Ухвала

від 30.05.2023 по справі 446/2295/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 травня 2023 року

м. Київ

справа № 446/2295/19

провадження № 61-7876ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Оприска Миколи Васильовича як представника ОСОБА_1 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про визнання недійсними договору позики з додатковими угодами до нього, договору іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2023 року адвокат Оприско М. В. як представник ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у цій справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі адвокат Оприско М. В. як представник ОСОБА_1 не зазначає, які саме норми процесуального права були порушені судами і в чому полягають ці порушення, та не зазначає, які норми матеріального права застосовано неправильно, а також не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень..

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи положення наведеної норми Закону, а також те, що у касаційній скарзі адвокатом Оприском М. В. як представником ОСОБА_1 не викладені передбачені ЦПК України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Оприска Миколи Васильовича як представника ОСОБА_1 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2023 року повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев