Постанова

від 05.04.2023 по справі 320/258/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/258/19 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та нечинним рішення, визнання протиправною та нечинною містобудівну документацію, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) предмету позову, просила:

- визнати протиправним та нечинним рішення Ірпінської міської ради Київської області № 4574-62-VII від 19.12.2018 «Про затвердження містобудівної документації - Оновлення генерального плану м. Ірпінь Київської області»;

- визнати протиправною та нечинною містобудівну документацію - «Оновлений генеральний план м. Ірпінь Київської області», затверджену рішенням Ірпінської міської ради від 19.12.2018 № 4574-62-VII «Про затвердження містобудівної документації - Оновлення генерального плану м. Ірпінь Київська область» в частині віднесення ділянки номер 6 в графічній частині Генерального плану (основному кресленні) та в таблиці 4-1-1 «Обсяги та розміщення житлового будівництва в межах міста Ірпінь» пояснювальної записки до оновленого генерального плану м. Ірпінь, площею 3 га в районі вулиць Київської, Лермонтова, Пушкінська для розміщення 7-9 поверхових багатоквартирних житлових будинків.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Ірпінська міська рада Київської області звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2017 Ірпінською міською радою Київської області прийнято рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання «Про оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області» № 2531-36-VІІ від 27.07.2017. На підставі вказаного рішення розпочато процедуру оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області та збору вихідних даних для оновлення містобудівної документації «Генеральний план міста Ірпінь Київської області».

01.11.2017 між Ірпінською міською радою Київської області (замовник), Українським Державним науково-дослідним інститутом проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спешнтрейд» укладено договір підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт від 01.11.2017 № 1013-01-2017.

Згідно з п.1.1 вказаного договору замовник доручає, платник сплачує, а виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: «Оновлення генерального плану м. Ірпінь Київської області».

Після виконання зазначених робіт 28.09.2018 на адресу виконавчого комітету Ірпінської міської ради надійшли від ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя матеріали містобудівної документації «Оновлення генерального плану м. Ірпінь Київської області».

29.11.2018 в.о. Ірпінського міського голови видав розпорядження «Про скликання шістдесят другої сесії Ірпінської міської ради» № 303.

19.12.2018 відбулася шістдесят друга сесія Ірпінської міської ради Київської області, на якій прийнято рішення № 4574-62-VII «Про затвердження містобудівної документації - Оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області».

У рішенні зазначено, що з метою забезпечення міста Ірпінь містобудівною документацією, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови, раціонального використання земель та створення належних умов для життєзабезпечення міста, комплексного вирішення архітектурно-містобудівних проблем міста, інвестиційної діяльності фізичних та юридичних осіб, врахування законних приватних, громадських та державних інтересів під час проведення містобудівної діяльності, керуючись Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про землеустрій» та «Про місцеве самоврядування в Україні», Ірпінська міська рада вирішила:

1. Затвердити оновлений Генеральний план міста Ірпінь Київської області, розроблений Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя.

2. Відділу інформаційного забезпечення виконавчого комітету Ірпінської міської ради оприлюднити дане рішення в офіційних місцевих засобах масової інформації в десятиденний термін з дати його затвердження.

3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну депутатську комісію Ірпінської міської ради з питань архітектури та капітального будівництва та на заступника міського голови згідно розподілу обов`язків.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, на вказаній сесії Ірпінської міської ради Київської області були присутні 33 депутати (із загальної чисельності 37 депутатів). За рішення «Про затвердження містобудівної документації - Оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області» проголосували 29 депутатів, 4 депутати не голосували.

Не погоджуючись із містобудівною документацією - «Оновлений генеральний план м. Ірпінь Київської області» та прийнятим рішенням Ірпінської міської ради Київської області № 4574-62-VII від 19.12.2018 «Про затвердження містобудівної документації - Оновлення генерального плану м. Ірпінь Київської області», ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що містобудівна документація «Оновлення генерального плану м. Ірпінь Київської області» не відповідає вимогам державних будівельних норм, а тому рішення Ірпінської міської ради № 4574-62-VІІ від 19 грудня 2018 року про затвердження містобудівної документації, яка не відповідає державним будівельним нормам, є протиправним та нечинним.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Перш за все, колегія суддів звертає увагу на приписи ст. 317 КАС України, за якими, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі № 320/258/19 не підписано суддею, що є обов`язковою підставою для його скасування з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення, з огляду на що, слід зазначити таке.

Згідно із статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених норм свідчить, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачеві необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у свої рішеннях від 01.02.2018 у адміністративній справі № 800/502/17 та від 08.02.2018 у адміністративній справі № 800/191/17.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушення прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненні дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.

Саме по собі порушення вимог закону діями (бездіяльністю) або рішеннями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення цими діями або рішенням безпосередньо його прав та охоронюваних законом інтересів.

З огляду на зазначене, під час вирішення спору суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи викладене, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача внаслідок прийняття рішення та обрати належний спосіб захисту відновлення свого порушеного права.

Схожа позиція висловлена в окремих рішеннях Конституційного Суду України, зокрема рішення від 25.11.2017 № 6-рп/1997 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_2 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) та від 25.12.1997 № 9-зп/1997 у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води).

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на рішення Верховного Суду від 28.02.2019 у адміністративній справі № 522/3665/17, в якому зазначено, що в контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу збоку суб`єкта владних повноважень.

З наявних матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки в кварталі 76 (відповідно до індексно-кадастрової карти м. Ірпінь КОАТУУ 3210900000), обмеженому вулицями Київська, Пушкіна та Лермонтова відповідно до відомостей попереднього Генерального плану міста Ірпінь 2012 року відносяться до земель, передбачених для розміщення інших рекреаційних закладів (номер 92 на експлікації), садибної забудови та громадської забудови.

Так, у вищезазначеному кварталі за адресою АДРЕСА_1 , позивачу на праві приватної власності належать дві земельні ділянки. Одна із них, згідно з класифікатором видів цільового призначення земель, затверджених наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 р. № 548, має код 02.01 (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із кадастровим номером № 3210900000:01:076:0011. На цій земельній ділянці розташований одноквартирний житловий будинок садибного типу. На іншій земельній ділянці (кадастровий номер № 3210900000:01:076:0013), яка має цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства», росте багаторічний сад.

Як було зазначено позивачем, в кварталі, обмеженому вулицями Київської, Лермонтова, Пушкінська (квартал 76 відповідно до Індексно кадастрової карти м. Ірпінь КОАТУУ 3210900000) існують інші малоповерхові житлові будинки садибного типу. Крім того, в 2014-2017 роках в кварталі №76 побудовано і експлуатується котеджне містечко із малоповерховими житловими будинками садибного типу. Позивач вважає, що графічна частина містобудівної документації - «Оновлення генерального плану м. Ірпінь Київської області» (основне креслення) та таблиця 4-1-1 «Обсяги та розміщення житлового будівництва в межах міста Ірпінь» пояснювальної записки до генерального плану м. Ірпінь суперечать відомостям та проектній документації з землеустрою щодо земельних ділянок позивача, «Плану існуючого використання території» та оприлюдненому на офіційному веб-сайті Ірпінської міської ради основному кресленню Генерального плану. Крім цього, вважає, що дані державних кадастрів, інформаційних систем та документація з просторового планування вищого територіального рівня - «Схема планування Київської області» не враховані у містобудівній документації, що порушує пункт 4.8 ДБН Б.2.2-12:2018..». Стверджує, що на території кварталу, обмеженого вулицями Київська, Лермонтова, Пушкінська не допускається розміщення 7-9 поверхових багатоквартирних житлових будинків, а тому містобудівна документація «Оновлення генерального плану м. Ірпінь Київської області» не відповідає вимогам державних будівельних норм, а отже рішення Ірпінської міської ради №4574-62-VІІ від 19.12.2018 про затвердження містобудівної документації, яка не відповідає державним будівельним нормам є протиправною та нечинною.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у межах даної справи просить визнати протиправним та нечинним рішення Ірпінської міської ради Київської області № 4574-62-VII від 19.12.2018 та містобудівну документацію - «Оновлений генеральний план м. Ірпінь Київської області», яка затверджена вказаним рішенням, в частині всієї ділянки номер 6 в графічній частині Генерального плану (основному кресленні) та в таблиці 4-1-1 «Обсяги та розміщення житлового будівництва в межах міста Ірпінь» пояснювальної записки до оновленого генерального плану м. Ірпінь, площею 3 га в районі вулиць Київської, Лермонтова, Пушкінська .

В той же час, як вже було зазначено вище, позивачу на праві приватної власності належать дві земельні ділянки:

- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із кадастровим номером 3210900000:01:076:0011.

- для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3210900000:01:076:0013).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що звертаючись з позовом про визнання протиправним та нечинним рішення Ірпінської міської ради Київської області № 4574-62-VII від 19.12.2018 та всієї містобудівної документації - «Оновлений генеральний план м. Ірпінь Київської області», яка затверджена вказаним рішенням, в частині всієї ділянки номер 6 в графічній частині Генерального плану (основному кресленні) та в таблиці 4-1-1 «Обсяги та розміщення житлового будівництва в межах міста Ірпінь» пояснювальної записки до оновленого генерального плану м. Ірпінь, площею 3 га в районі вулиць Київської, Лермонтова, Пушкінська , ОСОБА_1 обрала невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки містобудівна документація, що складена поза межами її земельних ділянок не може порушувати її прав та законних інтересів. Більше того, обираючи такий спосіб захисту, вказане може зачіпати або порушити права невизначеного кола осіб, в тому числі і громади міста Ірпінь.

Отже, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 є звернення з вимогами до відповідача в межах її земельних ділянок, а не всієї ділянки номер 6 в графічній частині Генерального плану (основному кресленні) та в таблиці 4-1-1 «Обсяги та розміщення житлового будівництва в межах міста Ірпінь» пояснювальної записки до оновленого генерального плану м. Ірпінь, площею 3 га в районі вулиць Київської, Лермонтова, Пушкінська.

Також, колегія суддів зазначає, що доводи позивача є абстрактними та не містять обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Колегія суддів наголошує, що позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний її інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу.

Крім того, безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і вона на час подання позову та винесення даного рішення не зазнала жодної реальної шкоди.

Колегія суддів звертає увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Відтак, суд не з`ясовує питання щодо правомірності оскарженого рішення, адже це питання не має самостійного правового значення.

Також, суд наголошує, що позивач не зазначив, конкретних підстав та не надав доказів, що оскаржуваним рішенням порушується його конституційне право щодо житла або щодо прав власності на землю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати, з підстав визначених п. 4 ч. 1, п. 5 ч. 3 ст. 317 КАС України, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ірпінської міської ради Київської області - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та нечинним рішення, визнання протиправною та нечинною містобудівну документацію - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 10.04.2023.