Постанова

від 24.01.2024 по справі 757/19579/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/19579/20 Головуючий у І інстанції Бусик О.Л.

Провадження №22-ц/824/4509/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Льовочкіної Валерії Михайлівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена», третя особа - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про вселення та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житлом,

УСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, вобґрунтування якого зазначив, що 11 січня 2011 року він був обраний суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) та зарахований до штату цього суду. У зв`язку з тим, що він свого житла не мав, його було постановлено на квартирний облік.

30 вересня 2011 року на підставі рішення житлово-побутової комісії йому була виділена трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 122,9 кв. м, яка була передана ВССУ для розподілу Головним управлінням житлового забезпечення КМДА відповідно до акта приймання-передачі від 07 вересня 2011 року №203.

У 2012 році фінансування будівництва цього будинку було припинено, тому на підставі акта від 29 листопада 2012 року №261 між Головним управлінням житлового забезпечення КМДА та ВССУ квартира АДРЕСА_1 , площею 122,9 кв. м була замінена на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що розташована на 9 поверсі загальною площею 129,79 кв.м, житловою 83,52 кв.м.

Розпорядженням Печерської РДА від 26 березня 2013 року №197 «Про надання службової квартири» затверджено рішення керівництва ВССУ та 28 березня 2013 року позивачу видано ордер №012741, після чого його місце проживання було зареєстроване за цією адресою.

Згідно з розпорядженням від 04 жовтня 2013 року №530 за клопотанням ВССУ спірна квартира була виключена із числа службових.

Позивач вказує, що квартира потребувала ремонту, однак розпочати ремонт останній не міг у зв`язку з не введенням будинку в експлуатацію, який переносився з вини забудовника.

Заперечень від відповідача щодо майнових прав на спірну квартиру не надходило.

У 2020 році позивач дізнався про введення будинку в експлуатацію, однак відповідач в особі директора Турчина О.Л. заперечував права позивача на спірну квартиру та рекомендував звернутися до КМДА, оскільки відповідач сплатив КМДА вартість даної квартири.

Ураховуючи наведене ОСОБА_1 вважає, що майнові права останнього на спірну квартиру порушує саме відповідач, так як суб`єктами будівництва будинку по АДРЕСА_3 було: ТОВ «Сантана» до травня 2015 року, а з травня 2015 року - ТОВ «Дельмар Арена».

Також, в позові ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач своїми діями завдав йому моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях у зв`язку з невизначеністю житлової проблеми.

Враховуючи вище викладене, уточнивши позовні вимоги в заяві про зміну предмету позову та підстав позову, поданій представником ОСОБА_1 адвокатом Львочкіною В.М., яка була прийнята судом першої інстанції, остання просила вселити позивача в трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 129,79 кв.м, жилою - 83,52 кв.м.; зобов`язати ТОВ «Дельмар Арена» не чинити перешкод ОСОБА_1 у вільному користуванні трикімнатною квартирою АДРЕСА_2 загальною площею 129,79 кв.м, жилою - 83,52 кв.м., та усунути їх шляхом передачі ключів від вхідних дверей до квартири, а також ключів та/або інших технічних засобів, за допомогою яких здійснюється доступ до будинку, в якому знаходиться квартира та на територію, на якій він розміщений; стягнути з відповідача 120 000,00 грн моральної шкодита судові витрати.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась представника ОСОБА_1 - адвокат Льовочкіна В.М. яка, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації №197 від 26.03.2013 року затверджено рішення ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ про надання ОСОБА_1 трикімнатної квартири АДРЕСА_4 (після зміни адреси: АДРЕСА_5 , жилою площею 83,52 кв. м., на підставі розпорядження ОСОБА_1 було видано ордер №012741 на право зайняття жилого приміщення, відповідно до якого він разом із дружиною 01.10.2013 року зареєструвався у спірній квартирі і таким чином набув та реалізував своє право на користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_6 , серед яких і право на проживання в ній, які передбачені ст. ст. 58, 61-64, 122, 123 Житлового кодексу України.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Льовочкіна В.М. також вказувала на те, що ТОВ «Дельмар Арена» чинить позивачу перешкоди у користуванні жилим приміщенням, не допускаючи його в будинок, в якому знаходиться квартира, і не надаючи йому ключі від вхідних дверей до неї, а тому житлові права ОСОБА_1 порушені та підлягають захисту шляхом вселення його у квартиру і покладення на ТОВ «Дельмар Арена» обов`язку не чинити перешкод у користуванні нею та усунути їх шляхом передачі позивачу ключів від вхідних дверей у квартиру, а також ключів та/або інших технічних засобів, за допомогою яких здійснюється доступ до будинку, в якому знаходиться квартира та на територію, на якій він розміщений.

При цьому, Департамент будівництва та житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який брав участь у розгляді справи в якості третьої особи, якому ТОВ «Сантанна» серед інших квартир передало в рахунок 10% відрахувань площі у будинку по АДРЕСА_3 і квартиру АДРЕСА_7 у цьому будинку, яку згодом було передано Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для використання в якості службової і яка була розподілена ОСОБА_1 та на неї йому видано ордер, не заперечував, що останній має право на вселення в це житло і вважав, що поданий ним позов підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що позивач та його дружина 17 квітня 2013 року зняті з реєстрації за попереднім місцем проживання і з 01 жовтня 2013 року зареєстровані за вказаною в ордері адресою квартири, тому зроблений судом висновок про пропущення позивачем тридцятиденного строку для вселення на підставі ордеру є безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не може бути підставою для відмови у позові.

Апелянт звертає увагу на ту обставину, що зміна адреси будинку, в якому знаходиться спірна квартира, також не може бути підставою для відмови від позові.

Видача ордеру на зайняття житлового приміщення в будинку, який не введений в експлуатацію, може свідчити про порушення прав особи, якій його видано, на забезпечення житлом і тягти за собою визнання його недійсним у випадку подання відповідного позову.

Проте ОСОБА_1 чи будь-які інші особи такий спір не ініціювали, на час вирішення даного спору будинок введений в експлуатацію, відтак зазначена обставина не мала жодного відношення до вирішення поданого до ТОВ «Дельмар Арена» позову.

Виходячи з підстав і предмету позову, суд мав з`ясувати чи чинить відповідач ОСОБА_1 перешкоди у вселенні в квартиру, про якій останній зазначене в обґрунтування своїх вимог.

Однак, жодних висновків щодо цих обставин оскаржуване судове рішення не містить, у задоволенні заявленого позивачем клопотання про огляд квартири, до якої він не має доступу, безпідставно відмовлено. Витребувані судом документи відповідачем не надані, ніяких заходів по їх отриманню судом не вжито.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

26 червня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надійшли пояснення щодо апеляційної скарги, в яких представник Департаменту - Харитонов М.С. просить в частині вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_6 позов задовольнити та забезпечити вільний доступ до квартири, а саме передати ключі від вхідних дверей, технічний паспорт на вказану квартиру.

Просив слухати справу у відсутність представника Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У судовому засіданні 27.09.2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Льовочкіна В.М. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Дельмар Арена» - Шилков В.О. у судовому засіданні 27.09.2023 року проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що ТОВ «Дельмар Арена» не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не відповідальне за надання позивачу житлового приміщення, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 76 рішення КМДА від 10 липня 2003 року № 638/798 «Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» передано ТОВ «Сантанна» за умови виконання пункту 76.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 3 роки земельну ділянку площею 0,52 га для будівництва житлового будинку та об`єктів соціальної сфери на АДРЕСА_8 .

Згідно з пунктом 76.1 вказаного рішення ТОВ «Сантанна» повинно передати Головному управлінню житлового забезпечення 10 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі пункту 50 рішення Київської міської ради від 28 грудня 2002 року №232/392 «Про бюджет м. Києва на 2003 рік».

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою і ТОВ «Сантанна» 05 листопада 2003 року укладено договір оренди земельної ділянки на АДРЕСА_8 у м. Києві зареєстрований за № 1064. Цим же договором передбачений обов`язок ТОВ «Сантанна» передати Головному управлінню житлового забезпечення 10 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі пункту 50 рішення Київської міської ради від 28 грудня 2002 року № 232/392 «Про бюджет м. Києва на 2003 рік».

Пунктом 1 рішення Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 131/6347 ТОВ «Сантанна» поновлено зазначений договір оренди земельної ділянки. 23 травня 2011 року між ТОВ «Сантанна» та Київською міською радою укладено договір про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

На виконання вказаних рішень Київської міської ради та договорів оренди ТОВ «Сантанна» актами від 26 квітня 2011 року № 75, від 27 квітня 2011 року № 80 та від 05 травня 2011 року № 85 було передано до Головного управління житлового забезпечення (Департамент будівництва та житлового забезпечення) 32 квартири загальною площею 3 630,43 кв. м у житловому будинку АДРЕСА_8 .

Так, згідно листа Департаменту будівництва та житлового забезпечення № 056/93 7299 від 22.11.2019, адресованого ТОВ «Сантанна», у 2011 році від забудовника ТОВ «Сантанна» до Головного управління житлового забезпечення (Департамент будівництва та житлового забезпечення) надійшли 32 квартири у будинку АДРЕСА_8 , зокрема: №№26, 27, 28, 33, 34, 35, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 46, 47, 48, 49, 55, 56, 62, 68, 69, 70, 71, 76, 77, 78, 82, 83, 85, 90, 105, 112 в рахунок 10% відрахувань площі за цей будинок згідно з рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 №638/798. Відповідно до сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта, виданого 05.04.2019, житловий будинок на АДРЕСА_3 прийнятий в експлуатацію. Просили терміново надати Департаменту будівництва та житлового забезпечення інформацію про присвоєння зазначеному будинку поштової адреси та технічні параметри переданих квартир (нумерацію, житлову та загальну площу тощо) за оюмірами БТІ. (том 1 а.с. 22)

Згідно з актом від 26 квітня 2011 року №75, складеним директором ТОВ «Сантанна» Лященко А.Й. з однієї сторони та начальником Головного управління житлового забезпечення ОСОБА_3 з другої, перший передав, а другий прийняв 4 квартири загальною площею 514,94 кв.м у рахунок 10 % відрахувань площі за будинок АДРЕСА_8 , відповідно до рішення Київради від 10 липня 2003 року № 638/798, у тому числі і квартиру АДРЕСА_7 .(том 1 а.с. 20)

Виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України сертифікат серії ІV № 163190951167 від 05 квітня 2019 року про введення в експлуатацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 свідчить про те, що замовниками об`єкту є ТОВ «Сантанна» та ТОВ «Дельмар Арена».

Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 860 від 28 грудня 2019 року, враховуючи сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії ІV № 163190951167 від 05.04.2019 р. щодо відповідності закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та його готовності до експлуатації; довідку Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 050/18-9037 від 28.12.2018 р. про виконання умов договору пайової участі; Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 178133132 від 20.08.2019 р., Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 176103639 від 02.08.2019 р.; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 021584; виписку з єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.02.2019 р.; довідку № 1 від 28.03.2019 р. щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди за адресою: АДРЕСА_3 по житловому будинку літер «А-32», виготовлену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 ; висновок Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 105/2741 від 27.08.2019 р.; інформаційну довідку Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-17596 (И-2019) від 26.12.2019 р.; топографо-геодезичне вишукування 2019 року (контрольно-виконавчу зйомку) для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_3 ; матеріали технічної інвентаризації (технічний паспорт) на квартирний (багатоквартирний) житловий будинок АДРЕСА_3 , виготовлені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 станом на 21.05.2018 р. (інвентаризаційна справа № 366), зважаючи на звернення ТОВ «Сантанна» та ТОВ «Дельмар Арена» щодо можливості присвоєння поштової адреси закінченому будівництвом об`єкту «Будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 » №68027-004565743-705-01 від 04.12.2019 року, присвоєно закінченому будівництвом об`єкту: «Будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 » поштову адресу: АДРЕСА_5 .

Вищевказані обставини сторони не оспорюють.

З матеріалів справи також вбачається, що наказом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 11 січня 2011 року № 28к суддю ОСОБА_1 зараховано до штату ВССУ з 11 січня 2011 року.

07 вересня 2011 року за актом №203 складеним начальником Головного управління житлового забезпечення ОСОБА_3 з однієї сторони та керівником апарату ВССУ ОСОБА_5 з другої сторони, перший передав, а другий прийняв квартиру АДРЕСА_9 .

Згідно з витягом з протоколу засідання житлово-побутової комісії ВССУ від 30 вересня 2011 року судді ВССУ ОСОБА_1 виділено житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_10 .

Згідно з актом від 29 грудня 2012 року №261, складеним начальником Головного управління житлового забезпечення ОСОБА_3 та керівником апарату ВССУ ОСОБА_5 з другої сторони, перший передав, а другий прийняв квартиру АДРЕСА_11 . В замін другий передав, а перший прийняв квартиру АДРЕСА_9 .

Розпорядженням Печерської РДА від 01 лютого 2013 року №68 «Про включення квартир до числа службових» квартиру АДРЕСА_11 включено до числа службових ВССУ.

Розпорядженням Печерської РДА від 26 березня 2013 року №197 затверджено рішення керівництва ВССУ про надання службової трикімнатної квартири АДРЕСА_12 судді ОСОБА_1 на родину з семи осіб.

Згідно з ордером № 012741, який виданий на підставі розпорядження Печерської РДА від 26 березня 2013 року №197, 28 березня 2013 року ОСОБА_1 , який працює в ВССУ суддею, на сім`ю із семи осіб на час роботи на цій посаді надано службове приміщення з 3 кімнат жилою площею 83,52 кв.м у квартирі АДРЕСА_4 .

01.10.2013 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував місце проживання за адресою: АДРЕСА_13 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 (том 1 а.с. 25-26)

Розпорядженням Печерської РДА від 04 жовтня 2013 року №530 «Про виключення квартири з числа службових» задоволено клопотання ВССУ про виключення з числа службових трикімнатної квартири АДРЕСА_11 виключено з числа службових.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача не чинити йому перешкоди у користуванні житлом та вселити його у квартиру, право на користування якою йому надано згідно з ордером № 012741, який виданий на підставі розпорядження Печерської РДА від 26 березня 2013 року №197, посилаючись на те, що відповідач, після введення будинку в експлуатацію, не надає позивачу можливості вселитися в надане йому житло, не надає технічну документацію, а також ключі від квартири, на численні звернення позивача не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк дійсності виданого позивачу ордеру сплив ще у 2013 році, його було видано на квартиру у будинку, який не був введений в експлуатацію, в ордері зазначено, що квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , проте позивач просить вселити його до квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , тому підстави для задоволення вимог позивача про вселення внаслідок їх необґрунтованості та недоведеності відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони не відповідають встановленим по справі обставинам та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно зі статтею 6 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

За змістом статті 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Згідно зі статтею 132 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який був чинний до 30 вересня 2016 року) після призначення на посаду суддя Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду.

Відповідно до статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (чинного на час ухвалення оскаржуваних рішень) після призначення на посаду суддя, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 121 ЖК Української PCP порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Статтею 122 ЖК Української РСР передбачено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Особи, яким може бути надано службові жилі приміщення, визначені в Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення».

Відповідно до пункту 21 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток № 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

Ордер є адміністративним актом індивідуального характеру виконкому районної, міської, районної в місті Ради (орган місцевого самоврядування), до компетенції якого входить його видача на вселення громадянина у зазначене в ньому житлове приміщення. Ордер породжує, з одного боку, адміністративно-правові відносини між виконкомом та житлово-експлуатаційною організацією (підприємством, іншим органом), куди він здається, а з іншого - цивільно-правові відносини між громадянином і зазначеними організаціями, які зобов`язані після вселення особи у надане житло укласти з ним договір найму щодо цього жилого приміщення.

Ордер - це наказ (вказівка), доручення уповноваженого органу місцевого самоврядування, адресоване житлово-експлуатаційній організації (іншому органу) вселити особу у певне жиле приміщення. Через видачу ордера у заінтересованої особи за своєю правовою природою виникають публічно-правові відносини з органом, що видав такий ордер, без надання права вимоги до третіх осіб.

Ордер на вселення у жиле (зокрема й службове) приміщення не є правовстановлюючим документом на надане для вселення житло; лише отримання особою такого документа не призводить до виникнення у неї права на користування тим приміщенням, що у ньому зазначено.

Згідно із частинами першою, другою статті 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Аналіз наведеного положення свідчить про те, що жиле приміщення, на вселення в яке видається ордер, повинно бути як фактично, так і юридично вільним. Ордер не може бути виданий також і на жиле приміщення, якщо в ньому будь-яка особа (хоча б й не на законних підставах) проживає. Відповідний орган місцевого самоврядування, органи з управління житловим фондом до видачі ордера повинні вжити заходів з метою звільнення спірного приміщення.

Так само надане житлове приміщення повинно бути юридично вільним від прав третіх осіб на нього, тобто таке житло повинно перебувати на балансі відповідного органу місцевого самоврядування та на нього не повинно існувати прав власності, користування або будь-яких інших майнових прав у третіх осіб.

У даній справі встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі розпорядження Печерської РДА від 26 березня 2013 року №197 28 березня 2013 року видано ордер № 012741 на зайняття службового житлового приміщення з числа житла громадського фонду - квартири АДРЕСА_4 .

На підставі вказаного ордеру позивач ОСОБА_1 01 жовтня 2013 року зареєстрував в установленому законом порядку своє місце проживання за адресою: квартира АДРЕСА_4 .

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що у позивача не виникло як права користування, так і будь-якого іншого майнового права, права очікування, оскільки відповідні права щодо квартири виникають у особи в силу фактичного вселення її у певне приміщення, здійсненого на підставі чинного ордера та наступного укладення договору найму жилого приміщення щодо такого житла.

Колегія суддів враховує, що ордер на вселення позивачу був виданий виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить видача такого документа. Вказаний ордер № 012741 28 березня 2013 року ніким не оспорено, недійсним у судовому порядку його не визнано. Позивач, із дотриманням визначеної законодавством процедури, зареєстрував місце проживання за вказаною адресою. Поряд із цим, з незалежних від нього причин, ОСОБА_1 не зміг реалізувати своє право на вселення у вказане житлове приміщення, а також укласти договір найму, оскільки станом на дату видачу ордера будинок АДРЕСА_3 не був введений в експлуатацію та не було визначено житлово-експлуатаційної організації по обслуговуванню вказаного будинку.

Таким чином, з 2013 року до дати введення вказаного будинку в експлуатацію (05.04.2019 року), позивач мав легітимні очікування на реалізацію ним свого права на вселення, разом із сім'єю, у виділене йому житлове приміщення.

Присвоєння в подальшому вказаному житловому будинку, в якому знаходиться спірна квартира, іншої поштової адреси, також не може бути підставою для відмови у вселенні позивача.

Апеляційним судом також встановлено, що з моменту, коли позивачу стало відомо про введення будинку в експлуатацію, він неодноразово звертався до відповідача із вимогою щодо укладення акту прийому-передачі виділеної йому квартири, надання доступу до квартири з метою вселення та початку здійснення ремонтних робіт, однак жодної відповіді не отримав.

Таким чином, ТОВ «Дельмар Арена», як генеральний інвестор та забудовник житлового будинку АДРЕСА_3 , якому після введення в експлуатацію присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_5 , зобов`язаний був підписати із позивачем акт приймання-передачі квартири, передати технічну документацію на квартиру та ключі, надавши доступ до неї.

Заперечуючи проти позову, ТОВ «Дельмар Арена» зазначали, що позивач звернувся із вимогами до неналежного відповідача, посилаючись на те, що спірні правовідносини у позивача виникли з виконавчим органом місцевої влади, яким позивачу було видано ордер на житлове приміщення.

Колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими, оскільки предметом даного позову є усунення перешкод у користуванні житлом і вимоги позивачем пред`явлені саме до особи, яка створює такі перешкоди.

Крім того, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), який є приймає участь у справі в якості третьої особи, у своїх поясненнях, які містяться в матеріалах справи, підтверджує, що квартира АДРЕСА_11 була надана позивачу ОСОБА_1 для вселення з числа жилих приміщень житлового фонду місцевої ради на підставі спеціального ордеру. Розпорядженням Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 04.10.2013 року №530 вказане житлове приміщення виключено з числа службових жилих приміщень. Враховуючи викладені обставини, третя особа вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача забезпечити йому вільний доступ до квартири , а саме передати ключі від вхідних дверей та технічний паспорт на вказану квартиру.

Апеляційний суд враховує, що у зв`язку із виключенням квартири з числа службових, фактично змінено її статус, однак зазначена обставина не позбавляє позивача права на вселення у вказане житло.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_4 , якому після введення в експлуатацію присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_5 , має будь-який інший правовий статус. Правовстановлюючої та технічної документації щодо спірної квартири суду не надано.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам та дослідженим доказам, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідач ТОВ «Дельмар Арена», як забудовник житлового будинку АДРЕСА_3 , якому після введення в експлуатацію присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_5 , чинить перешкоди позивачу ОСОБА_1 у вселенні в житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_7 , право на яке останній правомірно набув на підставі ордеру № 012741, виданого 28 березня 2013 року за розпорядженням Печерської РДА від 26 березня 2013 року №197, ухиляючись від підписання акту прийому-передачі, передання технічної документації та ключів від вказаної квартири.

Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, зазначених обставин в повній мірі не з`ясував, не врахував, що виданий позивачу ордер в порядку, визначеному законодавством, недійсним не визнавався, не врахував, що позивач не зміг реалізувати своє право на вселення у житлове приміщення протягом 30 днів після видачі ордеру з незалежних від нього причин, оскільки будинок не був введений в експлуатацію; не врахував, що місце проживання позивача у встановленому законом порядку зареєстровано за вказаною адресою, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення по суті спору.

Надаючи оцінку доводам позивача в частині заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про їх часткову обґрунтованість, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року по справі №815/7401/16.

Для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача.

Кожна із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування завданої шкоди.

Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнення її з відповідача в розмірі 120 000,00 грн, позивач посилався на те, що у зв`язку із довготривалою невизначеністю житлової проблеми, постійні обіцянки відповідача і невиконання їх, значною мірою погіршили та продовжують погіршувати його здоров'я. Він переніс інсульт та в червні 2016 року йому була встановлена 2-га група інвалідності безстроково.

Згідно положень статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що створюючи перешкоди у вселенні позивача та вільному користуванні наданим йому на підставі рішення виконавчого комітету місцевої ради житлове приміщення, ТОВ «Дельмар Арена» фактично порушує житлові права позивача, чим завдає моральної шкоди, право на відшкодування якої передбачено положеннями статей 23, 1167 ЦК України.

В той же час, колегія суддів вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди 120 000 грн не обґрунтований належними та допустимими доказами та не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Враховуючи конкретні обставини справи, характер та довготривалість душевних страждань позивача, пов`язаних із невизначеністю житлового питання, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, пов`язаних із необхідністю звертатися до відповідних органів за захистом порушеного права, проходити тривалі судові процедури, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, визначивши її розмір в сумі 10 000 грн та вважає, що такий розмір є відповідною і достатньою грошовою компенсацією, а також належною сатисфакцією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Льовочкіної Валерії Михайлівни задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена», третя особа - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про вселення та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житлом - задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 в трикімнатну квартиру АДРЕСА_6 (будівельна адреса: АДРЕСА_14 ), загальною площею 129,79 кв.м., житловою площею 83,52 кв.м.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні трикімнатною квартирою АДРЕСА_6 (будівельна адреса: АДРЕСА_14 ), загальною площею 129,79 кв.м., житловою площею 83,52 кв.м., забезпечити вільний доступ до вказаної квартири, передати ключі від вхідних дверей, технічний паспорт на квартиру і іншу технічну документацію стосовно вказаної квартири.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 14А, код ЄДРПОУ 37006626) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_15 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на відшкодування завданої моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 09 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Писана Т.О.