Постанова

від 22.03.2023 по справі 476/101/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.03.23

22-ц/812/262/23

Провадження № 22-ц/812/262/23

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 березня 2023 року м. Миколаїв

справа № 476/101/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем Біляєвою В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

фермерського господарства «Валентина»

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області, ухвалене 22 листопада 2022 року суддею Черняковою Н.В. в приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено 02 грудня 2022. року), у цивільній справі за позовом

фермерського господарства «Валентина» до

ОСОБА_1

про стягнення збитків,

в с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У лютому 2022 року ФГ «Валентина» в особі голови Головатюка Я.І. звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків.

Позивач зазначав, що на підставі державного акту серії МК № 690 від 07 квітня 1997 року ОСОБА_2 належало право постійного користування земельною ділянкою площею 40.7 га, що була виділена їй для ведення селянського (фермерського) господарства. Фермерське господарство було створене ОСОБА_2 тільки у 2011 році. Новий Земельний кодекс, який набрав чинності 01 січня 2002 року, не передбачав виділення земельних ділянок у постійне користування, тому виявилися відсутніми правові підстави для включення цієї земельної ділянки до ФГ «Валентина». Весь цей час земельною ділянкою користувався син голови фермерського господарства ОСОБА_1 , проте земельний податок за неї сплачувало фермерське господарство.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Зазначену вище земельну ділянку прийняв у спадщину ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що фермерське господарство «Валентина» помилково продовжувало сплачувати податок за земельну ділянку, якою фактично користувався ОСОБА_1 , позивач просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з відповідача 31272, 45 грн коштів, сплачених у вигляді податку за 2018-2020 роки.

Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 10 травня 2022 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

20 травня 2022 року на виконання ухвали до суду надійшло повідомлення від імені ОСОБА_3 , з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_4 помер, рішенням зборів новим виконувачем обов`язків голови ФГ призначено її ОСОБА_3 . До повідомлення частково додані витребовувані судом документи.

Ухвалою суду від 23 травня 2022 року позов ФГ «Валентина» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено на 10 годину 29 червня 2022 року.

27 червня 2022 року в.о. голови ФГ «Валентина» Головатюк О.Я. подала заяву про розгляд справи без її участі у зв`язку з її перебуванням на Заході України через бойові дії в Єланецькому районі Миколаївської області.

29 червня 2022 року відповідач ОСОБА_1 також подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначав, що дійсно користувався і користується як спадкоємець земельною ділянкою, яка належить його матері. Позовні вимоги визнав.

Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 21 липня 2022 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду на 10 годину 30 серпня 2022 року, ОСОБА_3 викликано у судове засідання для надання особистих пояснень.

29 серпня 2022 року до Єланецького районного суду Миколаївської області надійшла заява про збільшення позовних вимог. На підставі довідки Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 19 липня 2022 року позивачка просила стягнути з відповідача 31727, 45 грн.

У судові засідання, які призначалися на 10 годину 12 жовтня 2022 року та на 14 годину 22 листопада 2022 року ні представник позивача, ні відповідач не з`являлися. В.О. голови ФГ «Валентина» Головатюк О.Я. подавала заяви про розгляд справи за її відсутності. Відповідач ОСОБА_1 також подавав заяви про розгляд справи за його відсутності та про визнання позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 22 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ФГ «Валентина» до ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю самого факту сплати ФГ «Валентина» земельного податку саме за земельну ділянку, якою користувався ОСОБА_1 , та відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідача, яка призвела б до заподіяння збитків, наявність його вини та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, які необхідні для застосування такої цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ФГ «Валентина» просив рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апелянт посилалася на приписи статті 82 ЦПК України, за якими обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Зазначала, що оскільки відповідач ОСОБА_1 протягом усього часу слухання справи позов визнавав, то суд не мав підстав для відмови в його задоволенні. Крім цього посилалася на довідку ГУ ДПСУ в Миколаївській області, як на доказ сплати фермерським господарством земельного податку.

Узагальнені доводи інших учасників

Відзив наапеляційну скаргув письмовійформі протягомстроку,встановленого судом,від відповідачадо апеляційногосуду ненадійшов.

Проте, 13 лютого 2023 року до апеляційного суду подано заяву про затвердження мирової угоди.

2.Мотивувальна частина

Справа була призначена до розгляду у спрощеному провадженні за правилами частини першої статті 369 ЦПК України, проте ухвалою від 20 лютого 2023 року суд перейшов до розгляду справи у судовому засіданні з викликом учасників справи.

В судове засідання, призначене на 11 годину 13 березня 2023 року з`явився відповідач ОСОБА_1 , який визнав позов та просив затвердити мирову угоду, посилаючись на те, що він сплатив позивачці 31272, 45 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, просила розглянути справу без її участі та затвердити мирову угоду. Зазначала, що відповідач сплатив їй суму боргу тому претензій до нього вона не має.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 березня 2023 року ФГ «Валентина» та ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні мирової угоди. Сторонам роз`яснено, що погашення відповідачем боргу може бути підставою для відмови позивача від апеляційної скарги. У судовому засіданні оголошено перерву до 9 год 30 хв 20 березня 2023 року.

У судове засідання 20 березня 2023 року представник позивача не з`явилася, повторно подала заяву про закриття апеляційного провадження, затвердження мирової угоди та наполягала на скасуванні рішення суду першої інстанції.

Частиною другою статті 372 ЦПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому апеляційний суд враховує, що явка учасників справи не була визнана обов`язковою, а представнику позивача була надана можливість реалізувати своє право на участь в судовому засіданні, в тому числі в режимі відео конференції, про що неодноразово роз`яснювалося у судових повідомленнях.

Також суд приймає до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи судом. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України, відповідно до висновків якого обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першоїстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішенняЄСПЛ від08листопада 2005року у справі"Смірновапроти України",рішення ЄСПЛвід 27квітня 2000року у справі"Фрідлендерпроти Франції").Роль національнихсудів полягаєу швидкомута ефективномурозгляді справ(рішенняЄСПЛ від30листопада 2006року усправі "Красношапкапроти України").

За такихобставин,заслухавши суддю-доповідача,пояснення відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 належало право постійного користування земельною ділянкою площею 40.7 га на підставі державного акту серії МК № 690 від 07 квітня 1997 року (а.с. 8).

Земельна ділянка була виділена ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства. У зв`язку з тим, що до 2011 року ОСОБА_2 не скористалася своїм правом на створення фермерського господарства, а у подальшому не мала змоги цього зробити через зміни у земельному законодавстві, земельна ділянка не була включена до земель фермерського господарства.

У своїх письмових поясненнях представник позивача зазначала, що з часу виділення до цього часу земельною ділянкою користується відповідач ОСОБА_1 . Не заперечував цього і сам відповідач.

До позовної заяви представником фермерського господарства додано довідку про розмір сплаченого господарством земельного податку за період 2011 2020 років, сума якого складає 50637, 26 грн (а.с. 9).

Вже під час слухання справи судом першої інстанції, у серпні 2022 року також надано повідомлення Центральної ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області, з якого вбачається, що ФГ «Валентина» сплатило земельного податку, який сплачується юридичними особами, у 2018 році 9047, 28 грн, у 2019 році 823, 48 грн, у 2020 році земельний податок не сплачувався. Єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників сплачено у 2018 році 4082, 43 грн, у 2019 році 7317, 96 грн та у 2020 році 10456, 30 грн (а.с. 58).

Отже, як вбачається з довідки Центрального ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області, за період 2011-2020 років ФГ «Валентина» сплатило земельного податку з юридичних осіб 9870, 76 грн та єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників 21856, 69 грн.

Таким чином, звертаючись з позовними вимогами про стягнення саме земельного податку, ФГ «Валентина» не надало доказів його сплати саме у розмірі 31727, 45 грн.

Вимоги про стягнення єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників позовна заява не містить.

Позиція апеляційного суду

За змістом положень статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 22ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Для настання деліктної відповідальності за статтею 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, тому позивач повинен довести: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Отже, не встановивши усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, збитків, якими вони є у розумінні статті 22 ЦК України, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками та наявність його вини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати суму сплаченого ФГ «Валентина» земельного податку збитками, та про відсутність підстав для стягнення цих коштів з відповідача.

Крім цього суд першої інстанції вірно врахував те, що відповідно до частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Отже, належним чином оцінивши заявлені ФГ «Валентина» позовні вимоги та надані на їх підтвердження докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову.

Посилання апелянта на довідку Центрального ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області, як на доказ сплати земельного податку, не заслуговує на увагу, оскільки вона чітко не вказує на те, що до сплачених сум увійшла сума податку, нарахована за земельну ділянку, якою користується ОСОБА_1 . Також з неї неможливо встановити за які саме площі нараховано земельний податок, та яка саме сума земельного податку нарахована за земельну ділянку площею 40, 7 га.

Твердження апелянта про те, що під збитками, про стягнення яких просили суд у позовній заяві, малися на увазі всі сплачені господарством податки, а не тільки земельний, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції , оскільки ЦПК України передбачає розгляд судом виключно позовних вимог, про які заявлено в позові. Повноважень виходу за межі позовних вимог суд не має.

Також апелянт посилалася на те, що не підлягають доказуванню обставини, які визнаються учасниками справи, тому, оскільки відповідач ОСОБА_1 визнав позов, то суд першої інстанції не мав підстав для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що у перше ж призначене судом першої інстанції судове засідання відповідач подав заяву про визнання позову та просив його задовольнити. У подальшому при розгляді справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, відповідач не заперечував проти позову та до закінчення апеляційного провадження сплатив пред`явлені до стягнення кошти.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що така позиція відповідача може вказувати на те, що фактично спору не існувало, і сторони мали можливість вирішити його у позасудовому порядку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції не мав обов`язку задовольнити позов лише з тієї підстави, що відповідач його визнав.

Посилання апелянта на ухвалу Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 червня 2019 року про накладення арешту на земельну ділянку, як на доказ користування відповідачем земельною ділянкою, не спростовується, оскільки підтверджується і поясненнями самого відповідача. Проте доказів щодо розміру сплаченого податку, площу земельної ділянки за яку він сплачений та обставини його сплати попередньою головою фермерського господарства матір`ю сторін, вказана ухвала суду не містить.

З вказаних обставин ця ухвала не є належним доказом у справі про стягнення коштів.

Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не доводять помилковості висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зміст оскаржуваного судового рішення не вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції повинна містити, крім іншого, також висновки щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Отже, з огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, витрати ФГ «Валентина» відносяться на його рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Валентина» залишити без задоволення.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 22 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повний текст постанови складено 22 березня 2023 року