Постанова

від 01.11.2007 по справі 13/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

                                                                                          Справа№  

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Малюшевському А.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою:  ДПІ у Франківському районі м.Львова, м.Львів

до відповідача-1: ТзОВ “Будкомплекс”, м.Львів

до відповідача-2: ТзОВ “Компанія Селіон”, м.Київ

про визнання недійсним господарського зобов”язання, що вчинене з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів

За участю представників сторін:

Від позивача: Сивак В.М. - гол.держ.податк.інсп. юр. відділу

Від відповідача-1: Лемик Л.Я. –бухг., Іванюк І.Л.-ю/к

Від відповідача-2: не з”явився

Відкрито провадження у справі за позовом ДПІ у Франківському районі м.Львова, м.Львів до відповідача-1: ТзОВ “Будкомплекс”, м.Львів до відповідача-2: ТзОВ “Компанія Селіон”, м.Київ про визнання недійсним господарського зобов”язання, що вчинене з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів.

Позивачем в судовому засіданні позов підтримано, виражено прохання про його задоволення з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем-1 в судовому засіданні позов заперечено з підстав, викладених у поясненні на позов (вх.№23503 від 31.10.07р.).

Відповідачем-2 явки представника в судовому засіданні не забезпечено, а направлена ТзОВ „Селіон” кореспонденція повернута органом зв”язку з помікою „не розшукано”.

З”ясовано:

між ТзОВ "Компанія Селіон" та ТзОВ "Будкомплекс" проведено ряд господарських операцій на загальну суму 219 329,30 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 36 554,88 грн., що підтверджується податковими накладними від 12.06.06 р. № 119, від 15.03.06 р. № 311, від 05.04.06 р. № 15, від 24.03.06 р. № 91, від 24.03.06 р. № 93, від 24.03.06 р. № 92, від 15.02.06 р. № 28, від 08.02.06 р. № 19, від 23.05.06 р. № 112, від 20.04.06 р. № 127, від 05.04.06 р. № 14 та від 15.06.06 р. № 149.

ТзОВ "Будкомплекс" суми ПДВ віднесено до податкового кредиту на підставі зазначених податкових накладних, отриманих від ТзОВ "Компанія Селіон".

Рішенням Соломя'нського районного суду м.Києва від 12.12.2006 року визнано недійсним статут та свідоцтво про державну реєстрацію ТзОВ "Компанія Селіон" з моменту реєстрації. Зокрема, судом встановлено, що громадянин Медведєв В.С., який зазначений як засновник підприємства, не має відношення до його створення, статутний фонд не формував, внесків в статутний фонд не вносив ні в якому вигляді, участі в роботі ТзОВ не приймав, ніякої господарської діяльності не вів.

Судом встановлено, що статут ТзОВ "Компанія Селіон" містить недостовірні відомості, а саме: юридична адреса ТОВ: вул. Солом'янська, 5 в м. Києві не відповідає дійсності, так як за вказаною адресою ТОВ не знаходиться.

Зазначені факти, які встановлені в процесі судового дослідження обставин справи та не потребують додаткового чи повторного доведення, вказують на те, що податкові накладні, видані ТзОВ "Компанія Селіон", підписані від імені Медведєва В.С. особами, які не належать до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку, і, відповідно, не можуть підтверджувати факт проведення господарських операцій між належними суб'єктами та їх взаємне виконання. Таким чином, податкові накладні, видані від імені ТзОВ "Компанія Селіон" підписані не уповноваженою особою, що порушує вимоги п.18 Наказу ДПА України від 30.05.97 № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", відповідно до якого усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця та позбавляє ТзОВ "Будкомплекс" права використовувати їх у податковому обліку, а саме при формуванні податкового кредиту, оскільки згідно п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, тобто сума податкового кредиту зменшує розмір сплаченого платником податку до бюджету. В даному випадку завищення податкового кредиту призвело до ненадходження податку до бюджету.

Крім цього, згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ "Компанія Селіон" анульовано з моменту внесення його в реєстр платників податку. А у відповідності із п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

В Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002 року № 1056 зазначено, що до угод, які укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів. Також, у вказаній постанові зазначено, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути надані податковими органами відомості про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів.

Таким чином, обставини, які встановлені рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 12.12.2006 року підтверджують, що господарське зобов'язання між відповідачами вчинено з метою приховання ухилення від сплати податків, отже є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є недійсним у зв'язку із його нікчемністю у відповідності до ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України, підставою виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інша угода.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

Згідно ст. 208 Господарського кодексу України України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи викладене, господарське зобов'язання між ТзОВ "Будкомплекс" та ТзОВ "Компанія Селіон" є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки по його наслідках у ТзОВ "Будкомплекс" виникає право на податковий кредит, яке із врахуванням викладених обставин, а саме у зв'язку із відсутністю права у його постачальника (ТзОВ "Компанія Селіон") на виписування податкових накладних та нікчемністю правочину, укладеного між вказаними суб'єктами господарювання, є таким, що задекларовано неправомірно.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим кодексом.

Ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Тобто, в даному випадку, вчинення нікчемного правочину ТзОВ "Компанія Селіон" заподіює збитки ТзОВ "Будкомплекс" у зв'язку з тим, що останній втрачає право на податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 36 554,88 грн.

При цьому, відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адмінстративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом. Проте, зазначені штрафні санкції стосуються випадків, коли їх застосування здійснюється органами державної влади або місцевого самоврядування, а не за рішенням суду. При цьому, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність у десять років.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -                                     

                                                  п о с т а н о в и в :

1.Позов задоволити повністю.

2.Визнати недійсним господарське зобов”язання між ТзОВ „Будкомплекс”, м.Львів і ТзОВ „Компанія Селіон”, м.Київ на суму 219329,30грн. та застосувати наслідки, передбачені ст.208 ГК України.

3.Стягнути з ТзОВ „Компанія Селіон” (м.Київ, вул.Солом”янська,5, ЄДРПОУ 33886299) на користь ТзОВ „Будкомплекс” (м.Львів, вул.Моршинська,7/1, ЄДРПОУ 20823844) 219329,30грн.

4.Стягнути з ТзОВ „Будкомплекс” (м.Львів, вул.Моршинська,7/1, ЄДРПОУ 20823844) в доход державного бюджету 219329,30грн.

5.Стягнути з ТзОВ „Компанія Селіон” (м.Київ, вул.Солом”янська,5, ЄДРПОУ 33886299) в доход державного бюджету  850,00грн. судового збору.

6.Стягнути з ТзОВ „Будкомплекс” (м.Львів, вул.Моршинська,7/1, ЄДРПОУ 20823844) в доход державного бюджету  850,00грн. судового збору.

7.Виконавчі листи видати після вступу постанови в законну силу.

8.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя