересів позивача;

- правовідносини у справах № 916/2005/17 та № 916/144/17 не є подібними. У справі № 916/2005/17 факт укладення спірного правочину з порушенням чинного законодавства не був встановлений судами попередніх інстанцій, новим кредитором стала особа, яка набула право вимоги та права кредитора у справі про банкрутство Підприємства у законний спосіб.

11. За результатами нового розгляду Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 31.01.2023 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

12. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оспорюваний правочин за своєю правовою природою є договором факторингу, оскільки на його підставі новий кредитор фактично набув право одержати прибуток у вигляді різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, та ціною такої вимоги, встановленої даним договором. Цей договір за суб`єктним складом суперечить нормам статей 1077, 1079 ЦК України та статей 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

13. Суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.04.2019 у справі про банкрутство № 1-23-32/135-08-4825, що Міністерство у межах справи про банкрутство має законний інтерес у збереженні майнового комплексу боржника як особи, щодо якої Міністерство здійснює управлінські майнові функції і такий інтерес може не збігатися з метою, досягнення якої прагне сам боржник у майновій сфері, а також те, що у справі про банкрутство Підприємства до реєстру вимог кредиторів були включені вимоги Товариства за спірним договором, тому погодився з висновком суду першої інстанції про наявність у Міністерства прав за позовом.

14. 20.02.2023 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15. Підставами касаційного оскарження судового рішення скаржник визначив пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

16. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає:

- спір підвідомчий господарському суду, який розглядає справу про банкрутство Підприємства. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 вересня 2022 у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21), щодо застосування норми частини другої статті 7 КУзПБ;

- суди неповно дослідили умови договору про відступлення права вимоги, не врахували, що за умовами договору новий кредитор мав сплатити первісному кредитору вартість відступлених вимог. Та обставина, що новий кредитор не доплатив 378 000,00 грн може вказувати на порушення умов договору. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 07 вересня 2022 у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21), що відступлення права вимоги не за "номінальною вартістю" вимоги не свідчить, що таке відступлення відбулось на підставі договору факторингу. Учинений відповідачами правочин не є договором факторингу не тому, що право вимоги відступлене за "номінальною вартістю", а тому, що спірний договір відповідає визначенню договору купівлі-продажу, наведеному у статті 655 ЦК України" (пункти 9.10 та 9.14);

- суд апеляційної інстанції не виконав вказівки, що були викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2022, зокрема, щодо з`ясування, чи набув відповідач-1 внаслідок його включення до реєстру вимог кредиторів статусу учасника зборів кредиторів боржника та чи призвело це (якщо призвело, то яким чином) до порушення прав та / або інтересів позивача, що є порушенням частини п`ятої статті 310 ГПК України;

- суд апеляційної інстанції без постановлення окремої ухвали, необґрунтовано, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 07 вересня 2022 у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21), відхилив клопотання позивача щодо передачі для розгляду до Господарського суду Одеської області справи № 916/144/17 про визнання недійсним договору у межах провадження про банкрутство Підприємства (справа № 1-23-32/135-08-4825), що є порушенням вимог частини другої статті 232, статті 234, частини четвертої статті 236 ГПК України.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.04.2023 відкрито касаційне провадження та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

18. 25.04.2023 та 08.05.2023 до Верховного Суду від Міністерства та Прокурора надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких просять скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначають, що:

- юрисдикція розгляду спору про недійсність оспорюваного договору визначається за загальними правилами відповідно до статті 20 ГПК України, що відповідає висновку Великої Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2019 року у справі № 918/420/16 (провадження № 12-130гс18, пункти 32-34);

- висновок Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 07 вересня 2022 у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21) щодо юрисдикційності господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, стосується інших правовідносин. Зокрема, у цій справі розглядався спір про недійсність правочину, який мас ознаки такого, що прикриває договір доручення щодо виконання обов`язку боржника іншою особою, наслідком учинення та виконання якого стало виведення грошових коштів боржника у процедурі банкрутства;

- скаржник не обґрунтував визначену ним підставу касаційного оскарження, що передбачена пунктом 4 статті 287 ГПК України, оскільки підставою для передачі на новий розгляд може бути лише відхилення не всіх клопотань, а лише клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

- скаржник необґрунтовано посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 07 вересня 2022 у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21) щодо відсутності ознак факторингу у договорі, оскільки у цій справі, що переглядається, у постановах від 16.04.2019 та 02.09.2022 Верховний Суд зробив висновок, що спірний договір за своєю правовою природою є договором факторингу, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства;

- аргументи скаржника, що знову ставить під сумнів правильність наданої у постанові судом апеляційної інстанції правової оцінки оспорюваного договору про відступлення права вимоги суперечить принципу правової визначеності та обов`язковості судових рішень.

19. 09.05.2023 до Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

20. При вивченні матеріалів касаційної скарги колегією суддів з`ясовано, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2023 (оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.02.2023) прийнято до розгляду справу № 910/8115/19 (910/13492/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс" в особі ліквідатора Шевцова Євгена Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Тек Україна", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", про визнання договору недійсним у межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем пауер інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс" про банкрутство за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у цій справі. Призначено справу № 910/8115/19 (910/13492/21) до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

21. Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній справі розглядається питання необхідності відступлення від висновків щодо застосування статей 512-519, 656, 1077- 1079 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.08.2021 у справі № 639/6370/18, від 10.08.2021 у справі № 755/7758/19, від 04.10.2021 у справі № 712/10515/17, від 19.01.2022 у справі № 766/10404/19, від 26.01.2022 у справі № 761/41749/19, від 08.06.2022 у справі № 723/779/20 про те, що умови оспорюваного договору про передання права грошової вимоги з отриманням первісним кредитором від нового кредитора оплати меншої, ніж номінальна вартість такої вимоги, та/або з правом на стягнення додаткових нарахувань, штрафних санкцій, процентів, тощо, якщо їх суми не були в повній мірі компенсовані первісному кредитору, свідчить про проведення факторингової операції. Відтак, суду слід дати відповідь на питання, чи може безумовно вважатися "платою" новому кредитору (фактору), що є обов`язковою та кваліфікуючою умовою договору факторингу, формальна імовірність отримання новим кредитором прибутку у вигляді різниці між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та його ціною за договором про відступлення права вимоги?

22. Таким чином, правовідносини у справі, що нині переглядається Верховним Судом, та у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) є подібними.

23. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідно синах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

24. З урахуванням викладеного, оскільки для надання правової оцінки правовідносинам у справі, яка переглядається, має значення правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження згідно з приписами пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та ухвали Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21).

Керуючись пунктом 7 частини першої статті 228, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 916/144/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/8115/19 (910/13492/21).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко