Ухвала

від 07.08.2023 по справі 466/2111/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 466/2111/22

провадження № 61-10783ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець на постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець, директора Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець - Петринка Павла Зіновійовича про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець, директора Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець - Петринки П. З. про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року у справі № 466/5382/21 її поновлено на роботі на посаді вчителя початкових класів Закладу загальної середньої освіти № 87 з 07 червня 2021року та постановлено стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також визнано незаконними накази щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи від 19 березня 2021 року та від 07 червня 2021 року. Рішення суду в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

28 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до директора учбового закладу Петринки П. З. із заявою про необхідність видати наказ та негайного поновити її на роботі за рішенням суду, на що отримала відмову.

У зв`язку із незаконним притягненням її до дисциплінарної відповідальності та незаконним звільненням, що встановлено рішенням суду, вона була позбавлена можливості на час звільнення влаштуватися на роботу за спеціальністю, зазнала моральних страждань, оскільки в учнівському середовищі безпідставно створено негативне враження відносно неї як вчителя. Моральні страждання продовжуються навіть і після рішення суду від 24 березня 2022 року, оскільки відповідачі насміхаються над рішенням суду та стверджують, що не будуть його виконувати. Відтак, вважала, що установа та її керівник - директор Петринка П. З. мають нести солідарну відповідальність за завдану їй моральну шкоду, як незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності та звільненням, так і відмовою виконати рішення суду про поновлення її на роботі, яке допущено до негайного виконання.

Враховуючи викладене та з урахуванням уточнень, просила суд стягнути із Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року за період з 28 березня 2022 року до 18 квітня 2022 року (15 робочих днів) у розмірі 12 794,85 грн; стягнути солідарно із Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець та Петринки П. З. на її користь 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, місцевий суд дійшов висновку про поважність причин невиконання відповідачем - Закладом загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець рішення суду про поновлення позивачки на роботі, яке судом допущено до негайного виконання, і відповідно про відсутність підстав про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив з того, що позивачкою пропущений тримісячний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 березня 2023 року заяву Петринки П. З. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Петринки П. З. 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року за період з 25 березня 2022 року до 14 квітня 2022 року у розмірі 11 941,86 грн. Стягнуто із Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності та незаконним звільненням і 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. Провадження у частині вимог ОСОБА_1 до директора Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець Петринки П. З. про відшкодування моральної шкоди закрито. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 березня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду про поновлення позивачки на роботі від 24 березня 2022 року не було допущено до негайного виконання і було виконано 14 квітня 2022 року, тобто лише через 15 робочих днів. Визначаючи розмір відшкодування, апеляційний суд звернув увагу, що сформульована позивачкою сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн є необґрунтованою та такою, що не відповідає засадам розумності та справедливості, оскільки компенсація моральної шкоди в її грошовому еквіваленті має на меті забезпечити покращення психоемоційного стану особи, забезпечивши почуття справедливості, а не безпідставне збагачення.

14 липня 2023 року Заклад загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позову та залишити в силі в цій частині рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 березня 2023 року.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2022 року розгляд цієї справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки відповідно до положень статей 19, 274 ЦПК України спір є малозначним.

Львівський апеляційний суд вирішував цю справу без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову у справі (112 794,85 грн) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди у розмірі 112 794,85 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів «а», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Наведені заявником обставини, які, на його переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права, а тому, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет спору, ціну позову (112 794,85 грн) та устелену судову практику, вважає, що справа № 466/2111/22 є малозначною.

Верховний Суд дійшов переконання, що заявник не зазначив у чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції.

Посилання заявника на помилковість висновку суду першої інстанції щодо малозначності справи є безпідставними з огляду на те, що ціна позову у цій справі становить 112 794,85 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом враховано, що заявник оскаржує постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2023 року тільки в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець на постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець, директора Закладу загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець - Петринка Павла Зіновійовича про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний