Постанова

від 16.06.2010 по справі 4-137

ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД КИЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

П О С Т А Н О В А

16 червня 2010 року місто Київ

Суддя військового місцевого суду Київського гарнізону підполковника юстиції ВЕРЛАНОВ С.М., при секретарі судового засідання ГЕРАСІМОВІЙ О.О., за участю заступника військового прокурора Дарницького гарнізону підполковника юстиції КРУПІЯ І.Я., скаржника адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового місцевого суду скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 на постанову заступника військового прокурора Дарницького гарнізону майора юстиції ОСОБА_2 від 14 травня 2010 року про порушення кримінальної справи стосовно начальника служби артилерійського озброєння військової частини 3077 капітана ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

14 травня 2010 року заступник військового прокурора Дарницького гарнізону майор юстиції ОСОБА_2, за результатами вивчення матеріалів наглядової перевірки в сфері додержання посадовими особами військової частини 3077 вимог законодавства України щодо збереження життя і здоров'я виніс постанову про порушення кримінальної справи стосовно начальника служби артилерійського озброєння вказаної частини капітана ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України.

До військового місцевого суду Київського гарнізону надійшла скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3, в якій він просить скасувати вказану вище постанову, як незаконну, а також у звязку з цим як наслідок - постанову старшого слідчого військової прокуратури Дарницького гарнізону від 18 травня 2010 року про відсторонення ОСОБА_12 від займаної ним посади.

В обґрунтування скарги захисник посилається на те, що оскаржувана постанова винесена в порушення вимог ч.2 ст.94 КПК України за відсутності достатніх підстав, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.424 КК України. Зокрема, на його думку, зазначена постанова прокурором винесена на підставі не перевірених пояснень потерпілого ОСОБА_5 про застосування фізичного насильства до нього з боку ОСОБА_12 та, при цьому, не взято до уваги матеріали службового розслідування, відповідно до яких ОСОБА_12 фізичного насильства до потерпілого не застосовував. У звязку з цим, на думку скаржника, слідчим безпідставно відсторонено ОСОБА_12 від займаної ним посади, чим порушено його конституційні права та свободи.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_3 наполягали на задоволенні даної скарги, та крім того захисник доповнив, що прокурор, приймаючи рішення про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_12 не перевірив обставини поганого самопочуття ОСОБА_13 під час несення служби в наряді, а також можливість ОСОБА_14 почути будь - які звуки з побутової кімнати підрозділу, в якій знаходилися ОСОБА_12 і ОСОБА_13

Прокурор в суді вважав необхідним скаргу захисника залишити без задоволення, посилаючись на те, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_4 порушена за наявності достатніх законних приводів та підстав, викладених в оскаржуваній постанові від 14 травня 2010 року і з дотриманням вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України, а тому не може бути скасована.

Вивчивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, оскаржувану постанову прокурора, проаналізувавши доводи скарги, заслухавши пояснення скаржника адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, думку прокурора, вважаю необхідним залишити скаргу без задоволення з наступних підстав.

За змістом ст. ст. 94, 97, 98, 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя повинен зясовувати такі питання: чи були наявними на час порушення справи приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину в діях конкретної особи, чи були законними джерела отримання таких даних, які стали підставою для винесенення постанови про порушення справи, чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок. При цьому суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як видно зі змісту постанови прокурора та матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, оскаржувана постанова за змістом відповідає вимогам ст. 130 КПК України, приводом до порушення кримінальної справи було безпосереднє виявленя прокурором ознак злочину під час перевірки, проведеної на підставі письмової заяви ОСОБА_5 від 6 травня 2010 року, який суд оцінює як належний в контексті ст. 94 КПК України привід для порушення кримінальної справи, а в результаті перевірки таких даних встановлено ОСОБА_12, як особу, яка вчинила дії, котрі містять ознаки злочину.

Згідно з вимогами ст.97 та ч. 2 ст. 98 КПК України прокурор зобовязаний прийняти щодо таких даних одне з рішень, передбачених ч. 2 ст. 97 того ж кодексу, а якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, справу має бути порушено щодо цієї особи.

За таких обставин, оскаржуване рішення про порушення кримінальної справи за результатами перевірки, прийнято прокурором на підставі належного процесуального приводу для його прийняття, в межах наданих ч. 1 та ч. 2 ст. 97 КПК України повноважень, а відтак компетентною особою, та у спосіб, передбачений ст. 130 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Як вбачається з матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, всупереч доводам скарги, вони містять достатньо даних про обставини, що ОСОБА_12, будучи незадоволений проходженням військової служби підлеглим йому по службі молодшим сержантом ОСОБА_5, застосував до нього фізичне насильство, внаслідок чого заподіяв потерпілому травму лівого вуха. Ці дані містять: письмова заява та пояснення потерпілого ОСОБА_5, пояснення: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_15, матеріали службового розслідування по факту травмування ОСОБА_5, дані медичної довідки про знаходження ОСОБА_13 на стаціонарному лікуванні у ЛОР відділенні Центрального госпіталю МВС України у звязку з отриманою травмою вуха, а також висновок судово - медичної експертизи, які суд визнає законними джерелами.

Що стосується обгрунтованності і доведенності інформації, яка міститься у вказаних джерелах, що ставиться під сумнів адвокатом ОСОБА_3, то ці питання моюуть бути вирішені судом тільки при розгляді справи по суті.

Таким чином, в розпорядженні прокурора були встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що вказували на наявність ознак злочинів в діях громадянина ОСОБА_12.

Окільки в судовому засіданні встановлено, що 14 травня 2010 року заступник військового прокурора Дарницького гарнізону виніс постанову про порушення кримінальної справи стосовно громадянина ОСОБА_12 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.424 КК України з дотриманням вимог ст.ст. 94, 97 та 98 КПК України, то скарга адвоката ОСОБА_3 задоволенню не підлягає за її безпідставністю.

У зв'язку з викладеним не може бути задоволена скарга адвоката МАТВІЙЧУКА і в іншій частині.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.8 Загальною декларацією прав людини 1948 року, ст.2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч. 1 ст. 64 Конституції України, ст. 236-8 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 на постанову заступника військового прокурора Дарницького гарнізону майора юстиції ОСОБА_2 від 14 травня 2010 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України - залишити без задоволення.

На постанову може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону України протягом семи діб з дня її винесення.

ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ.

КОПІЯ ЗВІРЕНА З ОРИГІНАЛОМ:

СУДДЯ ВІЙСЬКОВОГО МІСЦЕВОГО

СУДУ КИЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ ВЕРЛАНОВ С.М.

До того ж, на стадії порушення кримінальної справи від слідчого не вимагається остаточної правової кваліфікації дій правопорушника, яка під час розслідування справи може бути змінена та уточнена.

та, крім того, доповнив, що в матеріалах, які стали підставою для порушення кримінальної справи, відсутні дані про те, що ВІЯЗЛОВСЬКИЙ діяв з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою з ОСОБА_12, а також в подальшому привласнив і розпорядився викраденим. Фактичну вартість викрадених картин слідчим не встановлено, а фахівцями зроблені лише припущення щодо їх вартості, без огляду оригіналів картин. Тому, на думку скаржника, у слідчого не було достатніх приводів і підстав, передбачених ст.94 КПК Країни, для порушення кримінальної справи стосовно ВІЯЗЛОВСЬКОГО за ч.4 ст.191 КК України