Рішення

від 11.04.2023 по справі 564/1974/22

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1974/22

11 квітня 2023 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л.А.

при секретарі Вознюк Ю.В.

за участі сторін:

позивач не з`явився

відповідач не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Костопіль в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мир» про визнання недійсним та скасування рішення зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мир», -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мир» про визнання недійсним та скасування рішення зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мир».

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що є пайовиком реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства «Мир» село Мирне, Костопільського району, Рівненської області, що посвідчується свідоцтвом на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії РВ №0400 на суму 65505, 00 грн., яке видане Мирненською сільською радою Костопільського району Рівненської області 04.02.2014 року, що становить 1,56% від загального пайового фонду.

У червні 2022 року позивач дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мирне, Костопільського району було проведено збори співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мир». Рішення, які були прийняті на вказаних зборах співвласників майнових паїв, оформлені протоколом №8 від 19.04.2016 року.

Зазначає, що не брав участі у зборах співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мир» 19.04.2016 року, рішення яких було оформлено протоколом №8, позивача не повідомляли про участь у вказаних зборах, що позбавило можливості реалізувати свій голос та скористатися можливістю отримати майно в натурі згідно з майновим сертифікатом серії РВ №0400 від 04.02.2014 року, відтак вважає рішення прийняті на цих зборах неправомірними і такими, що підлягають визнанню недійсними з підстав, які вказані в позовній заяві.

Позов просить задовольнити.

Ухвалою судді Костопільського районногосуду Рівненськоїобласті від12.10.2022року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, про що повідомлено сторони.

Відповідачу, Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Мир», запропоновано, в порядку ст.178 ЦПК України, в 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов.

Підготовче судове засідання призначене у справі на 14.11.2022 року о 11 год. 00 хв.

08 листопада 2022 року від Сільськогосподарськоговиробничого кооперативу 'Мир надійшла заява про визнання позову, просить розглянути справу у відсутності відповідача.

Представником позивача, до початку підготовчого судового засідання, через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні без участі позивача та його представника. Позов просив задовольнити.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 23.11.2022 року відмовлено у прийнятті заяви відповідача про визнання позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарськоговиробничого кооперативу «Мир» про визнання недійсним та скасування рішення зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мир» .

Відкладено підготовче судове засідання у цивільній справі на13 год. 45 хв. 18 січня 2023 року.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 18.01.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07.02.2023 року.

В судове засідання 07.02.2023 року представники сторін не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

До початку судового розгляду, від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового розгляду без участі позивача та його представника, позов просили задовольнити. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч.3ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.2ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справиздійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пайовиком реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства «Мир» село Мирне, Костопільського району, Рівненської області, що посвідчується свідоцтвом на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії РВ №0400 на суму 65505, 00 грн., яке видане Мирненською сільською радою Костопільського району Рівненської області 04.02.2014 року, що становить 1,56% від загального пайового фонду.

05 травня 2022 року позивач звернувся до СВК «Мир», яке є правонаступником прав та обов`язків реорганізованого КСП «Мир» із заявою скликати Загальні збори співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мир», на яких розглянути питання щодо виділення ОСОБА_1 , в рахунок майнового сертифікату серії РВ №0400 на суму 65505, 00 грн., в натурі об`єкти нерухомого майна з числа тих, які вказані в заяві, а саме із комплексу будівель зерноскладу: трансформаторну підстанцію зерноскладу, інв.№572, залишковою вартістю 6050 грн.; пожежний резервуар зерноскладу, інв.№571, залишковою вартістю 6872 грн.; насіннєвий зерносклад, інв.№574, залишковою вартістю 69774 грн.; піднавіс зерноскладу, інв.№575, залишковою вартістю 3587 грн.; комбікормовий цех з прибудовами, інв.№576, залишковою вартістю 16721 грн.; зерносклад механізований, інв.№577, залишковою вартістю 78589 грн.; автовага зерноскладу, інв.№578, залишковою вартістю 3398 грн.; зерноплощадка зерноскладу, інв.№580, залишковою вартістю 3427 грн. тощо.

08.06.2022 року позивачем було отримано відповідь від СВК «Мир» №7 від 04.06.2022 року, в якій було вказано, що дійсно майновий комплекс зерносклад перебуває у фонді розпайованого майна реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства «Мир».

Проте, за даними, які перебувають у розпорядженні СВК «Мир», 19 квітня 2016 року в с.Мирне, Костопільського району було проведено збори співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мир».

Рішення, які були прийняті на вказаних зборах співвласників майнових паїв були оформлені протоколом №8 від 19.04.2016 року. Як указано в даному протоколі, участь у цих Зборах взяло 214 власників майнових паїв, з них 142 особи за довіреностями представляла фізична особа ОСОБА_2 . Одним з питань, яке розглядалося на Зборах було розгляд заяв співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мир».

Судом встановлено, що згідно з рішенням зборів майновий комплекс зерносклад в складі: трансформаторної підстанції зерноскладу, інв.№572, залишковою вартістю 6050 грн.; пожежний резервуар зерноскладу, інв.№571, залишковою вартістю 6872 грн.; насінневий зерносклад, інв.№574, залишковою вартістю 69774 грн.; піднавіс зерноскладу, інв.№575, залишковою вартістю 3587 грн.; комбікормовий цех з прибудовами, інв.№576, залишковою вартістю 16721 грн.; зерносклад механізований, інв.№577, залишковою вартістю 78589 грн.; автовага зерноскладу, інв.№578, залишковою вартістю 3398 грн.; туалет зерноскладу, інв.№579, залишковою вартістю 60 грн.; зерноплощадка зерноскладу, інв.№580, залишковою вартістю 3427 грн.; зерноплощадка зерноскладу, інв.№581, залишковою вартістю 879 грн.; огорожа зерноскладу, інв.№582, залишковою вартістю 8540 грн.; альтанка зерноскладу, інв.№583, залишковою вартістю 158 грн.; автопідйомник, б/н, залишковою вартістю 26 грн.; норія 4 шт., б/н, залишковою вартістю 212 грн.; навантажувач зерна ЗМ-60, б/н, залишковою вартістю 1497 грн. було виділено іншій фізичній особі.

Таким чином, майно, про яке вказував позивач у поданій заяві до відповідача, було виділено іншій особі на підставі Рішення зборів співвласників майнових паїв КСП «Мир», яке оформлено протоколом №8 від 19.04.2016 року.

Судом було чітко встановлено, що позивач не брав участі у зборах співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мир» 19.04.2016 року, рішення яких було оформлено протоколом №8, позивача не повідомляли про участь у вказаних зборах, що позбавило можливості реалізувати свій голос та скористатися можливістю отримати майно в натурі згідно з майновим сертифікатом серії РВ №0400 від 04.02.2014 року. Протилежних доказів відповідачем суду не надано.

Питання про виділення майнових паїв в натурі врегульованоЗаконом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»,Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» від 29 січня 2001 року № 62/2009,постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки»,Наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств»(далі - Порядок), Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженихнаказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315(далі - Рекомендації) та Порядком видачі та обліку Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), затверджений Наказом Міністерства аграрної політики України за №79 від 23.03.2001 року.

Згідно з статтею 7 Закону України від 14.02.1992 року №2114-XII «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (із наступними змінами і доповненнями) майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - у частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Підпунктом «а» пункту 1 Указу Президента України від 03.12.1999 року №1529/99, а також пунктом 1 Указу Президента України від 29.01.2011 року №62/2001 передбачено забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями, вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину, виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна.

Згідно вимог ч. ч. 2, 3ст. 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Відповідно до п.2 постанови КабінетуМіністрів Українивід 28лютого 2001року №177«Про врегулюванняпитань щодозабезпечення захистумайнових правселян упроцесі реформуванняаграрного секторуекономіки» майновий пай - частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Відповідно до ч.2 ст.355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1, 3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Суд зазначає, що Сільськогосподарський виробничий кооператив «Мир» є правонаступником прав та обов`язків Колективного сільськогосподарського підприємства «Мир» (с.Мирне, Костопільського району).

Зазначена обставина підтверджується змінами та доповненнями до Статуту СВК «Мир», які затверджені ухвалою Установчих Зборів членів-засновників Кооперативу від 10.04.2000 року (протокол №2) та зареєстровано розпорядженням голови Костопільської районної державної адміністрації від 28.04.2000 року №157-ра.

Згідно порядку, визначеному наказом Міністерствааграрної політикиУкраїни №315від 20травня 2008року та наказом Міністерства аграрної політики України №16 від 07.02.2001 року «Про затвердження Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства», організаторами проведення зборів співвласників майнових паїв має бути опубліковане оголошення із вказанням дати, часу місця проведення зборів із зазначенням порядку денного.

Однак, як було встановлено судом, будь-які оголошення про проведення оспорюваних зборів співвласників майнових паїв КСП «Мир» із вказанням дати, місця проведення, порядку денного зборів не публікувалися, а відтак власники майнових сертифікатів були неналежним чином повідомлені про участь у зборах та не брали участі у таких зборах, у тому числі позивач. Відповідачем не спростовано вказаних обставин та не надано з цього приводу суду належних та допустимих доказів.

Згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки»виділення майна в натурі проводиться у порядку, розробленому Комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, та затвердженому зборами співвласників. Співвласники, як визначено у даній постанові - члени підприємства,втомучислі реорганізованого, за якими зберігається право на майнові паї у пайовому фонді підприємства, але які не отримали його в натурі чи не передали як внесок до статутного фонду правонаступника. Відповідно до зазначеного Порядку визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників у натурі проводиться виключно на підставі рішення зборів співвласників майнових паїв.

Відповідно до п.2.4, 2.5 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженихнаказом Міністерствааграрної політикиУкраїни №315від 20травня 2008року управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

Отже, власники спільної часткової власності здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників. Така згода співвласників майна має бути отримана від всіх співвласників. Рішення щодо виділення в натурі частки з майна має прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.

Суд зауважує, що оскільки позивач не брав участі у зборах співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мир» 19.04.2016 року, рішення яких було оформлено протоколом №8, відтак рішення на вказаних зборах були прийняті з порушенням вимог Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженихнаказом Міністерства аграрної політики України № 315 від 20 травня 2008 року.

Відповідно до ч.7 ст.31 Закону України«Про колективнесільськогосподарське підприємство» у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

Проте, судом встановлено, що згідно ч.7 ст.31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», пункту 15 Порядку розподілута використаннямайна реорганізованихколективних сільськогосподарськихпідприємств» відповідач СВК «Мир» як підприємство-правонаступник КСП «Мир» не передавав за актом приймання-передачі будь-яке нерухоме чи рухоме майно на підставі рішень зборів пайовиків КСП «Мир», у тому числі не проставлялись відмітки на майнових сертифікатах про виділення майна в натурі.

Крім цього, відповідно до пункту 51 Постанови КМУ від 25.12.2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються:

1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою;

2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

Згідно роз`яснень Державної реєстраційної служби України від 06.06.2014 року №9299/05-15-14 виключно наявність у заявника оригіналу свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою та акта приймання-передачі нерухомого майна є підставою для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно державними реєстраторами.

Таким чином, для реєстрації права власності на виділене майно в натурі реорганізованого КСП «Мир» в осіб, яким таке майно виділяється мали б бути свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою, на підставі якого виділено майно в натурі та акт приймання-передачі який підписаний між особою, якій майно виділене в натурі та головою СВК «Мир».

Судом встановлено, що СВК «Мир» є балансоутримувачем та управителем колективного розпайованого майна та є відповідальним за незаконно проведені збори співвласників майнових паїв та виділення майна в натурі, яке перебуває на балансі.

На підставі викладеного, суд дійшов обгрунтованого висновку, що рішення загальних зборів співвласників мавйнових паїв КСП «Мир», оформлені протоколом №8 від 19 квітня 2016 року, є такими що прийняті з порушенням чинного законодавства та нормативно-правових актів, які регулюють дані правовідносини, а також порушують право позивача як власника 1,56 % пайового фонду реорганізованого КСП «Мир».

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування ( постанови ВП ВС від 05.06.18р. у справі № 338/180/17 (п.57), від 11.09.18р. у справі № 905/1926/16 (п.40), від 01.04.20р. у справі № 610/1030/18-ц ( п.41).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений устатті 16 ЦК Україниі цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у вказаній статті.

Статтею 4ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною першоюстатті 5 ЦПК Українивизначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У пунктах 3, 5 частини другоїстатті 119ЦПК України визначено, щов позовній заяві позивач викладає зміст позовних вимог та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні цивільного спору, суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положеньЦПК Українитака функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципуjura novit curia.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) тавід 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється «право насуд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Крім того, враховуючи, що суд дійшов висновків щодо задоволення позову, то з урахуванням положень ч.1ст.141 ЦПК України, сплата судового збору покладається на відповідача в розмірі пропорційному до задоволених вимог, тобто в сумі992 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,12,141, 200,247,258,265,279,280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мир» про визнання недійсним та скасування рішення зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мир» задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати рішення зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мир», які оформлені протоколом №8 від 19 квітня 2016 року з моменту їх прийняття.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мир» на користь ОСОБА_1 992грн.40коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено

11 квітня 2023 року.

СуддяЛ. А. Грипіч