Постанова

від 22.03.2023 по справі 760/20240/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2023 року м. Київ

Справа № 760/20240/17

Провадження № 22-ц/824/2436/2023

Резолютивна частина постанови оголошена 22 березня 2023 року

Повний текст постанови складено 23 березня 2023 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Карпенка В.Р.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло- Буд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайбудвектор», ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , особи яка не брала участі ОСОБА_4 , подану адвокатом Полуніною Катериною Анатоліївною, на ухвалу Солом`янського суду м. Києва, постановлену у складі судді Кушнір С.І. 13 січня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайбудвектор», ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського суду м. Києва з позовом ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

У жовтні 2019 року від позивача ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву.

Під час розгляду справи 28 грудня 2021 року,до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив:

накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, все майно, що належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах ціни позову 3779003 грн. 75 коп.;

накласти арешт та заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно 1070747480000.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 січня 2022 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт та заборону на відчуження на майно, що належить на праві власності ОСОБА_5 , а саме:

- на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно 1070747480000.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_2 та особи яка не брала участі ОСОБА_6 адвокат Полуніна К.А. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вказує про те, що позивач у заяві зазначає, що відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності Відповідачу, яку вона отримала у спадок. Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що дане майно не є предметом позову у даній справі.

Вказану квартиру Відповідач отримала у спадок від свого батька та була єдиним її власником. Позивач не має права претендувати на квартиру, яку їй залишив батько після своєї смерті за заповітом.

Крім того, 15 лютого 2022 року Відповідач подарувала вказану квартиру своїй доньці - ОСОБА_4 , яка станом на день подання апеляційної скарги є єдиним законним власником квартири на підставі договору дарування від 15.02.2022 року.

Разом з тим, на момент відчуження вказаної квартири відомості щодо арешту (вжиття заходів забезпечення позову) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна були відсутні.

Більше того, текст оскаржуваної Ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 13.01.2022 року в Єдиному реєстрі судових рішень був опублікований лише 02.05.2022 року.

Лише 08.06.2022 року позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та подав реєстратору на виконання оскаржувану ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 13.01.2022 року.

Проте, реєстратор відмовив Позивачу у внесенні відомостей про обтяження вказаної квартири у зв`язку з тим, що заяву про державну реєстрацію обтяження щодо попереднього правонабувача було подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим набувачем.

Відтак, вважає, право власності на квартиру по АДРЕСА_3 апелянтом було набуто законно, водночас, з огляду на те, що Відповідачу не було відомо про наявність оскаржуваної ухвали, то відчуження вказаної квартири не може вважатись умисним та з метою ухилення від зобов`язань перед Позивачем у разі винесення судового рішення на його користь.

Разом з тим, наразі апелянт ОСОБА_4 , як законний та єдиний власник квартири, вважає, що дана ухвала підлягає скасуванню оскільки її наявність порушує її право володіння квартирою.

Апелянт ОСОБА_2 також вважає, що ухвала була винесена протиправно та безпідставно. В момент винесення оскаржуваної ухвали власником квартири була Відповідач, а тому були порушені її права, як законного власника. Не володіючи інформацією про те, що суд виніс оскаржувану ухвалу, остання передала у дар квартиру на користь своєї доньки (апелянт 2), а тому станом на день подання цієї апеляційної скарги порушені права й ОСОБА_4 .

Хоча вказана ухвала фактично не виконана у зв`язку зі зміною власника - все ж вона наразі не скасована та підлягає до виконання, як будь-яке судове рішення, яке набрало законної сили. Водночас слід зауважити на тому, що Позивач протиправно використовує її наявність у своїх цілях для подальшого накладення арештів на інше майно, яке наявне у Відповідача, з огляду на те, що вона фактично не була виконана, а тому нібито є підстави для накладення арештів на майно Відповідача.

Крім того, зазанчає, що висновок суду першої інстанції щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами не відповідає дійсності та є помилковим і передчасними, оскільки позивач не надав суду доказів які б підтверджував вартість квартири, яка підлягала арешту, а суд не витребував таких доказів у позивача, не викликав до суду власника квартири відповідача аби встановити таку вартість. Відтак, суд не мав доказів на підставі яких міг би становити чи є забезпечення позову шляхом накладення арешту співмірним з розміром позовних вимог.

Ціна позову, за підрахунками Позивача, складає 3 779 003 грн. 75 коп.

Разом з тим, ціна позову жодним доказом, крім самостійних підрахунків позивача не підтверджена. Позивач навіть не надав суду детального розрахунку ціни позову аби можливо було з`ясувати чому саме така ціна позову була сформована. Складається враження про те, що Позивач просто зазначив суду суму, яка його так чи інакше влаштовує. Водночас суд не вжив заходів щодо перевірки відомостей, на які Позивач посилався, як на підставу для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, позивач просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить Відповідачу в межах ціни позову 3 779 003 грн. 75 коп., але суд наклав арешт саме: на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Реєстрі-прав на нерухоме майно 1648657780000.

Відтак в момент винесення оскаржуваної ухвали були відсутні докази того, що вид забезпечення позову, який просив застосувати Позивач є не співмірним із заявленими позивачем вимогами, а тому суд порушив норми процесуального права, не здійснивши належної оцінки доказам, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не містись належного обгрунтування наявності підстав вважати, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. До заяви також не додано жодного доказу, який би свідчив про таке.

Водночас відповідач не здійснював жодного заходу з метою вчинення Позивачу таких перешкод.

Також, у своїй заяві позивач не запропонував суду застосувати зустрічне забезпечення, посилаючись на те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру Відповідача є спів мірним та не порушить її прав та інтересів.

Зазначає, що суд в даному випадку зобов`язаний був застосувати зустрічне забезпечення з огляду на той факт, що майновий стан Позивача може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків Відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Слід звернути увагу на те, що Позивач не має у власності жодного рухомого чи нерухомого майна, він не працює та є пенсіонером. Позивач навіть судовий збір не має можливості заплатити та надає до суду копію пенсійного посвідчення на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим, Відповідач переконаний у тому, що підстави для задоволення позовної заяви відсутні у повному обсязі, а у разі прийняття судом рішення у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог, Позивач не зможе виконати судове рішення про стягнення з нього судових витрат, пов`язаних з наданням юридичних послуг на користь Відповідача.

Відтак, в дану випадку суд, постановляючи оскаржувану ухвалу зобов`язаний був застосувати зустрічне забезпечення, проте не прийняв такого рішення, чим поставив відповідача у надзвичайно невигідне становище.

В судовому засіданні адвокат Полуніна К.А. підтримала доводи апеляційної скарги викладених в ній підстав.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 у вересні 2017 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Солом`янського районного суду від 26 вересня 2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайбудвектор»; ОСОБА_3 .

25 жовтня 2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить здійснити розподіл спільного майна подружжя наступним чином:

- Визнати автомобіль марки PORSCHE CAYENNE S, колір Бежевий, тип універсал, серійний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 21 червня 2007 року на ім`я ОСОБА_7 спільним майном подружжя:

- Визнати автомобіль марки MERCEDES BENZ G-500, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_6 , виданого ВРЕР-5 УДАІ в м. Києві 22 січня 2011 року на ім`я ОСОБА_7 спільним майном подружжя;

- Грошові кошти, отримані ОСОБА_5 за продаж обох автомобілів, з урахуванням їх дійсної вартості на час розгляду справи, встановленої за допомогою Інтернет ресурсів, визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

- Стягнути з ОСОБА_5 компенсацію у вигляді 1/2 частки вартості спірних автомобілів у загальному розмірі 687 500 (шістсот вісімдесят сім тисяч п`ятсот) грн. на користь ОСОБА_1 ;

- Визнати майнові права на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_5 та два машиномісця у жилому будинку АДРЕСА_6 (квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 278,0 кв.м, житловою площею 172,9 кв.м та два машиномісця в будинку АДРЕСА_3 ), що були придбані згідно Договору про уступку права вимоги, укладеного 21.03.2007 р. між ОСОБА_8 , ТОВ «Житло-Буд» ЄДРПОУ 24368041, та ОСОБА_7 спільним майном подружжя з урахуванням сплачених (інвестованих) грошових коштів подружжя на загальну суму 2 061 612 (два мільйона шістдесят одна тисяча шістсот дванадцять) грн.;

- Стягнути з ОСОБА_5 компенсацію у вигляді 1/2 частки вартості придбаних майнових прав за вищевказаним договором у загальному розмірі 1 030 806 (один мільйон тридцять тисяч вісімсот шість) грн. на користь ОСОБА_1 ;

- Визнати право власності (майнові права) на 1/2 частки боргових зобов`язань, які виникли з Договору позики, укладеного 02.04.2010 р. між ОСОБА_7 (Позикодавець) та ОСОБА_9 (Позичальник), посвідченого приватним нотаріусом КМНО Куликовською Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1298 за ОСОБА_1 ;

- Стягнути з ОСОБА_5 компенсацію у вигляді 1/2 частки вартості боргових зобов`язань, які виникли за вищевказаним договором у загальному розмірі 132 743 (сто тридцять дві тисячі сімсот сорок три) грн. 75 коп. на користь ОСОБА_1 ;

- Визнати право вимоги Позивача до Відповідача майна та коштів з урахуванням вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЕС КІ МО», код ЄДРПОУ 34300543 у розмірі 2 520 000 (два мільйони п`ятсот двадцять тисяч) грн.;

- Стягнути з ОСОБА_5 компенсацію вартості 1/2 частки від вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЕС КІ МО», код ЄДРПОУ 34300543 у розмірі 1 226 000 (один мільйон двісті двадцять шість тисяч) грн. на користь ОСОБА_1 ;

- Визнати право вимоги Позивача до Відповідача майна та коштів з урахуванням вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ІРИНИНСЬКЕ», код ЄДРПОУ 36857357 у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн.;

- Стягнути з ОСОБА_5 компенсацію у вигляді 1/2 частки від вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ІРИНИНСЬКЕ», код ЄДРПОУ 36857357 у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. на користь ОСОБА_1 ;

- Визнати право вимоги Позивача до Відповідача майна та коштів з урахуванням вартості частки що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТРЕЙД», код ЄДРПОУ 32584075 у розмірі 98 910 (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот десять) грн.;

- Стягнути з ОСОБА_5 компенсацію у вигляді 1/2 частки від вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТРЕЙД», код ЄДРПОУ 32584075, у розмірі 49 455 (сорок дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. на користь ОСОБА_1 ;

- Іншу (другу) 1/2 частину майна та грошових коштів, які є спільним майном подружжя, залишити відповідачу.

Під час розгляду справи 28 грудня 2021 року . до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить:

накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, все майно, що належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах ціни позову 3779003 грн. 75 коп.;

накласти арешт та заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно 1070747480000.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 січня 2022 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт та заборону на відчуження на майно, що належить на праві власності ОСОБА_5 , а саме:

- на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно 1070747480000.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи також вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, приймаючи до уваги предмет та ціну позову, дійшов висновку про необхідність забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно 1070747480000, так як за викладених заявником обставин, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія судів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як убачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнень, в якій позивач просить здійснити розподіл спільного майна.

При цьому, ОСОБА_1 звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, все майно, що належить ОСОБА_5 в межах ціни позову 3779003 грн. 75 коп.; накласти арешт та заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно 1070747480000, та обґрунтовуючи його необхідність зазначав про те, що фактичного припинення шлюбних відносин між позивачем та відповідачем все спільне майно подружжя було відчужено відповідачем у період 2012-2018, такий факт підтверджує, що незаконне відчуження спільного майна відбулось лише у власних інтересах відповідача, ігноруючи факт належності такого майна до спільної власності з позивачем та без його на те згоди, та відповідно тепер підлягає компенсації позивачу у вигляді 1/2 частки від вартості незаконно відчуженого спільного майна подружжя складає 3 151 504,75 грн., а тому у позивача залишається лише право вимагати грошові кошти, відповідну компенсацію вартості майна.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України передбачено такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_5 , оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення.

Заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, колегія суддів вважає, що у суду першої були наявні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову у вигляді арешту майна - квартири, що належить на праві власності відповідача ОСОБА_5 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності, яку вона отримала у спадок, і позивач не має права претендувати на неї, не заслуговують на увагу, оскільки позивач, звертаючись до суду з позовом про поділ майна не включав зазначену квартиру до переліку майна, що підлягає поділу, а звернувся із заявою про забезпечення для захисту своїх інтересів на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що квартиру АДРЕСА_1 було 15 лютого 2022 року, на яку накладено арешт, відповідач подарувала своїй доньці - ОСОБА_4 , яка станом на день подання апеляційної скарги є єдиним законним власником квартири на підставі договору дарування від 15.02.2022 року, оскільки на момент постановлення оскаржуваної ухвали, власником зазначеної квартири була ОСОБА_2 (а.с.71-72).

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо зобов`язання суду застосувати зустрічне забезпечення з наступного.

Так, відповідно до ч.3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Отже, за відсутності обставин, які є обов'язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов'язком суду. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Відповідно до ч.5 ст.154 ЦПК України розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

Отже, зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Воно має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів за заявою позивача.

Єдиним обґрунтуванням щодо не застування судом зустрічного забезпечення відповідно до ч.3 ст.154 ЦПК України є лише припущення відповідача, що у разі прийняття судом рішення у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог, позивач не зможе виконати судове рішення про стягнення з нього судових витрат, пов`язаних з наданням юридичних послуг на користь Відповідача

Проте, відповідач жодним чином не довів факту неможливості у разі прийняття судом рішення у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням юридичних послуг на користь відповідача.

Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Що стосується доводів апеляційної скарги, особи яка не брала участі у справі ОСОБА_6 , суд вважає зазначити наступне.

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 29.09.2017 р. звернувся до Солом`янського суду м. Києва з позовом ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву.

Під час розгляду справи 28 грудня 2021 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 січня 2022 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт та заборону на відчуження на майно, що належить на праві власності ОСОБА_5 , а саме:

- на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно 1070747480000.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22 грудня 2021 року єдиним власником квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно 1070747480000 на момент постановлення оскаржуваної ухвали, була ОСОБА_2 .

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що права, інтереси та (або) обов`язки безпосередньо ОСОБА_4 ухвалою про забезпечення позову від 13 січня 2022 року, не порушувались, оскільки на момент постановлення оскаржуваної ухвали єдиним власником квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно 1070747480000 на момент постановлення оскаржуваної ухвали, була ОСОБА_2 (а.с.71-72).Тому накладення арешту на майно, що належало ОСОБА_2 , не свідчить про порушення прав ОСОБА_4 , та не дає їй процесуальних підстав для оскарження спірного судового, оскільки даним судовим рішенням питання про його права, свободи та (або) інтереси не вирішувались.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що існують підстави для закриття апеляційного провадження, оскільки доведено відсутність порушення прав апелянта оскаржуваною ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.11.2021, отже і відсутність у нього права на її апеляційне оскарження.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 362,367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Полуніною Катериною Анатоліївною - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 13 січня 2022 року - залишити без змін .

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_4 , подану адвокатом Полуніною Катериною Анатоліївною, на ухвалу Солом`янського суду м. Києва від 13 січня 2022 року ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайбудвектор», ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна