Ухвала

від 04.09.2023 по справі 916/942/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

04 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/942/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколов С.І.,

Ярош А.І.,

перевіривши матеріали апеляційної скарги, клопотання про звільнення від сплати судового збору та про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої

на рішення Господарського суду Одеської області

від 10 травня 2023 року (повний текст складено 15.05.2023)

у справі №916/942/23

за позовом Акціонерного товариства МЕГАБАНК

до відповідача: Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої

про стягнення 29 437,42 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/942/23 (суддя Р.В. Волков) позов Акціонерного товариства МЕГАБАНК до Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої про стягнення 29 437,42 грн. задоволено.

Стягнуто з Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої на користь позивача 20 285,73 грн. боргу, 3 863,99 грн. пені, 1 750,00 грн. штрафу, 2 316,99 грн. 30% річних, 1 220,71 грн. інфляційних втрат, 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Адвокатське бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/942/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства МЕГАБАНК відмовити у повному обсязі.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем заявлені клопотання про звільнення від сплати судового збору та про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/942/23 було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів зазначеної справи до суду апеляційної інстанції.

22.08.2023 матеріали справи №916/942/23 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ознайомившись з отриманими матеріалами та матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що остання не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Положенням ч. 2 п. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що документи, які підтверджують сплату судового збору надаються до суду у встановленому порядку та розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у даній справі є майнова вимога про стягнення 29 437,42 грн.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної вимоги майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуючи рішення місцевого господарського суду у даній справі, апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 026,00 грн. ((29 437,42 * 1,5%) * 150%)).

Дослідивши апеляційну скаргу Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023у справі №916/942/23, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що жодного доказу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги апелянтом до останньої не надано.

Однак, як зазначалось вище, апелянтом заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, апелянт посилається на скрутне фінансове становище відповідача, оскільки основним видом діяльності останнього є надання адвокатських послуг, проте, з березня 2022 по серпень 2023 відповідач таки послуги не надавав та, відповідно дохід не отримував. На підтвердження цього факту апелянтом надано до суду виписку з електронного кабінету платника податків за 2022-2023 та податкові декларації платника єдиного податку 3 групи.

Посилаючись на приписи ст. 8 Закону України Про судовий збір скаржник зазначає, що суд, враховуючи майновий стан сторони може, зокрема, звільнити від сплати судового збору на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.

Дослідивши надані документи та заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовані ст. 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Зокрема, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд може, зокрема, звільнити заявника від сплати судового збору.

Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у ст. 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та норм чинного законодавства, Адвокатське бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої не звільнено від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

З аналізу ж ст. 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст. 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, а саме: лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18.

У даному випадку предметом спору у справі №916/942/23 є вимога Акціонерного товариства МЕГАБАНК до Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 02.01.2029 №б/н та нарахованих неї неустойки, річних та інфляційних втрат.

Відтак, предметом цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine) від 20.05.2010, заява № 24402/02, § 27)).

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Саме по собі посилання скаржника на неможливість сплатити судовий збір по причині відсутності коштів не є підставою для звільнення від сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин, оскільки за суб`єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів ст. 8 Закону України Про судовий збір відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову скаржнику в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до п.3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі

Згідно зі ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, зазначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З наведеного вбачається, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, на скаржника покладений обов`язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. Саме зазначення такого номеру є обов`язковим для виконання вимог Господарського процесуального кодексу України про належне надсилання апеляційної скарги та документів іншій стороні.

Правові висновки щодо необхідності наявності номеру поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист, викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/28408/15, від 26.03.2020 у справі №910/9962/16 та від 24.12.2020 у справі №916/2110/20.

Проте, колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано до суду апеляційної інстанції опис вкладення документів (із зазначенням номеру поштового відправлення), що були надіслані позивачу у даній справі - Акціонерному товариству МЕГАБАНК, що свідчить про недотримання вимог ст. 259 та п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи п. 7 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, де встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Зокрема, це стосується й вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуальних обов`язків скаржника.

Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

В контексті наведеного судова колегія зазначає, що не повідомлена сторона у справі належним чином, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об`єктивною інформацією щодо руху господарського процесу.

Водночас, судова колегія зауважує, що відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що повний текст рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/942/23 було складено 15.05.2023.

З урахуванням вищенаведених положень законодавства останньою датою для оскарження спірного судового рішення є 05.06.2023 (з урахуванням вихідних днів).

Однак, Адвокатське бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою лише 16.08.2023 за допомогою системи «Електронний суд».

Тобто, апелянтом пропущений строк, встановлений законодавством, для оскарження рішення суду першої інстанції.

При цьому, апелянтом подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому відповідач посилається на те, що він отримав рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/942/23 лише 09.08.2023, після того як ним було направлено заяву про видачу судового рішення.

Відповідач звертає увагу на те, що будівлю юридичної адреси Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої пошкоджено ще у березні 2023 під час артилерійського обстрілу міста Херсон (вул. Торгова, 37).

Також апелянт стверджує, що керівник відповідача підключений до «Електронного суду», оскільки є адвокатом, проте, жодного документу ним отримано не було. Водночас, доступ до матеріалів справи в електронному вигляді, апелянту було надано судом 10.08.2023, після звернення останнього з відповідною заявою. Однак, за твердженням відповідача, матеріали справи в електронному суді не завантажились, а тому апеляційну скаргу подано протягом 6 днів з дня, коли апелянт отримав оскаржуване рішення.

Дослідивши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, судова колегія зазначає наступне.

За положеннями ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судова колегія зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 256 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, апелянт зазначає, що він не отримував жодного процесуального документу до 09.08.2023, після звернення відповідача до суду про видачу судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованим місцем реєстрації Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої (код ЄДРПОУ: 41896265) є: 73003, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Торгова, будинок 37, офіс 437.

Крім цього, наведена поштова адреса зазначена безпосередньо самим апелянтом в апеляційній скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що поштові судові відправлення з процесуальними документами суду, а саме: ухвалою від 13.03.2023 про відкриття провадження у справі №916/942/23 та призначення справи до розгляду на 12.04.2023, ухвалою від 12.04.2023 про відкладення розгляду справи на 10.05.2023 та оскаржуваним рішенням від 10.05.2023, надсилались Господарським судом Одеської області саме на вищезазначену адресу відповідача.

Однак, усі процесуальні документи суду першої інстанції повернулись відправнику (Господарському суду Одеської області) із зазначенням причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Матеріали справи свідчать, що повідомлення про зміну місцезнаходження відповідача у матеріалах справи відсутні.

Отже, місцевим господарським судом своєчасно у встановлені строки направлялись копії процесуальних документів на адресу відповідача, а апелянтом не підтверджено відповідними доказами поважні причини неотримання поштової кореспонденції.

У постанові Верховного Суду від 16.09.2019 у справі №904/5452/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного суду вказав, що в разі якщо ухвалу зі справи було надіслано за належною адресою і повернуто, з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.05.2023 за штрих-кодовим ідентифікатором №6511914213297, яким на офіційну адресу Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої було надіслане рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/942/23 та яке було повернуто із відміткою від 27.05.2023 поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення суду першої інстанції від 10.05.20236.09.2022 вважається врученим скаржнику саме 27.05.2023.

Щодо посилання апелянта на пошкодження будівлі за офіційною адресою Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої, то апеляційна колегія звертає увагу на те, що жодного доказу на підтвердження цього аргументу апелянтом не надано. Водночас, даний факт не спростовує вищевикладені правила рахування строків на можливість апеляційного оскарження та не позбавляло відповідача надати усім зацікавленим особам інформацію про зміну своєї адреси або внести відповідні зміни в Єдиний держаний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відтак, судова колегія зауважує, що можливість своєчасного отримання поштової кореспонденції залежала виключно від власного волевиявлення відповідача.

У цьому контексті апеляційна колегія зазначає, що сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, від 23.11.2018 у справі №10/17-3639-2011, від 22.08.2019 у справі №922/85/18, від 19.09.2019 у справі №922/1775/16.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що з огляду на те, що місцевим господарським судом копія оскаржуваного рішення була направлена на офіційну адресу Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої, а відповідачем не підтверджено відповідними доказами поважні причини неотримання поштової кореспонденції, то відповідачем не доведено неможливість з боку останнього оскаржити рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/942/23 у визначений законодавством строк.

Відтак, судова колегія дійшла висновку, що у своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження заявником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск строку, встановленого на апеляційне оскарження. Навпаки, обставини, викладені в обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку не можуть об`єктивно свідчити про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою та залежали виключно від волевиявлення апелянта, що свідчить про неповажність причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/942/23

Згідно з ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу, застосовуються положення ст. 174 Господарського процесуального кодексу.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до положень ч. 3 с. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху та надати апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду доказів сплати судового збору, у визначеному законом порядку та розмірі; доказів надіслання апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу позивача разом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення та подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду апеляційної інстанції у передбачені законодавством строки.

При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта, що з урахуванням приписів ч. 4 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч. ст. 261 Господарського процесуального кодексу України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ст.8 Закону України «Про судовий збір», статтями 174, 234, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/942/23 відмовити.

2. У задоволенні клопотання Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/942/23 відмовити.

3. Апеляційну скаргу Адвокатського бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/942/23 залишити без руху.

4. Встановити Адвокатському бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору, у встановленому законодавством порядку і розмірі; надати докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками на адресу Акціонерного товариства МЕГАБАНК разом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення; надати вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та наданням суду доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законодавством строк, внаслідок виникнення обставин непереборної сили, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

5. Роз`яснити Адвокатському бюро Адвокатська контора Т. Лебєдєвої, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає оскарженню.

Ухвала складена 04.09.2023, у зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 28.08.2023 по 31.008.2023.

Головуючий суддяЯ.Ф. Савицький

СуддяС.І. Колоколов

СуддяА.І. Ярош