Рішення

від 30.08.2021 по справі 446/2295/19

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/2295/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2021 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретаря Ройко Т.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши в порядку загального провадження в судовому засіданні в місті Кам`янка - Бузька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третьої особи ОСОБА_6 про визнання недійсним договору позики із додатковими угодами та договору іпотеки та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-

встановив:

09.12.2019 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому був уточнений, в якому просить визнати недійсним договір позики укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 22.04.2016 із додатковими угодами до нього та договір іпотеки укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , 22.04.2016 посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. за реєстровим № 1943, стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між позивачкою та ОСОБА_4 22.04.2016 було укладено договір позики, згідно якого остання надала позивачці кошти в розмірі 200 000,00 грн. на строк до 22.10.2016р. та 22 050,00 грн. на строк до 21.10.2017р. Вказує , на те , що станом на 09.05.2018р. нею було погашено заборгованість за вказаним договором позики повністю, що підтверджується підписами позикодавця на графіку розрахунку за договором позики та розписками представника позикодавця ОСОБА_3 .. Однак, оскільки всю суму погашала періодично до 25 квітня 2018 року, позикодавець через свого представника повідомляла, що необхідно укласти додаткові угоди, якими продовжувати строк дії договору позики. Вказані проекти додаткових угод ОСОБА_4 не були підписані та фактично сум коштів, які вказано в додаткових угодах №2,№3, №4, №5 вона не отримувала, їх зміст суперечить цифрам зазначеним в них, чим її фактично введено в оману, що є підставою для визнання такого договору недійсним. В забезпечення виконання договору позики між її чоловіком ОСОБА_6 та ОСОБА_4 22.04.2016р. було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. за реєстровим №1943, згідно якого він поручився за виконання основного зобов`язання за договором позики належним йому майном, а саме житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою, загальною площею 0,0551 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .. Вважає, що договір іпотеки та договір позики були укладені на вкрай невигідних умовах для позивачки та її сім`ї, оскільки член сім`ї потребував дорого вартісного лікування, та неможливо було отримати кошти в такий короткий строк у інший спосіб. Крім того, її було введено в оману щодо самих умов договору позики та договору іпотеки, і щодо сум отриманих від відповідача , у зв`язку із чим звертається з даним позов до суду про визнання недійсним договору позики та договору іпотеки з підстав введення її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема умов про предмет договору.

Ухвалою суду від 14.01.2020 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

16.06.2020 представником позивача ОСОБА_4 адвокатом Кунців П.Р. був поданий зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, в якому позивач просить у задоволенні первісного позову відмовити за безпідставністю, та стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості у розмірі 1107594 грн. 32 коп. та стягнути судові витрати. Зустрічний позов обґрунтовують тим, що у квітні 2016 до позивачки ОСОБА_4 звернулася гр. ОСОБА_1 з проханням позичити кошти, які з її слів їй необхідні для інвестування у будівництво нерухомості. При зустрічі вони домовились про те, що ОСОБА_4 позичить ОСОБА_1 загальну суму в розмірі 57 000 доларів США, так як таких коштів в ОСОБА_4 одразу не було, вони домовились про те, що кошти будуть передаватися частинами, при цьому вони укладуть основний Договір позики, до якого будуть вноситися доповнення в силу надання ОСОБА_4 коштів. Після переднього погодження всіх умов 22.04.2016 у м. Львові між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір позики коштів. Згідно якого ОСОБА_4 передала відповідачці суму коштів у розмірі 10406 доларів США. На підтвердження передачі коштів Відповідачка видала ОСОБА_4 розписку. Остаточне повернення позики повинно було бути в терміни згідно графіку, передбаченого договором, але не пізніше 22.10.2016р.. На підтвердження виконання Позичальником зобов`язання за договором позики була передача в іпотеку чоловіком позичальника ОСОБА_6 нерухомого майна: житлового будинку та земельної ділянки. Вказані умови були підтверджені укладенням Договору іпотеки від 22.04.2016 посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В.. Також між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений договір поруки № 1 від 22.04.2016 згідно якого ОСОБА_6 взяв на себе обов`язок відповідати за виконання зобов`язання Позичальника за договором позики від 22.04.2016р.. 23.08.2016, 21.10.2016, 21.04.2017, 21.10.2017, 24.04.2018 були укладені додаткові угоди до Договору позики від 22.04.2016 згідно яких ОСОБА_4 передавала ОСОБА_1 кошти. Загальна сума грошових коштів, отриманих у власність ОСОБА_1 від ОСОБА_4 склала 57069 доларів США. Додатково 21.10.2017 і 24.04.2018 між ОСОБА_4 і відповідачами було укладено Договори поруки, згідно яких ОСОБА_6 взяв на себе обов`язок відповідати за виконання зобов`язання позичальника за договором позики укладеним 22.04.2016 та всіма додатками і додатковими угодами до нього, а також додаткової угоди від 24.04.2018 в повному обсязі, включаючи суму позики, неустойку та інших штрафних санкцій, передбачених у Договорі позики. Починаючи з 22.05.2016 по 21.01.2017 ОСОБА_1 частинами повертала грошові кошти згідно графіків повернення, які були обумовлені договором поруки від 22.04.2016 та в додаткових угодах до нього, ОСОБА_1 повернула ОСОБА_4 12 623 доларів США. Загальна сума заборгованості становить 44 446 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент подання позову становить 1107594 грн. 32 коп., у зв`язку з тим, що зобов`язання за договором позики і додатковими угодами ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі, тому звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 01.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом уточнену позовну заяву підтримала, просила таку задоволити, щодо зустрічної позовної заяви заперечила вказала про те, що грошові кошти повернула в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача первинний позов разом з його уточненнями підтримав з підстав які зазначені в ньому, додатково вказав про те, що додаткові угоди позивачкою не визнаються. Сума боргу за договором позики ОСОБА_1 повернута в повному обсязі. Зустрічний позов заперечують.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні, первісний позов заперечив, підтримав зустрічний позов з підстав зазначених в ньому.

Представник відповідача адвокат Кунців П.Р. в судовому засіданні первісний позов заперечив, вказав про те, що в задоволенні такого потрібно відмовити у зв`язку з його недоведеністю та необґрунтованістю, зустрічний позов просив задоволити в повному обсязі. В подальшому в судове засідання, не з`явився, подав заяву через канцелярію суду про завершення розгляду справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися про причини неявки суд не повідомили.

Третя особа ОСОБА_6 , який був допитаний в судовому засіданні в якості свідка, вказав про те, що в 2016 точної дати не пам`ятає він з дружиною перебуваючи в офісі по АДРЕСА_2 , отримали в борг від ОСОБА_4 200 000 грн., він як поручитель розписався у документі. Інші документи його дружина ОСОБА_1 підписувала сама, без його присутності, однак з її слів йому було відомо про те, що вона їздила підписувати договори, щоб продовжувати строк повернення коштів. Вказав, про те, що загальна сума, яку отримала ОСОБА_1 в борг становить 220 000 грн..

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

22.04.2016 між ОСОБА_4 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір позики, згідно якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 261 200 грн., що за комерційним курсом на день укладення договору еквівалентно 10 406, 00 доларів США. Передача грошей здійснена в момент підписання даного Договору, підписанням даного Договору сторони підтверджується передачу зазначеної суми. Позика є безпроцентною. Згідного даного договору позичальник зобов`язувався повернути позикодавцю вище зазначену суду готівкою в терміни згідно графіку. В даному договорі вказано про те що забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором є передача в іпотеку чоловіком Позичальника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 869537446221. Загальною площею 178, 4 кв. м., та земельну ділянку, загальною площею 0,0551 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с. 15-16/.

22.04.2016 був укладений Договір іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., згідно якого ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали договір, яким забезпечується виконання зобов`язання, що виникло у позичальника ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі договору позики № б/н від 22.04.2016 р., укладеного між позичальником та іпотекодержатилем у простій формі з обумовленим в договорі строком повернення позики не пізніше 22.10.2016 включно, що складає 261 200 грн. що за комерційним курсом на день укладення договору еквівалентно 10 406, 00 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за основним договором іпотекодавець передає в іпотеку наступне нерухоме майно:

житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 869537446221. Житловий будинок складається з шести житлових кімнат та кухні. Загальна площа становить 178,4 (сто сімдесят вісім цілих чотири десятих) кв. м., житлова площа становить 118,8, (сто вісімнадцять цілих вісім десятих) кв. м. Складовими частинами житлового будинку є: літня кухня під літ. Б, сарай під літ. В, вбиральня під літ. Г та споруди 1, 2, 3, (надалі - Предмет іпотеки - 1), що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки, посвідченого Кам`янка - Бузькою державною нотаріальною конторою 07.06.1978 року за реєстровим №1029, зареєстрованого ДКП Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації 03.12.2002 року та записаного в реєстрову книгу № 15 за реєстровим №1905.

земельну ділянку, загальною площею 0,0551 (нуль цілих п`ятсот п`ятдесят одна десятитисячних) га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4622110100:01:001:0043, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 869459246221, (надалі - Предмет іпотеки - 2), що належить ІПОТЕКОДАВЦЮ на праві приватної власності на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку, серія ЯГ №511056, виданого 01.08.2006 року Кам`янка-Бузьким районним відділом земельних ресурсів Львівської області на підставі рішення II сесії V скликання Кам`янка-Бузької міської ради від 15.06.2006 року № 36. ./а.с. 8-14 /.

22.04.2016 між ОСОБА_4 (позикодавцем) та ОСОБА_1 ( позичальником) та ОСОБА_6 ( поручителем) був укладений договір поруки № 1. Згідно якого поручитель зобов`язується перед позикодавцем відповідати за виконання зобов`язань позичальника за договором позики, укладеним 22.04.2016 року між позичальником та позикодавцем в повному обсязі, включаючи суму позики, неустойку (пеню, штраф) за прострочку повернення позики та інших штрафних санкцій, передбаченим у вищевказаному договорі. У випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за Договором позики, укладеним 22.04.2016 року між позичальником та позикодавцем, позичальник та поручитель відповідають перед позикодавцем, як солідарні боржники /а.с. 34/.

Згідно графіку розрахунку позики від 22.04.2016, який міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 повернула кошти в сумі 261 200 що становить 10 404 доларів США /а.с. 17 /.

23.08.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 до Договору позики від 22.04.2016, згідно якої ОСОБА_1 позичила додатково в ОСОБА_4 22 050 грн., що за комерційним курсом на день укладення цієї Додаткової угоди № 1 до Договору позики від 22.04.2016 еквівалентно 875 доларів США. В даній угоді вказано, що загальна сума грошових коштів отриманих у власність позичальника в межах дії Договору позики від 22.04.2016 року та додатків до нього складає 11 281 доларів США. Суму грошей у розмірі 22 050гривень, що за комерційним курсом на день укладення цієї Додаткової угоди № 1 до Договору позики від 22.04.2016 еквівалентно 875 доларів США. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою в терміни згідно наступного графіку: 1 033, 20 грн., що еквівалентно 41 долару США не пізніше 23.09.2016р., 21 016, 80 грн. що еквівалентно 834 долару США не пізніше 23.10.2016р., Остаточне повернення позики здійснити не пізніше 23.10.2016р. /а.с. 18/.

Згідно графіку розрахунку за додатковою угодою № 1 від 23.08.2016 до Договору позики від 22.04.2016, який міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 повернула кошти в сумі 22 050 грн., що становить 874 доларів США в строки які були обумовлені додатковою угодою /а.с. 21 /.

21.10.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 2 до Договору позики від 22.04.2016, згідно даної додаткової угоди ОСОБА_4 (позикодавець) передала, а ОСОБА_1 (позичальник) прийняла у власність ще додатково 287 320, 00 гривень, що за комерційним курсом на день укладення цієї Додаткової угоди № 2 до Договору позики від 22.04.2016 еквівалентно 11 447, 00 доларів США. В даній угоді вказано, що загальна сума грошових коштів отриманих у власність позичальником на підставі договору позики від 22.04.2016 року та Додаткової угоди № 1 від 18.08.2016 і Додаткової угоди № 2 від 21.10.2016 до нього складає 22 728 доларів США. Суму грошей у розмірі 287 320, 00 гривень, що за комерційним курсом на день укладення цієї Додаткової угоди № 2 до Договору позики від 22.04.2016 еквівалентно 11 447,00 доларів США. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою в терміни згідно графіку. Остаточне повернення позики повинно бути здійснено не пізніше 21.04.2017р. /а.с. 100-101/.

21.04.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 3 до Договору позики від 22.04.2016, згідно даної додаткової угоди ОСОБА_4 (позикодавець) передала, а ОСОБА_1 (позичальник) прийняла у власність ще додатково 301 056, 00( триста одну тисячу п`ятдесят шість) гривень, що за комерційним курсом на день укладення цієї Додаткової угоди № 3 до Договору позики від 22.04.2016 еквівалентно 11 447, 00 доларів США. В даній угоді вказано, що загальна сума грошових коштів отриманих у власність позичальником на підставі договору позики від 22.04.2016 року та Додаткової угоди № 1 від 18.08.2016 і Додаткової угоди № 2 від 21.10.2016 та Додаткової угоди №3 від 21.04.2017 до нього складає 34 175 доларів США. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою в терміни згідно графіку. Остаточне повернення позики повинно бути здійснено не пізніше 21.10.2017р. /а.с. 22-24/.

В матеріалах справи знаходиться графік розрахунку за додатковою угодою № 3 від 21.04.2017 до Договору позики від 22.04.2016, однак він не містить підписів сторін /а.с. 25/.

Згідно розписки від 21.04.2017, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 22.01.1997 р. Кам`янка-Бузьким РВ УМВС України у Львівській області, дійсною розпискою, підтвердила, що 21.10.2016 отримала особисто від ОСОБА_4 ( паспорт серії НОМЕР_3 виданий Галицьким РВ у м. Львові ГУ ДМС України у Львівській області 04.03.2015, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) грошову суму у розмірі 11 447,00 доларів США, що за комерційним курсом на день укладення Додаткової угоди № 4 до договору позики від 22.04.2016 еквівалентно 301 056, 00 гривень. Вище вказану суму в розмірі 11 447 доларів США, зобов`язувалась повернути громадянці ОСОБА_4 до 21.10.2017 року в порядку та строки передбачені Додатковою угодою № 3 від 21.04.2016 року до Договору позики від 22.04.2016 еквівалентно до комерційного курсу на день повернення. Дана розписка підписана ОСОБА_1 /а.с. 111/.

21.10.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 4 до Договору позики від 22.04.2016, згідно даної додаткової угоди ОСОБА_4 (позикодавець) передала, а ОСОБА_1 (позичальник) прийняла у власність ще додатково 309 069, 00 (триста дев`ять тисяч шістдесят дев`ять) гривень, що за комерційним курсом на день укладення цієї Додаткової угоди № 4 до Договору позики від 22.04.2016 еквівалентно 11 447, 00 ( одинадцять тисяч чотириста сорок сім) доларів США. В даній угоді вказано, що загальна сума грошових коштів отриманих у власність позичальником на підставі договору позики від 22.04.2016 року та Додаткової угоди № 1 від 18.08.2016 і Додаткової угоди № 2 від 21.10.2016 та Додаткової угоди №3 від 21.04.2017 та Додаткової угоди № 4 від21.10.2017 до нього складає 45 622 доларів США. Суму грошей у розмірі 309 069, 00 гривень, що за комерційним курсом на день укладення цієї Додаткової угоди № 4 до Договору позики від 22.04.2016 еквівалентно 11 447,00 доларів США. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою в терміни згідно графіку. Остаточне повернення позики повинно бути здійснено не пізніше 21.04.2018р. /а.с. 26-28/.

В матеріалах справи знаходиться графік розрахунку за додатковою угодою № 4 від 21.10.2017 до Договору позики від 22.04.2016 однак він не містить підписів сторін /а.с. 25/.

Згідно розписки від 21.10.2017, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 22.01.1997 р. Кам`янка-Бузьким РВ УМВС України у Львівській області, дійсною розпискою, підтвердила, що 21.10.2017 отримала особисто від ОСОБА_4 ( паспорт серії НОМЕР_3 виданий Галицьким РВ у м. Львові ГУ ДМС України у Львівській області 04.03.2015, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) грошову суму у розмірі 11 447,00 доларів США, що за комерційним курсом на день укладення Додаткової угоди № 4 до договору позики від 22.04.2016 еквівалентно 309 069, 00 гривень. Вище вказану суму в розмірі 11 447 доларів США, зобов`язувалась повернути громадянці ОСОБА_4 до 21.04.2018 року в порядку та строки передбачені Додатковою угодою № 4 від 21.10.2017 року до Договору позики від 22.04.2016 еквівалентно до комерційного курсу на день повернення. Дана розписка підписана ОСОБА_1 /а.с. 111 /.

21.10.2017 між ОСОБА_4 (позикодавцем) та ОСОБА_1 ( позичальником) та ОСОБА_6 ( поручителем) був укладений договір поруки. Згідно якого поручитель зобов`язується перед позикодавцем відповідати за виконання зобов`язань позичальника за договором позики, укладеним 22.04.2016 року та всіма додатками і додатковими угодами до нього а також додаткової угоди від 21.10.2017 між позичальником та позикодавцем в повному обсязі, включаючи суму позики, неустойку (пеню, штраф) за прострочку повернення позики та інших штрафних санкцій, передбаченим у вищевказаному договорі. У випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за Договором позики, укладеним 22.04.2016 року між позичальником та позикодавцем, позичальник та поручитель відповідають перед позикодавцем, як солідарні боржники /а.с. 107/.

21.04.2018 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 5 до Договору позики від 22.04.2016, згідно даної додаткової угоди ОСОБА_4 (позикодавець) передала, а ОСОБА_1 (позичальник) прийняла у власність ще додатково 309 069, 00 (триста дев`ять тисяч шістдесят дев`ять) гривень, що за комерційним курсом на день укладення цієї Додаткової угоди № 4 до Договору позики від 22.04.2016 еквівалентно 11 447, 00 ( одинадцять тисяч чотириста сорок сім) доларів США. В даній угоді вказано, що загальна сума грошових коштів отриманих у власність позичальником на підставі договору позики від 22.04.2016 року та Додаткової угоди № 1 від 18.08.2016 і Додаткової угоди № 2 від 21.10.2016 та Додаткової угоди №3 від 21.04.2017 та Додаткової угоди № 4 від 21.10.2017 та додаткової угоди № 5 від 21.04.2018 нього складає 57 069 доларів США. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою в терміни згідно графіку. Остаточне повернення позики повинно бути здійснено не пізніше 21.04.2018р. /а.с. 30-32/.

Згідно розписки від 21.04.2018, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 22.01.1997 р. Кам`янка-Бузьким РВ УМВС України у Львівській області, дійсною розпискою, підтвердила, що 21.04.2018 отримала особисто від ОСОБА_4 ( паспорт серії НОМЕР_3 виданий Галицьким РВ у м. Львові ГУ ДМС України у Львівській області 04.03.2015, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) грошову суму у розмірі 11 447,00 доларів США, що за комерційним курсом на день укладення Додаткової угоди № 5 до договору позики від 22.04.2016 еквівалентно 309 069, 00 гривень. Вище вказану суму в розмірі 11 447 доларів США, зобов`язувалась повернути громадянці ОСОБА_4 до 21.10.2018 року в порядку та строки передбачені Додатковою угодою № 5 від 21.04.2018 року до Договору позики від 22.04.2016 еквівалентно до комерційного курсу на день повернення. Дана розписка підписана ОСОБА_1 /а.с. 110 /.

21.04.2018 між ОСОБА_4 (позикодавцем) та ОСОБА_1 ( позичальником) та ОСОБА_6 ( поручителем) був укладений договір поруки. Згідно якого поручаль зобов`язується перед позикодавцем відповідати за виконання зобов`язань позичальника за договором позики, укладеним 22.04.2016 року, та за всіма додатками і додатковими угодами до нього, а також додаткової угоди від 21.04.2018року, між позичальником та позикодавцем в повному обсязі, включаючи суму позики, неустойку (пеню, штраф) за прострочку повернення позики та інших штрафних санкцій, передбаченим у вищевказаному договорі. У випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за Договором позики, укладеним 22.04.2016 року між позичальником та позидавцем, позичальник та поручитель відповідають перед позикодавцем, як солідарні боржники /а.с. 35/

09.10.2019 р. громадянка ОСОБА_4 звернулася із завоюю до приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Тертичної Е.В.. Згідно даної заяви, ОСОБА_4 відповідно до ст. 362 ЦК України, ЗУ Про нотаріат просила приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичну Е.В., передати ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 повідомлення про порушення ОСОБА_1 умов Договору позики від 22.04.2016 та додаткових угод до нього ./а. с. 13 /.

Щодо вимоги позивачки про визнання недійсним договір позики із додатковими угодами до нього та договір іпотеки суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частинами першою та другою статті 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, судом встановлено, що між сторонами 22.04.2016 було укладено договір позики, договір іпотеки та договір поруки в подальшому до основного договору позики були укладені додаткові угоди.

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що вище вказані договори є недійсними. На підставу заявлених позовних вимог посилалась на те, що оспорюваний договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 22.04.2016 із додатковими угодами до нього та договір іпотеки укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , 22.04.2016 посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. за реєстровим № 1943 були укладені на вкрай невигідних умовах для неї та її сім`ї, так як член її сім`ї потребував дороговартісного лікування, Крім того вказує, на те, що умови договорів та в подальшому додаткових угод не узгоджувалися і підписані нею шляхом обману.

Відповідно до частини третьою статті 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У частині першій цієї ж статті зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у частинах першій-третій, п`ятій та шостій статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення норм статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях контрагента, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах, зобов`язана довести сторона, яка оспорює такий правочин. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину.

Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Наявність тяжких обставин обумовлюють укладення правочину на вкрай невигідних умовах, натомість, за відсутності тяжких обставин, які б спонукали особу вчинити правочин на таких умовах, посилання заявника на вчинення правочину на вкрай невигідних умовах, не є підставою для визнання угоди недійсною з підстав передбачених статтею 223 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі №369/13272/18-ц, від 12 березня 2021 року у справі №295/17488/15-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі №333/1238/16-ц, що свідчить про сталість судової практики щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого статтею 233 ЦК України.

На підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним особа повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи надані стороною позивача доводи на обґрунтування своїх вимог, судом встановлено, що ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не надали жодного належного та допустимого доказу факту укладення позивачкою договорів на вкрай невигідних умовах для неї та її сім`ї, та шляхом введення в оману під час укладення додаткових угод до основного договору.

Так посилання позивачки, що вона уклала з відповідачем договір позики на вкрай невигідних умовах для неї та її сім`ї, у зв`язку з тим, що її член сім`ї потребував дороговартісного лікування не підтверджується жодним доказом.

Крім того, позивачка вказувала, про те що жодних додаткових угод про отримання нею додаткових коштів, вона не підписувала і кошти не отримувала, а додаткові угоди, які долучені до матеріалів справи, були підписані нею шляхом ведення її в обману. Так ОСОБА_1 стверджує, що відповідач ОСОБА_3 просив її підписувати аркуші паперу, для продовження строку погашення заборгованості перед ОСОБА_4 , а не про отримання додаткових коштів, однак позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, не довела істотних обставин які б вказували на введення її в оману під час укладання договорів і додаткових договорів до них, судом не встановлено та ОСОБА_1 не доведено умисел дій відповідачки ОСОБА_4 , натомість як відповідачем на спростування посилань позивачки подані додаткові угоди, розписки, та вказані документи містять дату, прізвище та ініціали ОСОБА_1 , її особистий підпис, який нею не оспорювався (з матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлялось клопотання про призначення почеркознавчої експертизи чи будь якої іншої експертизи).

Отже, зазначення стороною про обставини укладення договорів позики, іпотеки та поруки на вкрай невигідних умовах для неї та її сім`ї та введення в оману без надання відповідних доказів, не може бути взято до уваги судом, оскільки судове рішення не може базуватись на припущеннях.

Відтак судовим розглядом не встановлено обставин для визнання договорів укладених ОСОБА_1 недійсним на підставі норм ЦК України, тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третьої особи ОСОБА_6 про визнання недійсним договору позики із додатковими угодами та договору іпотеки слід відмовити.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості суд виходить з наступного .

В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Як зазначалось вище, 22.04.2016 між ОСОБА_4 ( позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір позики, згідно якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 261 200 грн., в подальшому були укладені додаткові угоди згідно яких, ОСОБА_1 ще додатково отримувала грошові кошти. Загальна сума грошових, отриманих у власність ОСОБА_1 від ОСОБА_4 склала 57 069 доларів США. ОСОБА_4 належним чином виконала взяті на себе зобов`язання передбачені умовами договору позики та додатковими угодами до нього. Натомість ОСОБА_1 не виконала обов`язку перед позикодавцем з повернення коштів в обумовленій сумі, так як ОСОБА_1 було повернуто ОСОБА_4 лише 12 623 доларів США, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, тому відповідачкою в повному обсязі не повернута позика, та даний час сума заборгованості становить 44 446 доларів США, що згідно курсу НБУ (на момент подання позову): 1107594 грн. 32 коп..

Враховуючи наведені вище правові висновки, а також приймаючи до уваги, що в під час судового розгляду встановлено дійсність договору позики та додаткових угод до нього форма та зміст яких, а також іноземна валюта, у якій надано грошові кошти в позику, відповідають положенням цивільного законодавства, зокрема ст.1047 ЦК України, а відповідачка за зустрічним позовом, на відміну від позивача за зустрічним позовом, свої зобов`язання за цими договорами не виконала, що зумовило виникнення у позивача права на звернення до суду із даним позовом задля стягнення заборгованості в примусовому порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 44 446 доларів США, що згідно курсу НБУ (на момент подання позову): 1107594 грн. 32 коп. є обґрунтованими, засновані на законі, однак стосовно вимоги про солідарне стягнення коштів із відповідача ОСОБА_6 як поручителя суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, зобов`язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов`язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Такі умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку з`явлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Під час судового розгляду даної цивільної справи було встановлено, що 22.04.2016, 21.10.2017 та 24.04.2018 були укладені договори поруки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 згідно якого останній зобов`язувався відповідати за виконання зобов`язань позичальника за Договором позики укладеним 22.04.2016 та всіма додатками її, додатковими угодами до нього від 21.10.2017 та від 21.04.2018.

В даних договорах поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов`язань по кредитному договору боржником чи поручителем (п. 6 Договорів поруки) не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, як умови чинності поруки, слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, порука це строкове зобов`язання, і незалежно від того, договором чи законом установлено строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Таким чином, вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Отже, непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням.

22.04.2016 був укладений договір поруки № 1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 згідно якого останній зобов`язувався відповідати за виконання зобов`язань позичальника за Договором позики укладеним 22.04.2016 в повному обсязі, включаючи суму позики, неустойки (пеню, штраф) за прострочку повернення позики та інших штрафних санкцій, передбачених у договорі.

21.10.2017 був укладений договір поруки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 згідно якого останній зобов`язувався відповідати за виконання зобов`язань позичальника за Договором позики укладеним 22.04.2016 та всіма додатками її додатковими угодами до нього а також додаткової угоди від 21.10.2017., згідно якої позичальник зобов`язувалася повернути кошти 21.04.2018.

21.04.2018 був укладений договір поруки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 згідно якого останній зобов`язувався відповідати за виконання зобов`язань позичальника за Договором позики укладеним 22.04.2016 та всіма додатками, її додатковими угодами до нього а також додаткової угоди від 21.04.2018, згідно якої позичальник зобов`язувалася здійснити остаточне повернення позики не пізніше 21.04.2018

Зокрема із позовною заявою до суду позивач звернувся 16.06.2020 року, тобто, після спливу 6 місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання. Тому, у даному випадку порука припинилася, що має наслідком припинення солідарного обов`язку ОСОБА_6 за договором позики укладеним 22.04.2016 та його додатковими угодами, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині у зв`язку з припиненням права позикодавця на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 20.04.2016 року по справі № 6-2662цс15; від 14.09.2016 року по справі № 6-1451цс16; від 14.06.2017 року по справі № 6-1009цс17. Вказана правова позиція є незмінною і правових підстав для відступлення від цієї правової позиції суд не знаходить.

Відтак зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості слід задоволити частково, стягнути сума боргу з лише відповідачки ОСОБА_1 .

Слід зазначити також, що ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 02.12.2019 року по справі 446/2232/19, накладено арешт на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 869537446221, загальною площею: 178,4 кв.м, житловою площею: 118,8 кв. м, яка належить ОСОБА_6 , номер запису про право власності 13596283 та земельну ділянку, загальною площею 0,0551 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622110100:01:001:0043, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 869459246221, що належить ОСОБА_6 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку, серія ЯГ №511056, від 01.08.2006 номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13594978..

Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Відповідно до п. 10 постанови Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 2 від 12.06.2009 р., заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Враховуючи, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, то підстави для подальшого застосування заходів забезпечення позову відпали, тому суд приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ст. 141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача, в разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача за зустрічним позовом потрібно стягнути на користь позивача за зустрічним позовом судовий збір у розмірі 10 510 грн.

Керуючись ст. 2, 81, 89, 258, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,

вирішив :

у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третьої особи ОСОБА_6 про визнання недійсним договору позики із додатковими угодами та договору іпотеки - відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1 107 594, 32 (один мільйон сто сім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири гривні тридцять дві копійки) заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень сплаченого судового збору.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Кам`янка -Бузького районного суду Львівської області від 02.12.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 09.09.2021

Суддя У.І. Костюк