Постанова

від 11.05.2023 по справі 513/988/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 513/988/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 (суддя М.Б. Сулімовська, м.Одеса, повний текст складено 13.02.2023) про повернення позовної заяви

у справі № 513/988/19

за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Релігійної організації Православний Прихід Свято-Покровської Церкви смт.Сарата Української Православної Церкви

про визнання недійсним рішення загальних зборів,,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ) звернувся до Саратського районного суду Одеської області із позовом до Релігійної організації Православний Прихід Свято-Покровської Церкви смт. Сарата Української Православної Церкви, в якому просив визнати недійсним рішення Загальних/Парафіяльних зборів релігійної громади Православний Прихід Свято-Покровської церкви смт. Сарата Української Православної Церкви від 26 січня 2019 року, оформлене протоколом №1 Загальних/Парафіяльних зборів релігійної громади Православний Прихід Свято-Покровської церкви смт. Сарата Української Православної Церкви від 26 січня 2019 року, та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.10.2019 визначено підсудність цивільної справи за Тарутинським районним судом Одеської області.

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 24.06.2021 провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації Православний Прихід Свято-Покровської Церкви смт. Сарата Української Православної Церкви про визнання недійсним рішення загальних зборів закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Одеського апеляційного суду від 31.10.2022 ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 24.06.2021 про закриття провадження у справі залишено без змін та за клопотанням представника позивача справу направлено за встановленою підсудністю до Господарського суду Одеської області.

20.12.2022 справа №513/988/19 надійшла до Господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи на предмет відповідності їх нормам Господарського процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання вимог щодо подачі та форми позовної заяви, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху та ухвалою від 26.12.2022 залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху із встановленням позивачу 10-денного строку для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Залишаючи позовну заяву без руху Господарський суд вказав на такі недоліки, допущені позивачем при поданні позовної заяви:

1)в порушення пункту 8 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява не містить зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

2)в порушення пункту 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України має місце недоплата судового збору у розмірі 1152,60 грн;

3)в порушення пункту 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява не містить правових підстав позову в контексті господарського судочинства;

4)в порушення пункту 1 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви не додано доказів відправлення копії позовної заяви, оформленої відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, іншим учасникам справи;

5)в судовому засіданні 21.07.2020 Тарутинським районним судом було задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , проте в матеріалах справи відсутні як заява позивача про залучення до участі у справі ОСОБА_2 , так і мотивована ухвала про таке залучення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вказав, що для усунення недоліків позовної заяви позивачеві потрібно привести позовну заяву у відповідність до вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, подати:

1)відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

2)докази сплати судового збору відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір»;

3)вказати правові підстави позову саме у площині господарського права;

4)докази відправлення копії позовної заяви, оформленої відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, іншим учасникам справи;

5)обґрунтоване клопотання щодо необхідності залучення до участі у справі третьої особи.

У встановлений господарським судом строк позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано: позовну заяву, докази на підтвердження повноважень представника позивача (копії ордеру адвоката, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю), ксерокопії списку членів Релігійної громади Свято-Покровського храму смт.Сарата Одеської епархії Української Православної Церкви, додатку до протоколу зборів прихожан Свято-Покровської парафії від 26.01.2019, копію Свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , платіжне доручення про доплату судового збору в розмірі 1152,60 грн, опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та поштову накладну від 16.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана ухвала суду мотивована тим, що:

1)позивачем не виконано вимоги суду щодо усунення недоліків позовної заяви та не зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. При цьому суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву з цієї підстави, врахував, що рішення виконавчого комітету Саратської селищної ради від 29.11.2007 «Про оформлення права власності на будівлю церкви та церковної школи за громадою «Свято-Покровського храму», Указ Управління Одесько-Балтської епархії Української православної церкви Київського патріархату від 24.01.2019 №034/2, Указ керуючого Одеською єпархією УПЦ від 26.01.2019 №2-19, Указ Митрополита Одеського та Ізмаїльського від 26.01.2019 №2-20, заява відповідача голові Одеської обласної державної адміністрації про перехід релігійної організації до Одеської єпархії ПЦУ, статут про управління Української Православної Церкви, які були долучені позивачем до первісно поданої позовної заяви, видані різними органами, особами та установами, у зв`язку з чим вказав, що критично ставиться до твердження позивача про наявність у нього оригіналів всіх доказів, доданих до позовної заяви;

2)долучений позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви опис вкладення у цінний лист від 16.01.2023 не відповідає вимогам, встановленим Правилами надання послуг поштового зв`язку та Порядку пересилання поштових відправлень, оформлений працівником відділення зв`язку з порушенням п.3.2.1.2 Порядку, а тому не є належним доказом надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

За наведеного суд першої інстанції констатував, що позивачем не в повному обсязі виконано вимоги суду щодо усунення недоліків позовної заяви.

Додатково Господарський суд Одеської області звернув увагу позивача на недоліки позовної заяви, допущені при поданні заяви про усунення недоліків позову, а саме:

1)за змістом позовної заяви позивач, в тому числі, посилається на скріншоти з офіційного сайту Саратської селищної ради та протокол №1 від 03.02.2019, засвідчений єпархіальним архієреєм позивача, проте копій означених доказів до позовної заяви не додано, позивачем не зазначено про наявність/відсутність у нього відповідних доказів, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою; відсутні такі докази і в матеріалах справи;

2)в позовній заяві позивач посилається на довідку нотаріуса Суслакова І.І. від 16.01.2020 №57/01-16 і довідку-повідомлення керуючого Одеською єпархією УПЦ від 26.01.2021 №43/01-03/21, копії яких були додані позивачем до додаткових пояснень позивача від 25.02.2021 та містяться в матеріалах справи. В той же час, позивачем не подано до суду доказів направлення цих документів відповідачу, оскільки з доданої до пояснень копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.37) неможливо встановити, які саме документи були направлені на адресу відповідача;

3)додані позивачем до позовної заяви ксерокопії списку членів Релігійної громади Свято-Покровського храму смт.Сарата Одеської епархії Української Православної Церкви, додатку до протоколу зборів прихожан Свято-Покровської парафії від 26.01.2019 не завірені у встановленому порядку, тому не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів. Окрім того, ксерокопії окремих документів, доданих позивачем до позовної заяви, є непридатними до читання, що унеможливлює їх опрацювання судом.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 у даній справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що повернення позовної заяви, поданої у 2019 році в порядку цивільного процесуального законодавства, з формальних і надуманих підстав невідповідності такої заяви вимогам Господарського процесуального кодексу України, є відмовою у здійсненні правосуддя, що порушує право заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

-виходячи із приписів частин першої третьої статті 13, частини першої статті 14, частини четвертої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, надані сторонами докази оцінюються під час розгляду справи по суті та приймаються чи не приймаються судом у якості належних та допустимих доказів у справі, однак на стадії відкриття провадження у справі чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено повернення позовної заяви з підстав критичного ставлення до твердження позивача про наявність у нього оригіналів всіх доказів;

-на позивача покладений обов`язок до позовної заяви додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. При цьому жодних вказівок на обов`язковість зазначення дати та реквізитів позовної заяви, повної назви кожного документу (додатку до позовної заяви), його дати та реквізитів ані норми статей 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, ані пункт 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, не містять;

-судом першої інстанції здійснено перекручування змісту пункту 3.2.1.2. Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12.05.2006 №211; в той же час опис вкладення відповідає встановленій законодавством формі (ф. 107) та містить всю необхідну інформацію, за допомогою якої можна визначити існування певних обставин; оформлення опису у поштове відправлення здійснювалось працівником відділення поштового зв`язку і відповідність опису встановленим вимогам підтверджена особистим підписом цього працівника на екземплярі опису, який був вручений ним позивачу, та наданий до суду;

-у випадку наявності у суду сумнівів щодо достовірності відправлення позовної заяви, останній не був позбавлений можливості відстежити таке поштове відправлення за його номером (треком), через офіційний сайт АТ «Укрпошта»;

-чинним господарським процесуальним законодавством України не передбачено повернення позовної заяви з підстав надання доказів не в повному обсязі, або неналежної якості, або за відсутності доказів їх надсилання відповідачу; зміст документів, зазначених в ухвалах суду про залишення без руху та про повернення позовної заяви, не може бути предметом аналізу на етапі прийняття рішення щодо відкриття провадження у справі;

-жодний пункт Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814, не передбачає право розшивати матеріали справи, сформовані іншим судом, а згодом -направлені за встановленою підсудністю, та повертати позовну заяву, подану майже чотири роки тому.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: С.В. Таран, К.В. Богатиря.

10.03.2023 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява (вх.№545/23/Д1) про долучення доказів відправки апеляційної скарги відповідачу. У вказаній заяві скаржник зазначив, що в якості доказів направлення апеляційної скарги на адресу відповідача Південно-західному апеляційному господарському суду було надано оригінал експрес-накладної №59000938136378 від 06.03.2023 з описом вкладення до цінного листа, проте оператор поштового зв`язку «Нова пошта» не здійснив відмітку на описі вкладення та не зазначив у накладній в графі опис: «апеляційна скарга з додатками», а вказав лише «документи». У зв`язку з наведеним, 06.03.2023 на адресу Релігійної організації Православний Прихід Свято-Покровської Церкви смт.Сарата Української Православної Церкви апелянтом повторно було направлено копію апеляційної скарги з додатками з описом вкладення, на підтвердження чого скаржник просив долучити відповідні докази.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №513/988/19 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 13.03.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 про повернення позовної заяви у справі № 513/988/19 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №513/988/19 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

20.03.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 513/988/19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 про повернення позовної заяви у справі № 513/988/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 про повернення позовної заяви у справі №513/988/19.

Враховуючи, що ОСОБА_1 оскаржується ухвала про повернення позовної заяви (пункт 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України), розгляд апеляційної скарги вказаною ухвалою суду від 27.03.2023 постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Окрім того, зазначеною ухвалою суду від 27.03.2023 встановлено відповідачу строк до 12.04.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Відповідач ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 отримав 04.04.2023, проте не скористався своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, розгляд апеляційної скарги здійснювався у розумний строк.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України у разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.

За умовами пункту 1 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною першою статті 172 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Отже, при зверненні із позовною заявою позивач повинен надати до суду докази направлення цієї позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасниками справи листами з описами вкладення.

При цьому, на переконання колегії суддів, належними та допустимими доказами надсилання копії позовної заяви іншій стороні у справі можуть бути, зокрема, опис вкладення поштового відправлення, належним чином оформлена розписка іншої сторони про отримання копії позовної заяви, інший документ тощо, що може бути прийнятий судом як доказ надіслання саме копії позовної заяви (з додатками) іншій стороні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.

Враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України необхідність направлення іншим учасникам справи листами з описами вкладення копії позовної заяви з додатками не може вважатися обмеженням доступу до суду.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання позовної заяви певних дій, в тому числі щодо направлення позову з доданими до нього документами іншим учасникам справи, такі дії мають бути вчинені.

За умовами частин першої, другої та четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Як вище зазначалось, ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2022 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення виявлених недоліків.

Однією з підстав для залишення без руху позовної заяви стало те, що до позовної заяви не додано доказів відправлення копії позовної заяви, оформленої відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, іншим учасникам справи.

На виконання в цій частині вимог ухвали суду від 26.12.2022, позивачем було надано фіскальний чек від 16.01.2023, поштову накладну №6501105264519 від 16.01.2023 та опис вкладення у цінний лист від 16.01.2023 із зазначенням номеру поштового відправлення 6501105264519.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила надання послуг поштового зв`язку).

Пунктом 59 Правил надання послуг поштового зв`язку регламентовано, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

За умовами пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12.05.2006 № 211 затверджено Порядок пересилання поштових відправлень.

Пунктом 3.2.1.2. зазначеного Порядку передбачено, що при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв`язку звіряє вкладення з описом ф. 107 (рис. 27), а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Звіти, розрахункові документи та декларації від платників податку на адресу податкових органів приймаються із зазначенням в опису поіменного їх переліку та загальної суми оголошеної цінності. Опис ф. 107 вкладається до листа (бандеролі) з оголошеною цінністю. У разі заповнення відправником 2-х примірників опису ф. 107, другий примірник, оформлений належним чином, видається відправнику.

Таким чином, направлення поштової кореспонденції з описом вкладення (на відміну від інших відправлень), підтверджує вміст конверту, в якому направляється відповідне відправлення.

Дослідивши наданий відповідачем опис вкладення у цінний лист 16.01.2023, апеляційний господарський суд встановив, що у ньому в якості вкладення зазначено: «Копія повторної позовної заяви з додатками на 18 аркушів», тобто у описі вкладення не зазначено поіменного переліку вкладення, а також у ньому відсутні найменування отримувача та його адреса.

При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, із найменування вкладення у цінний лист «Копія повторної позовної заяви з додатками на 18 аркушів», без зазначення як дати та реквізитів позовної заяви, так і повної назви кожного документу (додатку до позовної заяви), його дати та реквізитів, неможливо однозначно стверджувати, що позивачем направлено відповідачу саме копію поданої до суду позовної заяви та доданих до неї документів.

Отже, у даному випадку опис вкладення у цінний лист від 16.01.2023 із зазначенням номеру поштового відправлення 6501105264519 оформлений працівником відділення зв`язку з порушенням пункту 3.2.1.2. Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12.05.2006 № 211, та не містить необхідної інформації, за допомогою якої можна визначити факт існування певних обставин, а саме: направлення відповідачу саме копії поданої до суду позовної заяви та доданих до неї документів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий ОСОБА_1 опис вкладення у цінний лист не є належним доказом направлення копії позовної заяви і доданих до нього документів відповідачу.

Доводи (аргументи) апеляційної скарги даного висновку не спростовують.

З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про наявність правових підстав для повернення позивачу позовної заяви внаслідок неусунення зазначених вище недоліків останньої у встановлений місцевим господарським судом строк.

Водночас, дійсно, господарський суд першої інстанції необґрунтовано повернув ОСОБА_1 позовну заяву з тієї підстави, що позивачем не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, при цьому вказавши, що оскільки рішення виконавчого комітету Саратської селищної ради від 29.11.2007 «Про оформлення права власності на будівлю церкви та церковної школи за громадою «Свято-Покровського храму», Указ Управління Одесько-Балтської епархії Української православної церкви Київського патріархату від 24.01.2019 №034/2, Указ керуючого Одеською єпархією УПЦ від 26.01.2019 №2-19, Указ Митрополита Одеського та Ізмаїльського від 26.01.2019 №2-20, заява відповідача голові Одеської обласної державної адміністрації про перехід релігійної організації до Одеської єпархії ПЦУ, статут про управління Української Православної Церкви, видані різними органами, особами та установами, суд критично ставиться до твердження позивача про наявність у нього оригіналів всіх доказів, доданих до позовної заяви.

Колегія суддів вважає, що виходячи із приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) під час розгляду справи по суті, завданням якого, згідно із статтею 194 Господарського процесуального кодексу України, є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів. Однак на стадії відкриття провадження у справі чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено повернення позовної заяви з підстав критичного ставлення до твердження позивача про наявність у нього оригіналів всіх доказів, про що було слушно зазначено скаржником в апеляційній скарзі.

Втім, враховуючи неусунення позивачем недоліків позовної заяви в частині надання належних доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, наведене не справило істотного впливу на висновок суду про повернення позовної заяви. Інакше кажучи, підсумковий висновок суду не змінився б, навіть якби суд першої інстанції й не послався на згадану підставу повернення позовної заяви.

Іншим доводам апеляційної скарги стосовно того, що чинним господарським процесуальним законодавством України не передбачено повернення позовної заяви з підстав надання доказів не в повному обсязі, або неналежної якості, або за відсутності доказів їх надсилання відповідачу, колегія суддів оцінку не надає, оскільки зазначені Господарським судом Одеської області недоліки позовної заяви, допущені при поданні заяви про усунення недоліків позову, не були покладені в основу судового рішення про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема і процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити безладного руху судового процесу. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Таким чином, право на подання позову не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, відтак, повернення заявникові його позовної заяви, поданої з порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до правосуддя.

Колегія суддів роз`яснює скаржнику, що згідно із частиною восьмою статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, а також наголошує на тому, що право особи подати позов може бути реалізовано лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

З огляду на викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269 271, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 про повернення позовної заяви ОСОБА_1 у справі №513/988/19 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран