Постанова

від 30.08.2010 по справі 5/489-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2010 р.                                                           Справа № 5/489-07  

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Такмаков Ю.В. , суддя  Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2051С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 09.06.10 р. у справі № 5/489-07

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Буринь

до Комбінату громадського харчування Буринської районної спілки споживчих товариств, м. Буринь

про стягнення 62526,10 грн. та визнання договорів недійсними

встановила:

У серпні 2007 р.  позивач звернувся до господарського суду Сумської області  з позовною заявою про  стягнення з відповідача 64106 грн. 00 коп. понесених витрат та збитків на ремонт та газифікацію майна відповідача –кафе “Зустріч”, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.06.2009 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача  - 61205, 28 грн. заборгованості, в тому числі: 23194, 90 грн. основного боргу, 13306, 88 грн. пені, 12548, 44 грн. інфляційних збитків, 1999,  85 грн. 3% річних, 10158, 21 грн.  втраченої вигоди.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2009 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення господарського суду Сумської області від 26.06.2009р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог, яка скасована Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2010 р.  та справу передано на новий розгляд.

04.03.2010 р. позивач подав заяву, в якій просив суд визнати договори оренди від 01.04.2006 р. та від 01.06.2006 р. недійсними; визнати пункти 4.2.1 договорів оренди від 01.04.2006 р. та від 01.06.2006 р. недійсними; стягнути з відповідача кошти згідно заяви про обґрунтування та розрахунок суми позовних вимог у розмірі 25097 грн. 84 коп. –заборгованості, що виникла внаслідок капітального ремонту та газифікації кафе “Зустріч”, 16301 грн. 90 коп. - інфляційних збитків, 2669 грн. 46 коп. - 3 % річних, 18474 грн. 90 коп. -  пені, а всього на загальну суму 62544 грн. 10 коп.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.06.2010 р. по справі № 5/489-07 (головуючий суддя Соп’яненко О.Ю., судді Заєць С.В., Зражевський Ю.О.) провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними договору оренди від 01.04.2006 р. та п. 4.2.1 договору —припинено, в   задоволенні заяви позивача  про призначення судової експертизи та  в іншій частині позову –відмовлено, з посиланням на відсутність предмету спору та відсутність правових підстав для оплати витрат позивача на поліпшення орендованого майна.              

Позивач з  рішенням господарського суду не погоджується, вважає його  прийнятим з порушення норм чинного законодавства, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати  та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача  на користь позивача 25079,84 грн. основного боргу, інфляційні збитки у розмірі 17530,8 грн., 3% річних у сумі 2857,04 грн., пені у сумі 20124,3 грн., визнати договір оренди від 11.04.2004 р. укладеним під впливом обману. Визнати незаконною відмову про будівельну експертизу.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що 11.04.2004 р. укладений договір оренди на кафе “Зустріч”, який виявився недійсним згідно ст. 220 ч. 1 ЦК України. На підставі ст. 776 ЦК України орендар мав право виконувати капремонт необхідний для експлуатації об'єкта за його призначенням. З матеріалів справи вбачається, що виконані роботи це саме ті роботи, без виконання яких неможлива експлуатація кафе “Зустріч”. Поліпшення - це роботи направлені на покращення якості, без виконання яких, об'єкт міг виконувати свої функції за призначенням, тому у визначенні до яких робіт відносяться виконані роботи суд не вірно відніс їх до поліпшення. Це має істотне значення для визначення мети укладання договору від 25.09.2004 р. - на капремонт та відшкодування витрат. Згідно цієї статті  кодексу орендар без дозволів та договорів мав право проводити роботи та вимагати відшкодування. В такому випадку договір від 25.09.2004 р. дублював це право, а в зв'язку з тим, що укладений він після договору оренди, який недійсний, то правовідносини між сторонами відбувались саме по цьому договору, в якому позивач мав право на виконання робіт та прописані зобов'язання відповідача по відшкодуванню за роботи та забезпечення виконання зобов'язання, яке відповідно до приписів ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України повинно виконуватись належним чином відповідно до договору. До того ж згідно ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину, кожна з сторін повинна повернути іншій все, що отримано на виконання умов договору, а якщо отримане виглядає у виконаній роботі, відшкодувати її вартість у цінах, які існують на день відшкодування. Тому, відмовляючи у проведенні експертизи для визначення ринкової вартості будівельних робіт, при цьому посилаючись на ст.ст. 776, 778 ЦК України в ухвалі від 18.05.2010 p., суд неправильно застосовує норми чинного законодавства, без визначення вартості виконаних робіт в нових цінах позивач не зміг визначитись в сумі позовних вимог.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що відсутність технічного паспорту на кафе “Зустріч” та свідоцтво про право власності на нього на момент підписання договору оренди 11.04.2004 р. свідчать про введення позивача в оману, та унеможливлюють вчинення правочину.

У апеляційній скарзі позивач також зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що об'єкт фактично був наданий позивачу для здійснення своїх договірних прав. Ця обставина була визнана сторонами тому не підлягає доказуванню. До того ж позивач не звертався до відповідача з вимогою передачі майна та відшкодування збитків, завданих затримкою, це ще раз підтверджує, що кафе “Зустріч” було передано позивачу в строк, хоча акт передачі не складався.

Позивач у апеляційній скарзі зазначає, що в примірнику договору від 25.09.2004 р.  позивача із-за неуважності в розділі 3 “обов'язки та права сторін ” пропущені обов'язки орендодавця, хоча в п. 3.3 договору зазначено про відповідальність за невиконання зобов'язання. Якщо є відповідальність за невиконання зобов'язання, повинно бути і зобов'язання, яке пропущене в примірнику позивача.

Позивач у апеляційній скарзі зазначив, що  в порушення норм процесуального права  суд не витребував документи про помісячну орендну плату.

27.07.2010 р. позивачем надана заява, про заміну відповідача, відповідно до якої  Буринська райспоживспілка правонаступником Комбінату громадського харчування Буринської районної спілки споживчих товариств, м. Буринь.                                       

02.08.2010 р. позивач надав заяву, в якій просить додатково до вимог апеляційної скарги визнати п. 4.2.1 договорів від 01.04.2006 р., та від 01.06.2006 р. недійсним. Визнати договори від 01.04.2006 р. та від 01.06.2006 р. такими, які не мають юридичної сили. Заяву про заміну відповідача не розглядати.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини не прибуття суд не повідомив, не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова  колегія,  повторно  розглянувши  справу,  перевіривши законність  та  обґрунтованість рішення встановила, що між сторонами  укладений договір від 11.04.2004 р. здачі в оперативну оренду основних засобів, відповідно до умов якого орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування основні засоби, а саме: приміщення кафе «Зустріч», площею 20 кв. м., що знаходиться за адресою: Сумська область,  м. Буринь,  вул. Леніна, 76.

У пунктах 6.1, п. 6.4. договору оперативної оренди визначено, що строк дії договору встановлено з 11.04.2004 р. до 11.04.2005 р.; у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 793 ЦК України у редакції, що була чинна на момент укладення договору оренди від 11.04.2004 р. і діяла до 20.12.2006 р., договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Статтею 794 цього кодексу, у тій же редакції, передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Статтями 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації —з моменту державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, договір оренди від 11.04.2004 р. укладений сторонами на один рік, а тому підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, що не було сторонами здійснено. Невиконання зазначених вимог тягне за собою передбачену ч. 1 ст. 220 ЦК України нікчемність даного правочину, тобто договору оренди від 11.04.2004 р. Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням), такий правочин визнається судом недійним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або вона замовчує їх існування.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що сама по собі відсутність Технічного паспорту на нежитлове приміщення –кафе «Зустріч»та  свідоцтва про право власності на нього на момент підписання договору 11.04.2004 р., не свідчить про введення відповідачем позивача в оману, оскільки відповідач не позбавлений був можливості замовити в органах БТІ і виготовити технічну документацію на приміщення кафе «Зустріч»та отримати свідоцтво про право власності на нього як до підписання договору, так і після нього, оскільки ст.ст. 220, 793, 794 ЦК України не визначені терміни, в які повинно відбуватися нотаріальне посвідчення і державна реєстрація договору. Тим більше, матеріали справи свідчать, що сторонами взагалі не вживалося заходів до нотаріального посвідчення договору оренди від 11.04.2004 р.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову щодо  визнання недійсним договору оренди від 11.04.2004 р. як укладеного під впливом обману.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, щодо відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 90935 грн. 36 коп. (які складаються із подвійного розміру суми боргу, на думку позивача підтвердженого документально за виконані роботи по ремонту системи опалення та газифікацію кафе, 25079 грн. 84 коп., інфляційних збитків 17530 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 2857 грн. 04 коп.),  оскільки правовою підставою для стягнення цих коштів позивач зазначає ч. 2 ст. 230 ЦК України, відповідно до якої сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину.

       Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

       Згідно з п. п. 1.1, 2.1 договору оренди від 11.04.2004 р. акт приймання - передачі майна є невід‘ємною частиною цього договору,  а вступ орендаря у користування основними засобами настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі приміщення кафе «Зустріч»від орендодавця орендарю, відсутність такого акту підтверджують і сторони.

Пунктом 4.2.1. договору від 11.04.2004 р. передбачено, що орендар з письмового дозволу орендодавця за рахунок власних коштів має право проводити поліпшення орендованих основних засобів, а відшкодування вартості будови, дообладнання, модернізації об'єкта оренди проводяться за домовленістю сторін.

Як свідчать матеріали справи, письмовий дозвіл орендодавця був оформлений сторонами шляхом підписання 25.09.2004 р. договору на капітальний ремонт системи опалення та газифікацію кафе «Зустріч», рукописний текст якого у двох примірниках виготовив позивач - підприємець ОСОБА_1                             

Пунктом 1.1. договору передбачено, що орендодавець дозволяє, а орендар за свої кошти зобов’язується відремонтувати систему опалення і газифікувати кафе «Зустріч»з оплатою всіх підготовчих робіт, в т.ч. вихідні дані, робочий проект будівлі на кафе «Зустріч», проект на газифікацію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає,  що протягом 2004-2005 р.р. ним були здійснені передбачені договором від 25.09.2004 р. роботи, що підтверджується наданими ним копіями проектів, накладних, рахунків, інших платіжних документів.

Порядок відшкодування понесених орендарем витрат був передбачений п. 3.2 договору від 25.09.2004 р., який у примірнику, що наданий позивачем, викладений наступним чином «орендодавець зобов'язаний після закінчення дії договору оренди сплатити орендарю гроші, що були витрачені орендарем на роботи», а у примірнику відповідача —без вказівки щодо сплати коштів у місячний термін після закінчення дії договору оренди. Позивач вказує на допущену ним при написанні текстів цього договору неуважність, через яку примірник відповідача не містить вказівки щодо строку в один місяць після закінчення дії договору оренди, однак відповідач заперечує проти таких пояснень.

       Суд першої інстанції  обґрунтовано погодився з позицією відповідача, що при вирішенні питання щодо сплати коштів за договором від 25.09.2004 р. необхідно керуватися примірником, що знаходиться у відповідача, оскільки втручання в ідентичність договору з боку відповідача виключається, оскільки обидва примірники договору написані підприємцем ОСОБА_1 особисто. Тим більше, що примірник договору, який є в його розпорядженні надає йому переваги в частині визначення строків оплати, що ставить сторони договору у нерівне становище.  

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що договір оперативної оренди від 11.04.2004 р. є нікчемним, тобто таким, що не створив для його сторін юридичних наслідків, договір від 25.09.2004 р. фактично є письмовим дозволом орендодавця на здійснення ремонту системи опалення та газифікацію кафе, наданим на виконання п.  4.2.1 договору від 11.04.2004 р., у відповідача відсутні правові підстави для оплати витрат позивача на поліпшення орендованого майна, та правомірно відмовив у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 25097 грн. 84 коп. –заборгованості, що виникла внаслідок капітального ремонту та газифікації кафе «Зустріч», та нарахованих у зв‘язку з невиконанням зобов'язання  16301 грн. 90 коп. - інфляційних збитків, 2669 грн. 46 коп. - 3 % річних, 18474 грн. 90 коп. -  пені (згідно із заявою № 1 від 09.06.2010 р. розмір пені, нарахованої з 12.08.2006 р. по 01.06.2010 р., збільшений до 20124 грн. 30 коп.).

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про призначення судової експертизи, оскільки  відсутні підстави для призначення по справі судової експертизи для визначення ринкових цін виконаних робіт, послуг, обладнання кафе «Зустріч»,.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення різниці між фактичною оплатою за оренду та за договором від 11.04.200 р. за період з 11.04.2004 р. по 01.04.2006 р. в сумі 5 838 грн. 32 коп., оскільки наданої позивачем разом з позовною заявою копії договору оренди від 11.04.2004 р.  вбачається, що орендна плата визначена сторонами в розмірі 150 грн. в місяць з ПДВ. В примірнику відповідача орендна плата визначена у розмірі 446 грн. 16 коп. Зміни до цього договору в частині розміру орендної плати не вносилися, позивачем не надано жодних доказів, що протягом 23 місяців згідно наданого розрахунку ним сплачувалося по 550 грн. на місяць, та правового обґрунтування підстав стягнення цієї суми.

01 квітня 2006 р. між сторонами по справі укладений договір оренди приміщення кафе «Зустріч», відповідно до п. 1.1 якого орендарю –ОСОБА_1 передавалося в оренду приміщення кафе «Зустріч»площею 69 кв. м. (у попередньому договорі від 11.04.2004 р. площа приміщення кафе становила 20 кв. м.). Крім того, відбулося збільшення орендної плати, визначеної п. 3.1 договору, зі 150 грн. (у договорі від 11.04.2004р.) до 600 грн. у цьому договорі.

Акти приймання-передачі, що свідчили б про повернення орендарем нежитлового приміщення після закінчення строку дії договору оренди від 11.04.2004 р. та надання приміщення орендарю, сторонами не складалися. З урахуванням приписів ст. 795 ЦК України позивач фактично не приступив до користування приміщенням кафе «Зустріч», що є предметом договору оренди. У п. 6.1 сторони визначили, що цей договір діє з 01 квітня 2006 р. по 25 червня 2006 р.

01 червня 2006 р. між позивачем та відповідачем укладений новий договір оренди основних засобів, за умовами якого відповідач - орендодавець передає позивачу - орендарю у строкове платне користування основні засоби –будівлю кафе «Зустріч»площею 50 кв.м., розташовані за адресою: м. Буринь, вулиця Леніна, 76, тобто те ж саме приміщення, що й за попередніми договорами оренди. Орендна плата визначена пунктом 3.1 договору і становила 549 грн. на місяць з ПДВ.

01.06.2006 р. сторони підписали акт приймання-передачі основних засобів - приміщення кафе “Зустріч” в оперативну оренду.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив,  що саме з 01.06.2006 р. між позивачем і відповідачем виникли орендні правовідносини, предметом яких є приміщення кафе «Зустріч».

Строк дії договору сторони встановили з 01.06.2006 р. до 01.05.2007 р., тобто 11 місяців, а тому зазначений договір не потребував нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Пунктом 4.2.1. договору оренди від 01.06.2006 р. передбачено, що позивач (орендар) має право з письмового дозволу відповідача (орендодавця) проводити реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованих основних засобів. Вартість виконаних робіт орендарю не відшкодовується.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що після укладення зазначеного договору орендар (позивач) не звертався до орендодавця (відповідача) за дозволом на проведення поліпшень орендованого майна, не виконував будь-яких робіт, а тому відсутні підстави для відшкодування вартості робіт, здійснених позивачем до укладення договору від 01.06.2006 р.

Пунктом 6.4 договору від 01.06.2006 р. встановлено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін через 1 місяць після одержання попередження про дострокове розірвання договору.

Як свідчать матеріали справи, 12.06.2006 року позивач звернувся  до відповідача з вимогою щодо розірвання договору оренди кафе «Зустріч».

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Договір найму відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України припиняється з моменту повернення наймачем предмету договору найму, що оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. У пунктах 2.4, 4.1.4 договору від 01.06.2006 р. сторони узгодили, що орендар зобов’язаний повернути орендодавцю орендовані основні засоби в належному стані; основні засоби вважаються поверненими з часу підписання сторонами акту приймання-передачі про повернення майна.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що сторони в наданих поясненнях підтвердили, що акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна між ними не був підписаний. Відповідач у відзиві № 11 від 04.03.2010 р. зазначає, що орендаря усно попереджено  про розірвання договору оренди від 01.06.2006 р., з чим він і погодився, зазначивши у своїй заяві про розірвання договору саме з 12 червня 2006 р. Тобто, фактичні орендні правовідносини між сторонами з урахуванням п. 6.4 договору припинилися 12.07.2006 р., що не заперечується жодною із сторін по справі. Також, підтвердженням припинення дії договору оренди є також і те, що відповідач (орендодавець) не скористався наданим йому ч. 2 ст. 785 ЦК України правом щодо стягнення з наймача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення.

Обґрунтовуючи позовну вимогу щодо визнання недійсними договорів оренди від 01.04.2006 р. та від 01.06.2006 р. позивач зазначає, що оскільки заяв про розірвання договору від 11.04.2004 р. не було, не було також оформлено акту приймання-передачі об'єкту оренди наймачем наймодавцю згідно з вимогами ч. 2 ст. 795 ЦК України, тому договори оренди від 01.04.2006 р. та від 01.06.2006 р. були укладені в момент дії договору оренди від 11.04.2004 р. і не створюють правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України  визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що наданими позивачем доказами та матеріалами справи не підтверджено, що  укладені 01.04.2006 р. та 01.06.2006 р. договори оренди не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Позиція позивача, що договір оренди від 11.04.2004 р. був діючим, оскільки не розірваний сторонами і предмет договору не повернутий за актом, є хибною, оскільки, як зазначено вище, вказаний договір взагалі є нікчемним.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленим Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Частиною 1 ст. 793 ЦК України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, що і було зроблено сторонами по справі.

Позивач просив визнати недійсними пункти 4.2.1 договорів оренди від 01.04.2006 р. та 01.06.2006 р., в яких зазначено, що вартість робіт по реконструкції, технічному переоснащенню, поліпшенню орендованого приміщення орендарю не відшкодовується, на підставі ч. 5 ст. 203 ЦК України, посилаючись на те, що зі змісту ст. 778 ЦК України вбачається, що поліпшення, зроблені з дозволу орендодавця, відшкодовуються орендарю.

Проте, ч. 3 ст. 778 ЦК України передбачено, що наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач, не навів суду достатніх доказів, які б свідчили, що пункти 4.2.1 укладених договорів оренди від 01.04.2006 р. та 01.06.2006 р. не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, скільки після 01.04.2006 р. позивач не звертався до відповідача за письмовим дозволом на виконання робіт в орендованому приміщенні та не виконував таких робіт.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт приймання-передачі приміщення за договором оренди від 01.04.2006 р., та правомірно припинив провадження у справі в частині  визнання недійсним цього договору в цілому та п. 4.2.1.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а мотиви заявника скарги не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 230, 526, 654, 758, 778, 795 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 09.06.2010 р. по справі № 5/489-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя                                                                                     Могилєвкін Ю.О.

Суддя                                                                                                            Такмаков Ю.В.  

Суддя                                                                                                           Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписаний 30.08.2010 р.