Рішення

від 03.04.2023 по справі 759/23377/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 759/23377/20

Провадження № 2/369/471/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023 м. Київ

Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ковальчук Л.М.,

за участі секретаря Магеррамової Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,Головного управлінняДержгеокадастру уКиївській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНДБУД-2» про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дій,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дій.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.01.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області,Головного управлінняДержгеокадастру уКиївській області, про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дій, передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у комунальній власності Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області перебуває земельна ділянка загальною площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана в оренду ТОВ "Житлоіндбуд-2", що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28.01.2020 року. Оскаржуваним Рішенням №91 від 05 травня 2016 року ОСОБА_2 змінила цільове призначення Земельної Ділянки із земель для будівництва та обслуговування інших земель громадської забудови, під будівництво офісно-готельного розважального комплексу з об`єктами соціальної сфери та відпочинку (під об`єкти соціального призначення ЄВРО 2012) на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Оскаржуване Рішення №91 про зміну цільового призначення Земельної Ділянки є незаконним оскільки воно не враховує вимоги містобудівної документації на місцевому рівні, та прийнято Сільською Радою всупереч норм ч.З та ч.4 ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Позивач вважає, що Рішення №91 є незаконним, оскільки воно прийнято Сільською Радою з порушенням вимог земельного, містобудівного та іншого законодавства (у т.ч. законодавства, яке регламентує діяльність органів місцевого самоврядування та право на інформацію), порушує права та інтереси Позивача, а також права та інтереси інших громадян і територіальної громади села Петропавлівська Борщагівка, а отже підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, просила суд визнати незаконним та скасувати рішення 7-ої сесії VII скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 травня 2016 року № 91 "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ТОВ "ЖИТЛОІНДБУД-2" щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати в поземельній книзі запис, внесений на підставі рішення 7-ої сесії VII скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 травня 2016 року № 91, про зміну цільового призначення земельної ділянки площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 27.04.2021 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНДБУД-2» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 15.07.2021 року залучено до участі у справі в якості відповідача правонаступника відповідача Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Борщагівську сільську раду Бучанського району Київської області.

15.07.2021 року до суду надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНДБУД-2» щодо позову, де зокрема зазначається про порушення позивачем строку звернення до суду, недоведеність порушення прав позивача у спірних правовідносинах, а також наявності тих обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги.

19.10.2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, з якого вбачається, що позовні вимоги не визнає та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

19.10.2021 року від позивача надійшла відповідь на письмові пояснення третьої особи щодо позову.

24.01.2022 року над позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 31.01.2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, від представника позивача надійшла заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав і просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи були повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що у користуванні ТОВ «Житлоіндбуд-2» перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:049:0048, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору оренди землі від 18 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т.А. за реєстраційним номером №1067, право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 13765069.

На сьомій сесії VII скликання Сільською радою було прийнято рішення від 05 травня 2016 року № 91 "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ТОВ "ЖИТЛОІНДБУД-2" щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що 05.05.2016 року Сільська Рада змінила цільове призначення Земельної Ділянки із земель для будівництва та обслуговування інших земель громадської забудови, під будівництво офісно-готельного розважального комплексу з об`єктами соціальної сфери та відпочинку (під об`єкти соціального призначення ЄВРО 2012) на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначеніЗаконом України «Про регулювання містобудівної діяльності»(далі також -Закон №3038-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та п`ятоїстатті 26 Закону № 3038-VIзабудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбаченихстаттею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування (частини перша, п`ята зазначеної статті).

Згідно з частиною першоюстатті 29 Закону №3038-VIосновними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови та завдання на проектування.

У відповідності дост. 1 ч. 1 п. 8 Закону №3038-VIмістобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі №813/52/13-а.

Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) визначено термін індивідуальний акт, як акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Акт застосування норм права (індивідуальний акт) містить індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; регулює конкретну життєву ситуацію; дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Відповідно до статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 9901/801/18).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі №640/2719/20 та Постанові Верховного Суду 18.03.2021 року у справі №640/3844/20.

Оскаржуване у цій справі рішення відповідача щодо зміни цільового призначення земельної ділянки видані відповідачем в межах своєї компетенції в результаті застосування профільних норм права; - не містять загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачають індивідуалізовані приписи щодо будівництва об`єкту на земельній ділянці для ТОВ «Житлоіндбуд-2»; - не регулюють певний вид суспільних відносин; не розраховані на багаторазове застосування і вичерпують дію після його реалізації.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини 7 статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Частиною 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Визначене статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Указані положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 15 ЦК України право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, є Орхуська конвенція, яку ратифіковано Законом України від 06 липня 1999 року № 832-ХІУ, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Відповідно до частини 2 статті 9 Орхуської конвенції, яка регулює доступ до правосуддя, кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості, а) які проявляють достатню зацікавленість, або як альтернатива, б) які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче.

Наявність достатньої зацікавленостіта факт порушення того чи іншого права визначаються згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя в рамках цієї Конвенції. В цьому контексті для цілей вищенаведеного підпункту а) достатньо зацікавленості будь-якої неурядової організації, що відповідає вимогам, зазначеним у пункті 5 Статті 2. Для цілей підпункту б), наведеного вище, така організація також має право заявляти про порушення своїх прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 Орхуської конвенції «Зацікавлена громадськість» означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона зареєстрована та проживає поруч із земельною ділянкою, є членом територіальної громади села Петропавлівська Борщагівка Київської області, є заінтересованою у збереженні зелених насаджень цього населеного пункту, недопущенні незаконної забудови. Також позивач зазначила про порушення відповідачем її права на повагу до свого приватного життя та житла.

Відомостей, що ОСОБА_1 діє від імені недержавної організації, яка сприяє охороні навколишнього середовища, та за визначенням пунктом 5 частини 2 Орхуської конвенції вважається такою, що має зацікавленість, матеріали справи не містять.

При цьому у позовній заяві позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність її достатньої зацікавленості, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 9 Орхуської конвенції, а саме: порушення яких конкретних її індивідуальних прав та інтересів вчинено діями відповідача.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Касаційний цивільний суд Верховного суду в Постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 233/3516/18-ц вказав:

«53. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

54. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.»

У позовній заяві зазначається, що оскільки позивач зареєстрована та проживає поруч із Земельною ділянкою та є членом територіальної громади села Петропавлівська Борщагівка (основними ознаками якої є спільна територія, наявність спільних інтересів місцевого значення, соціальна взаємодія членів громади в процесі забезпечення цих інтересів, психологічна самоідентифікація кожного члена з громадою, сплачування комунальних податків тощо), відповідно Позивач є повноцінним суб`єктом права на врахування його інтересів під час реалізації проектів містобудівної діяльності. Позивач заінтересована у збереженні зелених насаджень цього населеного пункту, недопущені проведення незаконної забудови та у забезпеченні сталого розвитку його територій і екологічної безпеки, який повинен здійснюватися з обов`язковим урахуванням громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій, та має конституційне право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Позивач стверджує, що права та інтереси позивача, що підлягають захисту у цій справі, полягають у прагненні користуватися природними об`єктами права власності народу, реалізовувати право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, які гарантовані ст.ст.13 та 50 Конституції України, а також у збереженні традиційного характеру середовища села Петропавлівська Борщагівка, недопущенні протиправної забудови багатоповерховими будинками, перевищення допустимої щільності населення, та створення перенавантаження на технічні комунікації, транспортні та інші мережі та інфраструктуру цього населеного пункту.

При цьому у позовній заяві позивачем не доведено належними чи допустимими доказами порушення яких саме її індивідуальних прав та інтересів вчинено діями відповідача.

ЄСПЛ у справі «Дубецька та інші проти України» (заява № 30499/03, рішення від 10.02.2011) зазначив, що посилаючись на свою судову практику, Суд зазначає, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природнього екологічного середовища як такого (див. рішення у справі "Кіртатос проти Греції" (Kyrtatos v. Greece), заява № 41666/98, пункт 52, ECHR 2003-VI).

У справі «Кіртатос проти Греції» (Kyrtatos v. Greece) ЄСПЛ прийшов до висновку, що згідно з її усталеною практикою сильне забруднення навколишнього середовища може вплинути на добробут людини і перешкодити їй користуватися своїм житлом таким чином, що воно вплине на його приватне та сімейне життя, однак вирішальним фактором є наявність якогось шкідливого впливу на сферу приватного і сімейного життя людини (див. рішення у справі "Лопес Остра проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303-C, стор 54, п. 51). Проте ключовим елементом, який має бути присутнім при визначенні того, чи за обставин справи забруднення навколишнього середовища негативно позначилося на одному з прав, захищених пунктом 1 статті 8, є наявність шкідливого впливу на приватну чи сімейну сферу особи і це не просто загальне погіршення стану навколишнього середовища. Ні Стаття 8, ні будь-яка інша стаття Конвенції спеціально не покликана забезпечити загальний захист навколишнього середовища як такої; в цьому відношенні інші міжнародні документи та внутрішнє законодавство є більш актуальними для вирішення цього конкретного аспекту.

Верховний Суд у Постанові від 14 серпня 2020 року у справі № 826/14568/15 дійшов висновку, що з наведеного випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу: а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Верховний Суд вказав, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності дій, котрі оскаржуються.

Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржених дій відповідача.

Аналогічна позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 826/3266/16, від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19.

Таким чином, твердження позивача щодо наявності підстав для задоволення позову не доведено та спростовується доказами, які містяться у матеріалах справи.

Статтею 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 15 Цивільного кодексу Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Уч. 2 ст. 16 ЦК Українивказано, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно доч.1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні поданого позову.

Судові витрати на відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268,273, 274, 279 ЦПК України, суд -,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,Головного управлінняДержгеокадастру уКиївській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНДБУД-2» про визнання незаконнимта скасуваннярішення тазобов`язання вчинитидій - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області:Київська область, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Ярослава Мудрого, 1-А.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області: м.Київ, вул.Серпова, 3/14.

ТОВ «ЖИТЛОІНДБУД-2»: Київська область, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Миру,23-А, оф.115.

СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК