Рішення

від 10.03.2023 по справі 466/2111/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/2111/22

Провадження № 2/466/406/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді Зими І.Є.

секретаря с/з Колодій Я.П.

представника відповідачів Новосядло В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець, директора Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець - ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

07.04.2022р. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець, директора Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець - Петринки Павла Зіновійовича про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та стягнення моральної шкоди . Зокрема, позивач просила, остаточно уточнивши вимоги : стягнути із Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24.03.2022 за період з 28 березня 2022 року по час ухвалення рішення у даній справі ; та стягнути солідарно із Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець та ОСОБА_2 на її користь заподіяну моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) грн.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.03.2022р. у справі №466/5382/21 її поновлено на роботі на посаді вчителя початкових класів Закладу загальної середньої освіти №87 з 07 червня 2021року та постановлено стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також визнано незаконними накази щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи від 19.03.2021р. та від 07.06.2021р. Рішення суду в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

28.03.2022 р. ОСОБА_1 подала директору учбового закладу ОСОБА_2 заяву про необхідність видачі не збирається і поновлювати її на посаді вчителя не буде.

У зв`язку із невиконання негайно рішення суду від 24.03.2022р. а також у зв`язку із поновленням ОСОБА_1 на посаді вчителя, вбачається незаконне звільнення, що позбавило її можливості на час звільнення влаштуватись на роботу за спеціальністю, а відтак, це призвело до моральних страждань, оскільки в учнівському середовищі було безпідставно створено вкрай негативне враження відносно неї як вчителя. Моральні страждання продовжуються навіть і після рішення суду від 24.03.2022р., оскільки відповідачі насміхаються над рішенням суду та стверджують, що не будуть його виконувати. Відтак, вважає, що установа та її директор ОСОБА_2 повинні нести солідарну відповідальність за заподіяну моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. Вважає, що строк звернення до суду про стягнення моральної шкоди у трудових відносинах розпочинає свій сплив з моменту винесення судом рішення у справі про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а саме з 24.03.2022р., відтак і звернулася до суду 07.04.2022р. та просить суд задоволити позов повністю.

Спрощене позовне провадження у справі відкрито ухвалою від 13.04.2022р.

Відповідачі скористались своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому проти позову категорично заперечили. Свою позицію мотивують тим, 14.04.2022р., не маючи ще повного тексту Рішення суду від 24.03.2022р., ОСОБА_1 . Наказом від 14.04.2022р. №01-08/60 - поновлена на роботі з 07.06.2021р. Повний текст Рішення суду отримано ОСОБА_2 , в приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова - 15 квітня 2022р., що підтверджується підписом на заяві про видачу повного тексту рішення та долучена до матеріалів справи. Рішенням суду від 24.03.2022р. встановлено, що 24 березня 2022р., розгляд справи відбувся за відсутності представника Закладу освіти. З моменту видачі наказу №01-08/60 від 14.04.2022р. про поновлення на роботі з 07.06.2021р. ОСОБА_1 , що підлягало негайному виконанні згідно рішення суду від 24.03.2022р., ОСОБА_1 нараховані та виплачені кошти в частині негайного виконання рішення суду, про що виданий відповідний Наказ №01-08/61 від 15.04.2022р. Звертає увагу суду на передчасність позовних вимог, зокрема, що вимога про оплату середнього заробітку за час затримки рішення суду не є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина друга ст. 233 КЗпП України, та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 94 КЗпП України, на які посилається Позивачка.

Відповідачі стверджують, що відповідальність за невиконання негайно рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника можлива лише за відсутністю наявних поважних причин роботодавця, наводять поважні причини, а відтак стверджують, що така вимога не може бути задоволена.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то така на думку відповідачів , не підлягає до задоволення, оскільки позивачкою не доведено заподіяння такої шкоди закладом освіти, а вимога про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 заявлена до неналежного відповідача, що є наслідком відмови у її задоволенні. Більше того, така позовна вимога заявлена із пропуском строку позовної давності та за відсутності клопотання про його поновлення.

Правом на надання відповіді на відзив позивачка не скористалась.

Ухвалою суду від 18.07.2022р., за клопотанням представника позивачки, було зупинено провадження у даній справі, до набрання законної сили рішення у цивільній справі № №466/5382/21 за позовом ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 01.02.2023р. у справі поновлено провадження у справі, так як перестали існувати обставини , що були підставою для його зупинення.

