Ухвала

від 18.05.2023 по справі 759/8814/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

пр. № 2-з/759/59/23

ун. № 759/8814/23

18 травня 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Ключник А.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою суду від 18.05.2023 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.

Разом з поданням позовної заяви, позивачем подано заяву про забезпечення позову у якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все належне відповідачу рухоме та нерухоме майно, зокрема:

на 1/3 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

на 1/3 частку земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:88:043:0017, площею 0,04496 га.;

на гаражний бокс у напівпідземному гаражі № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

на квартиру АДРЕСА_3 ;

на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер: 6323584700:02:000:0036, площею 4,3131 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою Харківська обл., Краснокутський р-н., с/рада. Мурафська;

на кошти на рахунках, відкритих в банках України на ім`я гр. ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

На думку заявника, незабезпечення позову може в подальшому утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову про стягнення заборгованості за договором позики.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилом частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 89572 доларів США; пені у розмірі 704 894,24 грн.; 3% річних у розмірі 4964,14 грн.; інфляційних витрат у розмірі 7903,36 грн.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи 18.03.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки на забезпечення виконання зобов`язання, що виникло в іпотекодавці, на підставі договору позики, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, посвідчений 18.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Н.О. за реєстровим №237, за умовами якого іпотекодавець зобов`язаний повернути іпотекодержателю суму позики в розмірі 2629040,00 грн., що на дату укладення цього договору складало 94400,00 доларів США, у строк до 18.03.2022 року включно.

У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики іпотекодавець передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_4 , яка складається з 4 житлових кімнат, має загальну площу 128,4 кв.м., житлову площу 70,3 кв.м.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом

Таким чином, посилання позивача, що незабезпечення позову може в подальшому утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову про стягнення заборгованості за договором позики є необґрунтованими, оскільки позивач має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 259, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ключник А.С.