Рішення

від 03.03.2023 по справі 757/19579/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19579/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Рябошапко М.О.

за участю:

представника позивача - Льовочкіної В.М.

представника відповідача - Шилкова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена»</a>, третя особа - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про вселення та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житлом,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена»</a> (далі - ТОВ «Дельмар Арена», товариство) у якому просив: визнати за позивачем майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що розташована на 9 поверсі загальною площею 129,79 кв.м, житловою - 83,52 кв.м; вселити позивача до квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язати ТОВ «Дельмар Арена» не перешкоджати позивачу у вільному користуванні цією квартирою; забезпечити вільний доступ до квартири, передати ключи від вхідних дверей, технічний паспорт на квартиру та всю технічну документацію на неї; стягнути з відповідача на його користь 120 000,00 грн моральної шкоди.

На обґрунтування заявлених вимог позивач указує про те, що 11 січня 2011 року він був обраний суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) та зарахований до штату цього суду. У зв`язку з тим, що він свого житла не мав, його було постановлено на квартирний облік.

30 вересня 2011 року на підставі рішення житлово-побутової комісії йому була виділена трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 122,9 кв. м, яка була передана ВССУ для розподілу Головним управлінням житлового забезпечення КМДА відповідно до акта приймання-передачі від 07 вересня 2011 року №203.

У 2012 році фінансування будівництва цього будинку було припинено, тому на підставі акта від 29 листопада 2012 року №261 між Головним управлінням житлового забезпечення КМДА та ВССУ квартира АДРЕСА_2 , площею 122,9 кв. м була замінена на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що розташована на 9 поверсі загальною площею 129,79 кв.м, житловою 83,52 кв.м.

Розпорядженням Печерської РДА від 26 березня 2013 року №197 «Про надання службової квартири» затверджено рішення керівництва ВССУ та 28 березня 2013 року позивачу видано ордер №012741, після чого його місце проживання було зареєстроване за цією адресою.

Згідно з розпорядженням від 04 жовтня 2013 року №530 за клопотанням ВССУ спірна квартира була виключена із числа службових.

У зв`язку з тим, що квартира потребувала значного ремонту, однак розпочати ремонт позивач не міг у зв`язку з невведенням будинку в експлуатацію, який переносився з вини забудовника.

У 2020 році позивач дізнався про введення цього будинку в експлуатацію, однак відповідач в особі директора Турчина О.Л. заперечував права позивача на спірну квартиру та рекомендував звернутися до КМДА, оскільки має документи про сплату КМДА вартості цієї квартири.

Ураховуючи наведене майнові права позивача на спірну квартиру порушує саме відповідач.

В той же час, згідно з листом Департаменту будівництва та житлового забезпечення від 22 листопада 2019 року №056/93-7299 адресованому забудовнику будинку на АДРЕСА_3 у зв`язку з введенням будинку в експлуатацію департамент просив терміново надати інформацію про присвоєння зазначеному будинку поштової адреси та технічні параметри квартир за обмірами БТІ. У листі також зазначено про надходження від забудовника до департаменту 32 квартир, в тому числі квартири АДРЕСА_4 , яка згідно з ордером була надана позивачу.

За викладених обставин саме відповідач чинить дії, які перешкоджають йому у вселенні і вільному користуванні спірною квартирою. Ненадання позивачу технічної документації на квартиру, а також інші дії і бездіяльність унеможливлюють проведення ремонтних робіт, укладення відповідних договорів, у тому числі договору найму житла, оплати комунальних платежів грубо порушують майнові права позивача.

Крім того, діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює в 120 000,00 грн, оскільки позивач постійно відчуває душевні страждання, підвищений артеріальний тиск, головні болі, приниження, суттєво змінився його спосіб життя, завдано шкоди його діловій репутації.

На підставі наведеного, позивач просив про задоволення позову.

До позовної заяви позивач додав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру із забороною будь-кому вчиняти будь-які дії з нею, мотивуючи тим, що відповідач чинить перешкоди в користуванні квартирою, доступі до неї, а також активно розпродає квартири та нежитлові приміщенні в будинку, що вбачається з офіційного сайту відповідача, що може свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині визнання за позивачем майнових прав та вселення в трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 129,79 кв.м, жилою 83,52 кв.м, розташовану на 9 поверсі.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року заяву позивача про забезпечення позву задоволено. Накладено арешт на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , розташованій на 9 поверсі загальною площею 129,79 кв.м, житловою 83,52 кв.м, із забороною будь-кому вчиняти будь-які дії з нею, що належать Київській міській державній адміністрації.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження.

11 січня 2021 року до суду від ТОВ «Дельмар Арена» надійшов відзив на позовну заяву, мотивований необґрунтованістю заявлених вимог, адже чинним законодавством України не передбачено визнання майнових прав на квартиру на підставі ордера на право зайняття службового жилого приміщення. Позивач обрав не належний спосіб захисту. Житлове приміщення в багатоповерховому будинку придатне для заселення після введення цього будинку в експлуатацію, будинок АДРЕСА_5 був зданий в експлуатацію 05 квітня 2019 року. Для того, щоб житлове приміщення набуло статусу службового, забудовник після введення житлового будинку в експлуатацію повинен передати житлові приміщення відповідним органам місцевого самоврядування, які в свою чергу повинні прийняти і рішення про включення цих житлових приміщень до числа службових та зареєструвати право власності на ці приміщення, однак житлові приміщення будинку АДРЕСА_5 не передавалися відповідному органу місцевого самоврядування, будь-яких рішень цих органів про включення цих житлових приміщень до числа службових не могли бути прийняті, та, як наслідок, не міг бути виданий ордер на право зайняття службового приміщення - спірної квартири, оскільки цього будинку у 2011-2013 роках не існувало. Доказів, що спірна квартира є комунальною або державною формою власності не надано. Крім того, згідно з нормами чинного законодавства ордер дійсний протягом 30 днів, тобто на момент подання позову ордер від 28 березня 2013 року № 012741 є недійсним.

ТОВ «Дельмар Арена» не є належним відповідачем, оскільки відповідно до норм чинного законодавства не є тією особою, яка відповідальна за передання службових житлових приміщень для вселення, тому в задоволенні позовних вимог позивача про вселення слід відмовити. Вимоги щодо зобов`язання ТОВ «Дельмар Арена» не перешкоджати у вільному користуванні квартирою, забезпечити вільний доступ до квартири, передати ключі від вхідних дверей, техпаспорт, всю технічну документацію на квартиру та відшкодування моральної є похідними вимогами від двох перших позовних вимог, тому не можуть бути задоволені, оскільки визнання майнових прав на квартиру та вселення в квартиру є безпідставними.

08 лютого 2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач зазначав про те, що ТОВ «Дельмар Арена» є належним відповідачем у зазначеній справі, оскільки, відповідач не визнає законних прав позивача на спірну квартиру. Всі рішення органу місцевого самоврядування щодо спірної квартири є чинними, ніхто їх не оскаржував, та процесуальні терміни їх оскарження сплинули, а сам відповідач перешкоджає вселенню позивача. Крім цього, відповідач ігнорує акт від 26 квітня 2011 року щодо передачі спірної квартири третій особі. Цей акт також ніким не оскаржений. Разом з цим, його дружина 25 серпня 2015 року придбала у відповідача у цьому будинку паркомісце, повністю оплативши відповідачу його вартість, однак до цього часу паркомісце їй не передано. Заперечення відповідача викладені у відзиві є безпідставними.

27 квітня 2021 року адвокат Льовочкіна В. М. як представник ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про уточнення предмета та підстав позову, в якій просила вселити позивача в трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 129,79 кв.м, жилою - 83,52 кв.м. Зобов`язати ТОВ «Дельмар Арена» не чинити перешкод ОСОБА_3 у вільному користуванні трикімнатною квартирою АДРЕСА_1 загальною площею 129,79 кв.м, жилою - 83,52 кв.м, та усунути їх шляхом передачі ключів від вхідних дверей до квартири, а також ключів та/або інших технічних засобів, за допомогою яких здійснюється доступ до будинку, в якому знаходиться квартира та на територію, на якій він розміщений. Сягнути з відповідача 120 000,00 грн моральної шкоди. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Цього ж дня адвокат Льовочкіна В. М. як представник ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про залишення без розгляду позовної вимоги, в якій просила залишити без розгляду позов у частині вимоги про визнання за ОСОБА_3 майнових прав на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Також, 27 квітня 2021 року адвокат Льовочкіна В. М. як представник ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про витребування доказів, у якій просила витребувати у ТОВ «Дельмар Арена» план поверху, на якому знаходиться спірна квартира. Витребувати у ТОВ «Дельмар Арена» технічний паспорт та іншу технічну документацію на спірну квартиру.

28 квітня 2021 року від Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надійшли пояснення на позов, мотивоване наявністю правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 в частині його вселення до спірної квартири; забезпечення йому вільного доступу до цієї квартири шляхом передання ключів від вхідних дверей та технічного паспорта на квартиру.

Пунктом 76 рішення КМДА від 10 липня 2003 року №638/798 «Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» передано ТОВ «Сантанна» за умови виконання пункту 76.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 3 роки земельну ділянку площею 0,52 га для будівництва житлового будинку та об`єктів соціальної сфери на АДРЕСА_6 . За пунктом 76.1 цього рішення ТОВ «Сантанна» повинно передати Головному управлінню житлового забезпечення 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі пункту 50 рішення Київської міської ради від 28 грудня 2002 року №232/392 «Про бюджет м. Києві на 2003 рік».

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою і ТОВ «Сантанна» 05 листопада 2003 року укладено договір оренди земельної ділянки на АДРЕСА_6 зареєстрований за № 1064. 23 травня 2011 року між ТОВ «Сантанна» і Київською міською радою укладено договір про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

На виконання вказаних рішень Київської міської ради та договорів оренди ТОВ «Сантанна» актами від 26 квітня 2011 року №75, від 27 квітня 2011 року №80 та від 05 травня 2011 року № 85 було передано до Головного управління житлового забезпечення (Департамент будівництва та житлового забезпечення) 32 квартири загальною площею 3630,43 кв.м у житловому будинку АДРЕСА_6 .

На підставі відповідних рішень та розпоряджень ОСОБА_3 як судді ВССУ видано ордер на спірну квартиру, який в законному порядку недійсним не визнавався, також позивач зареєстрований за спірною адресою.

Ухвалою суду від 12 липня 2021 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у товариства план поверху, а також технічний паспорт та іншу технічну документацію на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 129,79 кв.м.

Згідно із розпорядженням керівника апарата Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року № 418 у зв`язку зі смертю судді ОСОБА_5 справу передано на повторний авторозподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 листопада 2021 року у справі № 757/19579/20-ц визначено склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бусик О. Л.

09 листопада 2021 року справу передано судді Бусик О.Л.

Ухвалою судді від 09 листопада 2021 року справу прийнято до свого провадження та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22 грудня 2021 року підготовче провадження у справі закінчено та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 22 грудня 2021 року клопотання представника позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог задоволено, залишено без розгляду позовну вимогу щодо визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

22 липня 2021 року до суду від ТОВ «Дельмар Арена» надійшли письмові пояснення, мотивовані тим, що відповідач не здійснює безпосереднє будівництво об`єкта на АДРЕСА_5 , а є тільки його інвестором.

Відповідно до умов плану санації, затвердженого ухвалою Господарського суду м. Києва від 21 червня 2013 року у справі №44/474-46/501-б, ТОВ «Дельмар Арена» зобов`язався здійснити у повному обсязі фінансування завершення будівництва жилого будинку на АДРЕСА_6 та підземного паркінгу в обмін на визначену зазначеним договором частку об`єкта будівництва.

ТОВ «Дельмар Арена» повністю виконало свої зобов`язання згідно з планом санації, проінвестувало завершення будівництва об`єкта, який було введено в експлуатацію, що підтверджується сертифікатом ДАБІ України серії ІУ №163190951167 від 02 квітня 2019 року.

Саме тому відповідач не має у своєму розпорядженні документи, які просить витребувати позивач, оскільки не є забудовником цього об`єкта. Жодних зобов`язань перед позивачем відповідач не має з огляду на відсутність будь-яких правових підстав для передачі позивачу документів на нерухоме майно для його подальшого вселення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, який просила задовольнити, з наведених у ньому підстав.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, який просив залишити без задоволення, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на вказану позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Суд установив, що пунктом 76 рішення КМДА від 10 липня 2003 року № 638/798 «Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» передано ТОВ «Сантанна» за умови виконання пункту 76.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 3 роки земельну ділянку площею 0,52 га для будівництва житлового будинку та об`єктів соціальної сфери на АДРЕСА_6 .

Згідно з пунктом 76.1 вказаного рішення ТОВ «Сантанна» повинно передати Головному управлінню житлового забезпечення 10 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі пункту 50 рішення Київської міської ради від 28 грудня 2002 року №232/392 «Про бюджет м. Києва на 2003 рік».

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою і ТОВ «Сантанна» 05 листопада 2003 року укладено договір оренди земельної ділянки на АДРЕСА_6 зареєстрований за № 1064. Цим же договором передбачений обов`язок ТОВ «Сантанна» передати Головному управлінню житлового забезпечення 10 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі пункту 50 рішення Київської міської ради від 28 грудня 2002 року № 232/392 «Про бюджет м. Києва на 2003 рік».

Пунктом 1 рішення Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 131/6347 ТОВ «Сантанна» поновлено зазначений договір оренди земельної ділянки. 23 травня 2011 року між ТОВ «Сантанна» та Київською міською радою укладено договір про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

На виконання вказаних рішень Київської міської ради та договорів оренди ТОВ «Сантанна» актами від 26 квітня 2011 року № 75, від 27 квітня 2011 року № 80 та від 05 травня 2011 року № 85 було передано до Головного управління житлового забезпечення (Департамент будівництва та житлового забезпечення) 32 квартири загальною площею 3 630,43 кв. м у житловому будинку АДРЕСА_6 .

Вищевказані обставини сторони не оспорюють.

Наказом ВССУ від 11 січня 2011 року № 28к суддю ОСОБА_3 зараховано до штату ВССУ з 11 січня 2011 року.

Згідно з актом від 26 квітня 2011 року №75, складеним директором ТОВ «Сантанна» Лященко А.Й. з однієї сторони та начальником Головного управління житлового забезпечення Денисенко В.М. з другої, перший передав, а другий прийняв 4 квартири загальною площею 514,94 кв.м у рахунок 10 % відрахувань площі за будинок АДРЕСА_6 , відповідно до рішення Київради від 10 липня 2003 року № 638/798.

07 вересня 2011 року за актом №203 складеним начальником Головного управління житлового забезпечення Денисенко В.М. з однієї сторони та керівником апарату ВССУ Капустинський В.А. з другої сторони, перший передав, а другий прийняв квартиру АДРЕСА_7 .

Згідно з витягом з протоколу засідання житлово-побутової комісії ВССУ від 30 вересня 2011 року судді ВССУ ОСОБА_3 виділено житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_8 .

Згідно з актом від 29 грудня 2012 року №261, складеним начальником Головного управління житлового забезпечення Денисенко В.М. та керівником апарату ВССУ Капустинський В.А. з другої сторони, перший передав, а другий прийняв квартиру АДРЕСА_9 . В замін другий передав, а перший прийняв квартиру АДРЕСА_7 .

Розпорядженням Печерської РДА від 01 лютого 2013 року №68 «Про включення квартир до числа службових» квартиру АДРЕСА_9 включено до числа службових ВССУ.

Розпорядженням Печерської РДА від 26 березня 2013 року №197 затверджено рішення керівництва ВССУ про надання службової трикімнатної квартири АДРЕСА_10 судді ОСОБА_3 на родину з семи осіб.

Згідно з ордером № 012741, який виданий на підставі розпорядження Печерської РДА від 26 березня 2013 року №197, 28 березня 2013 року ОСОБА_3 , який працює в ВССУ суддею на сім`ю із семи осіб на час роботи на цій посаді надано службове приміщення з 3 кімнат жилою площею 83,52 кв.м у квартирі АДРЕСА_9 .

Розпорядженням Печерської РДА від 04 жовтня 2013 року №530 «Про виключення квартири з числа службових» задоволено клопотання ВССУ про виключення з числа службових трикімнатної квартири АДРЕСА_9 виключено з числа службових.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26 листопада 2003 року у справі № 44/474-46/501-б про банкрутство ТОВ «Сантанна» затверджено план санації ТОВ «Сантанна», який передбачає залучення інвесторів та відповідних інвестиційних коштів з метою завершення будівництва житлово-офісного комплексу на АДРЕСА_3 та погашення кредиторської заборгованості боржника; проведення оптимізації активів боржника шляхом виведення частини його основних фондів, які не використовуються та не будуть використовуватися у господарській діяльності товариства, з метою продажу їх на відкритих торгах; стягнення дебіторської заборгованості; розрахунки з кредиторами, вимоги яких забезпечені заставою та розрахунки з конкурсними кредиторами ().

Відповідно до сертифіката ДАБІ України серії ІУ №163190951167 від 02 квітня 2019 року будинок АДРЕСА_6 введено в експлуатацію.

Згідно з розпорядженням Печерської РДА від 28 грудня 2019 року №860 присвоєно закінченому будівництвом об`єкту за адресою: АДРЕСА_5 поштову адресу: АДРЕСА_5 .

22 листопада 2019 року Департамент будівництва та житлового забезпечення КМДА надіслало ТОВ «Сантанна» лист, в якому просив терміново надати департаменту інформацію про присвоєння будинку на АДРЕСА_5 поштової адреси та технічні параметри переданих квартир в тому числі квартири АДРЕСА_4 (нумерація, житлова/загальна площа, тощо) та обмірами БТІ.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 6 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

За змістом статті 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Згідно зі статтею 132 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який був чинний до 30 вересня 2016 року) після призначення на посаду суддя Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду.

Відповідно до статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (чинного на час ухвалення оскаржуваних рішень) після призначення на посаду суддя, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 121 ЖК Української PCP порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Статтею 122 ЖК Української РСР передбачено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Особи, яким може бути надано службові жилі приміщення, визначений в Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення».

Відповідно до пункту 21 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток № 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

Строк дійсності ордера є присічним і поновленню судом не підлягає. При цьому за спливом тридцятиденного строку ордер втрачає свою силу і вселення на його підставі в жиле приміщення не допускається.

Установлено, що ордер виданий ОСОБА_3 28 березня 2013 року на вселення до квартири АДРЕСА_9 , проте у строк до 27 квітня 2013 року позивач не вселився у спірне майно, з огляду на що з 28 квітня 2013 року втратив право на вселення у квартиру незалежно від причин, за яких позивач не реалізував своє право на вселення.

Так, ордер є адміністративним актом індивідуального характеру виконкому районної, міської, районної в місті Ради (орган місцевого самоврядування), до компетенції якого входить його видача на вселення громадянина у зазначене в ньому житлове приміщення. Ордер породжує, з одного боку, адміністративно-правові відносини між виконкомом та житлово-експлуатаційною організацією (підприємством, іншим органом), куди він здається, а з іншого - цивільно-правові відносини між громадянином і зазначеними організаціями, які зобов`язані після вселення особи у надане житло укласти з ним договір найму щодо цього жилого приміщення.

Ордер - це наказ (вказівка), доручення уповноваженого органу місцевого самоврядування, адресоване житлово-експлуатаційній організації (іншому органу) вселити особу у певне жиле приміщення. Через видачу ордера у заінтересованої особи за своєю правовою природою виникають публічно-правові відносини з органом, що видав такий ордер, без надання права вимоги до третіх осіб.

Ордер на вселення у жиле (зокрема й службове) приміщення не є правовстановлюючим документом на надане для вселення житло; лише отримання особою такого документа не призводить до виникнення у неї права на користування тим приміщенням, що у ньому зазначено.

Отже, у позивача не виникло як права користування, так і будь-якого іншого майнового права, права очікування, оскільки відповідні права щодо квартири виникають у особи в силу фактичного вселення її у певне приміщення, здійсненого на підставі чинного ордера та наступного укладення договору найму жилого приміщення щодо такого житла.

Згідно із частинами першою, другою статті 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Надане житлове приміщення повинно бути юридично вільним від прав третіх осіб на нього, тобто таке житло повинно перебувати на балансі відповідного органу місцевого самоврядування та на нього не повинно існувати прав власності, користування або будь-яких інших майнових прав у третіх осіб.

Видача ордера на зайняття жилого приміщення стосовно житла, що є предметом спору або стосовно якого існують чинні права у третіх осіб, не свідчить про виконання рішення відповідного органу (організації) про надання такого службового приміщення у користування особі.

Особа, якій видано ордер, не набуває лише в силу отримання такого адміністративного акта прав на захист прав на це приміщення до вселення в нього та укладення договору житлового найму. Як зазначалося, особа набуває прав користувача квартирою за умови вселення у таку квартиру та укладення договору житлового найму.

Системний аналіз положень статей 57-64 ЖК Української РСР, сама послідовність розташування цих правил у тексті цього Кодексу свідчать про те, що ордер є лише підставою для вселення особи в надане жиле приміщення. Право користування житлом у житловому фонді місцевої ради виникає з договору найму жилого приміщення, тобто користувач такого житла є його наймачем за певним договором, якого не існує та такий не може вважатися укладеним до моменту вселення особи у житло.

Враховуючи, що особа має право відмовитися від зайняття визначеного в ордері жилого приміщення, видача ордера породжує правовідносини виключно між органом місцевого самоврядування, особою (якій видано ордер) та житлово-експлуатаційною організацією. Метою існування цих правовідносин є забезпечення вселення особи у надане жиле приміщення, що може бути здійснене протягом певного періоду за умови, що надане житло відповідатиме певним наведеним критеріям. При цьому, особа має право вселитися лише у те житло, що зазначено в ордері; наявність помилки в ордері виключає можливість його реалізації (шляхом вселення особи), оскільки лише орган, який видав ордер, вправі усунути такі помилки.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому як ефективний засіб (спосіб) потрібно розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту наведених положень законодавства випливає, що у контексті спірних правовідносин позивач на обґрунтування своїх вимог повинен був довести, що його права товариством були порушені.

Оскільки строк дійсності ордера позивача сплив, ще у 2013 року; ордер було видано на квартиру у будинку, який не було введено в експлуатацію; в ордері зазначено, що квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , проте позивач просить вселити його до квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про вселення внаслідок їх необґрунтованості та недоведеності.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 759/3119/16-ц.

Сама по собі наявність реєстрації місця проживання позивача у будинку, що не введений в експлуатацію не є підставою для його вселення до спірної квартири.

Інші вимоги ОСОБА_3 є похідними від вимоги про вселення, тому задоволенню вони також не підлягають.

Доводи позивача про придбання його дружиною у спірному будинку паркомісця не є предметом спору у цій справі, тому підстави для надання цим доводам правової оцінки відсутні.

Відповідно до частини дев`ятої статті 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ураховуючи, що позов задоволенню не підлягає, застосовані ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 47, 55 Конституції України, статтями 15, 16 ЦК України, статтями 6, 57-64, 121, 122 ЖК Української РСР, статтями 1-23, 76-81, 141, 158, 258-259, 263-265, 273, 352-355ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена»</a>, третя особа Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про вселення та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житлом - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року.

Повний текст судового рішення складено 13 березня 2023 року.

Суддя О.Л.Бусик