Рішення

від 04.05.2023 по справі 553/2556/22

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 553/2556/22

№ провадження 2/646/800/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04.05.23 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Барабанової В.В.

за участю секретаря судового засідання Хілінського М.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судув м.Харкові впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовомХарківської міськоїради до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію речового права, -

встановив:

Харківська міська рада звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , 3-тя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов С.Д., в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить суд скасувати державну реєстрацію права власності на торговельний павільйон № НОМЕР_1 громадський будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 з

одночасним припиненням речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172268063101, індексний номер рішення 54146975); зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 від торговельного павільйону АДРЕСА_2 громадський будинок літ. «А-1» з приведенням її у придатний для подальшого використання стан. Також представник позивача просив судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що до Харківської міської ради надійшла заява ОСОБА_1 щодо проведення обстеження по АДРЕСА_1 у зв`язку з наданням земельної ділянки в оренду. У Харківській міській раді наявна інформація про прийняття рішень щодо надання у користування земельної ділянки за вказаною адресою.

Рішенням Харківської міської ради від 25.02.2015 №1856/15 «Про поновлення юридичним та фізичним особам договорів оренди землі для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» ФОП ОСОБА_1 строком до 01.03.2020 поновлено договір оренди землі на земельну ділянку № НОМЕР_3 загальною площею 0,0041 га (кадастровий номер 6310138800:03:011:0064) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оброни та іншого призначення (КОД КВЦП3-11.02), що належить територіальній громаді м. Харкова, для обслуговування тимчасового торгівельного павільйону № НОМЕР_1 , в тимчасовій споруді літ. «А-1» (торгівельний комплекс) по АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна торговельний павільйон № НОМЕР_1 громадський будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172268063101).

Державна реєстрація прав проведена приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. 17.09.2020. Підставою для державної реєстрації права власності на вказаний об?єкт нерухомості визначені: довідка № 531697 від 14.09.2020, видана ФОП ОСОБА_3 ; технічний паспорт від 09.09.2020, виготовленого ФОП ОСОБА_3 договір дарування № 1133 від 12.08.2008; акт державної технічної комісії № 1509 від 06.12.1999; рішення про затвердження акту державної технічної комісії № 1509 від 06.12.1999; акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об?єкту до експлуатації б/н від 23.11.1999.

Відповідно до п. 11 договору дарування № 1133 від 12.08.2008 ОСОБА_1 набув у власність рухоме майно тимчасовий торговельний павільйон № НОМЕР_1 у тимчасовій споруді літ. «А-1» по АДРЕСА_1 .

Представник позивача вказує, що Харківською міською радою Гречановській З.В. надана земельна ділянка за вказаною адресою для будівництва тимчасового павільйону, та в подальшому актом державної технічної комісії прийнято до експлуатації вказаний тимчасовий павільйон. Будь яке право власності ОСОБА_4 не реєструвалось. Остання подарувала цей павільйон (тимчасову споруду) ОСОБА_1 уклавши договір дарування рухомого майна.

Отже, ОСОБА_1 всупереч діючому законодавству набув право власності на торговельний павільйон № НОМЕР_1 громадський будинок по АДРЕСА_1 , як на об`єкт нерухомого майна без законних на те, підстав, порушив вимоги ч. 4 ст. 5, ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також п. 40, 41 Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.122015 №1127.

Таким чином, позивач вважає, що державний реєстратор приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов С.Д. протиправно провів державну реєстрацію права власності на рухоме майно, а саме: тимчасову споруду - тимчасовий торгівельний павільйон торговельний павільйон № НОМЕР_1 громадський будинок без документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та підтверджують присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, при відсутності державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 31.08.2022 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 14.12.2022 вказана цивільна справа направлена до Червонозаводського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Зазначена цивільна справа відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2023, надійшла у провадження судді Барабанової В.В.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.02.2023 по справі № 553/2556/22 прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та призначено до розгляду в загальному позовному порядку у підготовче судове засідання.

09.12.2022 Харківською міською радою подано заяву про зміну предмета позову в порядку ст. 49 ЦПК України, відповідно до якої представник позивача просить суд прохальну частину позовної заяви розглядати у наступній редакції:

- скасувати державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу на торговельний павільйон №2 громадський будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172268063101, індексний номер рішення (з відкриттям розділу) 54146975);

- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 від торгівельного павільйону АДРЕСА_2 - громадський будинок літ. «А-1» з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Позивач в судове засідання не з`явився, від представника позивача надійшла заява, в якій він просив розгляд справи проводити за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи згідно зі ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався. При одночасному існуванні умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалю є заочне рішення.

Третя особа - державний реєстратор - приватний нотаріус ХМНО Клопотов С.Д. в судове засідання не з`явився, письмових пояснень щодо предмета спору або відзиву не подавав.

У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі та треті особи належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Судом встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 25.02.2015 № 1856/15 «Про поновлення юридичним та фізичним особам договорів оренди землі для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» ФОП ОСОБА_1 строком до 01.03.2020 року поновлено договір оренди землі на земельну ділянку № НОМЕР_3 загальною площею 0,0041 га (кадастровий номер 6310138800:03:011:0064) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код КВЦПЗ -11.02), що належать територіальній громаді м. Харкова, для обслуговування тимчасового торгівельного павільйону № НОМЕР_1 , в тимчасовій споруді літ. «А-1» (торгівельний комплекс) по АДРЕСА_1 (пункт 5.1. Додатку).

Відповідно до п. 5.2 Додатку до рішення від 25.02.2015 № 1856/1 ФОП ОСОБА_1 попереджено, що земельна ділянка розташована в межах «червоних ліній» просп. Гагаріна і в разі реконструкції повинна бути звільнена при першій вимозі міської ради без компенсації витрат.

Відповідно до інформації з Реєстру торговельний павільйон № НОМЕР_1 громадський будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172268063101).

Згідно відомостей з Реєстру ОСОБА_1 є першим власником торговельний павільйон № НОМЕР_1 за вказаною адресою, хоча право набуто за договором дарування.

Державна реєстрація прав проведена приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. 17.09.2020.

Підставою для державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості визначені: довідка № 531697 від 14.09.2020, видана ФОП ОСОБА_3 ; технічний паспорт від 09.09.2020, виготовленого ФОП ОСОБА_3 ; договір дарування № 1133 від 12.08.2008; акт державної технічної комісії № 1509 від 06.12.1999; рішення про затвердження акту державної технічної комісії № 1509 від 06.12.1999; акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації б/н від 23.11.1999.

Інших документів для проведення державної реєстрації прав не надавалось.

Відповідно до п. 11 договору дарування № 1133 від 12.08.2008 ОСОБА_1 набув у власність рухоме майно тимчасовий торговельний павільйон № НОМЕР_1 у тимчасовій споруді літ. «А-1» по АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей технічного паспорту на вказаний об`єкт у розділі характеристики зазначено, що торговельний павільйон № НОМЕР_1 має наступні технічні характеристики: фундамент відсутній; стіни мет.; покрівля проф.; перекриття дерево; підлога лінолеум.

В реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва («e-construction.gov.ua»), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації, з травня 2011 року, інформація щодо вищевказаного об`єкту будівництва відсутня.

Таким чином, звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що право власності торговельний павільйон № НОМЕР_1 громадський будинок по АДРЕСА_1 зареєстроване у Реєстрі саме на тимчасову споруду за процедурою реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна без жодних правових підстав.

Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.ч.1, 2 ст.331 ЦК України).

Статтею 331ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст.182ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.375ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.1-4 ст.376ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4, ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Пунктами 2-4 частини 3 статті 10Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» встановлено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно із п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КабмінуУкраїни від25.12.2015№1127 (далі Порядок 1127, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Відповідно до п. 41 вищевказаного Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Статтею 26Закону України«Про регулюваннямістобудівної діяльності» передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування (ч.5). Таким чином, проведенню державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна має передувати прийняття його до експлуатації.

Виходячи з положень ст.377 Цивільного кодексу України, ст.120Земельного кодексуУкраїни та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, у випадку набуття права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникне одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими-володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Протиправна реєстрація нерухомого майна встановлює правовий зв`язок між майном, державна реєстрація якого є предметом спору у справі та землею комунальної власності на якій це майно розміщено, відтак безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків останньої та зачіпає її інтереси, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

Як вбачається з матеріалів справи на час проведення державної реєстрації права власності державним реєстратором 17.09.2020 року земельна ділянка для будівництва об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 не відводилася під забудову, правовстановлюючі документи на ділянку не видавались.

Таким чином, оскільки спірний об`єкт збудований без розроблення проектної документації та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, на земельній ділянці, яка не відводилась замовнику будівництва у власність чи користування з призначенням для будівництва, тому збудоване майно за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом.

Судом не встановлено наявності у справі будь-яких первинних правовстановлюючих документів, які б підтверджували відповідне речове право відповідача на земельну ділянку, на якій зареєстрований торговельний павільйон № НОМЕР_1 громадський будинок по АДРЕСА_1 . При цьому, земельна ділянка, на якій перебуває спірний об`єкт нерухомого майна належить територіальній громаді міста Харкова, а Харківська міська рада станом на 20.09.2020 року не приймала рішення щодо надання дозволу на забудову цієї земельної ділянки.

За обставин ненадання ОСОБА_1 документу, що посвічує право власності на об`єкт нерухомого майна, документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, суд приходить до висновку, що у державного реєстратора були відсутні законні підстави для вчинення оспорюваної реєстраційної дії, оскільки довідка та технічний паспорт, договір дарування рухомого майна № 1133 від 12.08.2008, акт державної технічної комісії № 1509 від 06.12.1999; рішення про затвердження акту державної технічної комісії № 1509 від 06.12.1999; акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації б/н від 23.11.1999 стосуються набуття прав на рухоме майно - тимчасовий павільйон та не є достатніми та вичерпними документами, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна.

Зазначене узгоджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.03.2021 року по справі №264/7493/18.

Згідно частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12.05.2022 № 2255-IX внесено низку змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зазначений Закон № 2255-IX набрав чинності 26.07.2022.

Таким чином, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» починаючи з 26.07.2022 діє у новій редакції, якою визначені відмінні від попередньої редакції підстави для скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі судових рішень.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції починаючи з 26.07.2022) передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Відповідно до частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виконанню підлягає:

-судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

-судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

-судове рішення про скасування державної реєстрації прав , що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав.

Законодавцем виключено положення п. 3 ч. 3 ст. 26 вказаного Закону, відповідно до якого ухвалення зазначених судових рішень обов`язково мало супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить вимога з одночасним припиненням речових прав.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, оскільки суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги про скасування державної реєстрації права власності, та відповідно, зазначений спосіб захисту вже не вимагає ухвалення рішення про одночасне припинення речових прав, що були зареєстровані на підставі оскаржуваної державної реєстрації права власності.

Разом з цим, оскільки у Харківській міській ради відсутня інформація про прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою, має місце забудова та використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів на землекористування.

З наведеного вбачається, що земельна ділянка під зазначеним об`єктом торговельним павільйоном № НОМЕР_1 громадським будинком по АДРЕСА_1 ум. Харкові знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, яка відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, п. «б» ч. 1 ст. 80, ст. 83 Земельного Кодексу України, ст.60Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» наділена повноваженнями власника цієї земельної ділянки, та яка не приймала рішення про передачу земельної ділянки у власність або користування з метою її забудови.

Згідно зі ст. ст. 13, 14Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і Законами України.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Крім того, згідно з п. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» ради представляють інтереси територіальної громади.

Відповідно до ст.60цього Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Так, ч.ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України визначає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.ч. 3, 4 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Також, ч 1 ст. 35 даного Закону визначено, що після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовником же виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи викладене, торговельний павільйон № НОМЕР_1 громадський будинок по АДРЕСА_1 , в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України, є об`єктом самочинного будівництва, оскільки розміщений на земельній ділянці, що не була відведення для цієї мети.

Частиною 4 ст. 376 ЦК України передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Так, у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 викладено правовий висновок, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належне затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Частинами 1, 2 ст. 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Отже, з вищевикладеного встановлено, що самочинне будівництво торговельного павільйону № НОМЕР_1 громадського будинку по АДРЕСА_1 проведено за рахунок земельної ділянки комунальної власності Харківської міської ради, яка ОСОБА_1 у власність або користування, для будівництва будівлі, не передавалась.

Отже вимога про звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_1 від торгівельного павільйону АДРЕСА_2 - громадський будинок літ. «А-1» з приведенням її у придатний для подальшого використання стан також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141ч.1ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору у розмірі 4962 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 203, 215, 375, 376 ЦК України, ст.ст. 12,13, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиХарківської міськоїради до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію речового права задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу

на торговельний павільйон № НОМЕР_1 громадський будинок літ. «А-1» по

АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172268063101, індексний номер рішення (з відкриттям розділу) 54146975);

Зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 від торгівельного павільйону № НОМЕР_1 - громадський будинок літ. «А-1» з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір у розмірі 4962 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:Харківська міська рада, місцезнаходження за адресою: м. Харків, м-н Конституції, буд. 7.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, місцезнаходження за адресою: м. Харків, пров. Короленка, буд. 19

Суддя: В.В. Барабанова