На подані 07.02.2023 зміни (уточнення) позовних вимог, представник відповідачів долучила письмові пояснення, в яких спростовує позицію представника Позивачки, просить суд відмовити в їх задоволені повністю. Свою позицію обґрунтовує, що рішення суду від 24.03.2022р. про поновлення позивачки на роботі є належним чином виконане, остання поновлена на роботі, сплачені усі необхідні суми, відсутнє будь-яке злісне невиконання рішення суду, наявні усі поважні причини та підстави у видачі наказу про поновлення на роботі позивачки саме 14.04.2022р., а не в день оголошення рішення суду від 24.03.2022р., під час проголошення якого відповідачі не були присутні. Посилається на Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який є спеціальним законом в умовах воєнного стану в частині регулювання трудових відносин, а відповідальність роботодавця у даному випадку не може мати місце. Окрім того, звертає увагу на практику Верховного суду від 24.01.2019р. у справі №760/9521/15-ц, де Верховний суд вказує, що необхідно розуміти під затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, а саме - необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення на роботі без поважних причин, негайно після його проголошення. Посилається на висновки Великої палати Верховного суду від 17.04.2018р. у справі №523/9076/16-ц, в яких суд зробив висновок, про необхідність відмови у позові, якщо позов пред`явлений до неналежного відповідача, зокрема, у даній справі - директора ОСОБА_2 , оскільки останній не є і не був боржником у справі про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а Заклад освіти є комунальною власністю ЛМР, що відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"), за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відтак, така вимога не може бути задоволена, як така, що заявлена до неналежного відповідача. Щодо стягнення моральної шкоди із Закладу освіту у розмірі 100 000 грн., вважає таку безпідставну та необґрунтовану з підстав незаподіяння такої, а більше того у виплаті усіх належних сум та належного виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Вказує, що позивачка пропустила свій строк звернення до суду про стягнення моральної шкоди у трудовому спору, що підтверджується правовими висновками, викладеними у постанові ВС від 24.05.2021р. у справі №607/3323/19,та вбачається із роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 16 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк (стаття 233 КЗпП України). Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. В подальшому подав до суду заяву про завершення розгляду справи у його відсутності, з врахуванням доказів, наданих сторонами.

Представник відповідачів в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві та письмових поясненнях, просила суд відмовити у задоволені позову повністю. Заявила, що після ухвалення рішення по суті позовних вимог, суду будуть надані докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.03.2022р. рішенням Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/5382/21 - визнано незаконним та скасовано наказ директора Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець № 01-07/46 від 19 березня 2021 року «Про результати вивчення скарги ОСОБА_3 «Про оголошення вчителю та класному керівнику 1 класу ОСОБА_1 догани». Визнано незаконним та скасовано наказ директора Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець № 01-08/160 від 07 червня 2021 року «Про результати розслідування заяви « ОСОБА_4 » про звільнення з роботи вчителя початкових класів ОСОБА_1 . Позивачка поновлена на посаді вчителя початком класів Закладу загальної середньої освіти №87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець з 07.06.2021р. Стягнуто з Закладу загальної середньої освіти №87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.06.2021р. по день ухвалення судового рішення з розрахунку 852,99 грн. за кожен робочий день. Стягнуто з Закладу загальної середньої освіти №87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець в дохід держави судовий збір в розмірі 992,40 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24.11.2022р. рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24.03.2022р. залишено без змін, апеляційну скаргу Закладу загальної середньої освіти №87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець - без задоволення. Ухвалою від 24.11.2022р. апеляційне провадження в частині приєднання до апеляційної скарги закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти №87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець про визнання наказу про догану та звільнення з роботи незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -закрито.

Ухвалою від 11.01.2023р. Верховний суд у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець про визнання наказу про догану та звільнення з роботи незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовив у зв`язку із малозначністю справи.

ОСОБА_2 є директором середньої школи №87 м. Львова з 15.08.1996р. відповідно до наказу відділу народної освіти Шевченківського райвиконкому від 14.08.1996р. №325-К (а.с. 24 ). Сучасна назва школи - Заклад загальної середньої освіти №87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець.

14.04.2022р. Закладом загальної середньої освіти №87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець видано наказ №01-08/60, яким на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24.03.2022р. - ОСОБА_1 поновлена на роботі з 07.06.2021р. ( а.с. 25)

Відповідно до наказу від 15.04.2022р. №01-08/61 ОСОБА_1 нараховані та виплачені кошти в частині негайного виконання рішення суду. (а.с. 26)

Наказом від 14.04.2022р. №01-07/55 затверджено педагогічне навантаження вчителя початкових класів ОСОБА_1 (а.с.27).

Судом встановлено, що повний текст рішення суду від 24.03.2022р. ОСОБА_2 отримав - 15.03.2022р., що підтверджується підписом на його заяві, оскільки останній не був присутній під час його оголошення. У тексті рішення вказано (сторінка 6 абз. 5 та 6), «у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами».

Відповідно до Наказу Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №102р від 10.03.2022р., (а.с.45), у зв`язку із введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022, керуючись листом МОН України від 06.03.2022р. №1/3371-22, враховуючи поселення тимчасово внутрішньо переміщених осіб у закладах освіти Львівської міської територіальної громади, з метою створення безпечних умов для учасників освітнього процесу закладів загальної середньої та позашкільної освіти, 1. Керівникам закладів загальної середньої освіти Львівської МТГ наказано: Забезпечити організацію освітнього процесу для учнів 1-11 класів закладів загальної середньої освіти Львівської МТГ із використанням технологій дистанційного навчання з 14 березня 2022р. до прийняття окремого рішення. п. 1.3. - призначити відповідальну особу за організацію освітнього процесу для учнів з числа внутрішньо переміщених осіб з використанням технологій дистанційного навчання; п. 1.4. - забезпечити організацію освітнього процесу для учнів з числа внутрішньо переміщених осіб з використанням технологій дистанційного навчання за заявою одного з батьків за місцем тимчасового перебування; п.1.7. - організувати облік учнів з числа внутрішньо переміщених осіб та надати довідку (при потребі) за підсумками навчання та інше.

На виконання Наказу Управління освіти від 10.03.2022р. №102р, Директором Закладу освіти, Відповідачем виданий Наказ від 11.03.2022р. №01-07/45 «Про організацію освітнього процесу ЗЗСО №87 ЛМР імені Ірини Калинець», (а.с. 46). У Закладі освіти з 14.03.2022р. та до кінця навчального року проводилось дистанційне навчання як для учнів школи, так і учнів переселенців, які тимчасово разом із батьками проживали у закладі освіти.

Верховний Суд постановою у справі N 760/9521/15-ц від 24.01.2019 роз`яснив, що слід вважати затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі. Ним зокрема зазначено, що за змістом норм статті 236 Кодексу законів про працю України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Тобто, затримка наявна лише тоді, коли у роботодавця існує обов`язок, проте він його не виконує з власної волі (без поважних причин).

Судом встановлено, що наказом від 14.04.2022р. позивачка поновлена на роботі, їй виплачені суми згідно рішення суду від 22.03.2022р. в частині негайного виконання, та остання допущена до роботи згідно наказу від 14.04.2022р. про педагогічне навантаження вчителя початкових класів . Суд критично ставиться до твердження представника позивачки щодо фактичного її допущення до роботи лише 18.04.2022р., оскільки з моменту її поновлення в усіх закладах загальної середньої освіти проводились дистанційні навчання до закінчення навчального року.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, з 24 лютого 2022 року тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, з подальшим його продовженням, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені Конституцією України, а саме: статтею 43 ("Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується").

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 15 березня 2022р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Ч.3 ст. 8 Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Відповідно до листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1, Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», від 02.12.1997р. №671/97-ВР, Статуту ТПП України, на підставі ст.ст. 14, 14-1, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», з подальшим його продовженням.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення із закладу освіти з 28.03.2022р. по 18 квітня 2022р. (за 15 робочих днів) у розмірі 12 794, 85 грн. становить незначний проміжок часу в умовах воєнного стану, а відтак складає поважні причини невиконання Рішення суду у день його проголошення, тобто 24.03.2022р., що звільняє роботодавця закладу освіти, за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці.

Суд також враховує, що обставини, у зв`язку з чим сталась така затримка виконання рішення є поважними, не з вини відповідача. Військова агресія росії призвела до економічної кризи в цілому в країні, та конкретно призвела до наслідків затримки виконання зазначеного рішення суду, на проголошенні якого представник відповідача не був присутній, а заклад освіти з 14.03.2022р., згідно наказу Управління освіти Департаменту гуманітарної політики ЛМР №102р від 10.03.2022р. прийняв у своїх стінах внутрішньо-переміщених осіб, діти яких навчались та проживали у школі впродовж до кінця навчального року. Відповідальним за навчальний процес, проживання ВПО - є директор школи, відповідач.

Ці обставини свідчать про те, що у відповідача, та як представника закладу освіти, не було можливості саме 24.03.2022р., в день проголошення рішення суду про поновлення ОСОБА_1 , видати наказ про її поновлення, і в його діях відсутні ознаки протиправності та бездіяльності по відношенню до позивачки.

В обґрунтування своїх вимог позивачкою стверджуються про порушення відповідачем її оплати праці, у зв`язку із чим остання застосовує норми ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Однак такі твердження не відповідають законодавству.

За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці, тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18).

Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина перша статті 233 КЗпП України).

Судом встановлено, що на момент подання позову, а саме 07.04.2022р. , позивачці невідомо було про порушення чи непорушення свого права. Отже, окрім того, така вимога є передчасною, оскільки така позовна вимога не є спором про оплату праці.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди солідарно з ОСОБА_2 , як директора школи та школи, зокрема, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження ділової репутації та інше. Також суд повинен виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 як директора школи, та школи моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., позивачка покликається на його неналежну поведінку та небажання, зокрема ним особисто, виконувати рішення суду про поновлення її на роботі, на те, що вона морально страждала відсутністю місця праці, а також те, що її страждання продовжуються і після винесення судом рішення суду про її поновлення.

Так, судом встановлено, що відповідно до Статуту (а.с.163-169 ) Заклад загальної середньої освіти №87 ЛМР імені Ірини Калинець знаходиться у комунальній власності Львівської міської ради. Відповідно до п. 1.4. Статуту Засновник школи - Львівська міська рада, уповноважений орган - управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, який делегував повноваження відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, а отже, позовна вимога про стягнення солідарно моральної шкоди із ОСОБА_2 , як директора та фізичної особи - заявлена до неналежного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Крім того, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, оскільки останньою не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження того, що діями відповідача, закладу освіти їй завдано моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не доведено і необґрунтовано сам розмір моральної шкоди у сумі 100 000 грн.

Крім того, вимога про відшкодування моральної шкоди, яку представник позивачки пов`язував із незаконним звільненням та стражданнями позивачки від такого звільнення і після винесення рішення про її поновлення на роботі заявлена із пропущенням строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 16 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", до вимог про відшкодування моральної шкоди, у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк (стаття 233 КЗпП України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що представник позивачки звернувся до суду про скасування наказу про звільнення ОСОБА_5 - 14.06.2021р, що і вказано у рішенні Шевченківського районного суду від 24.03.2022р., а про стягнення моральної шкоди - 07.04.2022р., зі спливом 10 місяців з часу коли він дізнався про порушення свого права.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, оскільки до вимог про відшкодування моральної шкоди, у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується установлений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, а представник позивачки пов`язував її право на компенсацію такої шкоди саме з незаконним звільненням, тобто з порушенням прав у сфері трудових відносин, які були предметом розгляду у справі № 466/5382/21, де у рішенні Шевченківського районного суду від 24.03.2022р. вказано, що позивачка звернулась до суду - 14.06.2021р., то представником позивачки заявляється така позовна вимога лише - 07.04.2022р. із пропущенням строку звернення до суду. (така правова позиція знаходить відображення у постанові ВС від 24.05.2021р. у справі №607/3323/19 та в силу ч.4 ст. 263 ЦПК України є обов`язково для судів першої інстанції).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю, в тому числі і щодо стягнення солідарно моральної шкоди.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.233, 236, 237- 1, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Законом України "Про правовий режим воєнного стану", ст.ст. 274-279 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець, директора Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець - ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду , за період з 28 березня 2022 по 18 квітня 2022 року у розмірі 12 794 грн. 85 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Заклад загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець ; м. Львів вул. Замарстинівська, 11, Код ЄДРПОУ 23888672 ;

Відповідач : директор Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець - ОСОБА_2 ; м. Львів вул. Замарстинівська, 11.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного його тексту.

Повний текст судового рішення виготовлено до 10 березня 2023 року.

Суддя І. Є. Зима