Постанова

від 05.04.2023 по справі 541/1156/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1156/22 Номер провадження 22-ц/814/2931/23Головуючий у 1-й інстанції Вірченко О.М. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

розглянувши в м.Полтаві цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та зобов`язання повернути земельну ділянку

та зазустрічнимпозовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" до ОСОБА_1 про зобов`язання надати підтверджуючий документ про отримання авансового платежу

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 січня 2023 року, прийнятого під головуванням судді Вірченко О.М. в м.Миргород, зі складанням повного тексту 20 січня 2023 року,-

в с т а н о в и в :

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з даним позовом. Зазначала, що є власником земельної ділянки площею 3,946 га, яка розташована на території Миргородської міської ради ( на момент укладення договору Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області) , яку за договором оренди землі від 01 серпня 2017 року вона передала в оренду строком на 10 років СТОВ «Славутич».

Вказувала, що з 2017 року по 2019 рік включно відповідач взагалі не сплачував орендну плату, лише у грудні 2021 року СТОВ «Славутич» сплатив позивачу кошти в сумі 20695 грн.

Недоплата за 2021 рік становить 4461 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує свої зобов`язання та допустив заборгованість в розмірі 42195 грн. (за 2017 рік 12578 грн., 2018 рік - 12578 грн., 2019 рік 12578 грн., 2021 рік 4461 грн.), просила розірвати даний договір оренди землі з поверненням земельної ділянки та стягнути з СТОВ «Славутич» вказану заборгованість по виплаті орендної плати.

28 липня 2022 року СТОВ «Славутич» подало зустрічний позов, в якому просили зобов`язати ОСОБА_1 виконати умови домовленості між нею та директором товариства ОСОБА_2 про надання розписки про отримання авансового платежу за оренду її земельної ділянки за 3 роки із 2017 по 2019 роки у розмірі 35000 грн.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі від 01 серпня 2017 року № 148/08-17, укладений між ОСОБА_1 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич», право оренди за яким зареєстровано держаним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади Полтавської області Котляревським Сергієм Олександровичем, номер запису про інше речове право 21867218 від 11 серпня 2017 року, щодо земельної ділянки площею 3,946 га, кадастровий номер 5323288200:00:008:0243.

Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2019 рік в розмірі 10347,50 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1479,13 грн.

В задоволенні позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» до ОСОБА_1 про зобов`язання надати підтверджуючий документ про отримання авансового платежу відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення первісного позову мотивовано доведеністю позовних вимог з врахуванням строків позовної давності та необхідності сплати обов`язкових платежів орендарем, а в частині зустрічного позову - безпідставністю позовних вимог.

Рішення оскаржили позивач та відповідач.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу за 2017-2019 роки та задовольнити її позовні вимоги щодо стягнення орендної плати в розмірі 42195 грн. в повному обсязі.

Зазначає, що суд не дав належної оцінки тому факту, що вона звернулась до суду з негаторним позовом, на який не поширюються правила щодо позовної давності, так як порушення триває.

В апеляційній скарзі СТОВ «Славутич» просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.

Вказують, що суд неправильно оцінив обставини справи, зокрема, пояснення ОСОБА_1 про те, що вона доручила своєму зятю ОСОБА_3 отримувати кошти за оренду землі, але жодного разу не поцікавилась, чи насправді отримувались ним кошти.

Вважають, що суд першої інстанції безпідставно не звернув увагу, що позивач своєю бездіяльністю, яка виражалась у нез`явленні до СТОВ «Славутич» для отримання орендної плати створила штучні умови для розірвання договору оренди землі у незаконний спосіб з підстав нібито існуючої заборгованості по орендній платі з вини відповідача.

Апеляційний розгляд справи колегія суддів вважає за можливе провести у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та надіслали заяви про розгляд справи без їх участі.

Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг з таких підстав:

Відповідно до ч.ч. 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першоїінстанції вірновстановлено тавбачається зматеріалів справи,що 01 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Славутич» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,946 га, кадастровий номер 5323288200:00:008:0243, що розташована на території Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області (зараз Миргородської міської ради), з метою вирощування сільськогосподарської продукції .

Відповідно до п. 8 договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2017 року вказаний договір було укладено строком на 10 років, починаючи з дати його реєстрації.

Умовами договору визначено (п.5), що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 125785,50 грн.

В п. 9 вказаного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки в грошовому вигляді. Згідно з п. 11 договору орендна плата вноситься один раз у рік до 31 грудня поточного року.

Згідно з п. 37 договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 38 договору дострокове розірвання цього договору в односторонньому порядку допускається у разі невиконання умов договору однією із сторін, за умови письмового попередження не менше ніж за 30 днів.

Договору визначено (п.21), що після припинення договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 зазначала, що відповідач не виконує свої зобов`язанні та допустив виникнення заборгованості в розмірі 42195 грн. (за 2017 рік 12578 грн., 2018 рік - 12578 грн., 2019 рік 12578 грн., 2021 рік 4461 грн.), просила розірвати даний договір оренди землі з поверненням земельної ділянки та стягнути з СТОВ «Славутич» на свою користь заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 42195 грн

Районний суд, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за орендну плату за 2017-2019 рік, однак відмовив у стягненні боргу за 2017-2018 роки у зв`язку з пропуском строку позовної давності та визнав несплату орендної плати за 2019 рік та несвоєчасну сплату за 2020 рік істотним порушенням умов договору та розірвав вказаний договір оренди.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.

Відповідно до статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 409ЦК України встановлено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про орендну землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 21ЗУ цього ж Закону визначає орендну плату за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати ( ст.24 Закону).

За змістом частини першої статті 32Закону України«Про орендуземлі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Так, договором від 01.08.2017 року, укладеного між сторонами, визначено, що орендар сплачує орендну плату в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за рік оренди та вноситься орендарем у строк до 31 грудня поточного року.

Матеріалами справи достовірно встановлено, що ОСОБА_1 за період з 2017 року по 2022 рік нарахована орендна плата: за 2017 рік - 15094,26 грн., за 2018 рік - 15094,26 грн., за 2019 рік 12854,03 грн., з яких утримано на сплату податків та військового збору : за 2017 рік - 2943,38 грн., за 2018 рік 2943,38 грн., за 2019 рік 2854,03 грн. Згідно з цією ж довідкою нараховано та сплачена орендна плата становить за 2020 рік в розмірі 10347,50 грн., за 2021 рік 10347,50 грн., за 2022 рік 10585,75 грн. (а.с. 142)

Таким чином, заборгованість у товариства перед орендодавцем залишилася за 2017-2019 роки.

Районний суд, виходячи з положень ст.ст.256, 267 ЦК України, та враховуючи відповідне клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, вірно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу за 2017-2018 роки, оскільки вони заявлені поза межами трьохрічного строку, коли позивач довідалась про порушення її права на щорічну виплату орендної плати в строки, визначені умовами договору.

Помилковими є доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що позов ОСОБА_1 є негаторним, адже негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Так, у постанові Великої палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі No 522/1029/18, зокрема, встановлено, що однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин.

Позов про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки належить до зобов`язально-правових способів захисту, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини.

Метою позову є захист інтересів власника як учасника зобов`язальних відносин, та розрахований він на випадки порушення цих прав особою, яка знаходиться із власником чи іншим носієм цивільного права в договірних чи інших зобов`язальних правовідносинах. Тобто позов про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки не є негаторним позовом, а тому до такого позову застосовуються наслідки спливу строку позовної давності.

Аргументи позивача щодо невірного розрахунку судом суми орендної плати, що підлягає сплаті орендодавцем за календарний рік, а саме вирахування податків та зборів з орендної плати, спростовуються наступними положеннями чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями п. п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 розд. ІV Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПКУ. Відповідно до п. п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ (п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. Якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п.168.1.3.-168.1.5 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, у будь-якому випадку саме відповідач як податковий агент зобов`язаний з дотриманням норм Податкового кодексу України, сплатити податки з нарахованого або нарахованого та виплаченого на користь позивача розміру орендної плати, що і було враховано судом першої інстанції та відповідно вирахувано з суми заборгованості орендної плати за 2019 рік.

Колегією суддів критично оцінюється, доводи СТОВ «Славутич» щодо виплати зятю позивача - ОСОБА_3 коштів за оренду землі позивачки, так як вказані обставини не підтверджені належними та допустими доказами.

Не можуть бути взяті до уваги посилання товариства на те, що ОСОБА_1 створювала штучні умови для розірвання договору оренди землі тим, що не з`являлась за отриманням орендної плати, що призвело до виникнення перед нею заборгованості, так як саме на орендаря закон покладає обов`язок своєчасного внесення орендної плати на рахунок орендодавця.

Так, СТОВ «Славутич» не надсилало ОСОБА_1 листів з пропозицією отримати нараховану орендну плату.

Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та СТОВ «Славутич» слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375,381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.04.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна