Рішення

від 07.03.2023 по справі 462/7300/20

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/7300/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Мруць І.С.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Р.

справа № 462/7300/20

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

позивач - ОСОБА_2 ,

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідач - Львівська міська рада,

третя особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради,

третя особа - ЛКП «Нове»,

третя особа - ОСОБА_4 ,

третя особа - ОСОБА_5 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Львівської міської ради, треті особи Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Нове», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права користування квартирою, та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , Львівська міська рада про усунення перешкод в користуванні квартирою, та

за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Львівське комунальне підприємство «Нове», Львівська міська рада, ОСОБА_5 про виселення,

за участю представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , представника Львівської міської ради - Шагай О.О., представника Залізничної районної адміністрації ЛМР - Іваненко О.В., представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 ,

встановив:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 18.11.2020 року звернулися до суду із позовом до відповідача Львівської міської ради, треті особи Залізнична РА ЛМР, ЛКП «Нове», у якому просили визнати право користування квартирою АДРЕСА_1 за ними.

Як обґрунтування позовних вимог вказали наступне. 14.05.1996 року ОСОБА_1 , як черговик заводу «ЛОРТА» та перебуваючи в пільговому списку осіб, що мають поранення (афганець), отримав тимчасовий ордер на облаштування однокімнатної квартири АДРЕСА_2 без зняття з квартирного обліку та пільгового списку. Закріплення даної квартири за позивачем було відкладено у зв`язку із необхідністю надати документи, що підтверджують факт поранення або контузії. Зазначають, що виділення ОСОБА_1 на сім`ю із чотирьох осіб однокімнатної квартири не вирішило питання про покращення житлових умов позивача та членів його сім`ї. Вважають, що позивачі мають право на виділення квартири більшої площі та з більшою кількістю кімнат, для забезпечення належних умов для проживання своєї сім`ї. З цього приводу ОСОБА_1 звертався до адміністрації Державного житлового комунального підприємства ДК «ЛОРТА» та у 2003 році отримав усний дозвіл на вселення в квартиру АДРЕСА_1 . Зазначає, що у даній квартирі з дня видачі ордера з 03.11.1997 року ніхто не проживав, ордер №001102 не зареєстрований, договір найму житлового приміщення між ДЖКП ДК «ЛОРТА» та ОСОБА_4 , якій був виданий даний ордер, не укладався. Для оплати за користування вказаною квартирою фінансово-особовий рахунок не відкривався. Оплата з часу видачі ордера не здійснювалася, заборгованість станом на 01.07.2004 року по квартирній платі становила 1045, 93 грн., за теплову енергію - 1395,73 грн., яку позивач оплатив. Додають, що після заселення ОСОБА_1 проживає у даній квартирі вже 16 років, зробив там капітальний ремонт, сплачує за усі комунальні послуги. Вважають, що їх сім`я набула тісних взаємозв`язків із квартирою, інших осіб, які претендують на користування чи вселення в квартиру немає.

На даний час будинок, у якому розташована спірна квартира, належить територіальній громаді м.Львова. Так як, попередній власник - ДЖКП ДК «ЛОРТА», не чинив позивачам перешкод у користуванні квартирою, вважають, що у Львівської міської ради відсутні підстави для заперечення права позивачів на користування даним нерухомим майном.

Наголошують, що позивачі не забезпечені житлом у відповідності до норм житлового законодавства України, тому є такими, що потребують поліпшення житлових умов. Посилаються на практику Європейського суду з прав людини.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 19.11.2020 року позовну заяву позивачів прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено дату та час розгляду.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 23.12.2020 року задоволено клопотання представника Львівської міської ради та залучено до участі у справі як третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У судовому засіданні 15.03.2021 року ОСОБА_5 подано позовну заяву третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , Львівська міська рада, у якій він просить усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання фактичного доступу до спірної квартири, передачі йому ключів від даної квартири, звільнення самоправно зайнятої квартири від належних речей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та виселення із вказаної квартири.

Позовні вимоги він обґрунтовує тим, що 03.11.1997 року його матері ОСОБА_4 на підставі розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №533 від 16.07.1997 року та спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Головного заводу ЛОРТА №39 від 17.01.1996 року було видано ордер на сім`ю з чотирьох осіб. В подальшому ордер був зданий в ДЖКП «Лорта» і на підставі нього був укладений договір найму, згідно якого ОСОБА_4 є основним квартиронаймачем, здійснена реєстрація осіб у квартирі. В листопаді 1997 року були відкриті особові рахунки на ОСОБА_4 на всі комунальні послуги, по яких вноситься плата. Після вселення в квартиру у 1998 році мати та вітчим третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, розпочали ремонт у спірній квартирі. Зазначає, що у зв`язку з хворобою ОСОБА_4 , навчанням ОСОБА_5 та проходженням військової служби, неможливістю проживання в квартирі, яка не була благоустроєна, вони певний час у такій не проживали. У 2010 році він дізнався, що у квартирі проживають відповідачі. На той час його мати та вітчим проживали у АДРЕСА_3 . Вважає, що відповідачі, скориставшись важкими життєвими обставинами його сім`ї, самоуправно заселилися у спірне житло, про що був складений Акт ДЖКП «Лорта» від 11.11.2003 року. Протягом останніх десяти років він неодноразово звертався до Залізничної районної державної адміністрації з цього питання.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 15.03.2021 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 було прийнято до розгляду.

07.04.2021 року до суду від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами, у якому він стверджує, що ОСОБА_5 як член сім`ї основного наймача квартири, виходячи із порядку здачі ордеру до житлово-експлуатаційної організації та укладення договору найму, не набув права на вселення. Вважає, що виданий ОСОБА_4 ордер є недійсним. На його думку, у ОСОБА_5 відсутні підстави для усунення перешкод у праві користування квартирою, оскільки мати позивача ОСОБА_4 у спірну квартиру не вселилась, договір найму укладено не було, право користування спірною квартирою у позивача не виникло. Звертає увагу, що ОСОБА_5 та членам його сім`ї належить на праві власності квартира АДРЕСА_4 , яка була набута в порядку приватизації в 1997 році. Таким чином, вважає, що третя особа, не є такою, що потребує поліпшення житлових умов, тому його право на житло не є порушеним. Також, додав, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 оплачують за користування житлово-комунальними послугами. Посилається на практику ЄСПЛ.

У своїх поясненнях від 05.05.2021 року третя особа ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 неправомірно зайняли квартиру АДРЕСА_5 , оскільки така була виділена їй на сім`ю із чотирьох осіб, в тому числі і двох усиновлених дітей-близнят. Крім того, зазначає, що первісні позивачі у незаконний, на її думку, спосіб набули права власності на житлові приміщення АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 у будинку АДРЕСА_7 та житлове приміщення у гуртожитку для одиноких ДПЛДЗ «ЛОРТА» по АДРЕСА_8 .

Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради 04.03.2021 року звернулася з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ЛКП «Нове», Львівська міська рада, ОСОБА_5 , у якій просить виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Представник позивача позов мотивує тим, що спірна квартира є власністю Львівської міської ради та згідно акту ЛКП «Нове» самовільно зайнята відповідачами. ЛКП «Нове» попереджувало відповідачів про добровільне виселення, однак такі вимоги не були виконані.

Просить позов задоволити, судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 09.03.2021 року позовну заяву позивача прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено дату та час розгляду.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 06.04.2021 року позовну заяву третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Залізнична районна адміністрація ЛМР, Львівська міська рада про усунення перешкод в користуванні квартирою, подану у справі №462/1325/21 (провадження №2/462/929/21) залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України.

12.04.2021 року до суду надійшов відзив представника відповідачів ОСОБА_6 на позовну заяву, у якій він зазначає, що ОСОБА_5 як член сім`ї основного наймача квартири не набув права на вселення у спірне житло. Дана обставина встановлена, рішеннями суду, які набрали законної сили та доведенню не підлягає. Додав, що ОСОБА_1 постійно звертався до ДК «Лорта» із питання покращення житлових умов, виходячи із складу його сім`ї та статусу ветерана війни. У 2003 році ОСОБА_9 звернувся до адміністрації ДК «Лорта» із проханням заселитись у вільну квартиру, на яке отримав усний дозвіл директора та обіцянку вирішити всі формальності.

Зазначив, що відповідачі сплачують за комунальні послуги за користування квартирою, облаштували житло, провели капітальний ремонт.

Крім цього зауважив, що ОСОБА_1 з 24.02.1988 року перебував на квартирному обліку в першочерговому списку на забезпечення житлом як інвалід війни, і з квартирного обліку та пільгового списку знятий не був. Однак, у 2019-2020 роках ОСОБА_1 , звертаючись в різні органи та установи зрозумів, що його квартирна справа втрачена за невідомих обставин. Тому ОСОБА_1 повторно став на квартирний облік у Львівській міській раді і на час подання відзиву перебуває в першочерговому списку на отримання житла, як особа з інвалідністю внаслідок війни в Афганістані.

Посилається на Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 15.06.2021 року цивільну справу №462/7300/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Львівської міської ради, треті особи Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Нове», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права користування квартирою, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , Львівська міська рада про усунення перешкод в користуванні квартирою, та цивільну справу №462/1325/21 за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Львівське комунальне підприємство «Нове», Львівська міська рада, ОСОБА_5 про виселення об`єднано в одне провадження, присвоєно об`єднаному провадженню №462/7300/20.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що у 2003 році вселився у спірну квартиру з усного дозволу керівництва заводу ЛОРТА. З метою покращення житлових умов своєї сім`ї він неодноразово звертався до заводу та ЖЕКу, де на ці звернення йому сказали, що квартира АДРЕСА_1 - вільна. На момент вселення він не знав, що на квартиру вже було видано ордер іншій особі. У 2007 році він вперше познайомився із ОСОБА_4 та вона повідомила, що їй видано ордер на спірну квартиру. На час розгляду справи у спірному житлі проживає ОСОБА_1 з синами, його дружина проживає в квартирі АДРЕСА_9 у цьому ж будинку. У спірній квартирі він зробив ремонт, оплачує всі комунальні послуги. При цьому, рахунок за газ відкритий на ОСОБА_4 , усі інші рахунки - на ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, відзивах на позовні заяви. Зазначив, що вселення ОСОБА_1 з родиною у спірну квартиру не було самовільним, таке відбулося з дозволу ДП «ЛОРТА». З часу вселення ОСОБА_1 набув тісного зв`язку з цим житлом. Заперечив позов ОСОБА_5 , оскільки останній не набув права користування житлом, а відтак, на його думку, не має права подавати такий позов. Також, виходячи із принципу пропорційності та справедливого балансу інтересів, вважає, що позовні вимоги Залізничної районної адміністрації не підлягають задоволенню. Вважає, що виселення є крайньою формою втручання у права особи. ОСОБА_1 перебуває на обліку ЛМР, як особа, яка потребує покращення житлових умов, однак інша квартира йому не може бути надана. Крім цього, у зв`язку з хворобою ОСОБА_10 йому необхідна окрема кімната у житлі, в якому він проживає. Зауважив, що у власності третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є інше житло, та ці особи не є особами, які потребують покращення житлових умов. На його думку, у зв`язку з цим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не було укладено договору найму спірної квартири на підставі виданого їм ордеру, у них був відсутній намір на вселення у це житло.

В судовому засіданні представник відповідача Львівської міської ради пояснила, що ОСОБА_9 перебуває на пільговому обліку осіб, які потребують покращення житлових умов. ЛМР не має вільного житла та не може забезпечити позивача житлом, а тому при вирішенні спору покладається на розсуд суду. Вважає, що справа, що розглядається судом не порушує інтерес ЛМР та є приватним спором між фізичними особами.

Представник третьої особи Залізничної районної адміністрації ЛМР у судовому засіданні просила позов про виселення задоволити. Вирішення позовів ОСОБА_1 та ін. до ЛМР та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ін. залишила на вирішення суду. Зазначила, що їй не відомо, чи передавалася заводом ЛОРТА Залізничній адміністрації інформація про наявність вільних чи зайнятих квартир, чи були у заводу ЛОРТА претензії до ОСОБА_1 з приводу спірного житла. Також їй не відомо, чи звертався ОСОБА_1 до ЛМР чи Залізничної адміністрації щодо укладення договору найму спірного житла.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 та його представник у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Проти позову ОСОБА_1 та ін. до ЛМР заперечили, позовні вимоги Залізничної РА про виселення підтримали.

ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що його матері у 1997 році був виданий ордер на сім`ю, до складу якої він входив, на вселення в спірну квартиру. Мати розпочала робити там ремонт. Він допомагав їй заносити матеріали. На той час йому було 15 років. З 1998 року по 2000 рік він навчався у військовому ліцеї ОСОБА_11 , з 2000 року по 2002 рік проходив службу в ЗСУ. У 2002 році перед вступом до університету він проходив курси у Львові та в цей час жив у квартирі по АДРЕСА_10 . На той час він не цікавився питаннями, що стосувалися спірного житла. У 2010 році він дізнався про рішення судів щодо квартири АДРЕСА_1 .

Адвокат Шеіна А.А. зазначила, що єдиною підставою для вселення у житло є ордер. Вважає, що ордер, виданий на сім`ю ОСОБА_4 до складу якої входив ОСОБА_5 є чинним. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були зареєстровані у спірному житлі та досі їх з реєстрації ніхто не знімав. Після отримання ордера на спірну квартиру ОСОБА_4 хворіла, у квартирі потрібно було робити ремонт. На її думку, ОСОБА_1 , вселившись у квартиру АДРЕСА_1 скористався тяжким життєвим та матеріальним станом сім`ї ОСОБА_4 . Додала, що виключне право надавати квартиру в користування належить органу місцевого самоврядування.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що 03.11.1997 році їй було видано ордер на спірну квартиру на її сім`ю, в тому числі на двох неповнолітніх усиновлених дітей - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ОСОБА_4 стверджує, що вона відповідно до встановленого порядку здала в ЖЕК нотаріально завірену копію ордеру, та була у 1997 році зареєстрована у спірному житлі. Також додала, що її донька на той час була у розшуку, а тому реєстрація не була проведена на всіх членів сім`ї. Зазначила, що вона цікавилася долею квартири, навідувалася до такої. Матеріальне становище сім`ї було важке, ОСОБА_4 у 2001 році захворіла на онкологічне захворювання. Після 2002 року ОСОБА_4 у квартирі не з`являлася тому, що доглядала хворого батька по вулиці Кавказькій у місті Львові. У 2003 році вона отримала повістку з суду, з якої взнала про спір щодо нерухомого майна, а 20.03.2007 року прийшла у квартиру, та познайомилася з ОСОБА_1 . Просить у позові ОСОБА_1 відмовити, позови ОСОБА_5 та Залізничної РА задоволити.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що підтримує позицію своєї довірительки. Зазначив, що суд не наділений правом розпоряджатися житлом, в тому числі надавати таке в користування. Вважає, що ОСОБА_1 мав пільгове право на отримання житла та реалізував таке, отримавши квартиру АДРЕСА_2 . Також він має право на поліпшення житлових умов, однак, вважає, що таке право ОСОБА_1 повинна забезпечити держава. Звернув увагу, що ОСОБА_1 відомий порядок реалізації цих прав, однак, він, на думку представника, самоправно вселився в квартиру АДРЕСА_1 . Ця квартира не надавалася ОСОБА_1 та членам його сім`ї у користування. Також вважає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежними позивачами, оскільки не мають права користування майном. Просить позов Залізничної РА про виселення задовольнити. Підтримує позовні вимоги ОСОБА_5 , вважає, що його сім`я на законних підставах отримала спірну квартиру.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, були належно повідомлені про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи ЛКП «Нове» у судове засідання не з`явився, неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи. Правом на подання пояснень третя особа не скористалася.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши вступне слово учасників справи, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом І групи і згідно копії посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого 07.04.1999 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (т.1, а.с.12).

Відповідно до копії довідки від 27.12.1993 року ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_14 , синами ОСОБА_2 на час видачі довідки були зареєстровані в гуртожитку у АДРЕСА_8 , який належав ЛОРТА (т.1, а.с.13).

Витягом з протоколу №39 спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету головного заводу ЛОРТА від 17.01.1996 року встановлено, що ОСОБА_1 надали квартиру АДРЕСА_2 на сім`ю з чотирьох осіб без зняття з квартирного обліку і пільгового списку, а витягом з протоколу №40 від 20.04.1999 року це рішення підтвердили (т.1, а.с.14,21). Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №101 від 16.02.2000 року ОСОБА_1 оформлено ордер на вказану квартиру (т.1, а.с.22).

З питань вирішення житлових умов ОСОБА_1 , а також Комітет у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при КМУ та Львівська обласна організація Української спілки ветеранів Афганістану в його інтересах, зверталися до адміністрації ДК ЛОРТА у 1996, 1998, 1999, 2007 роках (т.1, а.с.16-20, 27). У відповіді №1826 від 08.08.2002 року ДК ЛОРТА зазначив, що ОСОБА_1 було виділено однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , видано ордер на дану квартиру. Також вказав, що покращення житлових умов заявника можливе внаслідок будівництва житла на заводі в майбутньому (т.1, а.с.23).

Довідкою ДЖКП ДК ЛОРТА №105 від 1.10.2003 року встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 на час видачі довідки ніхто не проживав, також ніхто з цієї квартири не звертався до Підприємства за послугами. (т.1, а.с.24).

Довідкою ДЖКП ДК ЛОРТА №80 від 29.07.2004 року встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 , з дня видачі ордера з 03.11.1997 року ніхто не проживає, ордер №001102 не зареєстрований. Договір найму житлового приміщення між ДЖКП ДК ЛОРТА та ОСОБА_4 не укладався. На час видачі довідки наявна заборгованість за комунальні послуги (т.1, а.с.25).

Судом встановлено, що 11.06.2012 року ОСОБА_1 звертався до ДП «Львівський державний концерн ЛОРТА» із клопотанням про надання йому ордера на вселення в квартиру АДРЕСА_1 та отримав відповідь №562-837 від 20.06.2012 року, якою зазначено, що згадана квартира розподілу та видачі ордеру на неї не підлягає. Зазначено, що ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення, а рішенням від 17.01.1996 року за №39 черговику ЛОРТА ОСОБА_4 вирішено надати кв. АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення Залізнична районна адміністрація 03.11.1997 р. видала ОСОБА_4 ордер №001102 на право вселення в дану квартиру (т.1, а.с.32-34).

Довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки №5278, виданою 30.10.2019 року ЛКП «Нове», в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 2 осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (т.1, а.с.47).

На адвокатський запит ЛКП «Нове» надало відповідь №2/1050 від 30.10.2019 року про те, що ордери на житлове приміщення кв. АДРЕСА_1 не надавався, договір найму на житлове приміщення з ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 не укладався (т.1, а.с.48,49).

Ухвалою Львівської міської ради №3030 від 26.12.2013 року житловий будинок АДРЕСА_11 прийнято у власність територіальної громади міста Львова, розпорядженням Залізничної районної адміністрації №59 від 17.02.2014 року зобов`язано ЛКП «Нове» прийняти згаданий будинок на баланс (т.1, а.с.77,78).

На обґрунтування свого позову позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 також подали суду копії документів, які засвідчують право власності на об`єкти нерухомого майна, які належать ОСОБА_4 , копії квитанцій, товарних чеків тощо про купівлю будівельних матеріалів для ремонтних робіт, копії квитанцій про оплату позивачами комунальних послуг за адресою спірної квартири (а.с.50-76).

Відповідно до копії довідки Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР від 05.04.2021 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в позачерговому списку як особа з інвалідністю внаслідок війни (Афганістан) (т.1 а.с.198).

Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Крім цього, згідно ст. 1 ЖК України, відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

За ст. 2 ЖК України, завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Відповідно до ст.5 ЖК України, Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до законодавства України будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих рад у порядку і в строки, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.52 ЖК України (станом на день виникнення спірних правовідносин), жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Статтею 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Згідно п.69 Постанови Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» № 470 від 11.12.1984 року (станом на день виникнення спірних правовідносин), на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток N 7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

За ст. 18 ЖК України, управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Відповідно до ст.31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Аналізуючи наведені положення закону, підставою для визнання права користування житловим приміщенням, яке перебуває у власності територіальної громади міста, може бути договір найму житлового приміщення, укладений в письмовій формі на підставі ордера на дане житлове приміщення, виданого на ім`я наймача. Право на видачу ордера належить органу місцевого самоврядування.

Позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не подано суду доказів, які б підтверджували наявність у них ордеру на квартиру АДРЕСА_1 чи доказів укладення договору найму такої. Також ними не подано доказів, що вони у встановленому порядку зверталися до Львівської міської ради чи Залізничної районної адміністрації з метою надання їм спірної квартири у користування, а останніми приймалися якісь рішення з цього питання.

Суд критично ставиться до доводів представника Львівської міської ради про те, що спір, який розглядається судом не стосується інтересів ЛМР та є приватним спором між фізичними особами, оскільки такі суперечать порядку надання житлових приміщень, які належать територіальній громаді, у користування, а також наявності у провадженні суду позову Залізничної РА ЛМР про виселення, поданого відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради.

Суд також звертає увагу на наступне.

Згідно ст.149 Цивільного кодексу Української РСР, власник міг вимагати усунення всяких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , обгрунтовуючи свій позов, зазначали, що власник житла ДК ЛОРТА не заперечував проти вселення у спірну квартиру позивачів.

Станом на час вселення позивачів та до передачі будинку у власність територіальної громади м.Львова, власником квартири АДРЕСА_1 було ДК ЛОРТА.

На звернення ОСОБА_1 до ДЖКП ДК ЛОРТА у 2004 році, вказане Підприємство надало заявнику інформацію щодо квартири АДРЕСА_1 , зокрема щодо того, що ордер, виданий на вселення у квартиру, не зареєстрований, договір найму не укладався, особовий рахунок не відкривався, існує заборгованість по квартирній платі.

Виходячи із змісту постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.08.2006 року, 09.08.2006 року в Залізничний РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області з письмовою заявою звернулась громадянка ОСОБА_16 про те, що громадянин ОСОБА_1 незаконно проник в квартиру АДРЕСА_1 та проживає у ній. В порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 відмовлено з підстав, що відносини, які склалися між громадянином ОСОБА_1 та ДЖКП ДК ЛОРТА по факту спірних питань відносно квартири АДРЕСА_1 носять цивільно правовий характер (т.1, а.с.26).

Згідно копії довіреності №245 від 28.11.2005 року така підписана Директором ДЖКП ДК ЛОРТА Н.М. Білан (т. 3 а.с.133).

Виходячи із змісту ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 27.10.2009 року, ОСОБА_1 звертався з позовом до ДК «Лорта», ДЖКП «Лорта», ОСОБА_4 , Залізничної районної адміністрації ЛМР про зобов`язання укладення договору найму житлового приміщення та визнання ордеру недійсним, який було залишено без розгляду за письмовою заявою позивача (т.2 а.с.74).

Також в матеріалах справи наявна копія апеляційної скарги, поданої ДК ЛОРТА на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 25.10.2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДК ЛОРТА, Залізничної РА, третьої особи ДЖКП ДК ЛОРТА, ОСОБА_4 про визнання недійсним ордера та про зобов`язання укласти договір та видати ордер, у якій представник апелянта зазначив, що ОСОБА_1 «жодного відношення до квартири АДРЕСА_5 не мав та не має» (т.2 а.с.70-72).

Таким чином, ОСОБА_1 знав, що іншій особі виданий ордер на вселення у спірне житло, а власник цього житла звертався до правоохоронних органів з підстав незаконного проживання позивачів у квартирі та з цього приводу між ними виникли спірні питання, викладав свою позицію в процесуальних документах у справах, що перебували у проваджені судів, що суперечить доводам позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Доводи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що ними зроблено ремонт у квартирі та вони оплачують комунальні послуги за користування житлом самі по собі не можуть бути єдиною підставою для визнання права користування цим житлом.

Таким чином, судом не встановлено підстав для визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права користування квартирою АДРЕСА_1 , тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 , суд встановив наступне.

Відповідно до копії Розпорядження Залізничної районної адміністрації №533 від 16.07.1997 року, постановлено оформити ордер ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , що складається із 4-ох кімнат пл..43,8 кв.м., кухні та комунальних вигод. Сім`я - 4 особи (вона, чоловік - ОСОБА_15 , дочка ОСОБА_13 , син ОСОБА_17 ) (т.1, а.с.156).

На підставі зазначеного розпорядження, згідно копії ордера на житлове приміщення №001102 від 03.11.1997 року, такий був виданий ОСОБА_4 з сім`єю з 4-ох осіб ( ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 ) на право зайняття житлового приміщення за адресою АДРЕСА_12 (т.2, а.с.67).

Виходячи із копії свідоцтва про зміну імені, копій довідок про склад сім`ї №389 від 24.06.2008 року та №705 від 06.12.2011 року, пояснень сторін, ОСОБА_5 (до зміни імені - ОСОБА_17 ) був членом сім`ї ОСОБА_4 та разом з останньою та ОСОБА_15 станом на 2011 рік та на час розгляду справи судом зареєстровані у спірному житлі (т.1, а.с.149,150,155).

Третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 до позовної заяви додано копії відомостей ЛКП «Залізничнетеплоенерго» за період 2014-2016 роки щодо нарахування та оплати за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_12 . Споживачем послуг, виходячи з цих розрахунків, є ОСОБА_4 (т.1, а.с.146,148).

Актами ДЖКП ДК ЛОРТА від 11.11.2003 року, 05.01.2004 року, 07.02.2004 року, 08.07.2004 року, 29.07.2004 року було зафіксовано факт непроживання ОСОБА_18 у квартирі АДРЕСА_1 (т.1, а.с.187-191).

Відповідно до рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12.06.2007 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 задоволено частково. Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17.06.2005 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21.11.2005 року скасовано. В задоволенні позову Державного житлового комунального підприємства ДК ЛОРТА до ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 та Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням та визнання ордера на житлове приміщення недійсним відмовлено (т.1, а.с.151,152).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18.11.2015 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування рішення Залізничного районного суду м.Львова від 25.02.2013 року про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 , вселення в дану квартиру ОСОБА_5 . Ухвалено нове рішення про відмову у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення відповідачів з спірної квартири без надання іншого житлового приміщення та вселення позивача. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.01.2016 року у відкритті касаційного провадження у згаданій справі відмовлено (т.1, а.с.35-46).

Цим рішенням, встановлено, зокрема, що «з часу отримання ордера (з1997 року) та до часу звернення з вищезазначеним позовом (до серпня 2004 року) як і в подальшому зазначені в ордері особи ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 у спірну квартиру не заселялись, ремонтних робіт не проводили, договору найму жилого приміщення з балансоутримувачем ЖКП ДП «Лорта» не укладали, фінансово-особовий рахунок на оплату компослуг не відкривали та жодних компослуг не оплачували».

А також - «задовольняючи вимогу про виселення відповідачів, як на правову підставу виселення суд покликався на норму матеріального права, а саме ст.64 ЖК України, в якій зазначено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Однак, всупереч наведеній нормі суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що основний квартиронаймач згідно ордера ОСОБА_4 (мати позивача) разом із сім`єю у спірну квартиру не вселилась, ордер на вселення у квартиру №001102, що був виданий Залізничною районною адміністрацією м.Львова 03.11.1997 року, не був зданий у житлову-експлуатаційну організацію протягом 30 днів, договору найму жилого приміщення з балансоутримувачем - ЖКП ДП «Лорта» така не укладала, фінансово-особовий рахунок на оплату компослуг не відкривала, а була зареєстрована у 2007 році з чоловіком ОСОБА_15 на підставі рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12.06.2007 року. Крім того, право позивача не порушено, оскільки такому належить житло на праві сумісної власності, набуте у власність внаслідок приватизації державного житлового фонду по АДРЕСА_13 ».

А також - «як видно з свідоцтва про право власності на квартиру від 19 травня 1997 року, право власності на квартиру по АДРЕСА_13 оформлено в порядку приватизації державного житлового фонду та власниками на праві спільної сумісної власності є: ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 (позивач ОСОБА_5 , оскільки прізвище змінив з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 ») та ОСОБА_13 (а.с.58)».

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Таким чином, судом встановлено, що третя особа ОСОБА_5 , як член сім`ї основного наймача ОСОБА_4 , не набув права користування та права власності на спірне майно, оскільки виданий ОСОБА_4 ордер нею не було в 30-денний термін здано, та відповідно до встановленого порядку не укладено договір найму щодо цього майна. Вона з сім`єю ніколи не проживала у спірній квартирі.

Що стосується довідок про реєстрацію ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у спірному житлі, то, виходячи із змісту рішення Апеляційного суду Львівської області від 18.11.2015 року, ОСОБА_4 разом з чоловіком були там зареєстровані лише у 2007 році на підставі рішення суду, яким скасовано рішення першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог у справі про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

У довідці з місця проживання та прописку, виданій ДЖКП ДК «Лорта» 24.06.2008 року, датою реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_15 в спірній квартирі зазначено 12.11.1997 року. Водночас, довідка видана цим же Підприємством 06.12.2011 року, датою цих осіб реєстрації вказує 12.11.2007 року. А датою реєстрації ОСОБА_5 , як члена сім`ї, - 12.04.2011 року (т.1 а.с.149,150).

Виходячи із довідки з місця проживання про склад і прописку, виданої ЛКП «Нове» 30.10.2019 року, ОСОБА_4 зареєстрована у квартирі 12.11.2007 року, а ОСОБА_5 - 12.04.2011 року (т.1 а.с.47).

За наведених обставин, суд не бере до уваги доводи ОСОБА_5 про час реєстрації його ОСОБА_4 у спірному житлі у 1997 році, оскільки докази, якими він обгрунтовує такі обставини, суперечать іншим матеріалам справи, зокрема і копії паспорта ОСОБА_4 (а.с.184). Питання дійсності довідки від 24.06.2008 року у суді сторонами не підіймалося, клопотань про залучення до справи органу, який видав таку довідку до суду не надходило.

З аналогічних підстав суд не враховує посилання ОСОБА_5 про те, що після отримання ОСОБА_4 ордеру, в подальшому такий був зданий в ДЖКП «Лорта» та укладений договір найму з нею як основним квартиронаймачем. Довідками ДЖКП ДК «Лорта» від 1.10.2003 року та 29.07.2004 року, такі обставини заперечуються.

Суд не бере до уваги доводи позовної заяви ОСОБА_5 про те, що у період принаймні з 1998 року (коли, з пояснень ОСОБА_5 мати віддала його вчитися у ліцей з можливістю проживання) його сім`я у зв`язку із відсутністю житла певний час проживала у знайомих за різними адресами. Так, виходячи зі змісту рішення Апеляційного суду Львівської області від18.11.2015 року, а також свідоцтва про право власності на квартиру (т.1 а.с.55), копії довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописку від 28.02.2005 року (т.1 а.с.186), ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 19.05.1997 року набули право власності на квартиру по АДРЕСА_13 в порядку приватизації державного житлового фонду. Ці обставини відповідають поясненням ОСОБА_5 у судовому засіданні, що він станом на 2002 рік проживав у цій квартирі.

Крім цього, відповідно до договору купівлі-продажу від 05.08.1999 року ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_15 купив житловий будинок АДРЕСА_3 (а.с.53,54).

На думку суду, третя особа, яка пред`являє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 , принаймні після свого повноліття у 2000 році, міг з`ясувати правовий статус квартири АДРЕСА_1 , яка була надана йому як члену сім`ї його матері ОСОБА_4 ОСОБА_5 за певної обачності мав реальну можливість дізнатися про вселення ОСОБА_1 з сім`єю, передбачити характер та вагу такого обтяження нерухомого майна, заперечувати проти такого.

Однак, цих дій ОСОБА_5 , не вчинив, що свідчить про відсутність у нього протягом тривалого часу інтересу до спірного житла.

Саме по собі відкриття особових рахунків на сплату комунальних послуг на прізвище ОСОБА_4 , за умови оплати цих рахунків позивачем ОСОБА_1 , не може бути підставою для задоволення позову третьої особи.

Щодо позову Залізничної районної адміністрації ЛМР, слід вказати наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради №3030 від 26.12.2013 року житловий будинок АДРЕСА_11 прийнято у власність територіальної громади міста Львова, розпорядженням Залізничної районної адміністрації №59 від 17.02.2014 року зобов`язано ЛКП «Нове» прийняти згаданий будинок на баланс (т.2, а.с.122).

Відповідно до розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №59 від 17.02.2014 року зобов`язано ЛКП «Нове» прийняти на баланс житлові будинки АДРЕСА_11 ; прийняти від ліквідатора ДЖКП ДК «ЛОРТА» документацію на згадані житлові будинки без дебіторської та кредиторської заборгованості по акту приймання-передачі, в якому зазначити перелік наявної та відсутньої документації станом на 17.02.2014 року (т.2, а.с.123).

Виходячи із змісту Акту ЛКП «Нове» від 03.03.2017 року в квартирі АДРЕСА_1 без підтверджуючих документів фактично станом на 03.03.2017 року проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (т.2, а.с.124).

ЛКП «Нове» 18.05.2017 року зверталося до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із листами за №2/245, №2/246, №2/247 про звільнення квартири АДРЕСА_5 до 01.06.2017 року (т.2, а.с.125-127).

Актом ЛКП «Нове» від 20.06.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 станом на 20.06.2017 року після отримання попереджень 18.05.2017 року з вимогою, квартиру не звільнили (т.2, а.с.128).

ЛКП «Нове» 20.06.2017 року повторно зверталося до відповідачів із вимогами звільнити квартиру у строк до 26.06.2017 року (т.2, а.с.129-131).

Актом ЛКП «Нове» від 26.06.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 станом на 26.06.2017 року після отримання попереджень 18.05.2017 року та 20.06.2017 року з вимогою, квартиру не звільнили (т.2, а.с.132).

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду(частини перша, друга цієї статті).

Частиною третьою статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Повертаючись до матеріалів справи суд зазначає, що самоправно зайнятим вважається приміщення, в якому мешкає особа без відповідного рішення про надання їй цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення.

ОСОБА_1 та члени його сім`ї вселилися в спірне житло без надання їм цього приміщення, не отримавши на це дозволу власників житла - ДК ЛОРТА та, в подальшому, Львівської міської ради. При цьому власники житла вчиняли певні дії для усунення перешкод у користуванні своєю власністю (звернення до правоохоронних органів, скерування листів із вимогою звільнити приміщення, звернення до суду із позовом).

Враховуючи все вищенаведене, слід зазначити, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є такими, що самоправно вселилися до жилого приміщення, тому наявні підстави, передбачені статтею 116 ЖК України, для їх виселення без надання іншого житлового приміщення.

Задоволення позовних вимог Залізничної районної адміністрації переслідує законну мету - дотримання норм чинного законодавства, та існує розумна пропорційність між обмеженням права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які забезпечені житлом, не позбавлені права на звернення до власника спірної квартири для вирішення питання користування житлом у встановленому законом порядку, та втручанням у право власника на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Суд не бере до уваги та не оцінює пояснення ОСОБА_4 та додані до них письмові докази в частині інших осіб, які не є учасниками цієї справи, а їхні дії не є предметом розгляду в межах цього провадження.

Суд також зауважує, що ОСОБА_5 04.04.2012 року звертався до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ДЖКП ДК «Лорта» про виселення, спір було розглянуто, у задоволенні позову - відмовлено. За наведених обставин, враховуючи, що рішення ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про той самий предмет та з тих самих підстав, керуючись п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, у цій частині провадження у справі слід закрити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, -

ухвалив:

у позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Львівської міської ради, треті особи Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Нове» про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 - відмовити.

У позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , Львівська міська рада про усунення перешкод в користуванні квартирою - відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , Львівська міська рада про виселення - закрити.

Позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Львівське комунальне підприємство «Нове», Львівська міська рада, ОСОБА_5 про виселення - задоволити.

Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Сплачений судовий збір - залишити за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Сплачений судовий збір - залишити за третьою особою ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_12 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Позивач - ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_12 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Позивач - ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_12 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

Відповідач - Львівська міська рада (місцезнаходження - місто Львів площа Ринок, будинок №1, ЄДРПОУ 04055896);

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_12 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Третя особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради (місцезнаходження - місто Львів вулиця Виговського І., будинок №34, ЄДРПОУ 04056084);

Третя особа - Львівське комунальне підприємство «Нове» (місцезнаходження - місто Львів, вулиця Петлюри С., будинок №2а, ЄДРПОУ 04055896);

Третя особа - ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_12 ).

Повне судове рішення складено 16 березня 2023 року.

Суддя: І.С. Мруць