ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/455/23 Справа № 219/1049/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
10.04.2023р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у складі:
судді доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04.11.2021р., яким обвинуваченого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Миронівський Бахмутського району Донецької області, який зареєстрований в по АДРЕСА_1 та проживає в АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим за ч. 1 ст. 110 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки
за участю захисника ОСОБА_7
обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8
прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_9
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним вироком обвинуваченого визнано винуватим за ч. 1 ст. 110 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
Вирок оскаржено в апеляційному порядку захисниками в інтересах обвинуваченого, які в апеляційній скарзі;
- вважають, вирок суду незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які вплинули на вирішення питання про винуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону про кримінальну відповідальність і на призначення виду та розміру покарання;
- наголошують, що більша частина обвинувачення, яке зазначено у вироку суду першої інстанції, взагалі не стосується ні обвинуваченого ні с. Миронівський, більша частина обвинувачення є припущенням слідчого, які перенесені судом у мотивувальну частину вироку суду;
- вважають, що обвинувачення не містить ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, а наведені в обвинуваченні обставини є лише перерахуванням хронології подій у викладенні слідчого;
- зазначають, що обвинувачений змушений був діяти під безпосереднім впливом фізичного та психологічного примусу з боку озброєних людей, які були представниками терористичної організації, які, як наведено у вироку, займаються залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування та вчинення інших злочинів;
- вважають, що судом не надано жодної оцінки діям обвинуваченого, які виразилися у наданні приміщення для волевиявлення виборців, який діяв під тиском понад трьохсот агресивно налаштованих місцевих мешканців, під наглядом озброєних терористів, що підтвердили свідки у кримінальному провадженні, та які наголошували, що їх фактично примусили прийняти участь у голосуванні, що в свою чергу впливає на наявність або відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення;
- вказують, що у під час досудового розслідування не встановлений точний час проведення сесії селищної ради, не підтверджені доказами лояльне відношення обвинуваченого до терористичної організації, підтримка її злочинних намірів на зміну територіальної цілісності України;
- вважають, що обвинувачення містить обставини, яких не існувало, а саме що обвинувачений розглянув внесене до повістки дня сесії питання проведення референдуму в с. Миронівський, особисто позитивно проголосував за виділення приміщення та делегував свої повноваження Миронівському селищному голові в сприянні проведення референдуму;
- наголошують, що рішенням Миронівської селищної ради від 07.05.2014р. № VІ/60-1 надано дозвіл на виділення приміщення для проведення голосування, та це рішення не стало підставою для проведення референдуму, та вказане рішення не містить у собі посилання на делегування повноважень селищному голові;
- звертають увагу, що у рішенні Миронівської селищної ради від 07.05.2014р. № VІ/60- 1 зазначено «Дозволити директору Миронівського палацу культури ОСОБА_10 » виділити приміщення комунальної власності у період з 10.05.2014р. по 12.05.2014р. для проведення голосування у смт. Миронівський», тобто рішення на виділення приміщення покладалося на директора Палацу культури, яке вона не зобов`язувалася робити;
- вказують, що рішення про виділення приміщення для голосування не потребувало скликання сесії селищної ради, а вирішувалося у приватному порядку проте сесія була скликана за ініціативою селищного голови для перекладання відповідальності на колегіальний орган;
- зазначають, що за показаннями свідка ОСОБА_11 всі рішення сесії, які приймалися направлялися в прокуратуру для визначення їх законності, рішення 60-ї позачергової сесії також було спрямовано до прокуратури, проте жодної реакції на це рішення з боку правоохоронних органів не надійшло;
- вважають, що суд у порушення вимог ст.ст. 9, 10, п. 6 ст. 22 КПК України здійснював розгляд кримінального провадження з обвинувальним ухилом, доповідач у справі дозволяла собі докори у висловлюваннях щодо невизнання винуватості обвинуваченим, не зробила зауваження прокурору, який жодного разу не підвівся при допиті свідків, що є недотриманням вимог ст. 329 КПК України, та відповідно до Постанови ККС ВС № 263/10894/2020 є проявом неповаги до суду, проте зробила зауваження захиснику за один раз зняту маску при допиті свідка в режимі ВКЗ, яка перешкоджала якісному звуку, та свідок весь час перепитував запитання, що свідчить про упередженість судового розгляду;
- наголошують, що витяг з ЄРДР № 22021050000000024 від 18.01.2021р. щодо обвинуваченого, постанова прокурора від 18.01.2021р. про виділення матеріалів кримінального провадження з ЄРДР № 22017050000000178 від 25.05.2017р. , копія витягу з ЄРДР № 22026050000000237 від 28.10.2016р.. копія висновку експерта № 1 від 15.03.2016р. дослідження бюлетеня для голосування, висновок судово-лінгвістичної експертизи № 33/205 від 21.11.2016р. щодо ОСОБА_11 не підтверджують винуватості обвинуваченого, а показання свідків підтверджують лише участь обвинуваченого у вирішенні питання надання дозволу на виділення приміщення, жодних дій на зміну територіальних меж України з боку обвинуваченого свідки не підтвердили, та повідомили, що хвилювалися за своє життя у зв`язку з присутністю озброєних людей;
- наголошують, що суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_12 , яка показала, що ініціативна група мешканців селища вимагала надати приміщення для проведення опитування, та вона їх відправила до селищного голови, щоб такий дозвіл їй надали місцеві депутати, проте ініціативна група заявила, що у разі, якщо вона не надасть приміщення, вони її вишвирнуть та самі проведуть опитування, а отже будь-який дозвіл не був потрібен;
- вказують, що селищний голова ОСОБА_11 під час допиту показав, особисто ініціював проведення 07.05.2014р. позачергової сесії Миронівської селищної ради з розгляду питання про виділення приміщення, та діяв на підставі письмової вимоги мешканців села, при цьому зауваження юрисконсульта ОСОБА_13 до проекту рішення він свідомо не оголошував депутатському корпусу, щоб вони проголосували позитивно, проте частина показань свідка ОСОБА_11 судом проігнорована, а свідок ОСОБА_13 ухилився від обов`язку доведення до депутатів своїх зауважень;
- вважає, що судом поверхово досліджено висновок судово-лінгвістичної експертизи № 33/205 від 21.11.2016р. відповідно до якої на сесії Миронівської селищної ради 07.05.2014р. заклики до повалення конституційного ладу та захоплення державної влади, змін меж території або державного кордону України відсутні;
- наголошує, що суд безпідставно на підтвердження винуватості ОСОБА_8 послався, як на доказ, на звернення Верховної Ради України № 129-VІІ від 27.01.2015р. до ООН, ЄП, ПАРЄ, Парламентських асамблей НАТО, ОБСЄ, ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання РФ державою агресором, в якому «ДНР» та «ЛНР» визнані терористичними організаціями;
- наголошує, що судом не враховано висновок органу пробації щодо можливості виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі, що, на думку сторони захисту, вказує на упередженість суду;
- зазначає, що безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 110 КК України, є відносини забезпечення територіальної цілісності і недоторканності України в межах встановлених кордонів, проте жодного доказу дій обвинуваченого на зміну території або кордону України прокурором не надано, що підтверджується висновком судово-лінгвістичної експертизи № 33/205 від 21.11.2016р.;
- прохають оскаржуваний вирок скасувати і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, позицію прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та прохала вирок суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги захисників за таких підстав.
Оскаржуваним вироком обвинуваченого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення при наступних обставинах.
Так, упродовж 2013р. у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади та Збройних Сил Російської Федерації (далі ЗС РФ) виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Своїх злочинних цілей представники влади і ЗС РФ вирішили досягти зокрема шляхом створення і фінансування терористичної організації на території України.
06.04.2014р. незаконними збройними формуваннями було оточене та захоплене приміщення Донецької обласної державної адміністрації, розташоване в м. Донецьк, бульвар Пушкіна, буд. 34, а також ряд інших адміністративних будівель державних органів.
З метою приховування своєї злочинної діяльності, а також визнання терористичної організації «ДНР», як державного утворення на міжнародному рівні, отримання більш поширеної підтримки серед місцевого населення Донецької області, пропаганди і поширення ідеології створення псевдодержавного утворення на території південно-східної частини України, отримання фінансування та іншого сприяння своєї терористичної діяльності, а також подальшої легітимізації своєї терористичної діяльності, спрямованої на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, керівником терористичних груп 07.04.2014р. утворено організацію, яка, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною, під назвою «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР») шляхом об`єднання окремих терористичних груп у стійке об`єднання трьох і більше осіб, з метою продовження здійснення терористичної діяльності, у межах якого було здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та видано Акт про проголошення державної самостійності «ДНР», яким публічно закликали місцеве населення до проведення 11.05.2014р. на порушення порядку, встановленого Конституцією України, так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР».
13.04.2014р. Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014р., відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію. Також Указом Президента України № 116/2018 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018р. «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», яким формат проведення АТО змінено на операцію об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії РФ на території Донецької та Луганської областей.
10.04.2014р. так званою «Радою самопроголошеної «ДНР», утвореною 07.04.2014р. у м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України у спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України - тобто стійкого об`єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, яка відповідно до ст. 1 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією, з метою утворення у межах території Донецької області держави «ДНР», у порушення ст. ст. 1, 2, 5, 8, ч. 2 ст. 19, ст. 73, п. 3 ч. 1 ст. 85, п. п. 13, 18, 20 ч. 1 ст. 92, ст. ст. 132, 133 Конституції України був оголошений референдум, проведений представниками зазначеної терористичної організації на території Донецької області 11.05.2014р., на вирішення якого було поставлено питання: «Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність Донецької Народної Республіки?», тобто питання щодо зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме незаконного виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області.
Так, положеннями ст.ст. 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Організація і порядок проведення референдумів, згідно з положеннями ст. 92 Конституції України, визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст. ст. 132, 133 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Відповідно до рішення Миронівської селищної ради Бахмутського району (згідно до Постанови ВР України № 2792 від 20.05.2015р. «Про зміну і становлення меж Артемівського району Донецької області» № VІ/1-1 від 11.11.2010р.) обвинувачений був обраний на посаду депутата Миронівської селищної ради Бахмутського району Донецької області, у зв`язку з чим він розумів протиправність будь-яких умисних дій, вчинених з метою зміни меж території України. Проте, у травні 2014р., обвинувачений умисно вчинив дії, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Так, 07.05.2014р. у денний час доби, точний час в ході судового розгляду не встановлено, будучи лояльно налаштованим до терористичної організації «ДНР» та підтримуючи злочинні наміри учасників зазначеної терористичної організації, спрямовані на зміну територіальної цілісності України, обвинувачений, перебуваючи на посаді депутата Миронівської селищної ради Бахмутського району Донецької області, приймав участь в роботі 60-ої позачергової сесії Миронівської селищної ради VІ скликання, що проводилась в приміщенні Миронівського палацу культури в смт. Миронівський, вул. Миру (раніше Леніна), буд. 18 Бахмутського району Донецької області. При цьому обвинувачений, діючи умисно, з особистих переконань, з метою зміни меж території та державного кордону України, всупереч ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 6, 18, 27 ЗУ «Про всеукраїнський референдум», ст. 7, п. 18, 19 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», вчинив дії з метою зміни території та державного кордону України, а саме, знаючи вимоги діючого законодавства з питань проведення референдуму, розуміючи незаконний характер своїх дій, розглянув, внесене до повістки дня сесії питання щодо проведення та території смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області «референдуму» з питання визнання державної самостійності «ДНР» та в подальшому особисто позитивно проголосував за рішення Миронівської селищної ради про виділення приміщення Миронівського палацу культури для проведення на території смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області так званого «загального обласного референдуму» 11.05.2014р. з питання визнання державної самостійності «Донецької народної республіки», що стало підставою для організації та проведення представниками «ДНР» на території смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області так званого «загального обласного референдуму» з питання визнання державної самостійності «ДНР» та делегування повноважень Миронівському селищному голові ОСОБА_11 в сприянні проведенню так званого «загального обласного референдуму» шляхом надання приміщень для облаштування так званих виборних дільниць та підписанню відповідного рішення для цього, організації через представників так званої «ДНР» виїзних комісій для голосування, встановлення часу роботи так званих виборчих дільниць та роз`яснення громадянам порядку участі в так названому «загальному обласному референдумі» .
В подальшому, в період з 07 по 11 травня 2014 року, на території смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області на підставі рішення 60-ої позачергової сесії Миронівської селищної ради VІ скликання, селищним головою ОСОБА_11 було підписано рішення № VІ/60-1 від 07.05.2014р. щодо виділення приміщення комунальної власності, а саме Миронівського палацу культури для проведення голосування, де 11.05.2014р. ініціативною групою з числа невстановлених досудовим слідством осіб було організовано та проведено так названий «загальний обласний референдум», на який було винесено питання «Чи підтримуєте ви Акт про державну самостійність Донецької народної республіки?», з подальшим складанням та підписанням протоколів про його результати та їх передачею представникам терористичної організації «ДНР».
Дії обвинуваченого кваліфіковані ч. 1 ст. 110 КК України, як вчинення дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Обвинувачений в суді свою винуватість за ч. 1 ст. 110 КК України не визнав повністю та показав, що виконував свої обов`язки депутата у межах законодавства. Так, з 2010р. він був обраний депутатом Миронівської селищної ради, після чого в тому ж 2010р. він виїхав на постійне місце проживання до м. Запоріжжя, оскільки змінив місце роботи. За період з 2010р. по 2014р. він приймав участь приблизно 4-5 разів у сесіях селищної ради. В травні 2014р., точну дату та час він не пам`ятає, він приїхав до родини в смт. Миронівський, в цей же час йому зателефонувала секретар селищної ради та запросила для участі в сесії, яка мала відбутись в приміщенні будинку культури смт. Миронівський, але яке питання денне винесене на розгляд сесії йому не повідомили. Тож, 07.05.2014р., о якій годині він не пам`ятає, він особисто прибув до будинку культури смт. Миронівський, де побачив на вулиці перед будинком культури багато місцевих мешканців, а також сторонніх осіб, які були одягнуті у камуфльований одяг зі зброєю у руках, при цьому до жодного з відомих йому особисто українських формувань ці особи не належали. В залі будинку культури також зібралось багато місцевих мешканців та осіб у камуфльованому одязі, але без зброї. Також там були присутні голова селищної ради ОСОБА_11 , юрист ОСОБА_13 та депутати селищної ради, скільки та хто саме він не пам`ятає. ОСОБА_11 повідомив, що до селищної ради звернулись місцеві мешканці з проханням надати дозвіл директору будинку культури виділити приміщення для проведення голосування, якого саме ОСОБА_11 не озвучував і це не мало значення, оскільки місцеві мешканці мають право вимагати надати їм приміщення для будь-чого. Після того як ОСОБА_11 оголосив порядок денний було обрано рахункову комісію, до складу якої увійшов особисто він, а також ще двоє депутатів, прізвища яких він не пам`ятає. Голосування відбувалось шляхом підняття руки, він собисто проголосував за прийняття рішення, а ОСОБА_11 оголосив, що всі депутати підтримали це рішення одноголосно. ОСОБА_8 підрахунок голосів не проводив, оскільки всі депутати сиділи в різних місцях, до того ж в залі було шумно, місцеві мешканці були настроєні агресивно, відчувалося загальне напруження. Після цього він особисто підписав протокол підрахунку голосів та покинув приміщення будинку культури, а потім поїхав і з селища Миронівський. Також обвинувачений пояснив, що жодних натяків або закликів щодо змін територіальних меж України під час голосування не було. Про те, що приміщення виділялось для проведення так званого референдуму, йому не відомо, так само і не відомо чи відбувся він на території селища Миронівський. На той час в смт. Миронівський органи міліції взагалі були відсутні. Також додав, що юрист селищної ради під час сесії не повідомляв про те, що це рішення суперечитиме законодавству України, а ОСОБА_11 не повідомив про наявність письмових зауважень юриста, при цьому обвинувачений вважає, що якщо прийняте ними рішення було незаконним, голова ради мав можливість його ветувати, або прокуратура в межах нагляду чи Дебальцівська міська ради могли скасувати це рішення. Крім того, обвинувачений зауважив, що є громадянином України та ніколи б не підтримав жодних рішень, які б посягали на її цілісність та незалежність, просив його виправдати, оскільки в його діях відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 110 КК України судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, та зроблений обґрунтований висновок про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Такий висновок суду ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, які судом належно досліджені та правильно оцінені.
Доводи апеляційної скарги захисників про невинуватість обвинуваченого в вчинення дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, є безпідставними та спростовуються такими доказами.
Витягом з ЄРДР № 22021050000000024 від 18.01.2021р. підтверджується, що до ЄРДР були внесені відомості за ч. 1 ст. 110 КК України відносно того, що депутат Миронівської селищної ради ОСОБА_8 всупереч діючому законодавству України у травні 2014р., перебуваючи в смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області, діючи на шкоду національній безпеці України, умисно вчинив дії, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме: знаючи вимоги діючого законодавства з питань проведення референдуму, розуміючи незаконний характер своїх дій, розглянув внесене до повістки дня сесії питання щодо проведення на території смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області референдуму про майбутнє «Донецької народної республіки» та в подальшому особисто позитивно проголосував за рішення Миронівської селищної ради про проведення референдуму про майбутнє «Донецької народної республіки», що стало підставою для організації та проведення представниками «ДНР» на території смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області незаконного референдуму щодо відокремлення території Донецької області від складу України
(т. 1 а.с. 106).
Постановою прокурора відділу нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_14 від 18.01.2021р. підтверджується, що з кримінального провадження № 22017050000000178 від 25.05.2017р. виділено матеріали досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України
(т. 1 а.с. 107-114).
Копією протоколу огляду від 05.06.2017р. підтверджується, що слідчим з ОВС 3-го відділення слідчого відділу УСБ України в Донецькій області ОСОБА_15 у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження № 22017050000000178 від 25.05.2017р. проведено огляд кримінального провадження № 22016050000000237 від 28.10.2016р., за результатами якого оглянуті документи було скопійовано та завірено печаткою, а інформацію, яка міститься на оптичному компакт-диску звукозапису судового засідання скопійовано на оптичний компакт-диск CD-R марки «Axent» с/н: 6177116LC25381, який поміщено у паперовий конверт з прозорою вставкою з одного боку та опечатаний паперовою біркою з відбитком штампу та підписом слідчого.
(т. 1 а.с. 117-118)
Копією витягу з кримінального провадження № 22016050000000237 від 28.10.2016р., підтверджується, що до ЄРДР були внесені відомості за ч. 2 ст. 110 КК України про те, що на початку травня 2014р. Миронівський селищний голова Бахмутського району Донецької області ОСОБА_11 , знаходячись у селищі міського типу Миронівський Бахмутського р-ну Донецької області публічно закликав місцевих жителів на проведення незаконного референдуму відносно створення на території Донецької області так званої «Донецької народної республіки», тобто з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України
(т. 1 а.с. 119).
Копією протоколу обшуку зі схемою від 14.12.2016р. підтверджується, що у цей день у присутності понятих та секретаря Миронівської селищної ради ОСОБА_16 було проведено обшук приміщення ради, складено план-схему приміщень з нумерацією кабінетів, яка долучена до протоколу. В службовому кабінеті № 1, бухгалтерії виконкому, виявлено табелі обліку робочого часу за травень 2014р., квітень 2014р., червень 2014р., липень 2014р., виготовлені кожен на одному аркуші і в лівому нижньому куті зроблений відтиск печатки виконкому Миронівської селищної ради, які вилучені та поміщені до пакету № 1, в подальшому опечатані та скріплені печаткою і підписами учасників слідчої дії. В ході проведення обшуку кабінету № 3, який є службовим кабінетом секретаря Миронівської селищної ради ОСОБА_16 в шафі в папці «Профсоюз» виявлено «Графік надання відпусток Миронівської селищної ради та її виконавчого комітету у 2014р.» на двох аркушах, затверджений ОСОБА_11 та погоджений з профорганізатором ОСОБА_16 23.12.2013р., який також поміщений у пакет № 1 та опечатаний. Також в ході обшуку кабінету № 3 в сейфі було виявлено печатку сіро-чорного кольору з відбитком «Україна смт. Миронівське м. Дебальцеве Донецька область, ЗКПО 25946404, Миронівська селищна рада м. Дебальцевого Донецької області», яка опечатана в пакеті № 2. В ході проведення обшуку кабінету № 4, який є службовим кабінетом секретаря-діловода виконкому Миронівської селищної ради ОСОБА_17 , в шафі виявлено Журнал вихідних телефонограм зеленого кольору у прошитому та скріпленому вигляді на 96 аркушах, який також був вилучений. В ході проведення кабінету № 8, який є архівом Миронівської селищної ради виявлено картонну папку біло-сірого кольору, яка має назву «Матеріали сесій 59-60, сторінок 83, май, квітень 2014», де знаходились документи у прошитому вигляді: «Документи до протоколу 59-ї сесії Миронівської селищної ради VІ скликання 24.04.2014р.», «Документи до протоколу 60-ї сесії Миронівської селищної ради VІ скликання 07 травня 2014 року», які також вилучені та опечатані до пакету № 1
(т.с. 1 а.с. 120-124)
Копією протоколу 60-ї сесії Миронівської селищної ради VІ скликання від 07.05.2014р., з якої вбачається, що у переліку прийнятих рішень, які додаються до протоколу 60 позачергової сесії Миронівської селищної ради VІ скликання 07.05.2014р. було прийняте рішення «Про проведення референдуму» 07.05.2014р. за індексом VІ/60-1. В ньому також міститься копія протоколу засідання 60-ої позачергової сесії селищної ради VІ скликання від 07.05.2014р., в якому вказано, що головою засідання був ОСОБА_11 селищний голова, присутні депутати: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_8 , ОСОБА_32 , порядок денний: «Про проведення референдуму», слухали «про проведення референдуму», доповідав: селищний голова ОСОБА_11 , доповнили: ОСОБА_22 , вирішили: рішення № VІ/60-1 додається, за «17», проти «немає», утримались «немає». Підписав селищний голова ОСОБА_11 , копія протоколу має відтиск печатки. Згідно копії рішення Миронівської селищної ради від 07 травня 2014 року № VІ/60-1 (смт. Миронівський) «Про проведення референдуму», у зв`язку зі зверненням ініціативної групи жителів селища, враховуючи суспільно-політичну ситуацію в регіоні, згідно зі ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» селищна рада вирішила: 1. Дозволити директору Миронівського палацу культури виділити приміщення комунальної власності у період з 10.05.2014р. до 12.05.2014р. для проведення голосування у смт. Миронівський. 2. Контроль щодо виконання даного рішення селищної ради покласти на селищного голову ОСОБА_11
(т. 1 а.с. 125-128)
Копіями документів до протоколу 60-ї сесії Миронівської селищної ради VІ скликання 07.05.2014р. (рішення № VІ/60-1 на 26 аркушах), підтверджується що вони містять у собі перелік рішень, протокол засідання позачергової сесії, а також розпорядження селищного голови ОСОБА_11 № 31 від 06.05.2014р. «Про скликання позачергової шістдесятої сесії Миронівської селищної ради VІ скликання, де зазначено, що відповідно до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та регламенту селищної ради скликати позачергову шістдесяту сесію Миронівської селищної ради шостого скликання 07.05.2014р. о 13:00год. в приміщенні селищного палацу культури. Внести на розгляд сесії перелік питань та затвердити доповідачів (додається). У додатку у якості переліку питань вказане одне питання - «Про проведення референдуму», доповідачем вказаний лише ОСОБА_11 .. В документах до протоколу є також копія списку 30 депутатів, з особистими підписами 16 депутатів, які були присутніми на сесії, також список інших громадян на двох аркушах, список запрошених на засідання, серед яких вказані мешканці смт. Миронівський та працівники виконкому: ОСОБА_17 , ОСОБА_33 та ОСОБА_13 , протокол рахунково-редакційної комісії з зазначенням, що по порядку денному «про проведення референдуму» голосували «за» - 17 осіб з урахуванням голосу селищного голови; порядок проведення сесії, де вказано, що по питанню «про проведення референдуму» виступав ОСОБА_11 та ОСОБА_22 , також в документах наявний ще один екземпляр копії рішення «про проведення референдуму» від 07.05.2014р. за підписом ОСОБА_11 , завірений печаткою Миронівської селищної ради аналогічний за змістом з раніше вивченим судом рішенням. Серед документів також наявні зауваження до проєкту рішення Миронівської селищної ради від 07.05.2014р. юрисконсульта ОСОБА_13 , в якому вказано, що це рішення «не відповідає розділу 3 вибори, референдум Конституції України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»».
Копією звернення мешканців смт. Миронівський м. Дебальцеве Донецької області, яким підтверджується, що у даному зверненні мешканці зазначають, що, користуючись своїм конституційним правом, бажають виявити свою волю у питаннях визначення конституційно-правового статусу Донецького регіону, повністю підтримують проведення народного референдуму у селищі, який ініційований радою представників територіальних громад політичних партій та громадських організацій Донецької народної республіки, у зв`язку з чим просять Миронівського селищного голову ОСОБА_11 надати їм допомогу та сприяння у його проведенні
(т.с. 1 а.с. 129-153).
Копією протоколу огляду від 22.12.2016р. підтверджується, що слідчим у зв`язку з розслідування кримінального провадження № 22016050000000237 від 28.10.2016р. за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, у присутності двох понятих оглянуто поліетиленовий пакет чорного кольору, в якому запаковано документи, вилучені в приміщенні Миронівської селищної ради 14.12.2016р. під час проведення обшуку, а саме: табель обліку робочого часу за квітень 2014р., табель обліку робочого часу за травень 2014р., табель обліку робочого часу за червень 2014р., табель обліку робочого часу за липень 2014р., графік надання відпусток працівникам Миронівської селищної ради та її виконавчого комітету у 2014р., журнал вхідної кореспонденції, матеріли сесій 59-60 сторінок у папці сірого кольору, протокол 60-ї сесії Миронівської селищної ради VІ 07.05.2014р., документи до протоколу 60-ї сесії Миронівської селищної ради VІ 07 травня 2014 року, журнал вихідних телефонограм
(т. 1 а.с. 154-162).
Копією висновку почеркознавчої експертизи № 28 від 11.01.2017р. підтверджується, що підпис від імені ОСОБА_11 в документі «Рішення Миронівської селищної ради від 07.05.2014р. № VІ/60-1» виконаний ОСОБА_11 . Підпис під резолюцією від імені ОСОБА_11 в документі: звернення місцевих мешканців (вх. № 02-16б/562 від 06.05.2014р.) виконаний ОСОБА_11
(т.с. 1 а.с. 163-166).
Відповідно до копії протоколу огляду від 01.08.2017р. слідчим за допомогою персонального комп`ютера та програми інтернет-браузеру «Opera» здійснено вхід на інтернет-сайт відеохостингу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розміщеному за електронною адресою:ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого здійснено пошук за словосполученням «Мироновка за референдум», в результаті чого було відображено відеоматеріали та обрано відеоролик під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », огляд якого було проведено слідчим. У ході огляду встановлено, що відеоролик під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » розміщений за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 , опубліковано на відеохостингу «YouTube.com» 08.05.2014р., тривалістю 6:41 хвилин, є відеозаписом позачергової сесії депутатів Миронівської селищної ради Бахмутського району Донецької області, на якому зафіксовано виступ селищного голови смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області ОСОБА_11 перед депутатами та мешканцями селища. В ході огляду відеоролику було зроблено стенограму виступу селищного голови ОСОБА_11 , яка долучена до протоколу та згідно якої відеозапис розпочинається з уривку промови ОСОБА_11 : «….на решение исполкома и решение сессии, в соответствии с вот этим вот, как было обращение ко мне, одно к одному. Вот. Там будет вынесен... Мы можем только так это объявить. (далі фрагмент нерозбірливого мовлення ОСОБА_11 )… будет, какой вопрос будет выноситься, а сейчас вот как было обращение, одно к одному, мы написали свое решение сессии. Хотят люди.... Мы должны… я считаю, что мы должны им предоставить такую возможность. Да, а здесь вот предоставим помещение, там, оборудование и все остальное (далі фрагмент нерозбірливого мовлення ОСОБА_11 та фрагмент мовлення особи жіночої статі: «Громада есть громада»). Мовлення ОСОБА_11 : Еще будут какие-то?.. Нет? Не будет никаких? Да? (далі фрагмент нерозбірливого мовлення ОСОБА_11 )…. Тогда ставлю на голосование! Кто за данное решение…? Так, вы уже голосуете или что-то хотите сказать? (фрагмент мовлення особи жіночої статі: «Да, я уже голосую») мовлення ОСОБА_11 : Кто за данное решение, прошу голосовать. Кто «за»? (в залі починається голосування шляхом підняття рук, чути голоси осіб жіночої статі: «Давайте поднимайте все», «Это депутаты голосуют», далі фрагмент нерозбірливого мовлення ОСОБА_11 , далі голос з зали особи жіночої статі: «Что за референдум голосуем, да? Давайте поднимайте все!») мовлення ОСОБА_11 : Спасибо. Кто против…? Воздержались…? Принято единогласно. Семнадцать человек, шестнадцать депутатов, я семнадцатый. Все. Уважаемые депутаты, у нас вопрос исчерпан.Мы рассмотрели и приняли решение. Цель для создания чего… я собрал Вас… сегодняшнюю сессию… мы выполнили свою задачу. Поэтому... (далі чути голос з зали особи жіночої статі: «А вопрос можно? От народа.») мовлення ОСОБА_11 : «Да, пожалуйста.» (далі чути голос з зали особи жіночої статі: « ОСОБА_34 депутаты где? Которые не явились?») мовлення ОСОБА_11 : «Здесь вот у нас перечень… Сейчас я не могу сказать… было у нас… мы составляли по…. по уважительной причине» (далі чути голос з зали особи жіночої статі: «что все шестнадцать?») мовлення ОСОБА_11 : «Почему шестнадцать? Четырнадцать» (далі чути голос з зали особи жіночої статі: «Четырнадцать. Половина. Где половина? Какие причины? Укажите причины») мовлення ОСОБА_11 : «Кто в отпуске, кто на больничном… Самое главное, что мы приняли решение! Уважаемые жители поселка, разрешите мне сказать слово. Я хочу сказать вот что. Значит, у нас в поселке будет организовано два избирательных участка, на которых будет проходить, референдум….голосование. Это будет десятая школа и….ДК. Значит, обычно у нас было три участка... была девятая школа. Значит, те жители, которые голосовали все время в девятой школе, голосуют здесь, в ДК. Те, которые до этого голосовали в десятой школе, голосуют в десятой школе. Теперь еще такой… большая вам просьба. Для того чтобы нормально реализовать этот… проведение голосования…есть люди, которые… ну… по физическим возможностям не могут прибыть на участки, поэтому, если у вас есть такие… ну дайте хоть информацию. Я…. вообще, это пишется заявление... обращается… к председателю комиссии с просьбой организовать голосование на дому. Поэтому нужна от вас эта информация. (голос з зали особи чоловічої статі: «кому её подавать?») Давайте так! Вы можете подходить к нам в исполком, передавать эту информацию… вот Люба у нас… секретарь нашего исполнительного комитета, вот, а мы уже передадим тем, которые инициативная группа…, которые именно занимается выбор… то есть проведеним референдума. Я тогда обязуюсь что им передам. Но пока я… не знаю… здесь есть… что-то я пока не вижу (нерозбірливо) в темноте избирательную комиссию. Я их не вижу тех людей здесь в зале. (далі чути голос з зали особи жіночої статі: «Они ж на п`ять часов») мовлення ОСОБА_11 : «Ну, вот мне подсказывают… на пять часов будут собираться, я им в пять часов передам вот эти все списки… там адрес, фамилия…. кто хочет проголосовать на дому.» (далі чути голос з зали особи чоловічої статі: «До какого времени будет проходить голосование?») мовлення ОСОБА_11 : «У нас будет с восьми до восьми, если я не ошибаюсь» (далі в залі чути обговорення питання про проведення голосування до десяти годин) мовлення ОСОБА_11 : «До двадцяти двух, да? Ну все, значит с восьми ноль ноль до двадцяти двух ноль ноль. И большая просьба (нерозбірливо)» (далі чути голос з зали особи чоловічої статі: «А сменные рабочие как будут голосовать? Мы с восьми до восьми работаем») мовлення ОСОБА_11 : «Вы по двенадцать часов работаете? Ну успеете… Мы же до двадцати двух. До двадцати двух успеете! Так, уважаемые жители, можно отпустить депутатов? На работу им пора. Да? Значит, сессия уже закрыта. Сессия уже закрыта. Мы выполнили свой регламент. Поэтому…. Если Вы…. (нерозбірливо) по рабочим местам…. (нерозбірливо). Уважаемые жители поселка, для того чтобы поучаствовать в референдуме вы обязаны приходить с паспортом».
(т.с. 1 а.с. 167-173)
Вказана стенограма повністю узгоджується з оглянутим в судовому засіданні відеозаписом «Мироновка за референдум 07.05.2014», зафіксованим на компакт-диску CD-R, який містить рукописний напис «Мироновка за референдум 07.05.2014».
(т. 1 а.с. 174)
Копією вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26.03.2019р. підтверджується, що голову Миронівської селищної ради ОСОБА_11 засуджено покарання у виді позбавлення волі строком на шість років без конфіскації майна за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, що виразилося у організації 07.05.2014р. незаконного референдуму про визнання державної самостійності так званої «Донецької народної республіки», сприянні легалізації діяльності незаконним збройним формуванням, які захоплювали та утримували території смт. Миронівський Бахмутського району та частини Донецької області з метою зміни меж території та державного кордону України.
(т. 1 а.с. 175-204)
Протоколом огляду від 19.01.2021р. підтверджується, що слідчим, у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22021050000000024 від 18 січня 2021 року, оглянуто кримінальне провадження № 12014050620000436 від 29 травня 2014 року, за результатами огляду слідчим скопійовано та завірено гербовою печаткою оглянуті документи.
(т. 1 а.с. 205-207)
Витягом з ЄРДР № 12014050620000436 від 29.05.2014р. підтверджується, що до нього внесено відомості за фактом вчинення на території Донецької області кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110 КК України, спрямованих на зміну територіальної цілісності України.
(т. 1 а.с. 208-226)
Копією експертного висновку № 1 від 15.03.2016р. підтверджується, що територіальні межі, які контурно зображені на так званому бюлетні для голосування на незаконному референдумі 11.05.2014р., повністю співпадають із адміністративними кордонами Донецької області, визначені 03.06.1938р. по її утворенню.
(т. 1 а.с. 228-230)
Копією висновку судової семантико-текстуальної експертизи писемного мовлення № 4237 від 26.05.2016р. підтверджується, що словосполучення «державна самостійність» означає стан, коли певна територія не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядковується, не є підлеглою кому-, чому-небудь як окрема незалежна держава. У тексті «Акту про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки» та в його контекстуальному оточенні міститься інформація, яка свідчить про те, що саме він є тим самим документом, про який ідеться в тексті «Бюлетеня для голосування на референдумі». У своїй сукупності тексти «Акта про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки» та «Бюлетеня для голосування на референдумі» мають іллокацію заклику до певних територіальних змін, а саме до створення на території Донецької області України суверенної держави, яка матиме назву «Донецька народна республіка».
(т. 1 а.с. 232-240)
Копією висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 18257/15-61 від 16.08.2017р. підтверджується, що у поданому на дослідження тексті («Чи підтримуєте Ви акт про державну самостійність Донецької народної республіки») існують висловлювання та художні образи, котрі дозволяють дійти висновку про намір залучити громадян України вчинити дії з метою відокремлення частини території України, або створення самостійної держави
(т. 1 а.с. 244-249)
Копією висновку судової лінгвістичної експертизи за № 38/205 від 21.11.2016р. підтверджується, що текст вилученого з Інтернету відео файлу, що підлягав дослідженню, є виступом селищного голови смт. Миронівський Бахмутського району - ОСОБА_11 перед мешканцями селища. Тематика виступу - голосування громади селища та її депутатів за проведення референдуму; організація референдуму. З досліджуваного тексту конкретно видно безпосередню причетність ОСОБА_11 до організації референдуму. Із назви відеозапису відомо, що голосування за проведення референдуму в смт. Миронівський відбувалося 07.05.2014р., а 11.05.2014р. на території Донецької області проходив референдум про самовизначення Донецької народної республіки, внаслідок чого відбулося проголошення Донецької народної республіки. Отже, очевидно, що відеозапис підтверджує причетність ОСОБА_11 до організації вищезазначеного референдуму, що є дією з метою зміни конституційного ладу, складовою якого є територіальна цілісність та унітарний державний устрій, а також з метою зміни меж території та державного кордону України. У виступах осіб на відеозаписі у наданому на дослідження файлі «Мироновка за референдум 07.05.2014» містяться такі висловлювання з іллокуцією закликів:
«КТО ЗА ДАННОЕ РЕШЕНИЕ ПРОШУ ГОЛОСОВАТЬ!». Автор ( ОСОБА_11 ) закликає присутніх на зборах голосувати (із загального контексту - за проведення референдуму). Характер заклику - прямий експліцитний (виражений вербально), форма вираження - конструкція дієслова в 1 ос.одн. «прошу» та інфінітиву «голосовать», що утворює імперативне речення пом`якшеної категоричності.
«ДАВАЙТЕ ПОДНИМАЙТЕ ВСЕ». «ЧТО ЗА РЕФЕРЕНДУМ ГОЛОСУЕМ, ДА? ДАВАЙТЕ ПОДНИМАЙТЕ ВСЕ!». Дане висловлювання належить не ОСОБА_11 , а жінкам у залі, які спонукають усіх присутніх піднімати (руки), щоб схвально проголосувати за проведення референдуму. Характер заклику - прямий експліцитний (виражений вербально) ексклюзивного типу дії (мовець не включає себе до списку адресатів), форма вираження - конструкція модального дієслова у наказовій формі «давайте» та дієслова у наказовій формі - «поднимайте».
З огляду на те, що вищезазначені заклики були здійснені під час виступу перед громадою селища, а також поширені в мережі Інтернет, можна стверджувати, що вони є публічними закликами. У виступах осіб на відеозаписі у наданому на дослідження файлі «Мироновка за референдум 07.05.2014» публічні заклики до умисних дій, вчинених з метою зміни меж території України, публічні заклики до умисних дій, вчинених з метою зміни меж державного кордону України та ознаки розпалювання національної та релігійної ворожнечі відсутні. У виступах осіб на відеозаписі у наданому на дослідження файлі «Мироновка за референдум 07.05.2014» ознаки приниження національної честі та гідності відсутні. У виступах осіб на відеозаписі у наданому на дослідження файлі «Мироновка за референдум 07.05.2014» способи реалізації дій, до яких вони закликають відсутні.
(т.с. 2 а.с. 15-30)
Висновком почеркознавчої експертизи № 84 від 26.08.2021р. підтверджується, що підпис у документі: «Список депутатів Миронівської селищної ради VІ скликання 60-та позачергова сесія селищної ради» після друкованого тексту « ОСОБА_8 », виконаний обвинуваченим ОСОБА_8 . Підписи у документі: «Протокол рахунково-редакційної комісії пленарного засідання 60 сесії Миронівської селищної ради VІ скликання» перед рукописними текстами « ОСОБА_8 » виконані обвинуваченим ОСОБА_8 .
(т. 2 а.с. 43-46)
Свідок ОСОБА_35 показав суду, що на початку травня 2014р., точну дату не пам`ятає, він, як місцевий мешканець, був присутній на сесії Миронівської селищної ради в будинку культури, під час якої вирішувалось питання про надання будинку культури для проведення референдуму про надання Донбасу особливого статусу. Свідок на прохання голови селищної ради ОСОБА_11 проводив відеозйомку голосування, яке відбувалось шляхом підняття руки, більшість депутатів проголосували за прийняття рішення, чи були такі, які утримались чи були проти, він не пам`ятає. Скільки взагалі депутатів приймало участь, та чи був серед них обвинувачений ОСОБА_8 , він також не пам`ятає. Погроз та вмовлянь прийняти позитивне рішення не було, голосування було добровільним. В результаті голосування було прийнято рішення надати приміщення для проведення референдуму, який відбувся в середині травня. Свідок виклав відео з вказаної сесії в «YouTube», а через два дні видалив, проте, хтось вочевидь його скачав та знову виклав в Інтернеті. Він дивився цей запис його відео, та може підтвердити що це саме його запис, хоча і більш поганої якості, але він немонтований. Також свідок зазначив, що на сесії та біля будинку культури він не бачив людей у камуфльованому одязі та зі зброєю. Питання щодо зміни меж території України на сесії не підіймалось.
Свідок ОСОБА_24 показала суду, що вона, як депутат приймала участь у позачерговій сесії Миронівської селищної ради, яка відбулася у травні 2014р. в будинку культури. На порядку денному було питання про виділення приміщення для проведення опитування в палаці культури, але для якого саме не озвучувалося. Сесію вів голова ради ОСОБА_11 , також в роботі сесій приймав участь обвинувачений ОСОБА_8 . Голосування було відкритим шляхом підняття руки, підрахунок голосів проводила комісія, яка була обрана на цій же сесії з 3-х осіб, але хто саме входив до її складу свідок не пам`ятає. Хто і як проголосував, свідку не відомо, які результати оголосив ОСОБА_11 , вона не пам`ятає. В залі будинку культури були присутні місцеві мешканці, які щось кричали, але що саме свідок не пам`ятає, при цьому ніякого тиску та умовлянь не було. Також свідок зауважила, що за проведення референдуму голосування не було. Свідок не пам`ятає, чи попереджав юрист ради ОСОБА_13 про свої зауваження, але якби вона про них знала, то голосувала би проти, хоча мешканці все одно б провели референдум. На сесії закликів щодо зміни меж території України не було, особи в камуфльованому одязі були присутні в залі будинку культури, але свідок не цікавилась, хто вони.
Свідок ОСОБА_36 показала суду, що з 2006р. по 2020р. вона працювала у виконкомі Миронівської селищної ради секретарем діловодом і у її обов`язки входила реєстрація вхідної/вихідної кореспонденції, телефонограм, прийом громадян. 07.05.2014р. вона приймала участь у сесії селищної ради за вказівкою голови ради ОСОБА_11 , вона особисто засобами телефонного зв`язку запрошувала депутатів на сесію, на вирішення якої було винесено письмове звернення мешканців селища з проханням надати приміщення для голосування. На сесії, яка відбувалась в приміщенні будинку культури в селищі Миронівський, були присутні: свідок, голова ради ОСОБА_11 , юрист ради ОСОБА_13 , 16 депутатів (втому числіобвинувачений ОСОБА_8 ) та приблизно 100 мешканців селища. Біля приміщення будинку культури були люди у військовому одязі, в самому приміщенні будинку культури їх не було. Мешканці селища вимагали проголосувати депутатів за виділення приміщення для голосування, але для якого саме вона не пам`ятає. Голосування відбувалось шляхом підняття рук, рішення про надання приміщення для голосування було прийнято одноголосно, зауважень не надходило. Питання про порушення цілісності України не підіймалось на сесії. Після сесії в смт. Миронівський був проведений референдум, але де саме, свідок не пам`ятає.
Свідок ОСОБА_19 показав суду, що він був депутатом Миронівської селищної ради з 2010р. по 2020р. Йому особисто відомо, що мешканці селища звернулись із письмовою заявою, яку підписали 300 осіб, до голови селищної ради з проханням виділити приміщення для проведення зборів, тож по закону депутати не могли відмовити у задоволенні цього прохання. Сесія з цього питання проводилась в приміщенні будинку культури в смт. Миронівський, де приймали участь депутати ради та місцеві мешканці. Як голосував обвинувачений ОСОБА_8 він особисто не пам`ятає. Юрист ради ОСОБА_13 був присутній на сесії, але чи були у нього зауваження до рішення свідок не пам`ятає, але якби він висловив свої зауваження, то вочевидь свідок голосував би проти прийняття цього рішення. У військовому одязі свідок нікого не бачив. Питання щодо порушення територіальної цілісності України на сесії не підіймалося.
Свідок ОСОБА_27 показав суду, що з 2010р. він є депутатом Миронівської селищної ради. 07.05.2014р. його терміново викликали на позачергову сесію, яка відбувалась в той же день в приміщенні будинку культури, про порядок денний свідок довідався безпосередньо в залі, який був заповнений, присутні були мешканці селища. Голова ради ОСОБА_11 повідомив, що надійшов лист від ініціативної групи мешканців селища про виділення приміщення для голосування. Сам текст звернення голова не зачитував. Він особисто не цікавився для чого буде проводитись голосування. За результатами голосування, яке виявилося одноголосним, було прийнято рішення виділити приміщення для голосування. Юрисконсульт ради ОСОБА_13 був присутній на сесії, але жодних зауважень не висловлював, але якби він їх висловив, то свідок би не підтримав це рішення. Також свідок повідомив, що на вулиці були люди у військовому одязі без розпізнавальних знаків, приблизно 3 особи. Свідок не пам`ятає, щоб на депутатів здійснювався тиск або висловлювались погрози, але зауважив, що якби депутати не прийняли рішення про виділення приміщення для голосування, то їх би мешканці селища не випустили б з зали, оскільки вони обурювалися тим, що мало депутатів, казали, що приведуть решту на мотузці. Питання про порушення територіальної цілісності України не висловлювалось.
Свідок ОСОБА_20 показав суду, що він з 2010р. є депутатом Миронівської селищної ради. 07.05.2014р. відбувалась позачергова сесія, на яку його в той же день по телефону запросила секретар приймальні ОСОБА_17 , питання порядку денного вона не оголошувала. Сесія відбувалась в приміщенні будинку культури селища Миронівський, де зібрались 16 депутатів, голова ради, члени виконкому, в тому числі керуюча справами ОСОБА_33 та юрисконсульт ОСОБА_13 , а також місцеві мешканці. Голова ради повідомив, що мешканці селища звернулись з письмовим зверненням про надання приміщення для голосування, якого саме не озвучувалось. Всі присутні депутати проголосували за виділення приміщення для голосування, чи був присутній на цій сесії обвинувачений ОСОБА_8 свідок не пам`ятає. ОСОБА_13 на цій сесії не виступав, хоча раніше якщо він не погоджувався з запропонованим проектом рішення, то він про це повідомляв депутатів. Закликів щодо змін меж території України в залі не лунало.
Свідок ОСОБА_28 показала суду, що вона також є депутатом Миронівської селищної ради з 2010р. 07.05.2014р. її викликала секретар ОСОБА_17 на позачергову сесію, яка відбулась того ж дня в будинку культури. Порядок денний сесії свідок дізналася лише на сесії, на якій були присутні голова ради ОСОБА_11 , члени ради ОСОБА_33 , ОСОБА_17 , юрист ОСОБА_13 , 16 депутатів, а також місцеві мешканці. ОСОБА_11 повідомив, що надійшло звернення від ініціативної групи мешканців громади про надання приміщення для голосування, для якого саме вона не пам`ятає. В момент голосування свідок відволіклась, а потім голова оголосив, що рішення прийнято одноголосно. Юрист ради ОСОБА_13 не заперечував проти прийняття рішення та не попереджав про його незаконність. В залі будинку культури де відбувалося голосування було лячно, оскільки від мешканців громади відчувався тиск, вони вигукували, що притягнуть решту депутатів для голосування, але закликів щодо зміни територіальної цілісності України не було. Підрахунок голосів не проводився, просто голова ради оголосив, що всі депутати проголосували «за», таких, що проголосували проти або утримались не було, хоча формально була обрана рахункова комісія, до складу якої входили свідок, обвинувачений ОСОБА_8 та ОСОБА_26 . Після голосування свідок побоювалася реакції мешканців громади, тож не заперечувала, що вона взагалі не голосувала.
Свідок ОСОБА_21 показав суду, що він є депутатом Миронівської селищної ради. В травні 2014р. йому повідомив начальник цеху Миронівської ТЕЦ, де він працює майстром, що він має прибути о 13:00год. до будинку культури селища Миронівський, де має відбутися позачергова сесія селищної ради, про порядок денний йому не повідомляли. В залі будинку культури було багато людей, в тому числі голова ради та 16 депутатів, керуюча справами ОСОБА_33 , юрист ОСОБА_13 , місцеві мешканці та сторонні особи. Голова ради повідомив, що ініціативна група звернулась з листом надати приміщення для голосування, для якого саме він не повідомив. Свідок проголосував «за» виділення приміщення. Після голосування голова ради оголосив, що рішення прийнято одноголосно. Під час голосування на депутатів місцеві мешканці здійснювали тиск, викрикували з закликами піднімати руки та голосувати.
Свідок ОСОБА_23 показала суду, що вона також є депутатом Миронівської селищної ради з 2010р. У травні 2014р. їй зателефонувала секретар ОСОБА_17 та запросила на сесію, яка мала відбутись у будинку культури. В залі будинку культури було багато місцевих мешканців, які кричали та виявляли агресію, питали де решта депутатів, кричали, що депутатів треба переобрати. Під час сесії голова ради озвучив, що мешканці просять виділити приміщення для якогось голосування, якого саме він не повідомляв, а свідок не цікавилась. Особисто свідок проголосувала «за». Чи був присутній обвинувачений ОСОБА_8 на цій сесії свідок не пам`ятає, але пам`ятає, що крім депутатів були присутні ОСОБА_17 , ОСОБА_33 та юрист ОСОБА_13 , який нічого не казав з приводу законності прийняття цього рішення.
Свідок ОСОБА_11 показав суду, що з 2010р. по 2019р. він обіймав посаду голови Миронівської селищної ради. В травні 2014р. до приймальні селищної ради надійшло письмове звернення громадян про виділення приміщення для голосування, але не було зазначено для якого саме. На підставі Конституції України громадяни мають право звернутися із таким проханням. В даному випадку приводом до цього звернення стали висловлювання політиків, що російськомовних громадян будуть відправляти до в`язниці. На той час в селищі були відсутні правоохоронні органи, тож з метою стримання людей від незаконних дій щодо захоплення будівель, голова ради прийняв рішення про скликання позачергової сесії. Крім того, свідок зазначив, що йому та його сім`ї погрожували та здійснювали тиск чоловіки зі зброєю у камуфльованому одязі, приблизно 3-4 особи, які не представлялись, але наполягали, щоб він сприяв прийняттю позитивного рішення. Через кілька днів після надходження звернення до ради було підготовлено проєкт рішення, запрошено на сесію депутатів. Проєкт рішення було вивчено юристом, діловодом та секретарем ради. Сесія проходила у великому залі в будинку культури. На сесію прибуло 16 депутатів, тобто більше 50 % від загального складу депутатського корпусу, тобто сесія була правомочною. Депутати зареєструвались, було обрано склад рахункової комісії, але хто увійшов до її складу він не пам`ятає. ОСОБА_11 повідомив яке питання було внесено до порядку денного, але він не пам`ятає чи зачитував в голос текст письмового звернення, потім перейшли до обговорення, але він не пам`ятає, чи були питання та зауваження. Голосування відбувалось шляхом підняття руки, всі депутати проголосували одноголосно «за» виділення приміщення будинку культури для проведення голосування. Підрахунок голосів проводила рахункова комісія у складі трьох осіб. Інших рішень на цій сесії не приймалось, мови про референдум не було. Чи був присутній на цій сесії обвинувачений ОСОБА_8 свідок не пам`ятає. Юрисконсульт ради ОСОБА_13 на сесії не виступав, але до неї він після ознайомлення з проєктом рішення висловив свої зауваження з приводу невідповідності назви рішення, оскільки було посилання на проведення референдуму у назві, хоча у самому тексті рішення жодного слова про референдум не було. Також він зазначив, що проєкт рішення суперечить Конституції України та ЗУ «Про референдум». Свої зауваження ОСОБА_13 оформив у письмовому вигляді і ОСОБА_11 мав їх оголосити на сесії, але він не пам`ятає чи зробив це. Свідок пам`ятає, що на вулиці біля будинку культури були люди в камуфльованому одязі, але чи були вони в залі, він не пам`ятає. Люди в залі були налаштовані агресивно, тому якби депутати відмовили б у задоволенні їх звернення, вони могли б захопити будівлю або проголосувати у палатці на вулиці. Закликів до порушення територіальної цілісності України під час сесії не було. Після прийняття рішення впродовж 3-х днів рішення мало бути направлено до Дебальцевської міської ради та Дебальцевської прокуратури, але в останню водій приїхав на третій день та передав рішення працівниці канцелярії, оскільки прокурорів на місці не було. Лише в червні з Артемівської прокуратури надійшов лист про невідповідність рішення закону. Свідок пояснив також, що йому не було відомо, для якого саме голосування виділялось приміщення, а в назві проєкту рішення слово «референдум» залишилось випадково зі зразка рішення, яке надали з Дебальцевської міської ради. Свідок ОСОБА_11 повідомив, що референдуму в селищі Миронівський не було, 11.05.2014р. проводились загальні збори громади, порядок денний яких йому не відомий. Свідок наполягає, що він був зобов`язаний скликати сесію, а тому він не погоджується з ухваленим відносно нього обвинувальним вироком за даним фактом.
Свідок ОСОБА_33 показала суду, що з 26.06.1987. вона обіймає посаду керуючої справами виконкому Миронівської селищної ради. В травні 2014р. голова ради ОСОБА_11 проводив в будинку культури сесію, на якій були присутніми багато місцевих мешканців та людей у камуфльованому одязі зі зброєю, які прийшли до селищної ради раніше та виганяли її працівників до будинку культури. У роботі сесії приймали участь голова ради, депутати, секретар-діловод, юрисконсульт ОСОБА_13 і приблизно 200 мешканців. Вирішувалося питання надання громаді приміщення для голосування, але для якого їй не відомо. Юрист ОСОБА_13 не виказував своїх попереджень або зауважень з приводу прийняття рішення, хоча перед сесією свідок бачила на столі у ОСОБА_11 письмові зауваження юриста. Під час сесії закликів щодо зміни меж території України не було.
Свідок ОСОБА_10 показала суду, що з січня 2013р. до листопада 2016р. вона обіймала посаду директора будинку культури в селищі Миронівський, власником якого є селищна рада. В травні 2014р. до неї звернулись мешканці селища з вимогою надати їм приміщення будинку культури для проведення референдуму, але, оскільки будинок культури перебуває у власності селищної ради, вона їх направила туди. Мешканці були налаштовані агресивно, погрожували, при цьому міліції в той момент в селищі не було. Через деякий час свідок від голови селищної ради ОСОБА_11 отримала дозвіл на проведення опитування, оригінал якого вилучили у 2016р., але у відділі культури зберігається його копія. На підставі вказаного дозволу 11.05.2014р. в будинку культури було проведено референдум щодо утворення Донецької народної республіки. Референдум проводився лише в будинку культури, хоча зазвичай вибори проходили в будинку культури, в школах № 9 та № 10, а також в училищі. Свідок вважає, що навіть якби мешканці селища не отримали дозволу на проведення голосування, вони б все одно провели референдум силою. Також свідок показала, що в роботі сесії вона участі не приймала, про те, що обвинувачений ОСОБА_8 є депутатом ради, навіть не знала.
Свідок ОСОБА_13 показав суду, що він працював юрисконсультом в Миронівській селищній раді. В травні 2014р. він приймав участь у 60-й позачерговій сесії Миронівської селищної ради, яка проходила в будинку культури. На порядок денний було винесено питання про виділення приміщення будинку культури для проведення референдуму щодо відділення селища Миронівський від України. Загальний склад депутатського корпусу складав 30 осіб, для правомочності сесії мало бути 50% депутатів, чи був обвинувачений ОСОБА_8 на цій сесії, свідок не пам`ятає. Рішення щодо виділення приміщення підтримало 16 депутатів, чи були такі, які були проти або утримались він не пам`ятає. В залі будинку культури окрім депутатів були і інші особи, на виході і за дверима стояли люди в камуфльованому одязі зі зброєю. Свідок не пам`ятає, чи здійснювався на депутатський корпус тиск фізичного чи психологічного характеру. Крім того ОСОБА_13 зауважив, що перед проведенням сесії він висловив свої письмові зауваження щодо прийняття цього рішення, оскільки це не входило до повноважень селищної ради, процедура проведення референдуму регламентована Конституцією, проте під час сесії вона не була дотримана. Свідок ОСОБА_13 зазначив, що на сесії йому ніхто з депутатів запитання не задавав, при цьому самостійно він не мав права порушити регламент і виступити без дозволу. Голові селищної ради ОСОБА_11 було відомо про зауваження свідка, але він не повідомив про них депутатам під час сесії, хоча був зобов`язаний це зробити. Він не пам`ятає чи були заклики щодо зміни меж території України, але під час сесії він сприймав загрозу своєму життю. Свідок повідомив, що пізніше в смт. Миронівський все ж таки відбувся референдум, але він на ньому не був присутній.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини зазначеного кримінального правопорушення, що підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 91 КПК України, належним чином оцінені всі докази, наявні у ньому відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Подія злочину, а саме час, місце, спосіб вчиненого кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого в умисному вчиненні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, у повному обсязі підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами.
Також судом першої інстанції надана оцінка показанням обвинуваченого про його непричетність до вчиненого ним злочину, у співвідношенні з усією сукупністю досліджених та оцінених ним доказів та зроблений правильний висновок про те, що вони не узгоджуються та суперечать всієї сукупності зібраних доказів.
Після аналізу наведених у сукупності доказів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованих та вмотивованих висновків про те, що обвинувачений умисно вчинив дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 110 КК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що у зазначеному кримінальному провадженні доведена подія злочину, а саме правильно доведені час вчинення злочину з 07.05.2014р., місце злочину - 60-а позачергова сесія Миронівської селищної ради, яка проходила в будинку культури, який розташований в селищі Миронівський Бахмутського району Донецької області та підтверджується:
- показаннями свідків ОСОБА_37 , ОСОБА_24 , ОСОБА_38 , ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , ОСОБА_20 , ОСОБА_28 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , ОСОБА_33 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13
- копією протоколу 60-ї сесії Миронівської селищної ради VІ скликання від 07.05.2014р., згідно з яким у переліку прийнятих рішень, які додаються до протоколу 60 позачергової сесії Миронівської селищної ради VІ скликання 07.05.2014р. було прийняте рішення «Про проведення референдуму» 07.05.2014р. за індексом VІ/60-1. В ньому також міститься копія протоколу засідання 60-ої позачергової сесії селищної ради VІ скликання від 07.05.2014р, в якому вказано, що головою засідання був ОСОБА_11 селищний голова, присутнім був також і обвинувачений;
- відеозаписом з Інтернет ресурсу «YouTube.com» де розміщено відеоролик під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 »;
Таким чином доводи апеляційної скарги, що вирок суду незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які вплинули на вирішення питання про винуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону про кримінальну відповідальність і на призначення виду та розміру покарання є неспроможними, з підстав викладених вище
Доводи апеляційної скарги, що більша частина обвинувачення, яке зазначено у вироку суду першої інстанції взагалі не стосується ні обвинуваченого ні с. Миронівський, більша частина обвинувачення є припущенням слідчого, які перенесені судом у мотивувальну частину вироку суду є безпідставними, оскільки сукупність доказів, які досліджені та оцінені судом у судовому засіданні підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину.
Доводи апеляційної скарги, що обвинувачення не містить ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, а наведені в обвинуваченні обставини є лише перерахуванням хронології подій у викладенні слідчого є необґрунтованими, оскільки об`єктивною стороною злочину за ч. 1 ст. 110 КК України є умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленогоКонституцією України.
Дії обвинуваченого, які виразилися в позитивному голосуванні для надання приміщення для проведення референдуму, утворили початковий етап ланцюгу подій, які призвели до подальшого відокремлення частини Донецької області шляхом збройного впливу з боку держави агресора - росії. Та дії обвинуваченого, які виразилися у голосуванні за надання приміщення для проведення референдуму, суперечили порядку, встановленому нормативними актами України та Конституцієї України.
Крім того, події з листопада 2013р. до травня-червня 2014р., які відбувалися на території Луганської та Донецької областей, давали можливість для однозначного сприйняття обставин, які нав`язувалися державою агресором, та які мали на меті незаконного впливу на цілісність та суверенітет України.
До травня місяця 2014р. вже був проведений так званий референдум в АР Крим, внаслідок якого силовим способом законна влада України була змушена припинити свою діяльність на території АР Крим, та право на належність АР Крим до суб`єкта РФ заявлено державою агресором, а отже наслідки референдуму, заклики на проведення яких лунали на території Донецької області за посібництва держави агресора, були очевидними, та не могли бути незрозумілими обвинуваченому.
Доводи апеляційної скарги, що обвинувачений змушений був діяти під безпосереднім впливом фізичного та психологічного примусу з боку озброєних людей, які були представниками терористичної організації, які, як наведено у вироку, займаються залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування та вчинення інших злочинів, є неспроможними, оскільки існувало безліч способів уникнути такого голосування без загрози для особистого здоров`я та життя. Як вбачається з показань обвинуваченого, станом на травень 2014р. він жив та працював у м. Запоріжжя, та для проведення незрозумілої йому позачергової сесії, міг просто не приїхати до смт Миронівський Дебальцевського р-ну.
Доводи апеляційної скарги, що судом не надано жодної оцінки діям обвинуваченого, які виразилися у наданні приміщення для волевиявлення виборців, який діяв під тиском понад трьохсот агресивно налаштованих місцевих мешканців, під наглядом озброєних терористів, що підтвердили свідки у кримінальному провадженні, та наголошували, що їх фактично примусили прийняти участь у голосуванні, що в свою чергу впливає на наявність або відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення також не мають під собою підґрунтя з підстав викладених вище. Крім того місцева влада розуміла незаконність закликів понад трьохсот агресивно налаштованих місцевих мешканців, та зобов`язана була діяти у відповідності із діючим законодавством, та першочергово, законна влада не мала права піддаватися на незаконні провокаційні заклики.
Доводи апеляційної скарги, що у під час досудового розслідування не було встановлений точний час проведення сесії селищної ради, не підтверджені доказами лояльне відношення обвинуваченого до терористичної організації, підтримка їх злочинних намірів на зміну територіальної цілісності України, є також безпідставними, оскільки місце та час вчинення злочину підтверджується протоколом позачергової сесії Миронівської селищної ради VІ скликання 60-та позачергова сесія селищної ради від 07.04.2014р.
Доводи апеляційної скарги, що обвинувачення містить обставини, яких не існувало, а саме що обвинувачений розглянув внесене до повістки дня сесії питання проведення референдуму в с. Миронівський, особисто позитивно проголосував за виділення приміщення та делегував свої повноваження Миронівському селищному голові в сприянні проведення референдуму, суд апеляційної інстанції також не може прийняти до уваги, оскільки питання надання приміщення для проведення референдуму було винесено саме на розгляд депутатського корпусу, членом якого є обвинувачений.
Доводи апеляційної скарги, що рішенням Миронівської селищної ради від 07.05.2014р. № VІ/60-1 надано дозвіл на виділення приміщення для проведення голосування, та це рішення не стало підставою для проведення референдуму, та вказане рішення не містить у собі посилання не делегування повноважень селищному голові, також не мають під собою підґрунтя, оскільки саме виділення приміщення для референдуму стало початковою дією у ланцюгу всіх наступних незаконних дій, які призвели до відокремлення частини Донецької області та стали початком збройної агресії РФ.
Доводи апеляційної скарги, що у рішенні Миронівської селищної ради від 07.05.2014р. № VІ/60- 1 зазначено «Дозволити директору Миронівського палацу культури ОСОБА_10 » виділити приміщення комунальної власності у період з 10.05.2014р. по 12.05.2014р. для проведення голосування у смт. Миронівський», тобто рішення на виділення приміщення покладалося на директора Палацу культури, яке вона не зобов`язувалася робити, є неспроможними з підстав викладених вище.
Доводи апеляційної скарги, що рішення про виділення приміщення для голосування не потребувало скликання сесії селищної ради, а вирішувалося у приватному порядку проте сесія була скликана за ініціативою селищного голови для перекладання відповідальності на колегіальний орган, є також надуманими, оскільки рішення про виділення приміщення для голосування прийнято саме депутатським корпусом, заперечення щодо цього депутатами селищної ради не висловлювалося.
Доводи апеляційної скарги, що за показаннями свідка ОСОБА_11 всі рішення сесії, які приймалися, направлялися до прокуратури для визначення їх законності, рішення 60-ї позачергової сесії також було спрямовано до прокуратури, проте жодної реакції на це рішення з боку правоохоронних органів не надійшло, є неспроможними, оскільки відсутність висновку органу прокуратури не скасовує протиправності прийнятого рішення, та не надає йому статусу законного рішення.
Доводи апеляційної скарги, що суд у порушення вимог ст.ст. 9, 10, п. 6 ст. 22 КПК України здійснював розгляд кримінального провадження з обвинувальним ухилом, доповідач у справі дозволяла собі докори у висловах щодо невизнання винуватості обвинуваченим, не зробила зауваження прокурору, який жодного разу не підвівся при допиті свідків, що є недотриманням вимог ст. 329 КПК України, та відповідно до Постанови ККС ВС № 263/10894/2020 є проявом неповаги до суду, проте зробила зауваження захиснику за один раз зняту маску при допиті свідка в режимі ВКЗ, яка перешкоджала якісному звуку, та свідок весь час перепитував запитання, що свідчить про упередженість судового розгляду, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки дотримання порядку проведення судового засідання, та поведінка у ньому учасників забезпечується та контролюється судом. Прояви неповаги до суду також присікаються судом, за умови, що такі прояви дійсно мали місце та суд звернув на них увагу.
Щодо докірливих висловів суду на адресу обвинуваченого, то у даному випадку належним чином мала реагувати саме сторона захисту, вважаючи дії суду неприпустимими.
Доводи апеляційної скарги, що витяг з ЄРДР № 22021050000000024 від 18.01.2021р. щодо обвинуваченого, постанова прокурора від 18.01.2021р. про виділення матеріалів кримінального провадження з ЄРДР № 22017050000000178 від 25.05.2017р. , копія витягу з ЄРДР № 22026050000000237 від 28.10.2016р.. копія висновку експерта № 1 від 15.03.2016р. дослідження бюлетеня для голосування, висновок судово-лінгвістичної експертизи № 33/205 від 21.11.2016р. щодо ОСОБА_11 не підтверджують винуватості обвинуваченого, а показання свідків підтверджують лише участь обвинуваченого у вирішенні питання надання дозволу на виділення приміщення, жодних дій на зміну територіальних меж України з боку обвинуваченого свідки не підтвердили, та повідомили, що хвилювалися за своє життя у зв`язку з присутністю озброєних людей, є безпідставними, оскільки наведені вище докази складають сукупність всіх доказів, які були досліджені та оцінені судом, та у повному обсязі підтверджують винуватість обвинуваченого у інкримінованому злочині.
Доводи апеляційної скарги, що суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_12 , яка показала, що ініціативна група мешканців селища вимагала надати приміщена для проведення опитування, та вона їх відправила до селищного голови, щоб такий дозвіл їй надали місцеві депутати, проте ініціативна група заявила, що у разі якщо вона не надасть приміщення, вони її вишвирнуть та самі проведуть опитування, а отже будь-який з дозвіл не був потрібен, є необґрунтованими та напроти вказують, що депутатський корпус не просто міг не скликати позачергову сесію та не голосувати не ній, а мав на законних підставах самоусунутись від вчинення протиправних дій. Проте депутатський корпус, в тому числі і обвинувачений, свідомо прийняли участь у даному голосуванні.
Доводи апеляційної скарги, що селищний голова ОСОБА_11 під час допиту показав, особисто ініціював проведення 07.05.2014р. позачергової сесії Миронівської селищної ради з розгляду питання про виділення приміщення, та діяв на підставі письмової вимоги мешканців села, при цьому зауваження юрисконсульта ОСОБА_13 до проекту рішення він свідомо не оголошував депутатському корпусу, щоб вони проголосували позитивно, проте частина показань свідка ОСОБА_11 судом проігнорована, а свідок ОСОБА_13 ухилився від обов`язку доведення до депутатів своїх зауважень також є необґрунтованими, оскільки свідок ОСОБА_33 показала, перед сесією бачила на столі у ОСОБА_11 письмові зауваження юриста, тому доводи що свідок ОСОБА_13 ухилився від свої обов`язків не відповідають дійсності. Неоголошення вказаних зауважень є відповідальністю безпосередньо ОСОБА_11 , та за що його притягнуто до кримінальної відповідальності.
Що стосується поведінки депутатів селищної Ради в даній ситуації, у тому числі й обвинуваченого ОСОБА_8 , то вони перед голосуванням зобов`язані були дотриматись всієї процедури прийняття рішення, яка в обов`язковому порядку передбачає наявність висновку юридичного відділу селищної Ради на відповідність цього рішення законодавству України.
Доводи апеляційної скарги, що судом поверхово досліджено висновок судово-лінгвістичної експертизи № 33/205 від 21.11.2016р. відповідно до якої на сесії Миронівської селищної ради 07.05.2014р. заклики до повалення конституційного ладу, до захоплення державної влади, до змін меж території або державного кордону України відсутні, є також неспроможними, оскільки законодавцем встановлено, що висновок експерта в кримінальному провадженні є процесуальним джерелом доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України), який не є обов`язковим для особи або органу, який здійснює провадження, і не має наперед встановленої доказової сили (ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК України), та цей доказ складає сукупність доказів, які були досліджені та оцінені судом.
Доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно на підтвердження винуватості ОСОБА_8 послався як на доказ звернення Верховної Ради України № 129-VІІ від 27.01.2015р. до ООН, ЄП, ПАРЄ, Парламентських асамблей НАТО, ОБСЄ, ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання РФ державою агресором, в якому «ДНР» та «ЛНР» визнані терористичними організаціями, також не приймаються судом апеляційної до уваги, оскільки таке звернення є непрямим доказом винуватості обвинуваченого, що при голосуванні за рішення селищної Ради, яке не тільки не відповідало законодавству України, а прямо загрожувало її суверенітету та територіальній цілісності.
Доводи апеляційної скарги, що судом не враховано висновок органу пробації щодо можливості виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі, що, на думку сторони захисту, вказує на упередженість суду є частково слушними та приймаються судом апеляційної інстанції до уваги
Так судом апеляційної інстанції встановлено, що при призначені покарання обвинуваченому, судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, поведінку обвинуваченого, до, під час та після вчинення злочину, а також прийнято до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Так судом першої інстанції було ураховано, що обвинувачений раніше не судимий, зі слів офіційно працевлаштований, є депутатом селищної ради, як депутат характеризується позитивно, згідно побутової характеристики та характеристики з останнього відомого місця роботи, характеризується також позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, з його слів та досудової доповіді має другу групу інвалідності, обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання обвинуваченого не встановлено.
Суд першої інстанції вважав, що фактично обвинувачений у вчиненому злочині не розкаявся, жодного жалю з приводу своїх протиправних дій та осуду своєї поведінки протягом усього часу здійснення кримінального провадження він не висловив, ніякої допомоги правоохоронним органам у встановленні обставин даної справи не надавав.
Суд першої інстанції також дослідив висновок органу пробації про можливість виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк, викладеному у досудовій доповіді щодо обвинуваченого, з якого вбачається, що ймовірність вчинення повторного правопорушення за результатом проведеної оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення є середньою,
Разом з тим, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому не прийняв до уваги зроблений органом пробації висновок щодо можливості виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк, оскільки він не становить високої небезпеки для суспільства. Також було враховано, що обвинувачений, обіймаючи посаду депутата селищної ради, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України вчинив, нетяжкий злочин проти основ національної безпеки України, що за своїм видом носить особливо велику суспільну небезпечність для держави та громадян, а отже і його виправлення можливе лише за умови призначення реального покарання у виді позбавлення волі, вважаючи, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши підстави призначення судом першої інстанції покарання, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, проте вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням за таких підстав.
Так, суд апеляційної інстанції враховує ступінь суспільної небезпеки вчинення обвинуваченим злочину, фактичні обставини справи, участь у голосуванні обвинуваченим для надання приміщення для голосування у складі колегіального органу, на час ухвалення судом обвинувального вироку від дати вчинення злочинних дій обвинуваченим минуло понад сім років сім місяців, за час перебування у статусі обвинуваченого ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення не вчинив, до кримінальної відповідальності за інші кримінальні чи адміністративні правопорушення не притягався. Відомості про підтримку незаконних збройних формувань, які діяли на території Миронівської селищної ради після проведення референдуму та до встановлення законної влади матеріали кримінального провадження не містять та прокурором не надавалися.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений фактично визнав всі обставини вчинення кримінального правопорушення, заперечив тільки мету його вчинення. Також наголосив, що всі інші депутати, що приймали участь в колегіальному голосуванні при прийнятті рішення під час сесії селищної Ради також були притягнуті до кримінальної відповідальності та визнані винуватими за вироками судів, якими були затвердженні угоди між прокурором та цими депутатами-обвинуваченими, з призначенням обвинуваченим міри покарання із застосуванням випробування на певні терміни, та прокурор не заперечувала зазначенні факти в судовому засіданні.
Обвинувачений має позитивну характеристику за місцем роботи та проживання, працює, є інвалідом ІІ-ї групи, за висновком органу пробації його виправлення без позбавлення волі, є можливим. Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції, керуючись принципами індивідуалізації покарання, законності та справедливості покарання, дотримуючись вимог ст. 50 КК України, якими передбачено що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, вважає за можливе застосувати до обвинуваченого звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04.11.2021р., яким обвинуваченого ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 1 ст. 110 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки задовольнити частково.
Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04.11.2021р., яким обвинуваченого ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 1 ст. 110 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки змінити в частині призначення покарання.
Вважати обвинуваченого ОСОБА_8 визнано засудженим за ч. 1 ст. 110 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_8 звільнити від відбування з випробуванням строком на три роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 такі обов`язки:
1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.04.2023 |
Оприлюднено | 28.04.2023 |
Номер документу | 110458971 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти основ національної безпеки України Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Григор`єва Ірина Вікторівна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Григор`єва Ірина Вікторівна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Іваненко Ігор Володимирович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Іваненко Ігор Володимирович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Іваненко Ігор Володимирович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Іваненко Ігор Володимирович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Іваненко Ігор Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні