Постанова

від 21.03.2023 по справі 446/2295/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 446/2295/19 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У.І.

Провадження № 22-ц/811/3669/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю: ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_7 , про визнання недійсними договору позики з додатковими угодами до нього, договору іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійснимдоговір позики,укладений міжнею та ОСОБА_3 22.04.2016року,із додатковимиугодами донього тадоговір іпотеки,укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 22.04.2016року,посвідчений приватнимнотаріусом Львівськогоміського нотаріальногоокругу ТертичноюЕ.В.та зареєстрованийза №1943.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 22.04.2016 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_3 надала їй позику в сумі 200000 грн. на строк до 22.10.2016 року та 22050 грн. на строк до 21.10.2017 року, відповідно до додаткової угоди №1 від 23.08.2016 року.

Станом на09.05.2018року вонаповністю погасилазаборгованість задоговором позики,що підтверджуєтьсяпідписами позикодавцяна графікурозрахунку задоговором позикита розпискамипредставника позикодавця ОСОБА_5 ,однак,оскільки вонане повернулапозику увстановлений строк,то їйвказували нанеобхідність укладатидодаткові договори№2,№3,№4та №5,якими продовжувалистрок діїдоговору позики,але жоднихгрошових коштівза цимидодатковими договорами вона фактично не отримувала.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, 22.04.2016 року між її чоловіком ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. за реєстровим №1943, згідно з яким, в іпотеку ОСОБА_3 передано нерухоме майно житловий будинок та земельну ділянку, загальною площею 0,0551 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач просила визнати недійсними договори позики та іпотеки, оскільки такі були укладені нею на вкрай невигідних умовах, через нагальну потребу у лікуванні її чоловіка. Окрім того, зазначала, що її було введено в оману щодо самих умов договорів та зазначених у них сум грошових коштів, яких вона фактично не отримувала.

Додатково зазначала, що в діях відповідачів наявні ознаки кримінального правопорушення (шахрайства), у зв`язку з чим вона звернулась в поліцію з відповідною заявою.

У червні 2020 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , в якому просила стягнути з них солідарно заборгованість за договором позики у розмірі 1107594 грн. 32 коп.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовувала тим,що уквітні 2016року донеї звернулася ОСОБА_1 з проханнямпозичити грошовікошти назагальну суму57000доларів СШАдля інвестуванняїх убудівництво нерухомості,а оскількивсієї сумивона відразуне мала,тому вонидомовились,що коштибудуть передаватисячастинами.22.04.2016року міжними укладенодоговір позики,згідно зяким ОСОБА_1 передано 10406доларів США,що засвідченорозпискою позичальника,а,в подальшому,укладались додатковідоговори №1,№2,№3,№4та №5,згідно зякими,загальна сумапозики складала57069доларів США.Виконання зобов`язаньза договоромпозики тадодатковими донього угодамизабезпечено порукою ОСОБА_7 ,а такожіпотекою належногойому нерухомогомайна напідставі договору іпотеки від 22.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 повернула 12623 доларів США, тому загальна сума заборгованості становить 44446 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент подання позову становило 1107594 грн. 32 коп.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1107594 грн. 32 коп. заборгованості та 10510 грн. сплаченого судового збору.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 02.12.2019 року.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , просить його скасувати в частині відмови у задоволенні її позову та в частині задоволених вимог за зустрічним позовом і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не дав належної правової оцінки дослідженим доказам, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, зокрема, за позицією апелянта, суд при вирішенні первісного позову не застосував норми статей 215, 230 ЦК України та неправильно застосував норму статті 1051 ЦК України, а його висновки про одержання ОСОБА_1 грошових коштів за додатковими угодами не відповідають обставинам справи.

Звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором.

Наголошує, що за додатковою угодою №2 від 21.10.2016 року ОСОБА_1 не отримувала грошових коштів у сумі 11477 доларів США, як і за додатковими угодами №№3-5, відтак, вони є безгрошовими, а тому підлягали визнанню недійсними.

Просить врахувати, що згідно з пунктом 1.3 цих додаткових угод, підтвердженням отримання грошових сум є власноруч написані позичальником розписки, однак, такі в матеріалах справи відсутні, а надані ОСОБА_3 розписки виготовлені машинописним способом, окрім того, у них зазначено місце їх складення місто Київ і такі надавались ОСОБА_1 на підпис обманним шляхом, під поясненням необхідності їх підписання для пролонгації дії основного договору позики та додаткової до нього угоди №1.

Апелянт вважає твердження ОСОБА_3 про те, що вона, нібито, продовжувала надавати нові позики вже після того, як ОСОБА_1 не повернула попередні у встановлений строк, не відповідає здоровому глузду та логіці.

На переконання апелянта, суд безпідставно не врахував усі ці обставини, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 .

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення сторони ОСОБА_1 в підтримання апеляційної скарги, заперечення протилежної сторони, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК).

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК).

Судом встановлено, що 22.04.2016 року між ОСОБА_3 (позикодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено договір позики (а.с.15-16, 96-97 т.1), згідно з яким позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 261200 грн., що за комерційним курсом на день укладення договору еквівалентно 10406 доларів США.

У пункті 1 цього договору зазначено, що передачу грошей здійснено в момент підписання договору, підписанням даного договору сторони підтверджують передачу зазначеної вище суми. Позика є безпроцентною.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 договору, на підтвердження укладення цього договору, його умов та отримання коштів позичальник видає позикодавцеві розписку.

Пунктом 2 договору передбачено, що вказану суму позики позичальник зобов`язується повернути позикодавцю готівкою в терміни, згідно із встановленим графіком, з остаточним поверненням всієї суми позики не пізніше 22.10.2016 року.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцю грошей готівкою, що має бути підтверджене власноручними підписами сторін у додатку до цього договору «Графік розрахунку за договором позики від 22 квітня 2016 року» (п.6 договору).

Згідно з пунктом 7 договору, наявність у позичальника примірника договору з відміткою позикодавця про повернення позичальником суми боргу, свідчить про виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених даним договором. «Графік розрахунку за договором позики від 22 квітня 2016 року» є невід`ємною частиною цього договору.

В даному договорі вказано про те, що забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором є передача в іпотеку чоловіком позичальника ОСОБА_7 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 869537446221, загальною площею 178,4 кв.м., та земельної ділянки, загальною площею 0,0551 га, що розташована за цією ж адресою.

22.04.2016 року між ОСОБА_3 (іпотекодержателем) та ОСОБА_7 (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки (а.с.8-12 т.1), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., згідно з яким, в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором позики ОСОБА_7 передав в іпотеку ОСОБА_3 вказане вище нерухоме майно.

23.08.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладена додаткова угода №1 до договору позики від 22.04.2016 року (а.с.18-20, 98-99 т.1), згідно з якою позикодавець передав, а позичальник прийняв додатково у власність 22050 грн., що за комерційним курсом на день укладення цієї угоди еквівалентно 875 доларів США.

Загальна сума грошових коштів, отриманих у власність позичальника в межах дії вказаних договорів, становить 11281 доларів США.

Пунктом 2 цієї додаткової угоди передбачено, що вказану суму позики позичальник зобов`язується повернути позикодавцю готівкою в терміни, згідно із встановленим графіком, з остаточним поверненням всієї суми позики не пізніше 23.10.2016 року.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцю грошей готівкою, що має бути підтверджене власноручними підписами сторін у додатку до цього договору «Графік розрахунку за додатковою угодою №1 від 23.08.2016 року до договору позики від 22 квітня 2016 року» (п.6 договору).

Згідно з пунктом 7 договору, наявність у позичальника примірника договору з відміткою позикодавця про повернення позичальником суми боргу, свідчить про виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених даним договором. «Графік розрахунку за додатковою угодою №1 від 23.08.2016 року до договору позики від 22 квітня 2016 року» є невід`ємною частиною цього договору.

21.10.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладена додаткова угода №2 до договору позики від 22.04.2016 року (а.с.100-101 т.1), згідно з якою позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 287320 грн., що за комерційним курсом на день укладення цієї угоди еквівалентно 11447 доларів США, які позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою в терміни згідно графіку з остаточним поверненням позики не пізніше 21.04.2017 року.

Ця додаткова угода містить аналогічні за змістом умови договору, що й попередня додаткова угода.

21.04.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладена додаткова угода №3 до договору позики від 22.04.2016 року (а.с.22-24 т.1), згідно з якою позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 301056 грн., що за комерційним курсом на день укладення цієї угоди еквівалентно 11447 доларів США, які позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою в терміни згідно графіку з остаточним поверненням позики не пізніше 21.10.2017 року.

Ця додаткова угода містить аналогічні за змістом умови договору, що й попередні додаткові угоди.

21.10.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладена додаткова угода №4 до договору позики від 22.04.2016 року (а.с.26-28, 102-103 т.1), згідно з якою позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 309069 грн., що за комерційним курсом на день укладення цієї угоди еквівалентно 11447 доларів США, які позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою в терміни згідно графіку з остаточним поверненням позики не пізніше 21.04.2018 року.

Ця додаткова угода містить аналогічні за змістом умови договору, що й попередні додаткові угоди.

21.04.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладена додаткова угода №5 до договору позики від 22.04.2016 року (а.с.30-32, 104-105 т.1), згідно з якою позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 309069 грн., що за комерційним курсом на день укладення цієї угоди еквівалентно 11447 доларів США, які позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою в терміни згідно графіку з остаточним поверненням позики не пізніше 21.10.2018 року.

Ця додаткова угода містить аналогічні за змістом умови договору, що й попередні додаткові угоди.

У пункті 1 додаткової угоди №5 зазначено, що загальна сума грошових коштів, отриманих у власність позичальником на підставі договору позики від 22.04.2016 року та додаткових угод до нього становить 57069 доларів США.

Отримання грошових коштів у позику, згідно договору позики від 22.04.2016 року та додаткової угоди №1 до нього, підтверджується документально та визнається самою ОСОБА_1 .

Взяті у позику грошові кошти, згідно договору позики від 22.04.2016 року та додаткової угоди №1 до нього, повернуті позичальником ОСОБА_1 в повному обсязі, що підтверджується підписами обох сторін у графіку розрахунку за вказаними договорами (а.с.97, 99 (зворот) т.1), власне, у спосіб, як це передбачено договором позики та додатковою угодою №1 до нього.

Отримання ОСОБА_1 грошових коштів у позику, згідно додаткових угод №3, №4 та №5 до договору позики від 22.04.2016 року, підтверджується наявними у справі розписками позичальника від 21.04.2017 року, 21.10.2017 року та 21.04.2018 року, на яких міститься підпис ОСОБА_1 (110, 111-112, 113 т.1), оригінали яких були досліджені в апеляційному суді.

Доказів про повернення ОСОБА_1 коштів, отриманих нею в позику, згідно додаткових угод №3, №4 та №5 до договору позики від 22.04.2016 року, в матеріалах справи немає, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення заборгованості за цими додатковими угодами.

Разом з тим, розписки про отримання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 11447 доларів США у позику, згідно додаткової угоди №2 від 21.10.2016 року, в матеріалах справи немає, а тому суд безпідставно стягнув із ОСОБА_1 у користь ОСОБА_3 заборгованість за цією додатковою угодою.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення загального розміру заборгованості, шляхом його зменшення до 822335 грн. 08 коп.

В іншій частині вирішення спору по суті висновки суду є правильними і відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в цій частині немає.

Законними й обґрунтованими колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відсутність встановлених законом підстав для визнання оспорюваних ОСОБА_1 договорів недійсними, оскільки нею не доведено наявність обставин, на які вона посилалась в обґрунтування заявлених вимог за первісним позовом.

У зв`язку із зменшенням за наслідками розгляду справи апеляційним судом розміру присудженої з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_3 заборгованості, рішення суду першої інстанції необхідно змінити і в частині розподілу судових витрат, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_3 , до 7777 грн. 40 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за зустрічним позовом (74%).

В решті, рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 4098 грн. 90 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_3 , пропорційно до розміру позовних вимог за зустрічним позовом, у задоволенні яких відмовлено апеляційним судом (26%).

У зв`язку із звільненням апелянта ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, вказана сума судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2021 року в частині визначення розміру заборгованості та судового збору, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_3 , змінити, зменшивши розмір заборгованості до 822335 гривень 08 копійок та зменшивши розмір судового збору до 7777 гривень 40 копійок.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4098 гривень 90 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 31 березня 2023 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич