Постанова

від 12.04.2023 по справі 160/18390/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/18390/22Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об`єднанання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 року в адміністративній справі №160/18390/22 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" до Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі, Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та визнання правонаступника,-

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" (далі позивач, ОСББ «Царичанський добробут») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області (далі відповідач-1), Виконавчий комітет Царичанської селищної ради Дніпропетровської області (далі відповідач-2), Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі (далі відповідач-3), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо умисного невиконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1653/20 від 19.08.2020р. про стягнення судового збору на користь позивача; визнати протиправною бездіяльність відповідача-3 щодо умисного невиконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1653/20 від 19.08.2020р. про стягнення судового збору на користь позивача; визнати відповідача-2 правонаступником з розпорядження коштів місцевого бюджету Царичанської селищної ради.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.170 КАС України, якщо позов не належить розглядати в поряду адміністративного судочинства.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 01.12.2022р. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут", погодившись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022р, пославшись на цю ухвалу повторно звернулося до Господарського суду зі скаргою на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області, відповідно до статей 339 - 344 Господарського Процесуального Кодексу України. Проте 22.12.2022р. Господарський суд Дніпропетровської області, розглянувши скаргу ОСББ, ухвалив закрити провадження у справі за скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" на бездіяльність Управління Державної, казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області, повідомив Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут", що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Верховний Суд в своїй постанові від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 дійшов висновку, що протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами - може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Судом встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про передачу технічної документації на будинок.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020р., яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2020р., позовні вимоги задоволено у повному обсязі, зобов`язано Царичанську селищну раду передати за актом приймання-передачі Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Царичанський добробут примірники технічної документації на будинок АДРЕСА_1 : план земельної ділянки з усіма будинками та спорудами, що на ній розташовані, виготовлений відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.04.1998 р. № 56, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.06.1998 р. за № 393/2833; технічний паспорт багатоквартирного будинку № 91-Б; проектно-кошторисну документацію та виконавчі креслення на багатоквартирний будинок; схеми внутрішньобудинкових мереж централізованого постачання холодної води, водовідведення, газо-та електропостачання; виконавчі креслення контурів заземлення; кошториси, описи робіт з поточного та капітального ремонту; акти технічного огляду; протоколи виміру опору ізоляції електромереж; протоколи огляду системи вентиляції.

Стягнуто з Царичанської селищної ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Царичанський добробут 2102,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення судом видано накази від 18.09.2020р.

23.07.2021р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" про заміну сторони виконавчого провадження, в якій останнє просило суд замінити у справі № 904/1653/20 відповідача - Царичанську селищну раду на Виконавчий комітет Царичанської селищної ради, про що видати відповідний наказ, а наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2020р. визнати недійсним.

В обґрунтування вимог заявник посилався на відмову ГУ Державної Казначейської Служби України у Дніпропетровській області виконувати рішення суду в частині стягнення судового збору з Царичанської селищної ради, у зв`язку з тим, що остання не обслуговується в органі Казначейства. На обслуговуванні в Управлінні Державної Казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області перебуває Виконавчий комітет Царичанської селищної Ради.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021р. у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" про заміну сторони виконавчого провадження - відмовлено.

Вказана відмова вмотивована тим, що заявником не надано доказів на підтвердження того, що правонаступником Царичанської селищної ради (код ЄДРПОУ 04339706) є Виконавчий комітет Царичанської селищної Ради (код ЄДРПОУ 41050131).

01.07.2022р. від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 01.07.2022р., у якій останнє просить суд змінити порядок виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020р. у справі № 904/1653/20 в частині стягнення з Царичанської селищної ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Царичанський добробут судового збору в сумі 2 102,00 грн. шляхом стягнення судового збору на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Царичанський добробут з виконавчого комітету Царичанської селищної ради.

Звертаючись з заявою від 01.07.2022р. про заміну сторони виконавчого провадження у справі (заява про зміну способу або порядку виконання судового рішення) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Царичанський Добробут зазначало про те, що Управління державної казначейської служби України у Царичанському районі повернуло стягувачу наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2020р. без виконання на підставі ч.3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затвердженого Постановою КМУ № 845 від 03.08.20211р.

Таким чином, рішення суду у частині відшкодування боржником сплаченого стягувачем судового збору залишилось не виконаним.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2022р. у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" про заміну сторони виконавчого провадження у справі (заява про зміну способу або порядку виконання судового рішення) - відмовлено.

09.09.2022р. від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" надійшла скарга на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі, в якій скаржник просить суд: визнати неправомірною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі щодо невиконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020р. у справі № 904/1653/20 щодо стягнення судового збору з Царичанської селищної ради; зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі усунути порушення і поновити порушене право ОСББ "Царичанський добробут" на стягнення судового збору з Царичанської селищної ради шляхом стягнення судового збору з розрахункового рахунку виконавчого комітету Царичанської селищної ради.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2022р. повернуто без розгляду скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області. Крім того, суд дійшов висновку про те, що скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області підлягає під юрисдикцію адміністративного суду.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відповідача-1: Царичанської селищної ради, до Відповідача-2: Виконавчого комітету Царичанської селищної ради, до Відповідача-3 Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області та просило: визнати протиправною бездіяльність Відповідача-1 щодо умисного невиконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1653/20 від 19.08.2020р. про стягнення судового збору на користь позивача; визнати протиправною бездіяльність Відповідача-3 щодо умисного невиконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1653/20 від 19.08.2020р. про стягнення судового збору на користь позивача; визнати Відповідача-2 правонаступником з розпорядження коштів місцевого бюджету Царичанської селищної ради.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022р. по справі № 160/18390/22 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" до Відповідача-1: Царичанської селищної ради, до Відповідача-2: Виконавчого комітету Царичанської селищної ради, до Відповідача-3 Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та визнання правонаступника з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.170 КАС України, якщо позов не належить розглядати в поряду адміністративного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції в ухвалі від 21.11.2022р. дійшов до висновку, що оскільки даний спір стосується примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1653/20 від 19.08.2020р. в частині стягнення на користь позивача, як стягувача судового збору та процесуального правонаступництва у наведеній справі, а відповідно, питання процесуального правонаступництва у господарській справі, як і дії та бездіяльність боржника та виконавчого органу, який наділений функціями примусового виконання судового рішення в частині примусового стягнення судового збору за судовим рішенням підлягають розгляду за правилами господарського судочинства з урахуванням вимог ст.ст. 52, 334, 338, 339 ГПК України.

01.12.2022р. до господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" надійшла скарга на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області, відповідно до статей 339 - 344 Господарського Процесуального Кодексу України, скаржник просив суд: визнати неправомірною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі щодо невиконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020р. у справі № 904/1653/20 щодо стягнення судового збору з Царичанської селищної ради; зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі усунути порушення і поновити порушене право ОСББ "Царичанський добробут" на стягнення судового збору з Царичанської селищної ради шляхом стягнення судового збору з розрахункового рахунку виконавчого комітету Царичанської селищної ради.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022р. закрито провадження у справі за скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області, повідомлено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут", що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Колегія суддів з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження не погоджується з наступних підстав.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ст. 55 Конституції України та КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до вимог частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, насамперед цивільних, господарських та адміністративних, між собою. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно норм Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Відповідно до п. 1 ,2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства), предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У частині 5 цієї ж статті передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Отже, зазначена норма КАС України є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльність ВДВС, крім тих, що передбачені прямо в окремому законі.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 339, частина 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України).

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (частина 1 статті 14 Закону № 1404).

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 2 Закону № 1404, виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону № 1404).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 74 Закону № 1404, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналіз правових норм, передбачених частиною 1 статті 74 Закону № 1404, з урахуванням вимог статей ГПК України, дає підстави для висновку про те, що якщо скаргу подано на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення.

При цьому, з наведених норм права вбачається, що Законом встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), згідно з яким відповідний спір відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Також, питання юрисдикційності справ за скаргами на дії державного виконавця вже було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду, і з цього приводу зроблено висновок про те, що вказані справи мають розглядатися у порядку того судочинства, у якому ухвалені судові рішення, на виконання яких видано виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню. У порядку адміністративного судочинства розглядаються скарги на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб). Зокрема, такі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 14-19цс18, від 20 червня 2018 року в справі № 14-207цс18, від 12 вересня 2018 року в справі № 11-675апп18, і від 16 січня 2019 року у справі № 657/233/14-ц, від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 12 вересня 2018 року справа № 906/530/17 (провадження №12-213гс18).

Водночас Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності 01 січня 2013 року (далі - Закон № 4901-VI) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 1404-VIII, та особливості їх виконання.

За нормами Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення № 215), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 Положення № 215 основними завданнями Держказначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 Положення № 215 передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45).

За правилами пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Держказначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій)).

Відповідно до зазначеного Порядку безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку про те, що Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 15 Порядку дії органів Держказначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Держказначейства або суду. Проте ні в цьому Порядку, ні в Законі № 4901-VI не зазначено, до якого суду оскаржуються рішення, дії або бездіяльність органів Держказначейства.

Разом з тим Закон № 1404-VIII установлює правило, згідно з яким рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 цього Закону). Водночас можливість та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Держказначейства цим Законом не визначено.

Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», який визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, також не визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Держказначейства.

Згідно статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Наведені норми права є підставою для висновку про те, що ГПК України та Закон № 1404-VIII передбачають порядок оскарження лише рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час примусового виконання ними судових рішень і лише до судового органу, який видав виконавчий документ.

Отже, спори, що виникають під час виконання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 916/1227/16 (провадження № 12-105гс18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 913/356/15 (провадження № 12-5гс19).

Крім того, як зазначалось, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2022р. повернуто без розгляду скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області. Крім того, суд дійшов висновку про те, що скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області підлягає під юрисдикцію адміністративного суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

7.50. У рішенні від 9 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України" (заяви N 7714/06 та N 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38, 40).

У рішенні від 1 грудня 2011 року у справі "Андрієвська проти України" (заява N 34036/06) ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України. Натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23, 25, 26).

У рішенні від 17 січня 2013 року у справі "Мосендз проти України" (заява N 52013/08) ЄСПЛ встановив, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122,125).

У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі "Шестопалова проти України" (заява N 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18,24).

У постанові ВП ВС від 02.02.2021р. у справі № 906/1308/19 суд дійшов до висновку, що з огляду на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства лише тому, що позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду в належному (цивільному) судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду).

Подібний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у її постановах від 12 грудня 2018 року у справах N 490/9823/16-ц та N 761/12676/17, від 27 березня 2019 року у справі N 766/10137/17.

Таким чином, судом першої інстанції передчасно зроблено висновок про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднанання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 року в адміністративній справі №160/18390/22 - задовольнити.

Скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 року в адміністративній справі №160/18390/22 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" до Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі, Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та визнання правонаступника та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяН.А. Олефіренко

суддяВ.А. Шальєва