Ухвала

від 11.10.2010 по справі 5/489-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ С УД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 жовтня 2010 р. № 5/489-07

Вищий господарський суд України у складі колегії су ддів:

головуючого:

суддів: Кравчука Г.А.

Мачульського Г.М.,

Муравйова О.В.

перевіривши матеріали касаційної скарги

Фізичної особи - під приємця ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційног о господарського суду

від 25.08.2010р.

у справі №5/489-07

Господарського суду Сумської області

за позовом Фізичної особи - підприєм ця ОСОБА_4

до Комбінату громадського харчування Буринської район ної спілки споживчих товарис тв

про стягнення суми та визна ння договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

Касаційна скарга Фізи чної особи - підприємця ОС ОБА_4 не може бути прийнята д о розгляду, оскільки вона не в ідповідає вимогам розділу ХІ І1 Господарського процесуаль ного кодексу України з таких підстав.

Так, до касаційної скарги до даний примірник квитанції №1 66 від 08.09.2010р. про сплату 320 грн. дер жавного мита з касаційної ск арги, однак держмито сплачен о не у встановленому розмірі виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позов в ній пред'явлен ий про визнання недійсними д оговорів оренди від 01.04.2006р. та в ід 01.06.2006р., визнання пункту 4.2.1 дог оворів оренди від 01.04.2006р. та від 01.06.2006р. недійсними та стягнення з відповідача 62 544, 10 грн.

В подальшому позивач своєю заявою збільшив позовні вим оги, та просив визнати догові р від 11.04.2004р. у кладеним під впли вом обману, а також стягнути з відповідача 116 897, 98 грн.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.55 Госпо дарського процесуального ко дексу України у позовах про с тягнення грошей ціна позову визначається стягуваною сум ою, отже у даному випадку ціно ю позову є 116 897, 98 грн.

Рішенням Господарського с уду Сумської області від 09.06.2010р ., залишеним без змін постанов ою Харківського апеляційног о господарського суду від 25.08.20 10р., в задоволенні заяви позив ача №1 від 09.06.2010р. про призначенн я судової експертизи відмовл ено, провадження у справі в ча стині вимог про визнання нед ійсними договору оренди від 01.04.2006р. та п. 4.2.1 цього договору при пинено. В іншій частині позов у постановлено відмовити.

В своїй касаційній скарзі п озивач просить вказані рішен ня і постанову скасувати та п рийняти нове рішення, яким ст ягнути з відповідача суму бо ргу 25 079, 84 грн., інфляційні збитк и 17 530, 80 грн., 3% річних 2 857, 04 грн., пеню 20 124, 30 грн., визнати договір орен ди від 11.04.2004р. укладеним під впл ивом обману, визнати незакон ною відмову про будівельну е кспертизу, визнати п. 4.2.1 догово ру від 01.06.2006р. недійсним.

Зважаючи на викладене, при подачі касаційної скарги ми то повинно було бути сплачен е з врахуванням того, що позов має вимоги як майнового, так і немайнового характеру, з вра хуванням розміру стягуваної суми, натомість позивач спла тив державне мито з майнових вимог у неповному розмірі та не сплатив держмито з немайн ових вимог.

Згідно ст. 46 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни державне мито сплачуєть ся в дохід державного бюджет у України в порядку і розмірі , встановлених законодавство м України.

Із змісту п.36 Інструкції "Про порядок обчислення та справ ляння державного мита", затве рдженої наказом Головної дер жавної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15, вба чається, що позовні заяви, які носять одночасно майновий і немайновий характер, оплачу ються державним митом як за с тавками, встановленими для п озовів майнового характеру, так і за ставками, встановлен ими для позовів немайнового характеру.

Відповідно до ст.3 п.2 пп. “а” Д екрету Кабінету Міністрів Ук раїни “Про державне мито” ві д 21.01.1993 року №7-93 із заяв майновог о характеру, що подаються до г осподарських судів державне мито сплачується у розмірі о дного відсотку ціни позову, а ле не менше 6 неоподатковуван их мінімумів доходів громадя н і не більше 1500 неоподатковув аних мінімумів доходів грома дян.

Відповідно до ст. 3 п.2 пп. пп. “б ”, “в” Декрету Кабінету Мініс трів України “Про державне м ито” від 21.01.1993 року №7-93 із позовн их заяв немайнового характер у державне мито сплачується у розмірі 5 неоподаткованих м інімумів доходів громадян.

Згідно ст.3 п.2 пп. “г” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 ро ку №7-93 із касаційних скарг на р ішення та постанови державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підляга є сплаті у разі подання заяви , для розгляду спору в першій і нстанції, а із спорів майново го характеру - у розмірі 50 від сотків ставки, обчисленої ви ходячи з оспорюваної суми.

Отже державне мито з касаці йної скарги належить обчислю вати та сплачувати до держав ного бюджету з врахуванням в имог вказаних норм Декрету К абінету Міністрів України “П ро державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 як за ставками, встановлен ими для позовів майнового ха рактеру, так і за ставками, вст ановленими для позовів немай нового характеру.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і по вертається судом, якщо до ска рги не додано документів, що п ідтверджують сплату державн ого мита у встановлених поря дку і розмірі.

За вказаних обставин касац ійна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 підляг ає поверненню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського про цесуального кодексу України .

Виходячи з викладеного, кер уючись ст. 86, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського про цесуального кодексу України , Вищий господарський суд Укр аїни, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Фізи чної особи - підприємця ОС ОБА_4 на постанову Харківсь кого апеляційного господарс ького суду від 25.08.2010р. у справі № 5/489-07 Господарського суду Сумсь кої області повернути особі, що її подала, а справу - до мі сцевого господарського суду .

Головуючий суддя Г.А. Кравч ук

Судді Г .М. Мачульський

О.В. Муравйов