Постанова

від 04.05.2023 по справі 9/135-10

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 9/135-10

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від „16 лютого 2023 про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу

у справі № 9/135-10

за позовом: Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирний камінь»

про стягнення 102 268,40 грн.,

головуючий суддя Цісельський О.В.

місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.11.2010 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирний камінь" на користь Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" грошові кошти в сумі 102268,40 грн., 1022,68 грн. Державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

30.11.2010 року на виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 09.11.2010 у справі №9/135-10 місцевим господарським судом видано відповідний наказ.

19.01.2023 до суду першої інстанції від ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд поновити пропущений строк для пред`явлення наказу №9/135-10, виданого Господарським судом Херсонської області 30.11.2010 до виконання, та видати його дублікат.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 у справі №9/135-10 (суддя Цісельський О.В.) відновлено втрачене судове провадження в частині наступних документів справи №9/135-10:- копія позовної заяви № 1/598 від 14.09.2010;- копія ухвали Господарського суду Херсонської області від 22.09.2010 про порушення провадження у справі № 9/135-10;- копія листа ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» № 1/617 від 27.09.2010;- копія протоколу судового засідання від 02.11.2010;- копія ухвали Господарського суду Херсонської області від 02.11.2010 про відкладення розгляду справи № 9/135-10:- копія доповнень до позовної заяви № 1/658 від 05.11.2010 у справі № 9/135-10;- копія рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2010 по справі № 9/135-10;- копія супровідного листа Господарського суду Херсонської області від 22.11.10 про направлення на адресу позивача копії рішення суду від 09.11.2010 у справі № 9/135-10;- копія наказу № 9/135-10 від 30.11.2010 про примусове виконання рішення;- копія протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 9/135-10 між суддями від 22.03.2021;- копія ухвали Господарського суду Херсонської області від 23.03.2021 про відмову ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» у видачі дубліката судового наказу Господарського суду Херсонської області від 30.11.2010 по справі № 9/135-10.

У задоволенні заяви Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у справі № 9/135-10 відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Державне підприємство «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2023у справі №9/135-10 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, в решті ухвалу залишити без змін.

В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та не вірно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, заявник апеляційної інстанції вказує, що оригінал наказу Господарського суду Херсонської області виданий 30.11.2010 у справі №9/135-10 не знаходиться у стягувача, а також не перебуває на виконанні Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що вказує на те, що оригінал наказу по справі № 9/135-10 від 30.11.2010 року було втрачено, період втрати встановити неможливо, на даний час ДП «Український дім» позбавлено можливості стягнути з боржника заборгованість за рішенням, виданим Господарським судом Херсонської області від 09.11.2010.

Разом з тим, судом першої інстанції не взято до уваги зазначені вище обставини та відмовлено у задоволенні заяви, що є порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 клопотання Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Державному підприємству «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» на ухвалу Господарського суду Одеської області від „16 лютого 2023 про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у справі № 9/135-10; призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» до розгляду на 04 травня 2023 року об 11:00 год.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

В судове засідання 04.05.2023 представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.11.2010 у справі № 9/135-10 позовні вимоги ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» до ТОВ «Мирний камінь» про стягнення 102 268,40 грн задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирний камінь» на користь Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» грошові кошти в сумі 102 268,40 грн, 1 022,68 грн державного мита та 236 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

30.11.2010 на примусове виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 09.11.2010 у справі № 9/135-10 було видано відповідний наказ.

19.01.2023 до суду першої інстанції від ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд поновити пропущений строк для пред`явлення наказу №9/135-10, виданого Господарським судом Херсонської області 30.11.2010 до виконання, та видати його дублікат.

В обґрунтування вказаної заяви ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» зазначило, що наказ № 9/135-10 виданий 30.11.2010 Господарським судом Херсонської області про примусове виконання рішення було подано на виконання до відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у місті Херсоні.

05.04.2014 державним виконавцем ВДВС Суворовського районного управління юстиції у місті Херсоні було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ «Мирний камінь» належить комплекс за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Радянська, б/н, що є територією ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції та наказ № 9/135-10 виданий 30.11.2010 Господарським судом Херсонської області було направлено для виконання за місцем знаходження майна боржника до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції.

Як стверджує заявник, згідно інформації Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, наданої на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.11.2018, 05.10.2015 року державним виконавцем ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції на підставі п. 10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, чинної на момент прийняття рішення) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та копію постанови разом із оригіналом виконавчого документу направлено до Суворовського районного управління юстиції у м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області для виконання та сторонам до відома. Виконавчий документ повторно на примусове виконання до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції не надходив та не перебуває.

Відповідно до листа начальника ВДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Херсон № 39412 від 18.10.2018 державним виконавцем 23.03.2016 було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно реєстру поштових відправлень 11.04.2016 року постанову з матеріалами виконавчого провадження було направлено до ВДВС Броварського МУЮ за адресою: м. Бровари, вул. Кірова, 16.

При цьому, заявник наголошує, що жодних документів про хід виконавчого провадження від ВДВС Броварського МУЮ та ВДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Херсон на адресу стягувача станом на сьогодні не надходили, а тому двоякі дії ВДВС з пересилання документів виконавчого провадження один одному перешкоджають виконанню наказу вже протягом тривалого часу.

Заявник зауважує, що на даний момент у Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня інформація щодо відкритого виконавчого провадження з виконання наказу № 9/135-10 виданого 30.11.2010 року Господарським судом Херсонської області.

Ураховуючи вищевикладене, заявник робить висновок про те, що наказ № 9/135-10 виданий 30.11.2010 Господарським судом Херсонської області було втрачено при пересилці.

Окрім того, заявник вказує, що оскільки оригінал наказу Господарського суду Херсонської області виданий 30.11.2010 у справі № 9/135-10 не знаходиться у стягувача, а також не перебуває на виконанні Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) то він вважає, що оригінал наказу по справі № 9/135-10 від 30.11.2010 року було втрачено, період втрати встановити неможливо, на даний час ДП «Український дім» позбавлено можливості стягнути з боржника заборгованість за рішенням, виданим Господарським судом Херсонської області від 09.11.2010.

Відтак, на переконання заявника, оскільки наказ був втрачений, період втрати встановити неможливо, це призвело до пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 у справі №9/135-10 (суддя Цісельський О.В.) відновлено втрачене судове провадження в частині наступних документів справи №9/135-10:- копія позовної заяви № 1/598 від 14.09.2010;- копія ухвали Господарського суду Херсонської області від 22.09.2010 про порушення провадження у справі № 9/135-10;- копія листа ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» № 1/617 від 27.09.2010;- копія протоколу судового засідання від 02.11.2010;- копія ухвали Господарського суду Херсонської області від 02.11.2010 про відкладення розгляду справи № 9/135-10:- копія доповнень до позовної заяви № 1/658 від 05.11.2010 у справі № 9/135-10;- копія рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2010 по справі № 9/135-10;- копія супровідного листа Господарського суду Херсонської області від 22.11.10 про направлення на адресу позивача копії рішення суду від 09.11.2010 у справі № 9/135-10;- копія наказу № 9/135-10 від 30.11.2010 про примусове виконання рішення;- копія протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 9/135-10 між суддями від 22.03.2021;- копія ухвали Господарського суду Херсонської області від 23.03.2021 про відмову ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» у видачі дубліката судового наказу Господарського суду Херсонської області від 30.11.2010 по справі № 9/135-10.

Судом першої інстанції була частково задоволена вимога заявника щодо часткового відновлення втраченого судового провадження у справі №9/135-10 за позовом Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирний камінь» про стягнення 102 268,40 грн.

Відмовляючи в задоволенні заяви Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу господарський суд дійшов висновку про те, що заявник пропустив строк пред`явлення наказу до виконання та не надав доказів поважності причин пропуску такого строку, які б перешкодили йому дізнатися про хід примусового виконання виконавчого документа та пред`явити виконавчий лист до виконання у встановлений законом строк.

Ухвала Господарського суду Одеської області 16.02.2023 по справі №9/135-10 в частині вимог щодо відновлення втраченого судового провадження апелянтом не оскаржується , у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Стосовно ухвали місцевого господарського суду в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З матеріалів заяви вбачається, що 18.10.2018 Суворовський районний відділ державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на запит позивача повідомив останнього листом № 34412, що 22.03.2016 до відділу з ВДВС Броварського МУЮ надійшли матеріали виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 9/135/10 виданого 30.11.2010 Господарським судом Херсонської області про стягнення з ТОВ «Мірний камінь» на користь ДЦ «Український дім» заборгованості у сумі 103 527,08 грн.

23.03.2016 державним виконавцем винесемо постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції № 606-XIV від 21.04.1999 року (зі змінами)).

Окрім того, відділом зазначено, що згідно реєстру поштових відправлень 12.04.2016 постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження за вих. № 5022 та повний пакет матеріалів виконавчого провадження направлено до ВДВС Броварського МУЮ за адресою м. Бровари, вул. Кірова, 16. Відповідний реєстр додано до матеріалів заяви.

Як вбачається з листа Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області № 4186-2-1/022 від 22.11.2018, позивача повідомлено про наступне:

Згідно інформації, наданої Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області встановлено, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 43039257 з примусового виконання виконавчого листа № 9/135-10 виданого 30.11.2010 Господарським судом Херсонської області про стягнення з ТОВ «Мирний камінь» на користь Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» боргу в розмірі 103 527,08 грн.

21.04.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в ході здійснення якого встановлено, шо боржник за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, б/н не знаходиться. Крім того, майна що підлягає опису в рахунок погашення боргу на території Броварського району не виявлено.

Згідно відмітки у виконавчому документі встановлено, що боржник зареєстрований за адресою: м. Херсон, вул. Українська, 79.

Враховуючи вищевикладене, 05.10.2015 державним виконавцем, керуючись пунктом 10 статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, чинного на момент прийняття рішення) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копію якої разом із оригіналом виконавчого документа направлено до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області для виконання та сторонам до відома.

Вищевказаний виконавчий документ повторно на примусове виконання до відділу не надходив та не перебуває, тому, з питань подальшого виконання даного рішення суду запропоновано позивачу звертатись до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, так як у провадженні даного, відділу перебувало відповідне виконавче провадження за № 50576545.

З автоматизованої системи виконавчого провадження судом встановлено, що наразі дійсно відсутня інформація щодо відкритого виконавчого провадження з виконання наказу № 9/135-10, виданого 30.11.2010 Господарським судом Херсонської області.

Звертаючись із заявою про поновлення строку для пред`явлення до виконання та видачу дубліката судового наказу заявник вказує, що жодних документів про хід виконавчого провадження він не отримував, з огляду на що є підстави стверджувати про втрату виконавчого документа та наявність підстав для поновлення строку його пред`явлення до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України (в редакції, чинній на дату видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Положеннями ч. 1 ст. 116 ГПК України (в редакції, чинній на дату видачі наказу) передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

У постанові від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17 Верховний Суд вказав, що стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 19.2 Перехідних положень ГПК України передбачено, що оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відстрочку чи розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження), здійснюються в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 19.4 розділу XI Перехідних положень ГПК України (у чинній редакції) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Верховним Судом у постанові від 21.01.2019 по справі №916/215/15-г було наголошено, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Таким чином, Перехідними положеннями ГПК України передбачено умову за наявності якої господарським судом може бути виданий стягувачеві дублікат наказу, а саме: відсутність спливу строку, встановленого для пред`явлення виданого наказу до виконання, або задоволення клопотання про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання.

Тобто обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання.

Відповідно до ст. 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) також встановлено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 18 Закону визначені обов`язки виконавців, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 18 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Водночас можливість відновлення судом пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання безпосередньо пов`язана із наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним пропущено строк з поважних причин.

Так, обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку, встановленого для пред`явлення наказу господарського суду до виконання, заявник як стягувач послався на той факт, що дії ВДВС з пересилання документів виконавчого провадження один одному перешкоджають виконанню наказу, який, в свою чергу був втрачений при пересиланні ВДВС.

Виходячи з аналізу положень ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути відновлено саме у разі пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 ГПК України.

З урахуванням наведеного апеляційний суд зазначає, що заявник був обізнаний про винесення постанови Броварським міськрайонним відділом ДВС МУЮ у Київській області від 05.10.2015 про закінчення виконавчого провадження, а також про винесення постанови Суворовським РВ ДВС міста Херсон 23.03.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження, та, відповідно, з їх листів був обізнаний про відсутність вказаного виконавчого документу в обох відділах ще у 2018 році.

При цьому, лише у 2021 році позивач звернувся до суду із заявою, у якій просив видати дублікат наказу № 9/135-10 від 30.11.2010, проте не звертаючись із відповідним обґрунтуванням щодо закінчення трирічного строку на його пред`явлення до виконання, у зв`язку з чим позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви відповідною ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.03.2021.

Заявником всупереч вимогам ст. 74 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами неможливість чи утруднення протягом досить тривалого часу (з 2018 року) здійснювати заходи щодо отримання інформації про хід виконання рішення суду, прийнятого на його користь.

Із практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі, у тому числі і на стадії виконання рішення суду. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Установлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання покликаний забезпечити рівність процесуального становища сторін, адже боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тож Закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.

Поновлення строків пред`явлення наказів до виконання через більше ніж трьох років після спливу цих строків призведе до порушення принципу правової визначеності, який є одним із основоположних аспектів верховенства права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком суду першої інстанції та не визнає поважними причини пропуску строків пред`явлення наказу до виконання та, відповідно, не знаходить підстав для задоволення заяви щодо поновлення цих строків.

З наведених вище обставин вбачається, що звернення із заявою, яка містить вимогу про видачу дублікату наказу, відбулося поза межами строку встановленого для пред`явлення цих виконавчих документів до виконання, а тому підстави для видачі дублікату наказу також відсутні.

Судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апелянта про неотримання жодних документів про хід виконавчого провадження та втрату оригіналу наказу по справі № 9/135-10 від 30.11.2022 у період, який неможливо встановити, через що позивачем пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання, з огляду на тривалу бездіяльність заявника (майже 5 років).

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

За таких обставин судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі позивача не знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим ухвала Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 року у справі № 9/135-10 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали від 16.02.2023 у справі №9/135-10 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2023р. у справі №9/135-10 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

09.05.2023р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська