Ухвала

від 10.05.2023 по справі 320/1232/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 320/1232/21

адміністративне провадження № К/990/15258/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мороз Л.Л., (далі - Суд): перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №320/1232/21 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У 2021 році ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Пенсійного фонду України (далі також - відповідач), третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати нарахувати пенсію не нижче мінімальної починаючи з 15.01.2018 та додати до пенсійного стажу 66 місяців 1 день робочого стажу, який вказаний у трудовій книжці і відповідно заповнений;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоотриману пенсію з вини відповідача за січень 2020 року у сумі 31 050 гривень або 1850 євро плюс інфляція з 15.01.2018;

- стягнути матеріальні збитки з відповідача у сумі 43 908,16 гривень або 1276,40 євро плюс інфляція з 01.07.2019;

- стягнути моральну шкоду у сумі 3 440 000 гривень або 100 000 євро;

- стягнути судовий збір та затрати позивача для передачі в ОАС міста Києва, 776,08 гривень, 38,68 гривень за пересилку, у сумі 814, 76 гривень або 27,70 євро плюс інфляція з 01.07.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 справу №320/1232/21 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії відповідача щодо незарахування позивачеві до страхового стажу період роботи з 02.01.1990 по 17.05.1993 на посаді токаря 4 розряду «Ворошиловградский завод РГШО «Спутник» обьединения «Ворошиловградуголь» та період навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01.09.1973 по 14.07.1975;

- зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу позивача роботу з 02.01.1990 по 17.05.1993 на посаді токаря 4 розряду «Ворошиловградский завод РГШО «Спутник» обьединения «Ворошиловградуголь» та навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01.09.1973 по 14.07.1975;

- визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачеві пенсії за віком з 15.01.2018 у розмірі 121,62 гривень;

- зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачеві з 15.01.2018 не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково:

- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 скасовано у частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачеві пенсії за віком з 15.01.2018 у розмірі 121,62 грн та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачеві з 15.01.2018 не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат;

- прийнято у вказаній частині нове рішення, яким відмовлено у визнанні протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачеві пенсії за віком з 15.01.2018 у розмірі 121,62 грн та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачеві з 15.01.2018 не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат;

- в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, позивач оскаржив її у касаційному порядку.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд дійшов такого висновку.

Згідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Згідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються у касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Подана касаційна скарга у частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, а також позицію скаржника про те, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, що її подала.

Керуючись ст. 169, 330, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №320/1232/21 - повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.

СуддяЛ.Л. Мороз