Ухвала

від 11.04.2023 по справі 953/6776/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/6776/22 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/479/23 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія: тримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 22 березня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого 1 відділення СВ Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 2022220000002310 від 10 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, до 02 травня 2023 року, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

В провадженні СВ УСБУ в Харківській області перебуває кримінальне провадження за №22022220000002310 від 10.07.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_7 у період з травня по серпень 2022 року, перебуваючи на території Куп`янського району Харківської області, на постійній основі добровільно надавав представникам збройних формувань держави-агресора РФ, зокрема: м`ясо худоби, яка вирощувалась на території належного останньому СТОВ «Мрія», пальне, приміщення СТОВ «Мрія», які використовувалися для ремонту та розміщення військової техніки держави-агресора та інше, чим здійснив передачу їм матеріальних ресурсів взамін на отримання дозволу на проведення посівної кампанії та збору урожаю.

В подальшому, ОСОБА_7 на підставі отриманого напередодні усного дозволу від представників збройних формувань держави-агресора РФ та окупаційної адміністрації Куп`янського району, де в період окупації постійно відвідував наради з представниками окупаційної влади, надав вказівку працівникам своїх підприємств здійснити засів земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарськими культурами та в період липень-вересень 2022 року ОСОБА_7 надав вказівку працівникам очолюваних ним підприємств здійснити збір сільськогосподарських культур з полів задля їх часткової подальшої передачі представникам РФ, а іншої частини для продажу на території РФ, з подальшим наданням окупаційній адміністрації частини грошових коштів, отриманих від продажу пшениці.

Крім того у період липня-вересня 2022 року за вказівкою ОСОБА_7 , який фактично є власником СФГ «Вікторія», ФГ «Земське», ФГ «Голдман», та які зареєстровані на членів його родини, працівники СТОВ «Мрія» збирали врожай з полів, що належать вказаним підприємствам та завозили на тимчасове зберігання зібране зерно у склади СТОВ «Мрія», звідки здійснювалось його подальше транспортування на територію РФ, вантажними автомобілями з російськими номерними знаками та у супроводі військових РФ.

Також у період березень-вересень 2022 року ОСОБА_7 , перебуваючи на території Куп`янського району Харківської області налагодивши стійкі робочі та ідеологічні зв`язки з представниками місцевої окупаційної адміністрації та збройними формуваннями держави-агресора, заручившись їх довірою та підтримкою, отримував від так званої «Военной гражданской администрации Харьковской области» дизельне паливо для заправки сільськогосподарської техніки з метою посіву та збору врожаю.

Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 22 серпня 2022 року ОСОБА_7 прибув до місця дислокації податкового органу окупаційної адміністрації - т.зв. «Налоговой службы Харьковской области», де подав заяву про взяття на податковий облік юридичної особи та здійснення перереєстрації СТОВ «Мрія» відповідно до вимог російського законодавства, в результаті чого вказане підприємство отримало зобов`язання щодо сплати податку на прибуток у казну держави-агресора РФ та створених нею окупаційних органів, а також можливість продовжувати провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території.

Крім того, органом досудового розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи депутатом Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області в період часу з травня по вересень 2022 року, з метою підтримки військовослужбовців РФ у веденні підривної діяльності проти України надавав належні СТОВ «Мрія» у с. Кругляківка Куп`янського району Харківської області, власником якого є ОСОБА_7 , приміщення для ремонту військової техніки та паливо для її заправки, а також, впродовж серпня-вересня 2022 року розмістив у приміщенні СТОВ «Мрія» танк держави-агресора, який вів активні бойові дії по позиціях військовослужбовців ЗС України.

02 листопада 2022 року ОСОБА_7 затриманий в порядку, визначеному ст. 208, 615 КПК України.

02 листопада 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

23 лютого 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру та раніше змінену за ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.11.2022 року до ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 30 грудня 2022 року включно без визначення розміру застави, який у подальшому був неодноразово продовжений, останній раз до 27 березня 2023 року включно.

Постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 26 грудня 2022 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців, а саме - до 02 лютого 2023 року.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2023 року продовжений строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до шести місяців, тобто до 02 травня 2023 року.

20.03.2023 року до суду слідчий подав клопотання, погоджене з прокурором, про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилалася на тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_7 та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_7 , що може спонукати підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені злочини, з огляду на те, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, тому останній може перетнути державний кордон України. Крім того, підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 є депутатом місцевої ради, а також одним з найбільших підприємців в регіоні, що свідчить про наявні в нього ресурси та засоби, які можна використати для впливу на свідків, серед яких є і наймані працівники підприємств, в яких ОСОБА_7 є керівником.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 22.03.2023 року задоволено клопотанняслідчого.

Продовжено строк застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 02.05.2023 року без визначення розміру застави.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою частково задовольнити клопотання слідчого та визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що стороною обвинувачення не доведено та не обґрунтовано наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України. В ухвалі слідчого судді наявні лише припущення щодо існування ризиків без зазначення конкретних фактів, які підтверджують твердження, що особа може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків.

Вказує, що ОСОБА_7 є пенсіонером та має вади здоров`я, протягом останніх років неодноразово звертався за медичною допомогою. 08.02.2023 року та 23.02.2023 року було обстежено ОСОБА_7 лікарем-кардіологом в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та внаслідок обстеження рекомендовано поміщення до кардіологічного стаціонару. На даний час жодна з рекомендацій лікаря не виконана та стан здоров`я ОСОБА_7 погіршується.

Крім того, зазначає, що поза увагою слідчого судді залишилось те, що ОСОБА_7 має велику кількість нагород як державних так і міжнародних, користується авторитетом серед місцевих мешканців.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_11 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі та пояснив, що досудове розслідування фактично не відбувається, що призводить до затягування тримання під вартою ОСОБА_7 . Вказує, що військовою адміністрацією було призупинено мандат депутата ОСОБА_7 , що унеможливлює його вплив на свідків та на теперішній час 5000 селян, які працювали у сільськогосподарських підприємствах засновником, яких є ОСОБА_7 , залишились без роботи.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав доводи захисника та просив задовольнити апеляційну скаргу.

Позиції інших учасників судового провадження

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та підозрюваного на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви суду

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Згідно ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Згідно з вимогами ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_7 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_12 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України неодноразово перевірялась судами першої та апеляційної інстанції при обранні та продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та на час розгляду даної апеляційної скарги ці висновки не спростовані, а нових відомостей про необґрунтованість врученої підозри матеріали справи не містять.

З огляду на це, матеріали судового провадження об`єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання, в тому числі й для стороннього спостерігача, причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, згідно підозри.

Згідно до ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути подовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2023 року продовжений строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до шести місяців, тобто до 02 травня 2023 року.

Як вбачається з матеріалів провадження, для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких зазначена в постанові та клопотанні прокурора.

Зміст оскаржуваного рішення підтверджує, що слідчий суддя також дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою підозрюваного та, з урахуванням особливостей даного кримінального провадження, об`єму висунутої підозри, необхідності виконання ряду слідчих і процесуальних дій, обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою у межах продовженого строку досудового розслідування.

Судова колегія приймає до уваги наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Надаючи оцінку продовження існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду, колегія суддів зазначає, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Судом першої інстанції також правильно взято до уваги й самі фактичні обставини (фабули злочину) згідно підозри, а саме те, що ОСОБА_7 підозрюється у передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресор, а також в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора

Зазначене, на переконання колегії суддів, свідчить про підвищену суспільну небезпеку як інкримінованого злочину, так й самої особи підозрюваного.

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері основ національної безпеки України, які відповідно до ст. 12 КК України за ч.4 ст.111-1 КК України класифікується, як не тяжкий злочин, за який передбачене покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна, а за ч.1 ст. 111-2 КК України - особливо тяжкий злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, колегія суддів вбачає, що існує суспільний інтерес, який свідчить про те, що більш м`який запобіжний захід, ніж продовження застосування тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що продовжують існувати ризики того, що підозрюваний може вдатися до втечі, переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).

Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м`якого виду запобіжного заходу.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання та реєстрації, має вищу освіту, одружений, раніше не судимий, однак такі відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того, зазначені обставини існували на час інкримінованих підозрюваному дій, однак, згідно підозри, вони не стали для нього стримуючим фактором для уникнення від вчинення дій відповідно до повідомлення про підозру.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України, а тому, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою, у зв`язку з чим, доводи захисника про те, що прокурором не доведено необхідності продовження застосування підозрюваному запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги про те, що лікарем кардіологом в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» внаслідок обстеження рекомендовано поміщення ОСОБА_7 до кардіологічного стаціонару, а тому підозрюваний не може триматись в умовах СІЗО, колегія суддів на цей час відхиляє, оскільки відповідно до ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» , медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

В наданому стороною захисту висновку лікаря кардіолога про необхідність поміщення ОСОБА_7 до кардіологічного стаціонару не міститься застереження про неможливість лікування та перебування ОСОБА_7 в умовах СІЗО.

Колегія суддів роз`яснює щодо процесуального права підозрюваного та захисника подавати клопотання про проведення відповідних судово-медичних експертиз і за наявності відповідних висновків, ставити питання про зміну запобіжного заходу, а також право оскаржувати у відповідному порядку дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у випадках, коли не приймаються заходи щодо звернень підозрюваного, в тому числі, стосовно стану здоров`я.

Відсутність висновку судово-медичних експертів позбавляє процесуальної можливості суд апеляційної інстанції враховувати зазначені доводи, як підстави для скасування або зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного.

Однак, стороною захисту не надано доказів про оскарження дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» щодо необхідності лікування ОСОБА_7 та неможливості проведення лікування у встановленому законом порядку у медичній частині СІЗО.

За таких обставин доводи сторони захисту про недоведеність висновків суду першої інстанції з цього приводу та їх декларативність не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є слушними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на відомостях провадження.

Відповідно до положень абз.3 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Тобто законодавцем у даному випадку наділено суд дискреційними повноваженнями щодо можливості не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених ст.ст.109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Так, злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів.

Конституція України визначає, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Преамбула Закону України «Про національну безпеку України» містить положення про те, що цей Закон визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від таких загроз.

Стаття 3 Закону України «Про національну безпеку України» закріплює коло об`єктів, які підлягають захисту у сфері національної безпеки і оборони:людина (громадянин), суспільство, держава.

Таким чином, злочини проти основ національної безпеки, в тому числі колабораційна діяльність та пособництво державі-агресору, посягають не тільки на інтереси держави, а й несуть загрозу інтересам суспільства та українського народу в цілому.

За таких обставин, враховуючи високий ступінь суспільної небезпеки протиправних дій, зумовлений тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, які було вчинено під час воєнного стану, з чого слідує що його дії несли підвищений ступінь суспільної небезпеки, для суспільства в цілому, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності застосування ч.4 ст.183 КПК України, а саме не застосувати до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у виді застави, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України.

З врахуванням зазначених обставин, суті самої підозри, висновки суду, що продовження саме такого суворого виду запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та слугуватиме досягненню процесуальним задачам і меті досудового розслідування є законними та обґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими, а тому і такими, що не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та про необхідність зміни запобіжного заходу.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 22 березня 2023року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4