Рішення

від 10.04.2023 по справі 916/2188/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2188/21

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Д`яченко Т.Г., судді Погребна К.Ф., Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/2188/22

За позовом: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (01135, м.Київ, пр. Перемоги, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна пл. 1; код ЄДРПОУ 38728457)

До відповідача: Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб (65026, м. Одеса, пляж „Отрада, буд. 16/2; код ЄДРПОУ 33933233)

про стягнення 524593,69 грн.

Та за зустрічним позовом: Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб 65026, м.Одеса, пляж „Отрада, буд. 16/2; код ЄДРПОУ 33933233)

До відповідача Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (01135, м.Київ, пр. Перемоги, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна пл. 1; код ЄДРПОУ 38728457)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні зустрічного позивача: Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні зустрічного відповідача: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14; код ЄДРПОУ 37472062)

про визнання договору недійсним

Представники:

від Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту): Андреєв А.Е., самопредставництво

від Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб: Очколяс Д.В., ордер

від Фонду державного майна України: Пономаренко В.С., самопредставництво

від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України: Ігнатенко Т.Б., самопредставництво

Встановив: Державне підприємство „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб (65026, м. Одеса, пляж „Отрада про стягнення 524593,69 грн.

Позовні вимоги направлено на стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 484996,52 грн., пені у розмірі 20874,78 грн., 3% річних у розмірі 4374,93 грн. та інфляційних витрат у розмірі 14347,46 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.08.2021р. прийнято позовну заяву Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2188/21. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "06" вересня 2021 р. о 11:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 06.09.2021р. о 11:00.

25.08.2021р. до суду Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб було надано відзив на первісну позовну заяву. (а.с. 119, т.1).

25.08.2021р. до господарського суду Одеської області від Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб надійшла зустрічна позовна заява до Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) про визнання недійсним Договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 24.06.2020р. №2959-П-ОДФ-20, що укладений між Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб та Державний підприємством „Адміністрація морських портів України. (а.с. 131, т.1).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2021р. зустрічну позовну заяву Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб від 25.08.2021р. вх. № ГСОО 2657/21 подану по справі №916/2188/21 залишено без руху. Державному підприємству „Чорноморський яхт-клуб встановлено усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено Державному підприємству „Чорноморський яхт-клуб строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 5 днів з дня отримання даної ухвали суду.

01.09.2021р. Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб були надані документи, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 30.08.2021р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2021р. прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб вх. ГСОО №2657/21 від 25.08.2021р. до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №916/2188/21. Запропоновано зустрічному відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати Державному підприємства „Чорноморський яхт-клуб відзив на зустрічний позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, у строк до 20.09.2021р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2021р. залучено до участі у справі за зустрічним позовом, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб - Фонд державного майна України. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/2188/21 на 30 днів до 01.11.2021р. Відкладено підготовче засідання на "11" жовтня 2021 р. о 10:45. Запропоновано Державному підприємству „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України підготувати та надати до суду і одночасно надіслати всім учасникам по справі відзив на зустрічну позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, в строк до 20.09.2021р. Запропоновано Державному підприємству „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України підготувати та надати до суду і одночасно надіслати учасникам по справі відповідь на відзив по первісному позову, оформлену з урахуванням вимог, встановлених ст.166 ГПК України, в строк до 20.09.2021р. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на "11" жовтня 2021р. о 10:45.

22.09.2021р. до суду первісним позивачем було надано відзив на зустрічну позовну заяву. (а.с.1 ,т.2).

22.09.2021р. до суду первісним позивачем було надано відповідь на відзив Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб. (а.с. 79, т.2).

08.10.2021р. зустрічним позивачем було надано відповідь на відзив. (а.с. 102, т.2).

08.10.2021р. Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб було надано заперечення. (а.с. 117, т.2).

11.10.2021р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.10.2021р. о 12:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2021р. повідомлено третю особу по справі №916/2188/21: Фонд державного майна України про судове засідання, яке відбудеться "25" жовтня 2021 р. о 12:00.

23.10.2021рю до суду Державним підприємством „Адміністрація морських портів України були надані заперечення. (а.с. 137, т.2).

27.10.2022р. Фондом державного майна України були надані письмові пояснення. (а.с. 179, т.1).

25.10.2021р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з непрацездатністю судді Д`яченко Т.Г. у період з 25.10.2021р. по 10.11.2021р. включно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2021р. призначено підготовче засідання у справі на "15" листопада 2021 р. о 12:15. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 15.11.2021р. о 12:15.

15.11.2021р. до суду Державним підприємством „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) було подано заяву про залучення третьої особи на стороні відповідача за зустрічним позовом, відповідно до якої зустрічний позивач просив суд залучити до участі у справі Міністерство інфраструктури України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2021р. залучено до участі у справі за зустрічним позовом, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) Міністерство інфраструктури України. Відкладено підготовче засідання на "06" грудня 2021 р. о 12:00. Зобов`язано зустрічного позивача направити на адресу Міністерства інфраструктури України позовну заяву з додатками, докази направлення надати суду. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення по суті зустрічного позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на "06" грудня 2021р. о 12:00.

06.12.2021р. до суду первісним відповідачем було надано пояснення.

06.12.2021р. до суду від Міністерства інфраструктури України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.12.2021р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.12.2021р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2021р. повідомлено учасників справи №916/2188/21: Фонд державного майна України та Міністерство інфраструктури України про судове засідання, яке відбудеться "16" грудня 2021 р. о 10:00. Запропоновано Міністерству інфраструктури України надати пояснення по суті зустрічного позову, в строк до 15.12.2021р.

16.12.2022р. до суду Державним підприємством „Адміністрація морських портів України було надано клопотання про постановлення окремої ухвали суду. (а.с. 1, т. 3).

16.12.2022р. до суду первісним позивачем були надані пояснення. (а.с. 6, т.3).

16.12.2022р. до суду Міністерством інфраструктури України були надані пояснення щодо зустрічної позовної заяви та клопотання щодо поновлення строк на подачу пояснень. (а.с. 14, т. 3).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2021р. призначено справу №916/2188/21 до колегіального розгляду. Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.12.2021р. справу №916/2188/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Д`яченко Т.Г., судді Шаратов Ю.А., Погребна К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2021р. прийнято справу №916/2188/21 до колегіального розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Д`яченко Т.Г., судді Шаратов Ю.А., Погребна К.Ф. Розгляд справи почато спочатку та призначено підготовче засідання на "03" лютого 2022 р. о 12:00. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 03.02.2021р. о 12:00.

03.02.2022р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з непрацездатністю судді Д`яченко Т.Г. у період з 31.01.2022р. по 05.02.2022р. включно. Поряд з цим, член колегії суддів суддя Погребна К.Ф. з 02.02.2022р. по 09.02.2022р. включно перебувала на лікарняному. Однак, з 07.02.2022р. член колегії суддів суддя Шаратов Ю.А. перебуває на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2022р. прийнято справу №916/2188/21 до колегіального розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Д`яченко Т.Г., судді Погребна К.Ф., Мостепаненко Ю.І. Розгляд справи ухвалено почати спочатку та призначено підготовче засідання на "03" березня 2022 р. о 11:00 . Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 03.03.2021р. о 11:00.

24.02.2022 р. Президентом України підписано указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан запроваджено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 р. № 9 рекомендовано зборам суддів та суддям України оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зборами суддів Господарського суду Одеської області від 24.02.2022 р. було вирішено рекомендувати суддям, як тимчасовий захід, зняти з розгляду справи, які призначені з 24 лютого 2022 року.

14.03.2022 р. Указом Президента України № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05год.30хв. 26 березня 2022р. строком на 30 діб.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022р. рекомендовано суддям Господарського суду Одеської області продовжити розгляд справ.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2022р. призначено підготовче засідання у справі на "28" квітня 2022 р. о 12:00. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 28.04.2022р. о 12:00.

06.04.2022р. до суду від первісного позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28.04.2022р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.05.2022р. о 12:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.04.2022р. повідомлено учасників справи №916/2188/21: Державне підприємство „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту), Державне підприємство „Чорноморський яхт-клуб та Фонд державного майна України про судове засідання, яке відбудеться "30" травня 2022 р. о 12:30.

30.05.2022р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.08.2022р. о 12:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2022р. повідомлено третю особу по справі №916/2188/21: Міністерство інфраструктури України про судове засідання, яке відбудеться "29" серпня 2022 р. о 12:30.

29.08.2022р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. у відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2022р. призначено підготовче засідання у справі на "21" вересня 2022 р. о 10:00. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 21.09.2022р. о 10:00.

21.09.2022р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2022р. призначено підготовче засідання у справі на "12" жовтня 2022 р. о 14:30. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 12.10.2022р. о 14:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2022р. закрито підготовче провадження у справі №916/2188/21. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "21" листопада 2022 р. о 12:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 21.11.2022р. о 12:30.

21.11.2022р. судове засідання не відбулось через відсутність електропостачання в приміщенні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2022р. судове засідання по розгляду справи №916/2188/21 по суті призначено на "14" грудня 2022 р. о 13:45. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 14.12.2022р. о 13:45.

У судовому засіданні 14.12.2022р. судом було оголошено перерву по справі до 30.01.2023р. о 13:45.

30.01.2023р. в судовому засіданні було оголошено перерву до "21" лютого 2023 р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2023р. повідомлено учасників справи №916/2188/21 про судове засідання, яке відбудеться "21" лютого 2023 р. о 11:00.

У судовому засіданні, яке відбулось, 21.02.2023р. судом було оголошено перерву до "06" березня 2023 р. о 13:45.

У судовому засіданні, яке відбулось, 06.03.2023р. судом було оголошено перерву до "16" березня 2023 р. о 12:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2023р. повідомлено учасників справи №916/2188/21 про судове засідання, яке відбудеться "10" квітня 2023 р. о 12:45.

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Проти зустрічних позовних вимог заперечувало.

Державне підприємство „Чорноморський яхт-клуб підтримує поданий зустрічний позов та просить суд відмовити у задоволенні первісного.

Фонд державного майна України, відповідно до наданих пояснень, просив суд у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити та визнати недійсним спірний договір.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, відповідно до наданих пояснень, просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.

У судовому засіданні 10.04.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.04.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту), Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб, Фонду державного майна України та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за час розгляду справи, суд встановив.

24.06.2020р. між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України і Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб укладено договір № 2959-П-ОДФ-20 (далі - Договір), предметом якого є надання користувачу послуги з користування об`єктом портової інфраструктури (надалі послуги), який закріплений за Адміністрацією та знаходиться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, та інших послуг, які зазначені в Додатку №1-2, та доповнення 1 до додатку 1-2 (надалі об`єкт інфраструктури), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно п. 1 Додатку №1-2 до Договору визначено, що Адміністрація надає послуги Користувачу з надання права використання об`єктів інфраструктури надводної частини споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, пляж «Отрада» (інв. №№ 340057. 340058, 340053) для допоміжних робіт (з метою постачання провіантом, доступу до механізмів, обладнання, майна, зберігання, тимчасового розміщення механізмів, обладнання, майна та ін.).

Пунктом 8.1 Договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Дія Договору вважається продовженою на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії Договору жодна зі Сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного Договору. Згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України Сторони погодили, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 23.07.2019 року.

Згідно п. 2.4 Договору, нарахування плати за Послуги здійснюється за вільними цінами (тарифами) Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Одеського морського порту), що діють на момент надання відповідних послуг, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Первісним позивачем було зазначено суду, що згідно розрахунку вартості послуг, що є Доповненням №1 до Додатку №1-2 до Договору від 24 06.2020 року №2959-П-ОДФ-20, який є його невід`ємною частиною, вартість використання об`єктів інфраструктури - надводної частини споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, пляж «Отрада» (інв. №№340057, 340058, 340053) для допоміжних робіт (з метою постачання провіантом, доступу для механізмів, майна, зберігання, тимчасове розміщення механізмів, обладнання, майна та інше), вартість послуг (без ПДВ) на місяць становить 25066,08 грн. (площа - 2678,0 кв.м вартість послуг за 1 кв.м на місяць - 9,36 грн.).

Пунктом 3.1.2 Договору передбачено право Адміністрації в односторонньому порядку змінювати вартість користування об`єктами інфраструктури.

Відповідно до п. 2.13 Договору, вартість Послуг підлягає перегляду у разі зміни ціноутворюючих факторів та державних регульованих цін і тарифів. При цьому, Адміністрація сповіщає про такі зміни Користувача шляхом опублікування їх на офіційному сайті та/або електронною поштою/факсом.

Положеннями п.п. 2.4-2.5 Додатку №1-2 до Договору від 24.06.2020 року №2959-П- ОДФ-20 встановлено, що у разі зміни тарифів, оплата Користувачем наданих йому послуг проводиться за новими тарифами, чинними на дату надання послуг, без внесення змін до умов діючого договору. Відомості про зміну діючих тарифів Користувач отримує шляхом повідомлення на його електронну пошту або на поштову (юридичну) адресу, зазначену у цьому Договорі.

Первісний позивач зазначав, що відповідно до довідки Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №19-06-01.01-14/534 від 23.11.2020 року визначено об`єкти, які знаходяться на балансі Адміністрації.

Первісним позивачем було зазначено суду, що відповідно до п. 3 розділу 1 глави III Облікової політики Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», затвердженої наказом від 13.05.2019 року №81/10 та погодженої Міністерством інфраструктури України (лист №5979/17/10-19 від 17.05.2019 року), основні засоби, які одержані безоплатно (шляхом дарування), на визнання первісно оцінюються за справедливою вартістю отриманого активу, визначеною відповідно до вимог МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості». Параграфом 7 МСБО 16 «Основні засоби» визначається, що собівартість об`єкта основних засобів слід визнавати активом, якщо і тільки якщо: є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов`язані з об`єктом, надійдуть до суб`єкта господарювання; собівартість об`єкта можна достовірно оцінити. Параграфом 2 МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості» встановлено, що справедлива вартість - це ринкова оцінка, а не оцінка з урахуванням специфіки суб`єкта господарювання. Для деяких активів та зобов`язань може бути ринкова інформація або ринкові операції, інформація про які є відкритою. Для інших активів та зобов`язань може не бути ринкової інформації або ринкових операцій, інформація про які є відкритою. Проте мета оцінки справедливої вартості в обох випадках однакова - визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу актова чи передачі зобов`язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов (тобто, вихідну ціну на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який утримує актив або має зобов`язання). Параграфом 9 МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості» встановлено, що цей МСФЗ визначає справедливу вартість як ціну, яка була б отримана за продаж актова, або сплачена за передачу зобов`язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. Враховуючи вищевикладене, нормами МСБО 16 «Основні засоби», МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості», Обліковою політикою ДП «АМПУ» встановлено порядок оцінки безоплатно отриманого майна для відображення у фінансовій звітності підприємства. Оцінка безоплатно отриманого майна провадиться відповідно до закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-111.

Позивачем було зазначено, що з метою визначення актуальної дійсної вартості надводної частини споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, пляж «Отрада» (інв. №№ 340057, 340058, 340053) Адміністрація звернулася до суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до звіту експертного агентства «Укрконсалт» №2228 про незалежну оцінку

справедливої (ринкової) вартості об`єкта: - комплекс споруд (гідротехнічні споруди), що знаходяться на балансі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту), та розташовані за адресою: м. Одеса, пляж Отрада, 16/2; - комплекс споруд (залізничні магістралі), що знаходяться на балансі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) та розташовані за адресою: м. Одеса, Митна пл., 1/1, ринкова вартість об`єкта оцінки, визначена на дату оцінки 30.11.2020 року без урахування ПДВ становить: траверс №8 (інв. №340053) - 613584 грн.; північне берегоукріплення (інв. №340057) - 11903701 грн.; південне берегоукріплення (інв. №340058) - 5611745 грн.

Позивачем було пояснено суду, що згідно вищевказаних умов договору Адміністрація надіслала на електронну адресу відповідача лист, в якому проінформувала його про те, що з 01.01.2021 року, у зв`язку зі зміною ціноутворюючих факторів, змінено вартість Послуги з надання права користування об`єктів портової інфраструктури - надводної частини споруд (інв. №№ 340057, 340058, 340053) для допоміжних робіт, та з 01.01.2021 року вартість таких Послуг становить 37,37 грн./кв.м на місяць без урахування ПДВ.

Отже, з 01.01.2021 року ціна за надання вищевказаних послуг на місяць становить 101040,94 грн. (2678 кв.м х 37,73 грн/кв.м), в тому числі ПДВ - 20208,19 грн., що разом складає - 121249,13 грн. Таким чином, позивач змінив вартість послуг на законних підставах.

Ґрунтуючи позовні вимоги позивачем було зазначено суду, що відповідно до ч. 4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт. підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до п. 2.3 Договору, оплата за користування об`єктом інфраструктури здійснюється на підставі рахунку Адміністрації.

Згідно п. 2.6 Договору, рахунки на оплату та Акти наданих Послуг Адміністарції передаються Користувачу, наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факсу, повідомлену Користувачем за запитом Адміністрації; безпосередньо уповноваженому представнику Користувача під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; направляються Користувачу іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо).

Адміністрація може застосувати будь-який з описаних способів передачі рахунку та акту наданих послуг або кілька способів. Застосування одного з описаних способів визначається сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Користувачем такого рахунку та підписанням ним Акту наданих послуг. У випадку виникнення спорів щодо одержання Користувачем рахунку на оплату та Акту наданих послуг Адміністрації, рахунок та Акт вважаються переданими та одержаними Користувачем, а тягар доказування того, що рахунок та Акт не були одержані, несе Користувач.

Положеннями п. 2.7 Договору передбачено, що користувач оплачує рахунки протягом 10 календарних днів з дати виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Одеської філії Адміністрації. Користувач повинен підписати отриманий від Адміністрації Акт наданих Послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дати оформлення такого Акту. Якщо у цей строк Користувач не повернув підписаний Акт наданих Послуг або не надав свої зауваження, цей Акт наданих Послуг вважається Сторонами погодженим (підписаним) (п. 2.8 Договору).

З урахуванням зазначеного, на підтвердження наданих за період з січня по квітень 2021 послуг Адміністрацією було направлено Користувачу для підписання акти наданих послуг за січень - квітень 2021 року та виставлено відповідні рахунки: акт наданих послуг за січень 2021 року та рахунок №590001 від 27.01.2021 року на суму 121 249,13 грн. (отримано особисто під підпис представником Державного підприємства «Чорноморський яхт- клуб» 02.02.2021 року); акт наданих послуг за лютий 2021 року та рахунок №590002 від 10.02.2021 року на суму 121 249.13 грн. (отримано особисто під підпис представником Державного підприємства «Чорноморський яхт- клуб» 17.02.2021 року); акт наданих послуг за березень 2021 року та рахунок №590003 від 04.03.2021 року на суму 121 249,13 грн. (отримано особисто під підпис представником Державного підприємства «Чорноморський яхт- клуб» 11.03.2021 року); акт наданих послуг за квітень 2021 року та рахунок №590004 від 02.04.2021 року на суму 121 249,13 грн. (отримано особисто під підпис представником Державного підприємства «Чорноморський яхт- клуб» 08.04.2021 року). Однак, всупереч умовам Договору, зазначені акти без поважних причин не були підписані Користувачем і рахунки ним не оплачені. Операції з реєстрації ПДВ відображалися в бухгалтерському обліку, жодних доказів щодо нереальності ( фіктивності) таких операцій Відповідачем не надавалося.

Таким чином, сума основного боргу є тотожною сумі за надані Відповідачу послуги відповідно до умов Договору, актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг) та рахунків за період з січня 2021 року по квітень 2021 року та становить 484 996,52 грн. (121 249,13 грн. х 4, де 121 249.13 грн. - плата за місяць. 4 - кількість місяців).

З метою погашення заборгованості первісним позивачем висувалася вимога в досудовому порядку до первісного відповідача щодо необхідності оплати послуг, а саме: була виставлена претензія №1373/19-03-10/Вих від 27.04.2021 року про сплату заборгованості за січень-березень 2021 року. Однак, це не призвело до добровільної сплати заборгованості відповідачем.

17.05.2021р. на адресу Адміністрації від відповідача надійшов лист №1105/21-49 від 11.05.2021 року, в якому відповідач зазначив, що вищевказані рахунки та акти він не отримував, у зв`язку з чим просив надати та роз`яснити підстави зміни вартості послуг. Листом №1579/19-03-10/Вих від 26.05.2021 року Адміністрація повідомила відповідача про направлення га отримання його представником запитуваних документів, надала роз`яснення щодо зміни вартості послуг за Договором. Крім того, відповідачу було повторно направлено копії рахунків та актів наданих послуг за січень-квітень 2021 року.

Згідно до п. 9.3 Договору, даний Договір може бути розірваний або припинений на умовах даного Договору або у відповідності до чинного законодавства України.

Положеннями пункту 9.4 Договору передбачена можливість дострокового припинення Договору у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 8.3 Договору припинення його дії не звільняє Сторони від виконання всіх існуючих на день його припинення зобов`язань та сплати штрафних санкцій, які виникли під час дії Договору.

27.04.2021р. Фондом державного майна України було затверджено акт приймання- передачі майна із сфери управління Міністерства Інфраструктури України, яке обліковується на окремому балансі Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (ЄДРПОУ 38728457), до сфери управління Фонду державного майна України на баланс державного підприємства «Чорноморський яхт-клуб» (ЄДРПОУ 33933233), відповідно до якого Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», яке належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, з окремого балансу Одеської філії безоплатно передано, відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 12.03.2021 року №111, а Державне підприємство «Чорноморський яхт-клуб», яке належить до сфери управління Фонду державного майна України, прийнято, крім іншого, наступне майно (гідротехнічні споруди): траверс №8 (інв. №340053); північне берегоукріплення (інв. №340057); південне берегоукріплення (інв. №340058).

Позивачем було зазначено, що за загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє та не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до його розірвання, а також зберігає в дії окремі його умови щодо зобов`язання сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов`язань і після розірвання договору.

Таким чином, через набуття відповідачем права господарського відання на об`єкт Договору - вказані вище гідротехнічні споруди Договір №2959-П-ОДФ-20 від 24.06.2020 року вважається припиненим з 28.04.2021 року та не породжує нових зобов`язань для Сторін, однак, ця обставина не звільняє відповідача від виконання зобов`язань щодо сплати заборгованості, штрафних санкцій, які виникли під час дії Договору та існують на день його припинення.

Відповідно до п. 5.4 Договору, у випадку несвоєчасної сплати Послуг, Адміністрація має право вимагати від Користувача сплати пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати.

Отже, за розрахунком первісного позивача, первісний відповідач повинен сплатити позивачу пеню за порушення строків оплати за надані послуги із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, яка станом на 30.06.2021 рік (включно) становить 20874,78 грн. Також первісним позивачем позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 4374,93грн. за період з січня 2021 року по червень 2021 року, а також інфляційних втрат у розмірі 14347,46 грн.

Позовні вимоги первісного позивача направлено на стягнення з первісного відповідача основної суми заборгованості 484996,52 грн., пені 20874,78 грн., 3% річних 4374,93 грн. та інфляційних втрат 14347,46 грн.

Надаючи відзив на первісну позовну заяву, відповідачем - Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб було зазначено суду наступне.

Відповідно до умов Договору, первісному відповідачу надається право використання наступними об`єктами: № 340057 - Північне берегоукріплення; № 340058 - Південне берегоукріплення; № 340053 - Траверс № 8. Відповідно до приписів Договору, об`єкти з інвентарними номерами № 340057, № 340058, № 340053 віднесені до об`єктів портової інфраструктури.

Втім, відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про морські порти України», об`єкти портової інфраструктури - це рухомі та нерухомі об`єкти, що розташовуються безпосередньо в межах території та акваторії морського порту. Системний аналіз положень Правил дає право стверджувати, що база для стоянки маломірних суден володіє власною акваторією, що відмінна від акваторії морського порту.

Гідротехнічні споруди із інвентарними номерами № 340053, № 340058, 340057 не є об`єктами портової інфраструктури, адже знаходяться в акваторії ДП «Чорноморський яхт- клуб», тобто поза межами морського порту, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України № 223 «Про межі акваторії морського порту Одеса» від 18.03.2009. Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства, об`єкти із інвентарними номерами № 340057, № 340058, № 340053 не є об`єктами портової інфраструктури.

Первісним відповідачем було зазначено суду, що об`єкти із інвентарними номерами №340057, № 340058, № 340053 за своїм правовим статусом є саме гідротехнічними спорудами, і фактично первісному відповідачу за Договором надається право використання гідротехнічних споруд та за сукупністю ознак Договір є не договором про надання послуг, а договором оренди.

За текстом Договору, первінсий позивач вказує на те, що первісний відповідач набуває саме оплатне право використання об`єктами нерухомості, а не право отримувати послуги із користування такими об`єктами, які начебто налаються з боку первісного позивача.

Відповідно до умов Договору, первісний відповідач зобов`язаний сплачувати певні кошти за користування гідротехнічними спорудами із інвентарними номерами №340057, №340058, №340053.

За посиланням первісного відповідача, укладений Договір фактично є договором оренди гідротехнічних споруд із інвентарними номерами № 340057, № 340058, № 340053, а відтак - договором оренди державного майна, адже гідротехнічні споруди із інвентарними номерами № 340057, № 340058, № 340053 перебувають саме у державній власності. Таким чином, передача гідротехнічних споруд із інвентарними номерами № 340053, № 340058, № 340057 має здійснюватися відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Первісним відповідачем було зазначено суду, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», виключно Фонд державного майна України може виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить до державної власності.

В рамках Договору, гідротехнічні споруди із інвентарними номерами №340053, №340058, №340057, не дивлячись на законодавчу заборону, були передані у користування Державним підприємством «Адміністрація морських портів». Такий стан справ може свідчити також про нікчемність договору, оскільки відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оскільки законодавчо прямо встановлена заборона на передачу в оренду гідротехнічних споруд, Відповідач вважає, що Договір взагалі слід розглядати як нікчемний правочин.

Первісним відповідачем було зауважено суду, що таким чином, фінансова частина Договору регулюється повністю на розсуд первісного позивача, чим він і скористався, підвищивши вартість послуг, що надаються за Договором, з 01.01.2021. Виходячи із зазначеного, вбачається, що умови Договору є несправедливими та такими, що призводять до дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін.

До того ж, як вже було зазначено, первісний позивач не виконував обов`язки, покладені на нього відповідно до п. 3.2.2. Договору, які стосуються утримання гідротехнічних споруд у справному технічному стані.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, Державним підприємством „Адміністрація морських портів України було зазначено суду, що з урахуванням норм цивільного законодавства, предмет, оплата, строк договору притаманні договорам про надання послуг, а не лише договорам оренди, як на те посилається первісний відповідач. Було зазначено суду, що спірний Договір є саме договором про надання послуг, а оплата за послуги здійснюється лише у тому випадку, якщо ці послуги фактично надавалися та були спожиті стороною в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Підтвердженням надання таких послуг є підписані акти про виконання робіт, факт споживання послуг при здійснення зустрічним позивачем своєї діяльності та отримання від такої діяльності прибутку.

Первісним позивачем було зазначено суду, що на підтвердження наданих за період з червня по грудень 2020р. послуг, Адміністрацією було направлено користувачу акти наданих послуг та було виставлено рахунки, однак певні акти не були підписані зустрічним позивачем та не повернуті.

Також було зазначено суду, що спірний договір укладався між сторонами з метою забезпечення елективної діяльності року Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб та згоди щодо укладання договору сторони дійшли на спільних нарадах. Також було зазначено, що жодних заперечень щодо укладання договору від зустрічного позивача не надходило.

Первісним позивачем було зазначено суду, що спірний договір укладено за попереднім погодженням на спільних нарадах, де був присутній представник Фонду державного майна України. Також у період з червня по грудень 2020р. зустрічний позивач виконував умови Договору та здійснював оплати виставлених рахунків та заперечення були відсутні.

Також було зауважено, що наслідком укладеного Договору є надання послуг, передача об`єкта портової інфраструктури у користування, що характерно для договору оренди, не здійснювалось. Адміністрація здійснює утримання об`єкта, а при оренді цей обов`язок покладається на орендаря.

Щодо посилання зустрічного позивача, що укладання спірного Договору відбулось під впливом тяжких обставин, то зустрічним відповідачем було зазначено суду, що зустрічним позивачем не обґрунтовано такі твердження.

Також було зазначено суду, що зміна вартості послуг не може розцінюватись в якості односторонньої змін умов Договору, оскільки вона відбувалась на підставі положень Договору, які були спільно визначені сторонами при його укладанні.

За ґрунтуванням первісного позивача, враховуючи те, що вказане майно на момент укладання Договору було закріплене за Адміністрацією на праві господарського відання, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження, доводи зустрічного позивача щодо неможливості розпорядження Адміністрацією таким майном та укладання договору є хибним. Гідротехнічні споруди є об`єктами портової інфраструктури, які знаходяться в межах морського порту Одеса, його акваторії, що надає право Адміністрації розпоряджатися ними.

Відповідно до наданих заперечень Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб було зазначено щодо недопустимості доказів, наданих первісним позивачем, щодо вручення актів наданих послуг. Також надавались пояснення щодо віднесення гідротехнічних споруд до об`єктів портової інфраструктури. Зазначалось, що за своєю правовою природою Договір є договором оренди, а не договором про надання послуг, що свідчить про його удаваність.

Надаючи пояснення по справі Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб було зазначено, що первісний позивач стверджує про передачу документів уповноваженій особі первісного відповідача, проте не наводить жодних доказів, які б могли це підтвердити. Також надавались пояснення щодо віднесення гідротехнічних споруд до об`єктів портової інфраструктури та права Адміністрації розпоряджатися ними. Також були надані пояснення щодо правової природи договору.

Надаючи письмові пояснення Державним підприємством „Адміністрація морських портів України було зазначено суду, що надання оцінки обставинам справи та тлумачення законодавства відноситься до компетенції суду, у зв`язку з чим міркування Фонду державного майна України не можуть бути прийняті судом до уваги. Було зазначено суду, що умовами Договору не передбачено одноособове користування Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб майном, що характерно для договору оренди та передача об`єкта портової інфраструктури у користування, що характерно для договору оренди, не передбачалась та не здійснювалась.

Первісним позивачем було зазначено суду, що твердження про необхідність погодження Договору Фондом державного майна України як органом управління первісного відповідача є хибними, оскільки до 29.03.2021р. Державне підприємство „Чорноморський яхт-клуб належало до сфери управління Міністерства інфраструктури України та лише після цієї дати перейшло до сфери управління Фонду державного майна України.

В обґрунтування зустрічного позову Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб було зазначено суду, що спірному правочину передували наступні обставини, а саме 26.12.2019р. Фондом державного майна України було прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб, яке знайшло своє відображення у наказі Фонду державного майна України № 1469 від 26.12.2019р. У зв`язку із викладеним, ще 23.07.2019р. між зустрічним позивачем та зустрічним відповідачем було підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким були передані гідротехнічні споруди, які використовувались Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб безпосередньо для виконання своїх статутних цілей (задач, функцій): траверс № 7, траверс № 8, траверс № 9, хвилелом № 3; хвилелом № 4, берегоукріплення, майданчик для виготовлення масивів, службово-спортивний пірс були передані з балансу Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб на баланс зустрічного відповідача. Однак, вже 28.12.2019 наказом Фонду державного майна України № 1574 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році» було внесено зміни до Переліку об`єктів малої приватизації, а саме: виключено єдиний майновий комплекс Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб» з вказаного переліку. Наказом Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» Державне підприємство „Чорноморський яхт-клуб також не включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Таким чином, станом на січень 2020 року Державне підприємство „Чорноморський яхт-клуб не підлягло приватизації, отже, і необхідність у перебуванні гідротехнічних споруд на балансі Державного підприємства „Адміністрація морських портів України відпала.

У травні 2020 року з приводу необхідності передачі ГТС, без яких зустрічний позивач, як він зазначав, не може здійснювати свою статутну діяльність, було проведено спільну нараду за участю представників Фонду державного майна України, адміністрації Одеського морського порту та Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб», результатом якої стало підписання Протоколу спільної наради від 06.05.2020 (далі - Протокол). Згідно з змістом Протоколу, учасниками наради було прийнято рішення про ініціювання процедури передачі гідротехнічних споруд (інв. №077769, №077770, №077771, №077772, №077773, №077774, №077775, №068505), розташованих за адресою: м. Одеса, пляж Отрада, 16/2, з балансу Державного підприємства „Адміністрація морських портів України на баланс Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб». Проте необхідних дій щодо реалізації протокольного рішення з боку зустрічного відповідача не вживалось, у зв`язку із чим процес передачі державного майна тривалий час затримувався. Натомість у той час на адресу зустрічного позивача надійшов проект спірного правочину щодо доступу до об`єктів портової інфраструктури.

Зустрічним позивачем було зазначено суду, що беручи до уваги також той факт, що навіть відкриття навігації для зустрічного позивача, яке я є базою стоянки для малих (маломірних) суден, на законодавчому рівні неможливе без гідротехнічних споруд, він, під тиском тяжких обставин, був вимушений укласти Договір, який передбачав можливість користування необхідними гідротехнічними спорудами на вкрай невигідних для себе умовах.

Щодо невигідних для зустрічного позивача умов Договору, то посилаючись на п. 2.4. Договору, було зазначено суду, що зустрічний відповідач має право ніяк не обґрунтовувати ціну надання послуг, яка ним встановлюється, і, як наслідок, зустрічний відповідач фактично позбавлений можливості оцінити обґрунтованість встановлення таких цін. Таким чином, вищевказане положення Договору порушує принцип заборони односторонньої зміни умов зобов`язання.

Зустрічний позивач звертав увагу суду на те, що акваторія Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб» є окремою гідротехнічною спорудою, та не належить до акваторії морського порту Одеса, та слід зробити висновок, що зустрічний відповідач не має повноважень, передбачених Законом, чинити правочини, що впливають на діяльність зустрічного позивача. Відтак, приймаючи до уваги той факт, що відповідно до приписів Закону, зустрічний позивач не має право чинити майнові правочини щодо майна (об`єктів портової інфраструктури), яке знаходиться поза межами території / акваторії морського порту, зустрічний позивач стверджує, що при укладанні Договору, зустрічний відповідач фактично вийшов за межі своєї цивільної дієздатності.

Щодо статусу майна, яке є об`єктом Договору зустрічним позивачем було зазначено суду, що відповідно до положень Доповнення № 1 до Додатку № 1-2 до Договору, зустрінчий позивач отримав саме оплатне право використання об`єктів інфраструктури - надводної частини споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, пляж «Отрада» (інв. №№ 340057, 340058, 340053). Однак, відповідно до пункту 8 статті 1 Закону, об`єкти портової інфраструктури - це рухомі та нерухомі об`єкти, що розташовуються безпосередньо в межах території та акваторії морського порту та акваторія Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб» не належить до акваторії морського порту, та є окремим об`єктом ГТС.

Таким чином, як вказує зустрічний позивач, об`єкти, що знаходяться у цій акваторії, не можуть мати статусу «об`єктів портової інфраструктури», адже знаходяться поза межами морського порту. Керуючись вищенаведеною інформацією, він стверджує, що віднесення об`єктів з інвентарними номерами № 340053, № 340058, 340057 до категорії «об`єкти портової інфраструктури» в рамках Договору, є порушенням чинного законодавства України.

Щодо удаваності договору, то зустрічним позивачем було зазначено суду, що предметом Договору, є надання останньому послуг з користування гідротехнічними спорудами із інвентарними номерами № 340053, № 340058, 340057, а відтак - за своєю правовою природою стосунки за ним між сторонами мають регулюватися положеннями про договір надання послуг, однак він не погоджується з тим, що Договір за своєю природою є договором про надання послуг.

За гуртуванням зустрічного позивача, Договір не містить положень, які встановлюють обов`язок зустрічного відповідача вживати певних дій безпосередньо задля надання послуг зустрічному позивачу. Фактично, відповідно до Договору, діяльність зустрічного відповідача обмежується пасивним наданням зустрічному позивачу можливості користуватися спорудами із інвентарними номерами № 340053, № 340058, 340057 за його власним розсудом, без участі зустрічного відповідача у здійснення будь-якої діяльності, пов`язаної з таким користуванням. В договори про надання послуг додають умови, що регулюють якісні показники послуг, що надаються. Втім, Договір аналогічним положень не містить. З огляду на вищенаведену інформацію, зустрічний позивач стверджує, що Договір за своєю правовою природою є договором оренди. Так, до ознак договору оренди слід віднести наступні: специфічний предмет, а саме - надання певного індивідуально визначеного майна у користування орендарю, оплатність, строковість.

Зустрічним позивачем будо зазначено суду, що за умовами Договору, зустрічному позивачу надається у користування індивідуально визначене майно, а саме, гідротехнічні споруди із інвентарними номерами № 340053, № 340058, 340057, плата за користування гідротехнічними спорудами із інвентарними номерами № 340053, № 340058, 340057 стягувалася щомісячно, Договір має загальний строк дії.

Зустрічний позивач стверджує, що Договір є удаваним правочином, адже за своєю правовою природою він є саме договором оренди державного майна, який передбачає виключно строкове відплатне користування гідротехнічними спорудами із інвентарними номерами № 340053, № 340058, № 340057 та Договір має бути визнаний судом удаваним та таким, що фактично є договором оренди державного майна.

Зустрічним позивачем було зауважено, що в оренду передано гідротехнічні споруди, які перебувають у державній власності, передача такого майна мала здійснюватися відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Втім, зазначена процедура не була дотримана з боку зустрічного відповідача. Недійсність Договору випливає одразу з двох причин, а саме: відсутність у зустрічного позивача права розпоряджатися гідротехнічними спорудами із інвентарними номерами № 340053, № 340058, 340057, порушення встановленої законодавством процедури передачі державного майна в оренду та вартість користування державним нерухомим майном, що передбачена Договором (як його первинною редакцією, так і після підвищення ціни), була обчислена без урахування вимог, встановлених Методикою, а відтак - суперечить нормам чинного законодавства.

Також надавались пояснення щодо підписання Договору під впливом тяжких обставин та зустрічним позивачем було зазначено суду, що з його сторони Договір було укладено під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, а відтак - відповідно до 233 Цивільного кодексу України, Договір має бути визнаний судом недійсним.

Надаючи відзив на зустрічну позовну заяву Державним підприємством „Адміністрація морських портів України було зазначено суду, посилаючись на п. 8 ч. 1 ст. 1 , п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про морські порти України», ст.ст. 901, 903 та 905 Цивільного кодексу України, що з урахуванням норм цивільного законодавства, предмет, оплата, строк договору притаманні договорам про надання послуг, а не лише договорам оренди, як посилається зустрічний позивач.

Було зазначено суду, що спірний Договір є саме договором про надання послуг, а оплата за послуги здійснюється лише у тому випадку, якщо ці послуги фактично надавалися та були спожиті стороною в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Підтвердженням надання таких послуг є підписані акти про виконання робіт, факт споживання послуг при здійснення зустрічним позивачем своєї діяльності та отримання від такої діяльності прибутку.

Зустрічним відповідачем було зазначено суду, що на підтвердження наданих за період з червня по грудень 2020р. послуг, Адміністрацією було направлено користувачу акти наданих послуг та було виставлено рахунки, однак певні акти не були підписані зустрічним позивачем та не повернуті.

Також було зазначено суду, що спірний договір укладався між сторонами з метою забезпечення елективної діяльності року Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб та згоди щодо укладання договору сторони дійшли на спільних нарадах. Також було зазначено, що жодних заперечень щодо укладання договору від зустрічного позивача не надходило.

Зустрічним відповідачем було зазначено суду, що спірний договір укладено за попереднім погодженням на спільних нарадах, де був присутній представник Фонду державного майна України. Також у період з червня по грудень 2020р. зустрічний позивач виконував умови Договору та здійснював оплати виставлених рахунків та заперечення були відсутні.

Також було зауважено, що наслідком укладеного Договору є надання послуг, передача об`єкта портової інфраструктури у користування, що характерно для договору оренди, не здійснювалось. Адміністрація здійснює утримання об`єкта, а при оренді цей обов`язок покладається на орендаря.

Щодо посилання зустрічного позивача, що укладання спірного Договору відбулось під впливом тяжких обставин, то зустрічним відповідачем було зазначено суду, що зустрічним позивачем не обґрунтовано такі твердження.

Також було зазначено суду, що зміна вартості послуг не може розцінюватись в якості односторонньої змін умов Договору, оскільки вона відбувалась на підставі положень Договору, які були спільно визначені сторонами при його укладанні.

За ґрунтуванням зустрічного відповідача, враховуючи те, що вказане майно на момент укладання Договору було закріплене за Адміністрацією на праві господарського відання, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження, доводи зустрічного позивача щодо неможливості розпорядження Адміністрацією таким майном та укладання договору є хибним. Гідротехнічні споруди є об`єктами портової інфраструктури, які знаходяться в межах морського порту Одеса, його акваторії, що надає право Адміністрації розпоряджатися ними.

Відповідно до наданої відповіді на відзив на зустрічний позов, Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб було зазначено суду, що відсутні належні докази на підтвердження наявності заборгованості зустрічного позивача. Зустрічним позивачем було зазначено, що зустрічний відповідач не мав права розпоряджатись гідротехнічними спорудами та надавати права користування за ними.

Було звернуто увагу суду та зазначено, що відповідно до положень Доповнення №1 до Додатку №1-2 до Договору, зустрічний відповідач за Договором отримує грошові кошти саме за використання гідротехнічних споруд. Також будо зауважено, що зустрічний позивач не ставить під сумів питання укладеності Договору, а просить суд визнати такий Договір недійсним.

Крім того, зустрічним позивача зазначалось щодо необґрунтованості неможливості функціонування Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб без гідротехнічних споруд.

Надаючи заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов, Державним підприємством „Адміністрація морських портів України було зазначено, що умовами п.2.6. Договору встановлено способи, як передаються рахунки та зауважено, що зважаючи на факт отримання рахунків та актів наданих послуг працівником Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб, зустрічний відповідач рахунки та акти наданих послуг за період січня по квітень 2021р. переданими та врученими належним чином.

Також надавались пояснення щодо віднесення гідротехнічних споруд до об`єктів портової інфраструктури та права Адміністрації розпоряджатись ними та щодо правової природи договору, а також щодо укладання договору під впливом тяжких обставин та скрутного матеріального стану та щодо невигідних умов нарахування плати за послуги.

Надаючи пояснення Фондом державного майна України було зазначено суду, що на думку третьої особи, Договір є за своєю природою договором оренди. При цьому, третя особа посилалась на ст. 4, 10, 203 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та зазначала, що орендодавцем державного майна, що є предметом договору, повинен виступати Фонд державного майна України. Потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення майна до Переліку відповідного типу згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Третьою особою зазначалось суду, що Договір є договором оренди, орендодавцем за вказаним договором мав виступати Фонд, а передача державного майна в оренду мала відбуватись на конкурентних засадах згідно з Порядком передачі майна в оренду, а Одеська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» незаконно отримувала кошти за передачу в оренду вказаного майна. Договір потребував погодження Фонду державного майна України, як органу управління Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб.

За посиланням третьої особи, враховуючи, що в.о. директора Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб не отримував згоди уповноваженого органу управління на укладання Договору, є всі підстави вважати, що Договір було укладено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому підлягає визнанню недійсним.

Також було зазначено суду, що Фонд державного майна України вважає, що Договір є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди. Крім того, є значним господарським зобов`язанням, оскільки ціна Договору перевищує 10% вартості активів Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб на останню звітну дату, а отже потребував погодження органу управління Фонду державного майна України та враховуючи відсутність такого погодження, договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України, відповідно до наданих пояснень було зазначено суду, що з 27.09.2016р. уповноваженим органом управління майном Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб є Регіональне відділення по Одеській області, крім майна, яке залишилось у сфері управління Міністерства та перебуває у господарському віддані Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Третьою особою було зазначено суду, що зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що 24.06.2020р. між сторонами було укладено Договір про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2959-П-ОДФ-20 та у розумінні законодавства між сторонами укладено двосторонній правочин, внаслідок чого у сторін виникли права та обов`язки по вказаному договору та Міністерство не є стороною у відносинах згідно такого Договору.

Третьою особою зазначалось, що на момент перебування майна у господарському віданні (балансі) Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», підприємство має встановлені законодавством права на володіння, користування і розпорядженням цим майном з урахуванням його цільового призначення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний позов та зустрічні позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги предмет зустрічного позову, суд вважає за доцільним спочатку надати оцінку доводам Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб та обґрунтуванням позовних вимог, які направлено на визнання недійсним Договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 24.06.2020р. №2959-П-ОДФ-20, що укладений між Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб та Державним підприємством „Адміністрація морських портів України, та зазначає таке.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.

За змістом частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони за результатом досягнення згоди з усіх істотних умов уклали 24.06.2020р. Договір № 2959-П-ОДФ-20.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20 та від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 та у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №916/1674/18, від 17.08.2021 у справі №904/4885/20.

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.11.2022 у справі №920/948/21, від 01.11.2022 у справі №910/7853/21 та від 29.06.2022 у справі №902/882/21.

Відповідно до положень частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тобто, виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, саме на момент його вчинення.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Отже, як з`ясовано судом, предметом оспорюваного правочину є надання користувачу послуги з користування об`єктом портової інфраструктури, який закріплений за Адміністрацією та знаходиться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, та інших послуг, які зазначені в Додатку №1-2, та доповнення 1 до додатку 1-2, які є невід`ємною частиною цього Договору та який став обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про морські порти України», адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Також, відповідно до ст. 1 Закону України «Про морські порти України» визначено, що об`єкти портової інфраструктури - рухомі та нерухомі об`єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під`їзні шляхи, лінії зв`язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про морські порти України» визначено також поняття причалу та стратегічних об`єктів інфраструктури, а саме причал - гідротехнічна споруда, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт; стратегічні об`єкти портової інфраструктури - об`єкти права державної власності - гідротехнічні споруди, об`єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про морські порти України» Адміністрація морських портів України утворюється з метою: утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об`єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту.

Умовами укладеного договору визначено, що Адміністрація надає послуги Користувачу саме з надання права використання об`єктів інфраструктури надводної частини споруд для допоміжних робіт.

Аналізуючи умови та положення укладеного між сторонами 24.06.2020р. Договору № 2959-П-ОДФ-20 про допуск до об`єктів портової інфраструктури та аналізуючи приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що правочин за правовою природою є договором про надання послуг.

На спростування доводів зустрічного позивача, суд зазначає, що за укладеним Договором надавались відповідні послуги, та за результатом надання таких послуг виставлялись Акт виконаних робіт.

Судом також враховано, що весь час дії такого договору, зустрічним відповідачем надавались послуги на користь зустрічного позивача, та останнім, в свою чергу, оплачувались таки послуги за умовами Договору № 2959-П-ОДФ-20 про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 24.06.2020р.

На спростування доводів зустрічного позивача щодо тверджень про відсутності права Державного підприємства „Адміністрація морських портів України розпорядженням майна, що знаходиться поза межами території та акваторії порту, суд зазначає, що на момент укладання Договору № 2959-П-ОДФ-20 про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 24.06.2020р. майно перебувало у господарському віддані (на балансі) Державного підприємства „Адміністрація морських портів України.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 139 Господарського кодексу України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Матеріали справи містять довідку Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація одеського морського порту) від 23.11.2020р. №19-06-01.01-14/534, за якою зазначено, що на балансі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація одеського морського порту) станом на 01.11.2020р. знаходились об`єкти основних засобів, зокрема, які були предметом надання послуг за спірним правочином.

З урахуванням зазначеного, суд зазначає, що Державне підприємство „Адміністрація морських портів України мало, на час укладання спірного правочину, встановлені законодавством права на володіння, користування та розпорядження майном.

Частинами першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 1-3 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши зміст Договору № 2959-П-ОДФ-20 про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 24.06.2020р., суд прийшов до висновку, що вказаний договір є двостороннім правочином, вчинений сторонами в простій письмовій формі у формі єдиного документу.

Судом враховано, що зустрічний позивач упродовж часу вчиняв дії, спрямовані на виконання оспорюваного договору, зокрема, користувався послугами за таким договором та сплачував їх.

Разом з цим суд зауважує, що згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

У справі, яка розглядається, зустрічний відповідач обрав спосіб захисту у вигляді визнання недійсним Договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 24.06.2020р. №2959-П-ОДФ-20, що укладений між Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб та Державним підприємством „Адміністрація морських портів України, але, при цьому, не просив застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню чи односторонню реституцію, стягнути збитки або стягнути все отримане зустрічним відповідачем на користь зустрічного позивача.

Так, у статті 216 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки недійсності правочину. У частині 1 статті 216 Цивільного кодексу України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з цього недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з частиною 2 статті 216 Цивільного кодексу України, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частиною 1 та 2 статті 216 Цивільного кодексу України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

З урахуванням наведеного суд вважає, що на стадії, коли укладений договір є виконаним повністю або частково, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту, так як не призвело б до поновлення прав позивача, у разі встановлення їх порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №905/1562/20.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що у заявлених позовних вимогах Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб про визнання недійсним Договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 24.06.2020р. №2959-П-ОДФ-20, слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2270,00грн, сплачені за подання зустрічного позову у даній справі, покладаються на Державне підприємство „Чорноморський яхт-клуб.

Щодо позовних вимог первісного позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 484996,52 грн., пені у розмірі 20874,78 грн., 3% річних у розмірі 4374,93 грн. та інфляційних витрат у розмірі 14347,46 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як з`ясовано судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України і Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб 24.06.2020р. Договору № 2959-П-ОДФ-20 про допуск до об`єктів портової інфраструктури.

Судом враховано, що наразі Договір № 2959-П-ОДФ-20 про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 24.06.2020р. є припиненим, однак припинення договору не звільняє від відповідальності за зобов`язаннями, які виникли під час дії такого договору.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом первісним позивачем на користь первісного відповідача були надані послуги за період з січня по квітень 2021р. та за результатами наданих послуг скеровано користувачу відповідні акти наданих послуг та висталено рахунки, а саме: Акт наданих послуг за січень 2021р. та рахунок №590001 від 27.01.2021р. на суму 121249,13 грн., Акт наданих послуг за лютий 2021р. та рахунок №590002 від 10.02.2021р. на суму 121249,13 грн., Акт наданих послуг за березень 2021р. та рахунок №590003 від 04.03.2021р. на суму 121249,13 грн., Акт наданих послуг за квітень 2021р. та рахунок №590004 від 02.04.2021р. на суму 121249,13 грн.

Судом досліджено що зазначено акти та рахунки було отримано нарочно представником Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб, а саме Акт наданих послуг за січень 2021р. та рахунок №590001 від 27.01.2021р. було отримано первісним відповідачем 02.02.2021р. , Акт наданих послуг за лютий 2021р. та рахунок №590002 від 10.02.2021р. 17.02.2021р., Акт наданих послуг за березень 2021р. та рахунок №590003 від 04.03.2021р. на суму 121249,13 грн. 11.03.2021р. та Акт наданих послуг за квітень 2021р. та рахунок №590004 від 02.04.2021р. на суму 121249,13 грн. 08.04.2021р.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2.8. Договору, первісним відповідачем не було надано жодних зауважень щодо актів наданих послуг, іншого матеріали справи не містять, у зв`язку з чим акти наданих послуг вважаються погодженими сторонами.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що первісним позивачем, на підставі наданих ним доказів доведено надання первісному відповідачу послуг, обумовлених Договором №2959-П-ОДФ-20 про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 24.06.2020р. за час дії договору, у зв`язку з чим у первісного відповідача виникає зобов`язання зі сплати таких послуг.

На спростування доводів первісного відповідача суд зазначає, що укладаючи договір сторонами було досягнуто домовленості щодо права Адміністрації в односторонньому порядку змінювати вартість користування об`єктами інфраструктури та про те, що вартість Послуг підлягає перегляду у разі зміни ціноутворюючих факторів та державних регульованих цін і тарифів. При цьому, Адміністрація сповіщає про такі зміни Користувача шляхом опублікування їх на офіційному сайті та/або електронною поштою/факсом.

Матеріали справи відповідний лист від 27.01.2021р. вих. № 388/19-03-10, за яким Адміністрація повідомила первісного відповідача про зміну діючих тарифів шляхом скерування такого листа на електронну пошту.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Державним підприємством „Чорноморський яхт-клуб прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору № 2959-П-ОДФ-20 про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 24.06.2020р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме Актом наданих послуг за січень 2021р. та рахунком №590001 від 27.01.2021р. на суму 121249,13 грн., Актом наданих послуг за лютий 2021р. та рахунком №590002 від 10.02.2021р. на суму 121249,13 грн., Актом наданих послуг за березень 2021р. та рахунком №590003 від 04.03.2021р. на суму 121249,13 грн., Актом наданих послуг за квітень 2021р. та рахунком №590004 від 02.04.2021р. на суму 121249,13 грн., не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті отриманих послуг у розмірі 484996,52 грн. основного боргу - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені окремо по кожному періоду, де мало місце прострочення виконання зобов`язання та загальний розмір пені становить 20874,78 грн.

Суд, переривши розрахунок пені позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 4374,93 грн.

Також позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та розмір становить 14347,46 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 7868,91 грн., сплачені за подання первісного позову у даній справі, покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісну позовну заяву Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб (65026, м. Одеса, пляж „Отрада, буд. 16/2; код ЄДРПОУ 33933233) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (01135, м.Київ, пр. Перемоги, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) суму основної заборгованості у розмірі 484996 (чотириста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 52 коп., пеню у розмірі 20874 (двадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 4374 (чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн. 93 коп., інфляційні втрати у розмірі 14347 (чотирнадцять тисяч триста сорок сім) грн. 46 коп. та втирати по сплаті судового збору у розмірі 7868 (сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 91 коп.

3.У задоволенні зустрічних позовних вимог Державного підприємства „Чорноморський яхт-клуб відмовити.

4.Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову у розмірі 2270,00грн. покладаються на зустрічного позивача.

Повний текст рішення складено 17 квітня 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Т.Г. Д`яченко

Суддя К.Ф. Погребна

Суддя Ю. І. Мостепаненко