Рішення

від 28.02.2023 по справі 760/20240/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/20240/17

2/760/5755/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд», товариство з обмеженою відповідальністю «Скайбудвектор», ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2017 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.10.2019 року, просив здійснити поділ спільного майна подружжя наступним чином:

- визнати автомобіль марки PORSCHE CAYENNE S, колір Бежевий, тип універсал, серійний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 21.06.2007 р. на ім`я ОСОБА_4 спільним майном подружжя;

- визнати автомобіль марки MERCEDES BENZ G-500, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 , видане ВРЕР-5 УДАІ в м. Києві 22 січня 2011 року на ім`я ОСОБА_4 спільним майном подружжя;

- грошові кошти, отримані ОСОБА_5 за продаж обох автомобілів, з урахуванням їх дійсної вартості на час розгляду справи, встановленої за допомогою Інтернет ресурсів, визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

- стягнути з ОСОБА_5 компенсацію у вигляді 1/2 частки вартості спірних автомобілів у загальному розмірі 687500, 00 грн. на користь ОСОБА_1 ;

- визнати майнові права на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 та два машиномісця у жилому будинку АДРЕСА_2 (квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 278,0 кв.м, житловою площею 172,9 кв.м та два машиномісця в будинку АДРЕСА_4 ), що були придбані згідно Договору про уступку права вимоги, укладеного 21.03.2007 р. між ОСОБА_6 , ТОВ «Житло-Буд» ЄДРПОУ 24368041, та ОСОБА_4 спільним майном подружжя з урахуванням сплачених (інвестованих) грошових коштів подружжя на загальну суму 2061612, 00 грн.;

- стягнути з ОСОБА_5 компенсацію у вигляді 1/2 частки вартості придбаних майнових прав за вищевказаним договором у загальному розмірі 1030806, 00 грн. на користь ОСОБА_1 ;

- визнати право власності (майнові права) на 1/2 частки боргових зобов`язань, які виникли з Договору позики, укладеного 02.04.2010 р. між ОСОБА_4 (Позикодавець) та ОСОБА_7 (Позичальник), посвідченого приватним нотаріусом КМНО Куликовською Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1298 за ОСОБА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_5 компенсацію у вигляді 1/2 частки вартості боргових зобов`язань, які виникли за вищевказаним договором у загальному розмірі 132743, 75 грн. на користь ОСОБА_1 ;

- визнати право вимоги позивача до відповідача майна та коштів з урахуванням вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у ТОВ «ЕС КІ МО», код ЄДРПОУ 34300543 у розмірі 2520000, 00 грн.;

- стягнути з ОСОБА_5 компенсацію вартості 1/2 частки від вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у ТОВ «ЕС КІ МО», код ЄДРПОУ 34300543 у розмірі 1226000, 00 грн. на користь ОСОБА_1 ;

- визнати право вимоги позивача до відповідача майна та коштів з урахуванням вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у ТОВ «ІРИНИНСЬКЕ», код ЄДРПОУ 36857357 у розмірі 50000, 00 грн.;

- стягнути з ОСОБА_5 компенсацію у вигляді 1/2 частки від вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у ТОВ «ІРИНИНСЬКЕ», код ЄДРПОУ 36857357 у розмірі 25000, 00 грн. на користь ОСОБА_1 ;

- визнати право вимоги позивача до відповідача майна та коштів з урахуванням вартості частки що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у ТОВ «ПОЛІТРЕЙД», код ЄДРПОУ 32584075 у розмірі 98910, 00 грн.;

- стягнути з ОСОБА_5 компенсацію у вигляді 1/2 частки від вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у ТОВ «ПОЛІТРЕЙД», код ЄДРПОУ 32584075, у розмірі 49455, 00 грн. на користь ОСОБА_1 ;

- іншу (другу) 1/2 частину майна та грошових коштів, які є спільним майном подружжя, залишити відповідачу.

- судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом позивач посилається на наступне.

29.12.2006 р. між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.06.2012 р. по справі №02/2о-152/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.10.2014 р.

В період шлюбу, за спільні сімейні кошти, сторонами було придбане наступне майно:

- автомобіль марки PORSCHE CAYENNE S, колір Бежевий, тип універсал, серійний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 21 червня 2007 року на ім`я ОСОБА_4 ;

- автомобіль марки MERCEDES BENZ G-500, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 , виданого ВРЕР-5 УДАІ в м. Києві 22 січня 2011 року на ім`я ОСОБА_4 ;

- майнові права на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 та два машиномісця у жилому будинку АДРЕСА_2 (квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 278, 0 кв.м, житловою площею 172, 9 кв.м та два машиномісця в будинку АДРЕСА_4 ), що були придбані згідно Договору про уступку права вимоги, укладеного 21.03.2007 р. між ОСОБА_6 , ТОВ «Житло-Буд» ЄДРПОУ 24368041, та ОСОБА_4 . Станом на 21.03.2007 р, за договором №7 від 08.12.2005 р. ОСОБА_6 було сплачено грошових коштів на загальну суму 2061612, 00 грн., які їй було позивачем компенсовано, під час оформлення договору про уступку права вимоги, у повному обсязі за рахунок спільних сімейних коштів;

- боргові зобов`язання, які виникли з Договору позики, укладеного 02.04.2010 р. між ОСОБА_4 (Позикодавець) та ОСОБА_7 (Позичальник), посвідченого приватним нотаріусом КМНО Куликовською Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1298. Згідно даного договору позикодавцем передані позичальнику грошові кошти в сумі 265487, 50 грн., які були надані у позику також за рахунок спільних сімейних коштів;

- 100% корпоративних прав ТОВ «ЕС КІ МО» (код ЄДРПОУ 34300543), статутний капітал якого становить 2520000, 00 грн., де 100% частки у ТОВ придбано під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя;

- 50% корпоративних прав ТОВ «ІРИНИНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 36857357), статутний капітал якого становить 100000, 00 грн., де 50% частки у ТОВ придбано під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя;

- 98, 91% корпоративних прав ТОВ «ПОЛІТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 32584075), статутний капітал товариства становить 100000, 00 грн., де 98, 91% частки у ТОВ придбано під час шлюбу за рахунок спільних сімейних коштів подружжя.

Позивач зазначає, що орієнтовна вартість всього майна складає загальну суму 7558007, 50 грн.

В ході розгляду справи позивач дізнався, що після фактичного припинення шлюбних відносин, відповідачка у період 2012-2018 р.р. незаконно відчужила спільне майно подружжя. Даний факт також був підтверджений самим відповідачем у наданому до суду відзиві. При цьому, частина майна, а саме майнові права на квартиру, було відчужено навіть після відкриття провадження у даній справі. За викладених обставин, у зв`язку з неможливістю поділу відчуженого майна, позивач набув право на компенсацію його вартості.

Щодо майнових прав на 1/2 частину коштів від вартості автомобілів вважає, що відповідач у наданому до суду відзиві повністю визнала як придбання під час шлюбу автомобілів, так і їх відчуження у власних інтересах, без відома та згоди на це позивача.

ОСОБА_1 вважає, що оскільки відповідач приховує дійсну вартість автомобілів, встановлену на час їх відчуження, а Регіональний сервісний центр в м. Києві МВС України не надав таку інформацію у зв`язку з її знищенням, необхідно виходити з дійсної вартості автомобілів на час розгляду справи. Так, за інформацією з мережі Інтернет, середня вартість автомобіля PORSCHE CAYENNE, 2007 року випуску становить близько 20000, 00 доларів США, що еквівалентно 500000, 00 грн., середня вартість автомобіля MERCEDES BENZ G-500 2002 року випуску становить близько 35000, 00 доларів США, що еквівалентно 875000, 00 грн.

На думку позивача, компенсація 1/2 частки від вартості відчужених автомобілів складає 250000, 00 грн. та 437500, 00 грн. відповідно.

Щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 та двох машиномісць у жилому будинку АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 278, 0 кв.м, житловою площею 172, 9 кв.м та два машиномісця в будинку АДРЕСА_4 , які, на думку позивача, були незаконно відчужені відповідачем 02.04.2018 року за договором про відступлення прав вимоги, укладеного між ОСОБА_2 , ТОВ «Житло-Буд» та ОСОБА_3 , посилається на те, що станом на 21.03.2007 р. за договором №7 від 08.12.2005 р. ОСОБА_6 було сплачено грошових коштів на загальну суму 2061612, 00 грн., які їй було позивачем компенсовано у повному обсязі за рахунок спільних сімейних коштів під час оформлення договору про уступку права вимоги.

Вважає, що компенсація позивачу 1/2 частки від суми інвестованих коштів подружжя у вищевказану квартиру та придбання майнових прав на неї складає 1030806, 00 грн.

Щодо майнових прав на 1/2 частки від боргових зобов`язань, які виникли з Договору позики, укладеного 02.04.2010 р. між ОСОБА_4 (Позикодавець) та ОСОБА_7 (Позичальник), вважає, що компенсація 1/2 частки від суми наданих у позику коштів складає 132743, 75 грн.

Щодо компенсації 1/2 частки від суми, внесеної до статутного фонду ТОВ «ЕС КІ МО», ТОВ «ІРИНИНСЬКЕ» та ТОВ «ПОЛІТРЕЙД», зазначає, що з витребуваних судом реєстраційних документів досить складно, а в деяких випадках взагалі вже не можливо встановити повний обсяг отриманих відповідачем доходів за певний період часу починаючи з червня 2011 року. У зв`язку з цим, вважає, що обов`язково необхідно при поділі спільного майна подружжя та визначенні загальної суми компенсації, враховувати 1/2 частки від внесеної за рахунок спільних коштів подружжя частки до статутних фондів товариств, а саме:

- компенсація позивачу 1/2 частки від суми внесеної до статутного фонду ТОВ «ЕС КІ МО», де 100% частки у розмірі 2520000, 00 грн. придбано під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя складає 1226000, 00 грн.

- компенсація позивачу 1/2 частки від суми внесеної до статутного фонду ТОВ «ІРИНИНСЬКЕ», де 50% частки у розмірі 50000, 00 грн. придбано під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя складає 25000, 00 грн.

- компенсація позивачу 1/2 частки від суми внесеної до статутного фонду ТОВ «ПОЛІТРЕЙД», де 98, 91% частки у розмірі 98910, 00 грн. придбано під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя складає 49455, 00 грн.

На підставі викладеного просить позов задовольнити повністю.

02.10.2017 р. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену цивільну справу було передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

03.10.2017 р. ухвалою суду відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

17.05.2018 р. представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Полуніною К.А. до суду подано заяву про застосування строків позовної давності. Вказує, що 22.06.2012 р. в паспорті ОСОБА_2 (на той момент ще ОСОБА_4 ) поставлено печатку з відміткою про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08.06.2012 р.

Посилається на те, що дійсно, ОСОБА_1 звертався до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду, яким розірвано шлюбні відносини між ним та ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), проте, 15.10.2014 р. ухвалою Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08.06.2012 р., яким шлюб було розірвано - залишено без змін.

Вважає, що якщо брати до уваги обґрунтування ОСОБА_1 позовної заяви про поділ майна подружжя та ст. 72 СК України, згідно якої позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності, то позивач пропустив строк звернення до суду з відповідною позовною заявою, оскільки незалежно від дати прийняття ухвали Апеляційним судом м. Києва про залишення без змін рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права ще на момент звернення до суду з апеляційною скаргою на це рішення.

Посилається на те, що ОСОБА_1 володіючи інформацією про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_4 та маючи намір оскаржити в апеляційному порядку рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08.06.2012 р. повинен був в той же час звернутися з позовною заявою про поділ майна подружжя, оскільки момент, коли він дізнався про розірвання шлюбу з дружиною є точкою відліку строку позовної давності для звернення до суду з позовною заявою про поділ майна подружжя.

На підставі викладеного вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

17.05.2018 р. представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Полуніна К.А. до суду подала відзив на позов, в якому заперечила проти задоволення позову у повному обсязі.

З урахуванням відзиву на уточнену позовну заяву від 14.02.2020 року, посилається на те, що автомобіль марки MERCEDES BENZ G-500, 2002 року випуску, був придбаний самостійно ОСОБА_2 за кошти, надані їй у позику, при цьому, позивач власних коштів для його придбання не надавав та не приймав участі у його купівлі.

Посилається також на те, що автомобіль «ПОРШ», 2007 року випуску було придбано ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) за рахунок власник збережень від попереднього продажу (до реєстрації шлюбу) автомобіля «Лексус РХ» та квартири АДРЕСА_5 .

Зазначає також, що 12.06.2007 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО», відповідно до якого ОСОБА_1 відступив свою частку у розмірі 50% в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО». При цьому, посилається на п. 2.6 вказаного Договору, згідно якого, сторони розуміли, що після державної реєстрації змін в установчих документах товариства відповідно до приписів положень договору ОСОБА_1 втрачає будь-які права, як на саму частку, так і на корпоративні права, що випливають та обумовлюються такою часткою.

Посилається на те, що іншу частку у розмірі 50% в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» ОСОБА_2 придбала за рахунок коштів, отриманих нею у позику. Наразі боргові зобов`язання щодо позичених нею коштів не припинені.

Зазначили, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) у 2012 році, передала за договором дарування 100% частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» своєму батьку ОСОБА_8 , за яким не отримала жодного прибутку чи іншої вигоди, відповідно ОСОБА_1 не має жодного права вимоги на майно, яке не належить його колишній дружині.

Щодо 50% корпоративних прав ТОВ «Ірининське», зазначає, що ОСОБА_4 вони були придбані за рахунок коштів, які їй надано у позику, при цьому ОСОБА_1 не приймав участі у набутті корпоративних прав ОСОБА_4 , не надавав жодних коштів для цих цілей своїй дружині, що підтверджується відсутністю доказів у позовній заяві останнього.

В свою чергу ОСОБА_1 , незважаючи на те, що в момент придбання частки в статутному капіталі даного товариства перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , права вимоги щодо стягнення коштів у розмірі 50% від вартості частки, що належить ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) не має, оскільки частка в статутному капіталі була придбана за рахунок власних, отриманих нею у позику коштів.

Що стосується квартири АДРЕСА_6 , підтвердила, що дійсно, 21.03.2007 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір про уступку права вимоги. Проте, з метою придбання майнових прав на вказану квартиру, та сплати коштів за договором про уступку права вимоги, ОСОБА_4 взяла кошти у борг. Проти відповідачем не було виконано умов договору про уступку прав вимоги від 21.03.2007 р., оскільки не сплачено всіх коштів за договором, а тому ТОВ "Житло-Буд" мав право розірвати договір в односторонньому порядку. Відповідач у зв`язку з невиконанням умов договору втратила майнові права на квартиру та не отримала жодної грошової компенсації.

При цьому зазначає, що боргові зобов`язання, які виникли з Договору позики від 02.04.2010 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 припинені, оскільки останній повернув позичені кошти у розмірі 265487, 50 грн. ще під час перебування сторін у шлюбі, які в подальшому були використані в інтересах сім`ї.

Разом з тим, зазначає, що боргові зобов`язання ОСОБА_2 , які виникли у зв`язку з придбанням автомобілів та частки статутного капіталу товариства за рахунок позичених нею коштів, станом на сьогоднішній день не припинені, остання має заборгованість перед позикодавцем.

Крім того, посилається на те, що автомобілі, які належали ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) на праві власності були дійсно відчужені нею, проте, кошти від їх продажу були витрачені в інтересах сім`ї, в першу чергу на забезпечення належного та здорового розвитку доньки ОСОБА_9 , в тому числі на її навчання та проживання за кордоном.

З огляду на те, що позивач не приймав участі у матеріальному забезпеченні сім`ї ні під час шлюбу, ні після його розірвання, ОСОБА_2 витратила кошти від продажу авто на потреби сім`ї.

Вважає, що позивач не надав суду жодного належного доказу, який би підтвердив викладену ним у позовній заяві інформацію, а саме: не доведено те, що автомобілі є спільною власністю подружжя або, що позивач приймав участь у їх придбанні за рахунок власних наявних чи зароблених коштів. Не обґрунтовано наявність у позивача підстав претендувати визнати за ним право власності на 1/2 боргових зобов`язань, які виникли з договору позики від 02.04.2010 р., а також не доведено суду наявність підстав щодо визнання майнових прав на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_7 спільним сумісним майном чи права вимоги щодо цього майна чи коштів з урахуванням частки, що належить ОСОБА_2 у товариствах.

Вважає, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував статус набутого у шлюбі майна за рахунок спільних коштів подружжя, не доведено факту надання ОСОБА_1 будь-яких коштів на придбання тих чи інших майнових прав на майно чи самого майна.

Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, і такими, що не підлягають задоволенню.

20.08.2018 р. ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

11.10.2018 р. ОСОБА_1 до суду подано заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності. Обґрунтовуючи яку вказує, що рішення Дарницького районного суду м. Києва про розірвання шлюбу між сторонами від 08.06.2012 р. набрало законної сили 15.10.2014 р., тобто в день винесення Апеляційним судом м. Києва ухвали про залишення його апеляційної скарги без задоволення, а тому, на його думку, моментом (днем) припинення шлюбу між сторонами є 15.10.2014 р. та саме мінімум з цієї дати розпочався сплив трирічного строку позовної давності, встановленої у ч.2 ст.72 СК України, який мав закінчитися 15.10.2017 р.

Оскільки дана позовна заява була надіслана до суду 29.09.2017 р. та зареєстрована 02.10.2017 р., позивачем трирічний строк, встановлений на подання відповідного позову, пропущений не був.

11.10.2018 р. ухвалою суду за заявою представника відповідача забезпечено докази шляхом витребування копій документів щодо статутного капіталу та часток у товариствах, щодо їх реєстрації та внесення реєстраційних змін, документи, що підтверджують корпоративні права у статутному фонді ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які знаходяться у реєстраційних справах наступних товариств: ТОВ «ЕС КІ МО», ідентифікаційний код юридичної особи 34300543, ТОВ «ІРИНИНСЬКЕ», ідентифікаційний код юридичної особи 36857357; ТОВ «ПОЛІТРЕЙД», ідентифікаційний код юридичної особи 32584075;

документи по оформленню Договору про уступку права вимоги, укладеного 21.03.2007 р. між ОСОБА_6 , ТОВ «Житло-Буд», та ОСОБА_4 у ТОВ «Житло-Буд» ідентифікаційний код юридичної особи 24368041, що знаходиться за адресою: 04053, м. Київ, провулок Бехтеревський, 14.

26.06.2019 р. ухвалою суду до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору залучено ТОВ «Житло-Буд» (ідентифікаційний код юридичної особи 24368041, адреса місцезнаходження юридичної особи: 04053, м. Київ, провулок Бехтерівський, 14); ТОВ «Скайбудвектор» (ідентифікаційний код юридичної особи 40295710, адреса місцезнаходження юридичної особи: 04050, м. Київ, вулиця Тургенівська, буд. 57); ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_8 .

Крім того, витребувано від третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, а саме: ТОВ «Житло-Буд», ТОВ «Скайбудвектор» та ОСОБА_3 належним чином засвідчені документи (договори, угоди тощо), що безпосередньо стосуються майнових прав (право власності) на квартиру АДРЕСА_1 та двох машиномісць у жилому будинку АДРЕСА_2 .

01.07.2019 р. ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

23.09.2019 ухвалою суду, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 05.12.2019 р., відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1 та двох машиномісць у жилому будинку АДРЕСА_2 та два машиномісця.

13.01.2022 р. ухвалою суду за заявою ОСОБА_1 забезпечено позов шляхом накладення арешту та заборони на відчуження на майно, що належить на праві власності ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), а саме: на квартиру АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно 1070747480000.

08.06.2022 р. ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

15.06.2022 р. ухвалою суду за заявою ОСОБА_1 забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), а саме, квартиру АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно 1648657780000.

17.01.2023 р. позивач подав суду додаткові пояснення, в яких вказав, що все спільне майно подружжя незаконно відчужено відповідачем у період 2012-2018 роки, тому відбулось лише у власних інтересах відповідача, ігноруючи факт належності такого майна до спільної сумісної власності подружжя. Оскільки відчуження спільного майна подружжя відбулось без згоди позивача, просить суд стягнути з відповідача компенсацію від вартості частки такого майна, належного позивачу, але незаконно відчуженого відповідачем.

Оскільки спільне майно подружжя майже у повному обсязі відповідачем відчужено, виходячи з його дійсної вартості на час розгляд справи, вважає, що орієнтовна вартість всього майна, яке підлягає поділу та, відповідно, тепер підлягає компенсації позивачу у вигляді 1/2 частки від вартості незаконно відчуженого спільного майна подружжя складає 3185504, 75 грн.

Крім того позивач вважає, що відповідач не оспорює факту, що автомобілі марки PORSCHE CAYENNE S, деревний номер НОМЕР_2 та MERCEDES BENZ G-500, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , були придбані під час перебування сторін в шлюбі, які в подальшому нею відчуженні без згоди позивача. Вважає також, що жодних доказів придбання зазначених автомобілів за власні кошти відповідачем суду не надано.

Посилається на те, що тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу покладається на того з подружжя, який її спростовує, а відповідачем жодних доказів надано не було, тому вважає, що позовні вимоги в частині визнання вищевказаних автомобілів спільним майном подружжя є доведеними та підлягають задоволенню.

27.02.2023 р. представником відповідача до суду подані додаткові пояснення, відповідно до яких вважає, що ОСОБА_2 у зв`язку з невиконанням умов договору, втратила майнові права на квартиру по АДРЕСА_11 машино-місця, а тому будь-які посягання на майно, яке належить ОСОБА_3 , а не відповідачу буде грубим порушенням її конституційних прав на власність. Відтак, у Позивача не виникає право щодо визнання майнових прав та отримання компенсації, оскільки Відповідач не набула права власності на вказане вище майно, не відчужувала його та не отримувала матеріальної вигоди.

Крім того, частки у юридичних особах відповідачем набувались за особисті кошти, а тому у позивача не виникло право на компенсацію вартості статутного капіталу вказаних товариств.

Посилається також на те, що ОСОБА_1 не надав жодного належного доказу по справі щодо дійсної вартості автомобілів (звіту про оцінку майна), які на його думку підлягають поділу, не заявив клопотання про автотоварознавчу експертизу з питання визначення ринкової вартості ТЗ.

Зазначає, що відчуження автомобіля «PORSCHE CAYENNE» було здійснено за довіреністю за 80000, 00 грн., що на день продажу відповідало 9 960 дол. США., автомобіля MERCEDES BENZ G-500 було відчужено за 96000, 00 грн. що на день продажу відповідало 11952, 00 дол. США, отримані кошти відповідач витрачала саме в інтересах сім`ї, в тому числі на потреби позивача.

Крім того зазначає, що кошти від продажу автомобілів були витрачені також на забезпечення належного та здорового розвитку доньки ОСОБА_2 - ОСОБА_10 , в тому числі на навчання та проживання за кордоном.

При цьому вважає, що факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити позивач, чого ОСОБА_1 не здійснив.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав повністю з підстав, зазначених по суті справи та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила повністю, посилаючись на обґрунтування, викладені у раніше поданих заявах.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про місце, день та час судового розгляду були повідомлені у встановленому порядку, про причини неявки суду не повідомили, своїх пояснень щодо позовних заяв не надали.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 29.12.2006 р. між сторонами зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва по справі №02/2о-152/2012 від 08.06.2012 р., залишеним без змін Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.10.2014 р., шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано.

Судовими рішенням встановлено, що сторони не підтримують сімейно-шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, не живуть однією сім`єю та за різними адресами з червня 2011 року.

Вказані обставини в порядку ч. ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України суд визнає такими, що не підлягають доказуванню, оскільки вони визнаються учасниками справи та встановлені рішенням суду у цивільній справі, у якій брали участь ті самі особи.

ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_11 , про що 05.05.2017 р. Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у м. Києві складено відповідний актовий запис № 53, що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_9 від 05.05.2017 р.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Згідно із ч.2 та ч.3 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Оцінюючи надані відповідачкою документи на підтвердження того, що набуте у шлюбі майно, яке просить позивач визнати спільною сумісною власністю подружжя, є її приватною власністю, суд виходить з презумпції спільності майна подружжя.

Відповідно до висновків КЦС у складі ВС у постанові від 04.03.2021 року у справі №343/1294/18 набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Крім того, розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

За відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про визнання майна особистою приватною власністю ОСОБА_2 , суд вважає, що відповідач не спростувала презумпцію спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, зокрема:

- автомобіль марки PORSCHE CAYENNE S, колір бежевий, тип універсал, серійний номер НОМЕР_1 , 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , придбаний на ім`я ОСОБА_4 .

- автомобіль марки MERCEDES BENZ G-500, 2002 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 , придбаний на ім`я ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Положеннями цієї статті передбачають підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов співвласника про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно правових висновків у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18), від 09 грудня 2020 року у справі №301/2231/17 (провадження №61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі №402/849/18 (провадження №61-8383св19), від 17 серпня 2022 року у справі №545/2396/20 (провадження №61-4894св22), у випадку встановлення судом факту відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливістю встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Суди також виснували, вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.

Сторонами не заперечується та з листа регіонального сервісного центру в м. Києві від 24.10.2018 р. встановлено, що відповідач ОСОБА_4 без згоди позивача 05.10.2013 р. відчужила автомобіль MERCEDES BENZ G-500 (номер шасі НОМЕР_10 ), а 15.12.2012 р. - автомобіль PORSCHE CAYENNE (номер кузова НОМЕР_1 ). Оскільки термін зберігання зазначених документів становить три роки, надати належним чином завірені копії документів не виявилось можливим. У зв`язку з цим суд визначає вартість автомобілів на час розгляду справи виходячи з ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна.

За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що всі кошти від продажу спірних автомобілів були витрачені в інтересах сім`ї, суд не приймає до уваги такі заперечення відповідача. Крім того, сторони в судовому засіданні та у заявах по суті справи підтвердили, що не підтримували сімейно-шлюбні відносини, не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету, не жили однією сім`єю з червня 2011 року, тобто до того як ОСОБА_4 відчужила автомобілі.

Оскільки відповідач розпорядилась автомобілями на власний розсуд без письмової згоди позивача, то останній має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірних транспортних засобів.

Визначаючи вартість спірних транспортних засобів на час розгляду справи, суд виходить з наданого позивачем розрахунку, здійсненого за допомогою калькулятора вартості автомобілів в мережі Інтернет, та який міститься в матеріалах справи.

Так, середня вартість автомобіля PORSCHE CAYENNE, 2007 року випуску становить близько 20000, 00 доларів США, що еквівалентно 500000, 00 грн., середня вартість автомобіля MERCEDES BENZ G-500 2002 року випуску становить близько 35000, 00 доларів США, що еквівалентно 875000, 00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача в порядку поділу спільного майна подружжя компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки PORSCHE CAYENNE S (номер кузова НОМЕР_1 , 2007 року випуску) у розмірі 250000, 00 грн. та компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки MERCEDES BENZ G-500 (2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_10 ) у розмірі 437500, 00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки компенсації вартості 1/2 частки від вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у ТОВ «ЕС КІ МО», ТОВ «ПОЛІТРЕЙД» та ТОВ «ІРИНИНСЬКЕ», судом досліджені копії матеріалів реєстраційної справи товариств, з яких встановлено наступне.

20.03.2006 р. протоколом №1 засідання зборів учасників ТОВ «ЕС КІ МО» вирішено створити ТОВ «ЕС КІ МО», сформувати статутний капітал у розмірі 35 000 грн., який повністю внесений ОСОБА_12 у розмір 100%, затверджено статут товариства (т. 2 а.с. 227).

06.04.2006 р. державним реєстратором Шевченківської РДА у м. Києві Майбородою В.Г. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців проведено державну реєстрацію ТОВ «ЕС КІ МО» (код ЄДРПОУ 34300543) та Статуту товариства, номер запису 1 074 102 0000 016443 (т. 2 а.с. 228-236).

08.06.2006 р. протоколом № 2 засідання Зборів учасників ТОВ «ЕС КІ МО» вирішено, зокрема, збільшити статутний капітал Товариства до 2 520 000 грн., затверджено вихід ОСОБА_12 зі складу учасників Товариства, прийняти до складу учасників Товариства: ОСОБА_1 , з часткою у розмірі 1 260 00 грн., що становить 50 % статутного капіталу Товариства; ОСОБА_13 , з часткою у розмірі 630 000 грн., що становить 25 % статутного капіталу Товариства; ТОВ «Ларенс», з часткою у розмірі 630 000 грн., що становить 25 % статутного капіталу Товариства; затверджено нову редакцію Статуту (т. 2 а.с. 198).

Відповідно до нової редакції Статуту, зареєстрованого 06.07.2006 р. (пункти 7.2.-7.4) статутний капітал товариства складає 2 520 000 грн., який було повністю внесено ОСОБА_1 грошовими коштами у розмірі 1 260 00 грн. та відповідно його частка складала 50% статутного капіталу Товариства; ОСОБА_13 грошовими коштами у розмірі 630 000 грн. та відповідно його частка складала 25% статутного капіталу Товариства; ТОВ «Ларенс» грошовими коштами у розмірі 630 000 грн. та відповідно його частка складала 25% статутного капіталу Товариства (т. 2 а.с. 200-208).

12.06.2007 р. відповідно до нотаріально посвідченого Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» ТОВ «Ларенс» відступило (продало) свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 6,25%, номінальною вартістю 157500 грн. компанії з обмеженою відповідальністю «Негформ Сек`юрітіс Лімітед» (т. 2 а.с. 116-120).

12.06.2007 р. відповідно до нотаріально посвідченого Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» ТОВ «Ларенс» відступило (продало) свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 6,25%, номінальною вартістю 157500 грн. компанії з обмеженою відповідальністю «Кострікс Ентерпрайзіс Лімітед» (т. 2 а.с. 121-125).

12.06.2007 р. відповідно до нотаріально посвідченого Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» ТОВ «Ларенс» відступило (продало) свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 6,25%, номінальною вартістю 157500 грн. компанії з обмеженою відповідальністю «Шусторм Холдінгз Лімітед» (т. 2 а.с. 126-130).

12.06.2007 р. відповідно до нотаріально посвідченого Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» ТОВ «Ларенс» відступило (продало) свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 6,25%, номінальною вартістю 157500 грн. компанії з обмеженою відповідальністю «Джамонт Холдінгз Лімітед» (т. 2 а.с. 131-135).

12.06.2007 р. відповідно до нотаріально посвідченого Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» ОСОБА_13 відступив (продав) свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 25%, номінальною вартістю 630000 грн. компанії з обмеженою відповідальністю «Ванфокс Пректіс Лімітед» (т. 2 а.с. 136-140).

12.06.2007 р. відповідно до нотаріально посвідченого Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» ОСОБА_1 відступив (продав) свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 50%, номінальною вартістю 1260000 грн. ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 141-146).

Відповідно до п.2.6 договору Сторони договору розуміють, що після державної реєстрації змін в установчих документах Товариства, Сторона 1 втрачає будь-які права, як на саму частку, так і на корпоративні права, що випливають та обумовлюються такою часткою.

В пункті 5.3 договору встановлено, що Сторона 1 не має до Сторони 2 жодних матеріальних претензій щодо розрахунків між ними, відповідно до умов п.3.1 цього договору.

12.06.2007 р. протоколом № 12-06/07 Загальних зборів учасників ТОВ «ЕС КІ МО» вирішено, зокрема: прийняти до складу учасників Товариства компанії з обмеженою відповідальністю «Негформ Сек`юрітіс Лімітед», «Кострікс Ентерпрайзіс Лімітед», «Шусторм Холдінгз Лімітед», «Джамонт Холдінгз Лімітед», «Ванфокс Пректіс Лімітед» та ОСОБА_4 ; вивести зі складу учасників Товариства ОСОБА_1 , ТОВ «Ларенс» та ОСОБА_13 ; перерозподілити частки у статутному капіталі Товариства, а саме, ОСОБА_1 належить частка у статутному капіталі Товариства на загальну суму 1260000 грн., що становить 50% статутного капіталу Товариства; КОВ «Ванфокс Пректіс Лімітед» належить частка у статутному капіталі Товариства на загальну суму 630000 грн., що становить 25% статутного капіталу Товариства; КОВ «Кострікс Ентерпрайзіс Лімітед» належить частка у статутному капіталі Товариства на загальну суму 157500 грн., що становить 6,25% статутного капіталу Товариства; КОВ «Негформ Сек`юрітіс Лімітед» належить частка у статутному капіталі Товариства на загальну суму 157500 грн., що становить 6,25% статутного капіталу Товариства; КОВ «Джамонт Холдінгз Лімітед» належить частка у статутному капіталі Товариства на загальну суму 157500 грн., що становить 6,25% статутного капіталу Товариства; КОВ «Шусторм Холдінгз Лімітед» належить частка у статутному капіталі Товариства на загальну суму 157500 грн., що становить 6,25% статутного капіталу Товариства; затвердити Статут у новій редакції (т. 2 а.с. 112-115).

Відповідно до нової редакції Статуту, зареєстрованого 18.06.2007 р. (п.п. 4.1-4.2) статутний капітал товариства складає 2 520 000 грн. та розподіляється між учасниками наступним чином: ОСОБА_4 (1260000 грн., що становить 50% статутного капіталу Товариства); КОВ «Ванфокс Пректіс Лімітед» (630000 грн., що становить 25% статутного капіталу Товариства); КОВ «Кострікс Ентерпрайзіс Лімітед» (157500 грн., що становить 6,25% статутного капіталу Товариства); КОВ «Негформ Сек`юрітіс Лімітед» (157500 грн., що становить 6,25% статутного капіталу Товариства); КОВ «Джамонт Холдінгз Лімітед» (157500 грн., що становить 6,25% статутного капіталу Товариства); КОВ «Шусторм Холдінгз Лімітед» (157500 грн., що становить 6,25% статутного капіталу Товариства) (т. 2 а.с. 166-179).

23.12.2008 р. відповідно до нотаріально посвідченого Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» КОВ «Шусторм Холдінгз Лімітед» за ціною 200 грн. відступило (продало) свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 6,25%, номінальною вартістю 157500 грн. ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 51-52).

23.12.2008 р. відповідно до нотаріально посвідченого Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» КОВ «Кострікс Ентерпрайзіс Лімітед» за ціною 200 грн. відступило (продало) свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 6,25%, номінальною вартістю 157500 грн. ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 55-56).

23.12.2008 р. відповідно до нотаріально посвідченого Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» КОВ «Джамонт Холдінгз Лімітед» за ціною 200 грн. відступило (продало) свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 6,25%, номінальною вартістю 157500 грн. ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 57-58).

24.12.2008 р. відповідно до нотаріально посвідченого Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» КОВ «Негформ Сек`юрітіс Лімітед» за ціною 200 грн. відступило (продало) свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 6,25%, номінальною вартістю 157500 грн. ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 49-50).

24.12.2008 р. відповідно до нотаріально посвідченого Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» КОВ «Ванфокс Пректіс Лімітед» за ціною 200 грн. відступило (продало) свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 25%, номінальною вартістю 630000 грн. ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 53-54).

23.12.2008 р. протоколом № 10 Загальних зборів учасників ТОВ «ЕС КІ МО» зокрема: затверджено продаж часток у статутному капіталі Товариства ОСОБА_4 ; затверджено новий склад учасників Товариства, а саме, ОСОБА_4 володіє часткою у розмірі 2520000 грн., що складає 100% в статутному капіталі Товариства; затверджено Статут у новій редакції (т. 2 а.с. 48).

Відповідно до нової редакції Статуту, зареєстрованого 23.12.2008 р. (п. 7.1) статутний капітал товариства складає 2 520 000 грн. та розподіляється між учасниками наступним чином: ОСОБА_4 володіє часткою в статутному капіталі у розмірі 2 520 000 грн., що складає 100% статутного капіталу Товариства (т. 2 а.с. 59-66).

19.10.2012 р. ОСОБА_1 . Загальним зборам учасників ТОВ «ЕС КІ МО» подано нотаріально посвідчену заяву, відповідно до якої вона повідомила про вихід зі складу учасників Товариства та передачу своєї частки у розмірі 2520000 грн., що складає 100% ОСОБА_14 (т. 3 а.с. 11).

19.10.2012 р. протоколом № 15/10/12 Загальних зборів учасників ТОВ «ЕС КІ МО» зокрема: прийнято до складу учасників Товариства ОСОБА_14 ; виведено зі складу учасників Товариства ОСОБА_1 , частку якої передано ОСОБА_14 ; затверджено нову редакцію Статуту (т. 3 а.с. 10).

Відповідно до нової редакції Статуту, зареєстрованого 24.10.2012 р. (п. 5.1) в Товаристві створюється статутний капітал у розмірі 2 520 000 грн., який поділений на 2 частки рівної номінальної вартості по 1260000 грн. кожна. Єдиний учасник Товариства ОСОБА_14 володіє 2 частками на загальну вартість 2 520 000 грн., що становить 100% статутного капіталу Товариства (т. 3 а.с. 13-23).

Конституційний Суд України у рішенні від 19.02.2012 року №17-рп/12 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності.

За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України «Про господарські товариства», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримався і у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року).

Як встановлено судом з Договорів відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО», укладених 23.12.2008 року та 24.12.2008 року між ОСОБА_4 та КОВ «Шусторм Холдінгз Лімітед», КОВ «Кострікс Ентерпрайзіс Лімітед», КОВ «Джамонт Холдінгз Лімітед», КОВ «Негформ Сек`юрітіс Лімітед», КОВ «Ванфокс Пректіс Лімітед» під час перебування сторін у шлюбі, відповідачка придбала 50% ТОВ «ЕС КІ МО» на загальну суму 1000, 00 грн. Відповідно, частина вартості внесеного відповідачкою майна до статутного капіталу ТОВ «ЕС КІ МО» становить 500, 00 грн. та в порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_15 підлягає компенсації позивачу ОСОБА_1 .

Разом з тим, відповідно до нотаріально посвідченого Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» від 12.06.2007 р. ОСОБА_1 відступив (продав) свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 50%, номінальною вартістю 1260000 грн. ОСОБА_4 відповідно до п. 2.6. Договору втратив будь-які права як на саму частку, так і на корпоративні права, що випливають та обумовлюються такою часткою.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 в період перебування сторін у шлюбі відчужив свою частку в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» у розмірі 50% дружині, тобто відповідачці у справі, суд вважає, що вказані майнові права не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_15 у розумінні ст. 61 СК України. Відповідно, не підлягає поділу між сторонами з урахуванням згоди позивача щодо втрати будь-яких права як на саму частку, так і на корпоративні права, що випливають та обумовлюються такою часткою за Договором відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі ТОВ «ЕС КІ МО» від 12.06.2007 р. Отже, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

18.07.2003 р. протоколом №1 установчих зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Політрейд» (далі - ТОВ «Політрейд») вирішено створити ТОВ «Політрейд» зі статутним фондом 18500, 00 грн. При цьому визначено, що внесок ОСОБА_1 становить 13057,30 грн. або 70, 58% статутного фонду Товариства; ОСОБА_16 - 4351, 20 грн. або 23, 52% статутного фонду Товариства; ОСОБА_17 - 1091, 50 грн. або 5, 9 % статутного фонду Товариства (т. 3 а.с. 145).

18.07.2003 р. виконкомом Черкаської міської ради було зареєстровано ТОВ «Політрейд» та установчий договір Товариства (т. 3 а.с. 142-144).

18.07.2003 р. виконкомом Черкаської міської ради зареєстровано статут ТОВ «Політрейд», відповідно до п. 3.4 якого внесок ОСОБА_1 становить 13057,30 грн. або 70,58% статутного фонду Товариства; ОСОБА_16 становить 4351,20 грн. або 23,52% статутного фонду Товариства; ОСОБА_17 становить 1091,50 грн. або 5,9 % статутного фонду Товариства (т. 3 а.с. 103-108).

02.05.2005 р. ОСОБА_17 . Загальним зборам учасників ТОВ «Політрейд» подано нотаріально посвідчену заяву, відповідно до якої просив вивести його зі складу учасників та передати його частку у статутному фонді Товариства ОСОБА_18 (т. 3 а.с. 134).

26.04.2006 р. протоколом № 7 загальних зборів учасників ТОВ «Політрейд» вирішено, зокрема: прийняти до складу учасників Товариства ОСОБА_18 ; погоджено вихід ОСОБА_17 зі складу учасників Товариства, з відступленням своєї частки у статутному капіталі у розмірі 5,9% ОСОБА_18 ; виключено ОСОБА_16 зі складу учасників Товариства у зв`язку із його смертю; що учасниками Товариства є ОСОБА_1 з часткою 94, 10% статутного капіталу, що відповідає 17408,50 грн. та ОСОБА_18 з часткою 5,9% статутного капіталу, що відповідає 1091,50 грн. (т. 3 а.с. 135).

Відповідно до нової редакції Статуту, зареєстрованого 25.05.2006 р. (п. 3.6) статутний капітал Товариства сформований за рахунок вкладів учасників у розмірі 18500 грн., при цьому вклад ОСОБА_1 становить 17408,50 грн. або 94,10% статутного капіталу Товариства; вклад ОСОБА_18 становить 1091,50 грн. або 5,9% статутного капіталу Товариства (т. 3 а.с. 126-132).

04.12.2006 р. загальним зборам учасників ТОВ «Політрейд» ОСОБА_1 подано нотаріально посвідчену заяву, відповідно до якої просив вивести його зі складу учасників та передати його частку у статутному фонді Товариства ОСОБА_19 (прізвище відповідача до укладення шлюбу) (т. 3 а.с. 114).

11.12.2006 р. протоколом № 8 загальних зборів учасників ТОВ «Політрейд» вирішено, зокрема: прийняти до складу учасників Товариства ОСОБА_19 ; погоджено заяву ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників Товариства, з відступленням своєї частки у статутному капіталі ОСОБА_19 ; вирішено, що учасниками Товариства є ОСОБА_19 з часткою 94,10% статутного капіталу, що відповідає 17408,50 грн. та ОСОБА_18 з часткою 5,9% статутного капіталу, що відповідає 1091,50 грн. (т. 3 а.с. 113).

Відповідно до нової редакції Статуту, зареєстрованого 12.01.2007 р. (п.п. 3.6, 3.7) статутний капітал Товариства сформований за рахунок вкладів учасників у розмірі 18500 грн., при цьому вклад ОСОБА_19 становить 17408,50 грн. або 94,10% статутного капіталу Товариства; вклад ОСОБА_18 становить 1091,50 грн. або 5,9% статутного капіталу Товариства (т. 3 а.с. 115-122).

11.10.2008 р. протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Політрейд» вирішено, зокрема: збільшити статутний капітал Товариства до 200000 грн.; прийнято до складу учасників Товариства ОСОБА_20 із внеском до статутного капіталу Товариства у розмірі 50000 грн.; затвердили розподіл часток учасників у статутному капіталі Товариства, а саме: частка ОСОБА_4 становить 74,45% статутного капіталу, що відповідає 148908 грн.; частка ОСОБА_20 становить 25 % статутного капіталу, що відповідає 50000 грн.; частка ОСОБА_18 становить 0,55% статутного капіталу, що відповідає 1091,50 грн. (т. 3 а.с. 154-155).

Відповідно до нової редакції Статуту, зареєстрованого 14.10.2008 р. (п.п. 3.6, 3.7) статутний капітал Товариства становить 200000 грн., при цьому вклад ОСОБА_4 становить 148908 грн. або 74,45% статутного капіталу Товариства, з них грошовий вклад у розмірі 131500 грн.; грошовий вклад ОСОБА_20 становить 50000 грн. або 25 % статутного капіталу Товариства; вклад ОСОБА_18 становить 1091,50 грн. або 0,55% статутного капіталу Товариства (т. 3 а.с. 156-170).

15.10.2008 р. протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Політрейд» вирішено, зокрема, реорганізувати ТОВ «Політрейд» шляхом виділу з нього товариства з обмеженою відповідальністю, яке є його правонаступником у відповідних долях згідно розподільчим балансом (т. 3 а.с.177-178)

12.01.2010 р. протоколом № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Політрейд» вирішено, зокрема: реорганізувати ТОВ «Політрейд» шляхом виділу з нього товариства з обмеженою відповідальністю «Ірининське», учасниками якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_20 , та передати частину сформованого статутного капіталу ТОВ «Політрейд» в розмірі 100000 грн. ТОВ «Ірининське»; затвердити статутний капітал ТОВ «Політрейд», що залишився після виділу у розмірі 100000 грн., що розподіляється на 100000 часток, при цьому вклад ОСОБА_4 становить 98908,50 грн. або 98,9085% від Статутного капіталу Товариства; вклад ОСОБА_18 становить 1091,50 грн. або 1,0915% від Статутного капіталу Товариства (т. 3 а.с. 188-189).

Відповідно до розподільчого балансу (п. 4), затвердженого загальними зборами ТОВ «Політрейд» 12.01.2010 р., до ТОВ «Ірининське» переходять частини часток учасників у статутному капіталі ТОВ «Політрейд», зокрема, розмір частки ОСОБА_4 після виділу становить: ТОВ «Політрейд» 98908,50 грн., ТОВ «Ірининське» 50000 грн. (т. 3 а.с. 192-194)

Відповідно до нової редакції Статуту, зареєстрованого 15.01.2010 р. (п.п. 3.9, 3.10) статутний капітал Товариства становить 100000 грн., при цьому ОСОБА_4 володіє часткою вартістю 98908,50 грн., що становить 98,9085% від Статутного капіталу Товариства; ОСОБА_18 володіє часткою вартістю 1091,50 грн., що становить 1,0915 % статутного капіталу Товариства (т. 3 а.с. 195-207).

Оскільки відповідачка ОСОБА_4 11.12.2006 р., тобто до укладення шлюбу з позивачем (29.12.2006 р.), прийняла частку в статутному капіталі ТОВ «ПОЛІТРЕЙД» вартістю 17408, 50 грн., суд вважає, що ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя набув право грошової вимоги щодо стягнення половини внесених до статутного капіталу коштів у розмірі 81500, 00 грн. Відповідно, частина вартості внесеного відповідачкою майна до статутного капіталу ТОВ «ПОЛІТРЕЙД» становить 40750, 00 грн. та в порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_15 підлягає компенсації позивачу ОСОБА_1 .

Крім того, встановлено, що в період перебування сторін у шлюбі ОСОБА_4 здійснила вклад у ТОВ «ІРИНИНСЬКЕ» у розмірі 50000, 00 грн. Відповідно, частина вартості внесеного відповідачкою майна до статутного капіталу ТОВ «ІРИНИНСЬКЕ» становить 25000, 00 грн. та в порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_15 підлягає компенсації позивачу ОСОБА_1 .

За змістом ч. 4 ст. 65 СК України до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Як встановлено судом, 02.04.2010 року між ОСОБА_4 (Позикодавець) та ОСОБА_7 (Позичальник) укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Куликовською Т.В. За умовами договору позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передала у власність позичальникові гроші у сумі 265487, 50 грн., що в еквіваленті до долару США, згідно офіційного курсу НБ України на день укладення договору становить 33500, 00 дол. США, зі строком повернення до 02 жовтня 2012 року.

Відповідно до п. 10. Договору на його підписання надана згода чоловіка позикодавця - ОСОБА_1 , посвідчена 02.04.2010 року приватним нотаріусом Київського МНО Куликовською Т.В.

Із заяви ОСОБА_7 , посвідченої 02.10.2018 року приватним нотаріусом Київського МНО Стешенко Н.М. встановлено, що у травні 2011 року ОСОБА_7 достроково виконав умови Договору позики від 02.04.2010 року, а саме здійснив повний розрахунок та передав грошові кошти ОСОБА_4 у присутності, на той момент, її чоловіка, ОСОБА_1 . Фінансових, майнових та інших претензій до позичальника ні ОСОБА_4 , ні її колишній чоловік, ОСОБА_1 , не мають станом на день засвідчення даної заяви, будь-яких вимог на його адресу не надходило.

Встановивши, що ОСОБА_7 виконав зобов`язання під час перебування сторін у шлюбі, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині права вимоги 1/2 частки боргових зобов`язань, які виникли з Договору позики, укладеного 02.04.2010 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а також компенсації їх частини.

Крім того, за договором № 7 від 08.12.2005 р. про передачу майнових прав на об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 між ТОВ «Житло-Буд» та ОСОБА_6 , Сторона 1 організовує будівництво та передає Стороні 2 майнові права на об`єкт нерухомості, а Сторона 2 оплачує цей об`єкт нерухомості на умовах цього договору. Вартість об`єкта нерухомості складає 1718010 грн.

За договором № 14 від 08.12.2005 р. про передачу майнових прав на об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 між ТОВ «Житло-Буд» та ОСОБА_6 , Сторона 1 організовує будівництво та передає Стороні 2 майнові права на об`єкт нерухомості, а Сторона 2 оплачує цей об`єкт нерухомості на умовах цього договору. Вартість об`єкта нерухомості складає 1718010 грн.

20.03.2007 р. укладено додаткову угоду № 1 до договорів № 7 та 14 від 08.12.2007 р. Об`єкт нерухомості має такі характеристики: квартира АДРЕСА_7 , загальною площею 270 кв.м. Відповідно до п.2.3 загальна вартість об`єкта нерухомості складає 3436020 грн.

Крім того, за договором про уступку права вимоги, укладеного 21.03.2007 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ТОВ «Житло-Буд», ОСОБА_6 відступила на користь ОСОБА_4 право вимоги по договору №7 від 08.12.2005 року та додатковій угоді №1 від 20.03.2007 року, укладеним між ОСОБА_6 та ТОВ «Житло-Буд», за умовами якого ОСОБА_6 зобов`язалася сплатити та прийняти майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_12 . На виконання умов цього договору ОСОБА_4 відшкодовує ОСОБА_6 вартість її внесків, сплачених в рахунок ТОВ «Житло-Буд». ОСОБА_6 зобов`язалася після виконання ОСОБА_4 умов п. 2 цього договору, передати їй оригінал договору №7 від 08.12.2005 року та додатковій угоді №1 від 20.03.2007 року, що підтверджує уступлене (передане) право вимоги. В результаті укладення цього договору до ОСОБА_4 переходять всі права та обов`язки за договором №7 від 08.12.2005 року та додатковій угоді №1 від 20.03.2007 року.

Згідно листа ТОВ «Житло-Буд» від 04.10.2007 р. вих. №981 загальна вартість майнових прав на об`єкти нерухомості становить 3436020, 00 грн. Станом на 04.10.2007 р. за договором №7 від 08.12.2005 року сплачено грошових коштів на загальну суму 2061612, 00 грн., недоплачено грошових коштів на суму 1374408, 00 грн.

Розпорядженням Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації № 1302 від 31.07.2008 року присвоєно новозбудованому житловому будинку з вбудованими приміщенням, підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_13 .

28.02.2018 року між ТОВ «Житло-Буд» та ТОВ «СКАЙБУДВЕКТОР» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Тумайкіною М.Ю. За умовами договору продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_14 . Відчужуване нерухоме майно належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_11 , виданого 02.12.2009 року Головним управлінням житлового забезпечення (Виконавчий орган Київської міської ради), на підставі наказу №1814-С/Ю від 26.11.2009 року.

06.04.2018 року між ТОВ «СКАЙБУДВЕКТОР» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Шевченко Д.Г. За умовами договору продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_14 .

06.04.2018 року між ТОВ «СКАЙБУДВЕКТОР» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу машиномісця, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Шевченко Д.Г. За умовами договору продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність машиномісце № НОМЕР_12 в підземному паркінгу, що знаходиться в буд. АДРЕСА_4 .

06.04.2018 року між ТОВ «СКАЙБУДВЕКТОР» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу машиномісця, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Шевченко Д.Г. За умовами договору продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність машиномісце № НОМЕР_13 в підземному паркінгу, що знаходиться в буд. АДРЕСА_4 .

Статтею 190 ЦК України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2018 року у справі №520/1740/15-ц, які в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Встановлено, що майнові права подружжя ОСОБА_15 на об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_12 (на момент підписання цього договору - квартира АДРЕСА_3 загальною площею 278,0 кв.м, житловою площею 172,9 кв.м та два машиномісця в будинку АДРЕСА_4 ) вибули зі спільної сумісної власності подружжя за безвідплатним договором про уступку права вимоги, укладеним 02.04.2018 року між ТОВ «Житло-Буд», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Враховуючи, що грошові кошти на придбання майнових прав витрачено під час перебування сторін у шлюбі, майнові права передано третім особам у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань, а право власності на нерухоме майно ніким з подружжя не набуто, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині права вимоги визнати майнові права на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 та два машиномісця у жилому будинку АДРЕСА_2 (квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 278,0 кв.м, житловою площею 172,9 кв.м та два машиномісця в будинку АДРЕСА_4 ), що були придбані згідно Договору про уступку права вимоги, укладеного 21.03.2007 р. між ОСОБА_6 , ТОВ «Житло-Буд» ЄДРПОУ 24368041, та ОСОБА_4 спільним майном подружжя з урахуванням сплачених (інвестованих) грошових коштів подружжя на загальну суму 2061612, 00 грн. та стягнення компенсації у вигляді 1/2 частки вартості придбаних майнових прав.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених в ході розгляду справи обставин суд вважає обґрунтованим право вимоги ОСОБА_1 щодо компенсації відповідачкою в порядку поділу спільного майна подружжя вартості 1/2 частки автомобіля марки PORSCHE CAYENNE S у розмірі 250 000 грн., вартості 1/2 частки автомобіля марки MERCEDES BENZ G-500 (2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_10 ) у розмірі 437500, 00 грн., вартості частини коштів, внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «EC КІ МО» у розмірі 500 грн., до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРИНИНСЬКЕ» у розмірі 25000 грн., до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТРЕЙД» у розмірі 40750 грн.

У зв`язку із наведеним, суд надає оцінку заяві сторони відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Як вже було встановлено судом рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.06.2012 р., залишеним без змін Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.10.2014 р., шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 72 СК України, яка діяла в момент подання позову, позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України, яка діяла в момент подання позову, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент подання позову, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент подання позову, рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Оскільки рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами набрало законної сили 15.10.2014 р., тобто після розгляду справи апеляційним судом та залишення рішення першої інстанції без змін, днем розірвання шлюбу між сторонами є 15.10.2014 р. та саме з цієї дати розпочався відлік трирічної позовної давності до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, який мав закінчитися 15.10.2017 р.

Враховуючи, що позовна заява була подана до суду 29.09.2017 р. (відбиток поштового штемпеля), суд приходить до висновку, що строк позовної давності не було пропущено.

Зазначене спростовує твердження представника відповідача про те, що початком відліку строку позовної давності для звернення до суду з позовною заявою про поділ майна подружжя слід вважати дату, коли позивач дізнався про розірвання шлюбу, а саме в момент подання позову про розірвання шлюбу.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки PORSCHE CAYENNE S у розмірі 250 000 грн., компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки MERCEDES BENZ G-500 (2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_10 ) у розмірі 437500, 00 грн., компенсації вартості частини коштів, внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «EC КІ МО» у розмірі 500 грн., до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРИНИНСЬКЕ» у розмірі 25000 грн., до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТРЕЙД» у розмірі 40750 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 8000, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60-63, 69-71 СК України, ст. ст. 365, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 80, 81, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд», товариство з обмеженою відповідальністю «Скайбудвектор», ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_14 , місце реєстрації: АДРЕСА_15 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_15 , місце реєстрації: АДРЕСА_16 ) компенсацію вартості частки автомобіля марки PORSCHE CAYENNE S (номер кузова НОМЕР_1 , 2007 року випуску) у розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень, 00 копійок, компенсацію вартості частки автомобіля марки MERCEDES BENZ G-500 (2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_10 ) у розмірі 437500 (чотириста тридцять сім тисяч п`ятсот) гривень, 00 копійок.

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_14 , місце реєстрації: АДРЕСА_15 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_15 , місце реєстрації: АДРЕСА_16 ) компенсацію вартості частини коштів, внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС КІ МО» (ЄДРПОУ 34300543) у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок, до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРИНИНСЬКЕ» (ЄДРПОУ 36857357) у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок, до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТРЕЙД» (ЄДРПОУ 32584075) у розмірі 40750 (сорок тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_14 , місце реєстрації: АДРЕСА_15 ) на користь держави судовий збір у розмірі 8000, 00 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Кушнір