Справа № 372/1371/22 Головуючий 1 інстанція- Чередніченко Н.П.
Проваження № 22-ц/824/3747/2023 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
П О С Т А Н О В А
іменем України
16 березня 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,
за участю секретаря Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олександрівна про визнання права власності на спадкове майно,
в с т а н о в и в:
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 із вказаним позовом,який мотивувала тим, що вона у період із 2005 по 2008 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , від якого у них народилась дочка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що наприкінці липня 2008 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб із відповідачкою ОСОБА_3 , в період якого ними було придбано у спільну сумісну власність нерухоме майно, а саме: садовий будинок, загальною площею 100,9 кв.м. та земельну ділянку під цим будинком, загальною площею 610 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Обидва об`єкти нерухомого майна оформлені на відповідачку. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, не залишивши заповіту. Після його смерті залишилось два спадкоємця за законом: його дочка неповнолітня донька ОСОБА_2 і відповідачка ОСОБА_3 .
Посилалася, що 02 травня 2022 року за її заявою в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу була відкрита спадкова справа № 10/22. Однак, отримання неповнолітньою ОСОБА_2 своєї частини батьківського спадку на пряму залежить від активних дій відповідачки. Для отримання спадщини його спадкоємцями частка померлого в спільному майні повинна бути визначена, а відтак відповідачка повинна співпрацювати з нотаріусом. Зокрема, вона повинна звернутися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Однак, такої співпраці з боку відповідачки не спостерігається, що й змусило позивачку звернутися до суду в інтересах неповнолітньої
- 2 -
ОСОБА_2 . У зв`язку з наведеним, просила визначити, що частка померлого ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 становила 1/2, частка на земельну ділянку за цією ж адресою становила - 1/2, визнати за неповнолітньою ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину садового будинку та 1/6 частину земельної ділянки, вирішити питання про судові витрати.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 жовтня 2022 рокуу задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням позивачка ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким її вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.
Скарга мотивована хибністю висновків суду про те, що її вимоги про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно із відповідачкою не узгоджується з вимогами закону та не є належним способом захисту порушених прав, оскільки судом не врахована позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, який вказує про таку можливість. Також, невірним є висновок суду про відсутність перешкод у оформленні права власності неповнолітньої на спадкове майно у встановленому законом порядку у нотаріуса, оскільки отримання свідоцтва про право на спадщину напряму залежить від надання відповідачкою правовстановлюючих документів на спадкове майно, чого відповідачка уникає. Помилковим є висновок суду про те, що ще не закінчився строк для прийняття спадщини, оскільки цей строк на момент ухвалення рішення вже закінчився 14 жовтня 2022 року, а застосування підзаконного акта - постанови КМ України № 164 від 28.02.2022 року, яка продовжує строк прийняття спадщини, є незаконним. Наведене у свою чергу свідчить про помилковість висновків суду про відсутність відмови нотаріуса у оформленні спадщини, оскільки відсутність письмової відмови у видачі свідоцтва не можна вважати безумовною підставою для відмови у позові, водночас наступні листи нотаріуса вказують на те, що вона не має наміру видавати свідоцтво про право на спадщину. Судом допущені процесуальні порушення, оскільки за заявами представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не постановлювалися ухвали, а його підключали до відеоконференції тільки після нагадувань, а на розгляд його заяви про відвід судді не викликали ні позивачку, ні її представника, порушивши їх право на участь у розгляді справи.
Відповідачка ОСОБА_3 в особі представника адвоката Луценка В.А. подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.
Решта учасників правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Кудрявцев О.В. належним чином повідомлені про розгляд справи, що стверджується направленими згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на вказані ними електронні адреси судовими повістками і повідомленнями про їх доставлення, до суду не з`явилися, причин неявки не повідомили.
Напередодні, тобто 15 березня 2023 року, представник позивачки адвокат Кудрявцев О.В. електронною поштою подав заяву про відкладення, посилаючись на об`єктивін причини неможливості прибуття в засідання.
Відповідно до ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, проте суд може відкласти розгляд справи, якщо повідомлені
- 3 -
стороною причини неявки буде визнано поважними.
Апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки представника позивачки з таких міркувань.
По-перше, посилаючись на неможливість явки до суду, представник позивачки не зазначив жодної причини, яка перешкоджає йому з`явитися до суду.
По-друге, представник позивачки не був позбавлений можливості порушити перед судом клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з дотриманням положень ст.212 ЦПК України, що узгоджується із правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду: від 08 липня 2021 року у справі № 675/1538/19 та від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17, одна відповідної заяви не подав.
По-третє відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Дана справа не знаходить свого вирішення близько року, що не відповідає встановленим процесуальним законом строкам і свідчить про порушення розумних строків її розгляду.
І по-четверте, відхиляючи клопотання про відкладення справи суд враховує, що позивачка подала апеляційну скаргу, в якій грунтовно і змістовно виклала свою позицію щодо незаконності і необгрунтованості судового рішення та наявності підстав для його скасування. Окрім того, обгрунтування позовних вимог та інша аргументація позивачки викладена у позові, відповіді на відзив, які містяться у справі.
З огляду на викладене та з метою дотримання передбачених законом розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, визнавши причини його неявки неповажними.
Представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Луценко В.А. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки відсутністю доказів того, що на момент звернення до суду з даним позовом право
- 4 -
неповнолітньої спадкоємиці ОСОБА_2 на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 порушено, не визнається або оспорюється відповідачкою.
При цьому суд виходив із відсутності перешкод для оформлення спадкоємицею ОСОБА_2 права на спадщину у встановленому законом порядку, оскільки на час вирішення спору строк для прийняття спадщини не закінчився, як і не надано відмови нотаріуса в оформлені ОСОБА_2 спадщини. Водночас визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Також суд керувався тим, що вимога про визначення частки померлого ОСОБА_4 у спільному майні не є умовою для отримання спадщини спадкоємцями і не є ефективним і не призводе до поновлення прав.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, які є правильними, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюєься строк у шість місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Згідно приписів частин 1 та 2 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Згідно ч.1 ст.1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , від якого мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08 липня 2008 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 був розірваний за рішенням суду.
Наприкінці липня 2008 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 , в період якого ними було придбано нерухоме майно, а саме: садовий будинок, загальною площею 100,9 кв.м. та земельну ділянку під цим будинком, загальною площею 610 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Обидва об`єкти нерухомого майна придбані на підставі договорів купівлі-продажу на ім`я відповідачки ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, не залишивши заповіту. Після його смерті залишилось два спадкоємця за законом: його дочка неповнолітня донька ОСОБА_2 і відповідачка ОСОБА_3 .
Під час розгляду справи встановлено, що до 16 листопада 2005 року померлий ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , від якого має доньку
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . 19 червня 2010 року ОСОБА_6 вийшла заміж та змінила прізвище на ОСОБА_6 .
Також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 за заявою позивачки в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. відкрита спадкова справа № 10/22 (номер у Спадковому реєстрі 69258985).
09 червня 2022 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулась його дружина - відповідачка ОСОБА_3 .
Окрім того, судом встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, Кабінет Міністрів своєю постановою № 164 від 28 лютого 2022 року установив, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (п.3 постанови).
З огляду на те, що ОСОБА_4 померІНФОРМАЦІЯ_2 , строк для прийняття спадкоємцями спадщини після його смерті на момент вирішення спору ще не сплив (закінчує перебіг у лютому 2023 року) і строк для видачі свідоцтво про право на спадщину не настав.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову з огляду на його передчасність та недоведеність того факту, що право неповнолітньої спадкоємиці ОСОБА_2 на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 порушено, не визнається або оспорюється відповідачкою.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду про відсутність підстав для визначення частки померлого у спільному з відповідачкою майні як 1/2 частину, оскільки таке не є умовою для отримання спадщини спадкоємцями і не є ефективним способом захисту прав.
Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги ОСОБА_1 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно із відповідачкою є належним способом захисту порушених прав, оскільки судом не врахована позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, який вказує про таку можливість, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.
По-перше, посилання в апеляційній скарзі на необхідність врахування листа ВССУ, недоречні, оскільки відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не постановах ВССУ, тим паче в листах, як помилково вважає позивач.
По-друге, позивачка просить визначити частку спадкодавця ОСОБА_4 у спільному з відповідачкою майні як 1/2 частину. Проте дане питання врегульоване законом, зокрема відповідно до ч.2 ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними і підтвердження в судовому порядку шляхом постановлення рішення не потребує. Нотаріус самостійно при визначенні частки спадкодавця виконує виомг закону і пітвердження цього не потребує.
Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду про відсутність перешкод у оформленні права власності неповнолітньої на спадкове майно у встановленому законом порядку у нотаріуса, оскільки отримання свідоцтва про право на спадщину напряму залежить від надання відповідачкою правовстановлюючих документів на спадкове майно, чого відповідачка уникає надумані та бузпідставні.
Як вище вказувалося на момент постановлення рішення не сплив строк прийняття
- 6 -
спадщини, що виключає можливсть видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.
Це ж стосується доводів апеляційної скарги про помилковість висновків суду про відсутність відмови нотаріуса у оформленні спадщини,а відсутність письмової відмови у видачі свідоцтва не можна вважати безумовною підставою для відмови у позові, водночас наступні листи нотаріуса вказують на те, що вона не має наміру видавати свідоцтво про право на спадщину, як надумані та безпідставні з викладених вище півдстав, а саме строк прийняття спадщини ні на момент подачі позову, ні на момент ухвалення оскаржуваного рішення не сплив і відмова нотаріуса у видачі свідоцтва відсутня.
Доводи скарги про помилковість висновків суду про те, що ще не закінчився строк для прийняття спадщини, оскільки цей строк на момент ухвалення рішення вже закінчився 14 жовтня 2022 року, а застосування підзаконного акта - постанови КМ України №164 від 28.02.2022 року, яка продовжує строк прийняття спадщини, є незаконним,бо суперечить ЦК України, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.
Суд вірно врахував наведену постанову КМ України № 164 від 28 лютого 2022 року, яка установлює, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (п.3 постанови).
При цьому апеляційний суд звертає увагу позивачки, що повноваження КМ України регулювати спірні правовідносини в період воєнного стану передбачені ст.121 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», відповідно до якої КМ України в разі введення воєнного стану в Україні розробляє та вводить в дію План запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в окремих місцевостях України з урахуванням загроз та особливостей конкретної ситуації, яка склалася.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що на розгляд заяви про відвід судді не викликали ні позивачку, ні її представника, порушивши їх право на участь у розгляді цього питання, не грунтуються на приписах процесуального закону, зокрема ч.8 ст.40 ЦПК України, відповідно до якої суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що судом допущені процесуальні порушення, оскільки за заявами представника позивача про участь у судовому засіданні врежимі відеоконференції не постановлювалися ухвали, що може свідчити про порушення норм процесуального парва.
Проте відповідно до ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни судового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Аналогічні роз`яснення містить п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», згідно якого порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Наведені скаржницею доводи не спростовують висновків суду щодо відсутності передбачених законом підстав для задоволення позову, а відтак підстави для скасування чи зміни рішення відсутні з цих підстав відсутні.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі і відзиві з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає
- 7 -
принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді:
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.03.2023 |
Оприлюднено | 23.03.2023 |
Номер документу | 109691149 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Савченко Сергій Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні