Ухвала

від 15.03.2023 по справі 469/259/23

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.03.2023 Справа №469/259/23

2/469/323/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року смт.Березанка

Березанський районнийсуд Миколаївськоїобласті ускладі головуючогосудді Гапоненко Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви Фермерського господарства Канон до ОСОБА_1 , Миколаївської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_2 та Приватне підприємство Анатолівське, про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним наказу, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та витребування земельних ділянок, -

в с т а н о в и в :

Позивач Фермерське господарство Канон 14 березня 2023 року звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просив:

визнати за Фермерським господарством Канон право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4820980300:01:000:0195 площею 9,9168 га, 4820980300:01:000:0196 площею 10 га, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_3 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії МК № 1165, виданого 04 березня 1994 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №59 на підставі рішення 16 сесії 21 скликання Березанської районної ради народних депутатів Березанського району Миколаївської області від 10 грудня 1993 року;

-визнати недійсним розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 263 від 12 квітня 2012 року Про припинення права користування земельною ділянкою;

-визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №45 від 15 березня 2018 року Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в частині земельних ділянок з кадастровими номерами 4820980300:01:000:0195 площею 9,9168 га та 4820980300:01:000:0196 площею 10 га;

-визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 17 липня 2020 року;

-витребувати спірні земельні ділянки на користь ФГ Канон.

Позивач посилається на те, що рішенням Березанської районної ради народних депутатів Березанського району Миколаївської області від 10 грудня 1993 року ОСОБА_3 була надана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) земельна ділянка площею 21 га, розташована на території Анатолівської сільської ради, та 04 березня 1994 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії МК № 1165; у 1994 році було створено фермерське господарство "Канон", засновником якого був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 263 від 12 квітня 2012 року припинено право користування земельної ділянкою ОСОБА_3 та земельну ділянку переведено до земель державної власності (запасу), а у подальшому розділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 4820980300:01:000:0195 площею 9,9168 га та 4820980300:01:000:0196 площею 10 га та зареєстровані як власність ОСОБА_2 , яка 17 липня 2020 року уклала спірні договори купівлі-продажу земельних ділянок з ОСОБА_1 , який наразі є власником спірних земельних ділянок, а спірні земельні ділянки перебувають в оренді у ПП Анатолівське.

Позивач зазначав, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_3 вона надавалась на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства не як громадянину України, а як спеціальному суб"єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства, що було необхідним для державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним статусу юридичної особи, після чого фермерське господарство здійснює обов"язки землекористувача. Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому у користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ. Надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Зі смертю ОСОБА_3 відповідні правомочності та юридичні обов"язки щодо використання земельної ділянки, яка була йому надана саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за фермерським господарством та право користування землею не припинилось.

Позивач Фермерське господарство "Канон" зареєстроване як юридична особа на підставі розпорядження Березанської районної ради народних депутатів Миколаївської області № 41 від 10 травня 1994 року Про реєстрацію фермерського господарства, вид діяльності виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявлені позивачем вимоги спрямовані на захист порушеного, на його думку, права ФГ "Канон" на користування земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності.

За змістом частини першої статті 19Цивільного процесуальногокодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 922/1830/19 від 05 жовтня 2022 року зазначила таке.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону № 973-IV закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон № 973-IV.

Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

За положенням статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, і відповідно до статті 1 Закону № 973-IV, і відповідно статті 42 ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Враховуючи зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду та підстави позову, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем ФГ "Канон" до Миколаївської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру вимоги щодо захисту права постійного користування позивача земельною ділянкою підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

На підставі ст.20, ч.4 ст.188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Зважаючи на характер заявлених позивачем вимог і заявлення їх одночасно до всіх відповідачів без викладу зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, суд не має повноважень самостійно роз"єднати позовні вимоги до відкриття провадження у справі.

За таких обставин позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України у зв"язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.4 ст.185, ст.ст. 258-261 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву повернути позивачу.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя :