Рішення

від 10.05.2023 по справі 916/942/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/942/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/942/23

за позовом Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, поверх 7; код ЄДРПОУ 09804119)

до відповідача: Адвокатського бюро «Адвокатська контора Т. Лебєдєвої» (73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Торгова, буд. 37, офіс 437; код ЄДРПОУ 41896265)

про стягнення 29 437,42 грн;

представники сторін:

від позивача Гнідченко Г.Г.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «МЕГАБАНК», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Адвокатського бюро «Адвокатська контора Т. Лебєдєвої» про стягнення 29 437,42 грн, з яких: 20 285,73 грн боргу, 3 863,99 грн пені, 1 750,00 грн штрафу, 2 316,99 грн 30% річних, 1 220,71 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на порушення відповідачем зобов`язань зі сплати орендних платежів за Договором оренди нерухомого майна № б/н від 02.01.2019.

13.03.2023р. ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено справу № 916/942/23 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 12.04.2023.

У судовому засіданні, яке відбулось 12.04.2023р., позивач приймав участь в режимі відеоконференції. Відповідач не з`явився.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.04.2023р. розгляд справи відкладено на 10.05.2023р.

В судовому засіданні 10.05.2023 за результатами розгляду справи судом було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами 02.01.2019 був підписаний договір оренди № б/н, відповідно до п.1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає згідно акту приймання-передачі в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 23,5кв.м., що знаходиться на другому поверсі триповерхової будівлі офісу позивача, розташованого за адресою: м.Херсон, вул.Гірського, 19 та зобов`язується сплатити за користування орендну плату і інші платежі по цьому договору в порядку й на умовах, визначених договором.

Згідно з п.2.2 договору, відповідач вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач свої договірні зобов`язання виконав, що підтверджується актом приймання передачі від 02.01.2019 (а.с.18).

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П.3.1 договору передбачає нарахування орендної плати з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. Розмір орендної плати був визначений сторонами у п.3.2 договору в розмірі 1500грн. в місяць. В подальшому 24.12.2021 сторони внесли зміни до договору, визначивши розмір орендної плати з 17.02.2020 по 31.12.2021 1500грн, з 01.01.2022 2000грн. (а.с.19). Також сторони домовились про внесення орендної плати не пізніше 10го числа місяця наступного за звітним (п.3.4 договору).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач свої зобов`язання щодо оплати належним чином не виконав, в зв`язку з чим станом на 20.02.2023 склалась заборгованість у розмірі 20285,73грн.

У ст. 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 20285,73грн. основного боргу суд вважає обґрунтованими, доведеними наявними доказами та такими що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 7.2. договору за прострочку сплати орендної плати сторони передбачили стягнення пені у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення. Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, що є підставу для задоволення позовних вимог в цій частині.

Позивачем також заявлено до стягнення 1750,00 грн штрафу, 2316,99 грн 30% річних, 1220,71 грн інфляційних втрат.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021р. по справі №520/17342/18 наведено висновки про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора при цьому згідно із частиною другою статті 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення сплати основного боргу.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 7.2 договору сторони реалізували своє право на встановлення іншого розміру процентів, та встановили його на рівні 30%.

Перевіривши надані позивачем розрахунки відсотків річних за період з 11.02.2022 по 20.02.2023 суд вважає їх правильними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 2 316,99 грн 30% річних підлягають задоволенню. Так саме обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення інфляційних за період з лютого 2022 по січень 2023 у розмірі 1 220,71 грн.

Крім цього, п.7.2 договору передбачає сплату штрафу у розмірі 10% від простроченої суми у разі прострочки платежу більш ніж на 30 календарних днів, в зв`язку з чим позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 1750,00 грн штрафу через доведеність як розміру простроченої суми так і терміну прострочки понад 30 календарних днів.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Крім того, слід врахувати висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, поверх 7; код ЄДРПОУ 09804119) до Адвокатського бюро «Адвокатська контора Т. Лебєдєвої» (73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Торгова, буд. 37, офіс 437; код ЄДРПОУ 41896265) про стягнення 29 437,42 грн задовольнити.

2. Стягнути з Адвокатського бюро «Адвокатська контора Т. Лебєдєвої» (73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Торгова, буд. 37, офіс 437; код ЄДРПОУ 41896265) на користь Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, поверх 7; код ЄДРПОУ 09804119) 20 285,73 грн боргу, 3 863,99 грн пені, 1 750,00 грн штрафу, 2 316,99 грн 30% річних, 1 220,71 грн інфляційних втрат, 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 10 травня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 15 травня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков