Рішення

від 01.11.2007 по справі 6/368-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

---

І м е н е

м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

 

01 листопада 2007 р.           Справа 6/368-06

за позовом:

Сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Десна"

(22450, вул. Леніна, 44, с. Дружелюбівка, Калинівського району, Вінницької

обл., ідент.код 03732324)  

до:

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1, Вінницька обл., ідент.код

НОМЕР_1) 

про стягнення 25012,75 грн

         

Головуючий суддя     Кожухар

М.С.    

          При секретарі судового засідання

Діхтярук Т.А.

          Представники :

          позивача:     

Катрич П.С. - за дорученням

          відповідача : ОСОБА_2. - за

дорученням

 

В С Т А Н О В

И В :

       Подано позов про  стягнення 25012,75 грн. заборгованості  в. т. р. 14400 грн. з оплати оренди

автомобіля  за період з грудня 2003 р. по

листопад 2005 р., 660,55 грн. - 3% річних, 1552,20 грн. інфляційних за період з

11.12.2003 р. по 06.06.2006 р., 8400,00 грн. неустойки за період з 27.11.2005р.

по 27.06.2006р., та 132,55грн - три проценти річних, 676,8 - інфляційних, 3 600

- неустойки за період з грудня 2005 року по липень 2006 року згідно заяви про

збільшення позовних вимог.

      Відповідач проти позову заперечує.

      Попереднє рішення господарського суду

Вінницької області від 03.10.2006 р. змінене постановою Житомирського

апеляційного господарського суду. Постановою Вищого господарського суду України

від 05.07.2007 р. судові рішення першої та апеляційної судових інстанцій

скасовано, справу спрямовано на новий судовий розгляд до господарського суду

Вінницької області.

       Згідно з розпорядженням голови

господарського суду Вінницької області ухвалою від 19.07.2007 р. справу

прийнято до провадження суддею М.Кожухар з призначенням розгляду на 13.09.2007

р.

       Ухвалою суду від 13.09.2007 р. за

клопотанням представників сторін розгляд справи відкладено на 30.10.2007 р. для

надання сторонами доказів по справі.

        В судовому засіданні 30.10.2007 р.

оголошено перерву до 01.11.2007 р., у зв'язку з наданням представником

позивача  значного обсягу документів

безпосередньо у судовому засіданні.

        У судовому засіданні 01.11.2007 р.

представники сторін, відповідно, позовні вимоги та заперечення на позов

підтримали.

        З їх пояснень та наданих матеріалів суд

вбачає таке.

        25.11.2003 р. між сторонами було

укладено договір №9 оренди легкового автомобіля марки ГАЗ 31029, державний

номер 50020 ВІ.

        Згідно з п. 2.1 договору автомобіль

орендується Орендарем (СПД ОСОБА_1.) для його службових поїздок та вантажного

перевезення дрібних речей.

        Згідно розділу 5 договору орендна плата

становить 600грн. в місяць (п.5.1) і сплачується не пізніше 10 числа кожного

звітного місяця як готівкою, так і в 

безготівковому  порядку, а також  заліком зустрічних вимог (п.5.2).

        Пунктом 6.1 договору сторони обумовили,

що Орендодавець (СТОВ «Десна») зобов'язується надати в оренду автомобіль у

технічно справному стані, надати Орендареві необхідну документацію на

автомобіль, що орендується, та необхідне приладдя, самостійно здійснювати

обов'язкові для власника автомобіля платежі до бюджету.

        Орендар зобов'язався використовувати

автомобіль виключно за його цільовим призначенням у відповідності до п. 2

даного  договору, фінансувати

профілактичне обслуговування та поточний ремонт автомобіля, сприяти Орендодавцю

у придбанні необхідних деталей до автомобіля та запасних частин, здійснювати

заміну деталей та частин автомобіля, здійснювати за власний рахунок заправлення

автомобіля ПММ у період використання автомобіля за даним договором, усувати

наслідки аварій та пошкоджень автомобіля, які виникли під час експлуатації його

Орендарем (п. 7.1 договору).

         У п.4.1 договору сторони встановили

строк оренди - з 27.11.2003р. до 27.11.2004р.

         Згідно з п. 12.2 договір набуває

чинності з моменту початку терміну оренди за п. 4 договору.

         Відповідно до п. 8.1 договору

автомобіль повинен бути повернутий  по

закінченню терміну оренди за п. 4 договору.

         Факт передачі автомобіля орендареві

підтверджений складеним та підписаним сторонами згідно вимог п.3.1 договору

актом здачі-прийому автомобіля №1 від 27.11.2003 р.(а.с. 10).

         Сторони погодили, що повернення

автомобіля також відбувається за актом (п.8.2 договору).

         Згідно п.12.3 договору у випадках, не

передбачених цим договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством.

        З пояснень представників сторін та акту

державного виконавця вбачається, що автомобіль позивачеві повернуто 08.06.2007

р.

        Позивач просить стягнути з відповідача

14400 грн. боргу зі сплати орендної плати за період з грудня 2003 р. по

листопад 2005 року, відповідно до ст. 625 ЦК України - 2229 грн. втрат від

інфляції та 793,1 грн. -3% річних за період з грудня 2003 р. по липень 2006

р.,  12000 грн. неустойки за користування

річчю за той же період на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

        При цьому посилається на те, що,

оскільки у договорі оренди автомобіля не передбачені умови його поновлення та

за відсутності заперечень відповідача, договір відповідно до ст. 764 ЦК України

вважається поновленим на попередній період, тобто  до 27.11.2005 року. Увесь цей час відповідач

користувався автомобілем, але орендні платежі не платив.

        Відповідач проти позову заперечує з

таких підстав. За актом приймання-передачі позивач передав відповідачу

транспортний засіб без відповідної технічної документації, що обумовлює право

користування ним відповідно до п. 6.2.1 Інструкції про проведення державної

реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобі в, оформлення і видачі

реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок

реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України,

затвердженої Наказом МВС України від 10.04.2002 р. № 335, зареєстрованої у

Міністерстві юстиції України 04.06.2002 р. за № 472/6760. У зв'язку з цим

відповідач транспортним засобом не міг користуватись. У позивача було відсутнє

свідоцтво про реєстрацію автомобіля, а був тимчасовий реєстраційний талон

строком дії до 14.01.2004 р. Договір оренди між сторонами не поновлено,

оскільки, як вказано у постанові Вищого господарського суду України у цій

справі, відповідно до ст. 799 ЦК України договір оренди автомобіля з участю

фізичної особи підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, а тому не може

поновлюватись без дотримання вимог цієї норми закону. Нарахування неустойки,

яку просить стягнути позивач, договором не передбачено.

        Заслухавши пояснення представників

сторін, дослідивши і оцінивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

        Відповідно до ст. 153 Цивільного

кодексу УРСР (18 липня 1963 р., далі -ЦК УРСР), що діяв на час укладення

договору оренди № 9 між сторонами, договір вважається укладеним, коли між

сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх

істотних умовах, якими є визнані такими за законом або необхідні для договорів

даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно

бути досягнуто згоди.

        Абзацом 1 ч. 4 ст. 1 Закону України від

10 квітня 1992 року № 2269-XII Закону України «Про оренду державного та

комунального майна»встановлено, що оренда  

майна  інших  форм 

власності  може  регулюватися положеннями цього Закону, якщо

інше не передбачено законодавством та договором оренди. У договорі оренди № 9

відсутня заборона керуватись положеннями вказаного Закону, навпаки у пункті

12.3 договору оренди сторони обумовили, що у випадках, не передбачених

договором, сторони  керуються чинним

цивільним законодавством.

        Виходячи зі змісту статей  256,262,265 ЦК УРСР, статті 10 Закону «Про

оренду державного та комунального майна»істотними та необхідними для договорів

оренди (майнового найму) умовами зокрема є: об'єкт оренди (склад і вартість

майна з урахуванням її індексації);          

орендна плата  з урахуванням її

індексації;  порядок використання  амортизаційних   відрахувань;      відновлення орендованого майна та умови

його повернення; страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

відповідальність сторін.

        Як вбачається з тексту договору оренди

№ 9 від 25.11.2003 р., він не містить усіх істотних та необхідних для даного виду

договорів умов (зокрема зазначених вище). Тому він є неукладеним, що видно і з

подальших стосунків між сторонами.

         Виходячи зі ст. 256 Цивільного кодексу

УРСР, та п. 2.1 цього договору, Орендар зобов'язався надати Орендареві

автомобіль ГАЗ 31029, державний номер НОМЕР_1у користування для службових

поїздок та вантажного перевезення дрібних речей, у зв'язку з чим повинен був

передати Орендареві необхідну технічну документацію.

        Відповідно до пункту 6.2.   Інструкції про проведення державної

реєстрації, перереєстрації

та обліку транспортних засобів,

оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та

здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції

МВС України (далі -Інструкція), затвердженої 

Наказом Міністерства внутрішніх справ України N 335 від 10.04.2002  р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції

України 4 червня 2002 р. за N 472/6760 (яка попри її виключення з державного

реєстру нормативно-правових актів 02.03.2006 р. на підставі Висновку

Міністерства юстиції  N 2/60  від 14.01.2006 р. діяла і була обов'язковою

для фізичних і юридичних осіб у період до скасування її державної реєстрації),

якщо власник ТЗ передав у 

встановленому  порядку  право користування і (або) розпорядження

вказаним ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою

заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком

випадків, коли в РЕП ДАІ наявна інформація про анулювання таких повноважень),

працівниками РЕП ДАІ оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на

період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження

ТЗ. При цьому у графі "особливі відмітки" тимчасового реєстраційного

талона робиться запис "Дійсний до

---

за наявності свідоцтва про

реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії____N

---

". Один примірник

копії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ,

долучається працівниками РЕП ДАІ до матеріалів видачі тимчасового

реєстраційного талона.

 

      Такий тимчасовий

реєстраційний талон видається у порядку, встановленому розділом 7 Інструкції і

повинен містити реквізити, передбачені пунктами 7.2 - 7.8 та 7.11 - 7.16 цієї

Інструкції, і зокрема: виданий номерний знак, марку, модель, шасі (кузов, рама,

коляска) згідно з документами, які є підставою для реєстрації, перереєстрації

ТЗ, відомості про документи, на підставі якого зареєстровані (перереєстровані)

ТЗ, дані про особу, що заповнюються згідно з документами, які є підставою для

реєстрації ТЗ. 

        З огляду на наведене, вбачається, що

Орендар міг користуватися автомобілем відповідно до договору оренди лише за

наявності тимчасового реєстраційного талону та свідоцтва про реєстрацію

транспортного засобу.

        З отриманого від інспектора Калиновського

МРЕВ УДАІ Вінницької області листа та копій документів вбачається, що СТОВ

«Десна»19.11.2003 р. отримано дублікат свідоцтва про реєстрацію автомобіля.

Разом з тим позивачем не надано доказів передачі цього документу Орендарю для

реалізації ним права користування автомобілем.

       З урахуванням наведеного, суд дійшов

висновку, що правові підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

       Навіть у разі, якщо б договір між

сторонами було укладено у встановленому законодавством порядку, позовні вимоги

не підлягали б задоволенню з таких підстав.

       Договір оренди сторонами підписано

25.11.2003 р.

       З 01.01.2004 року набули чинності

Господарський кодекс України (далі -ГК України) та Цивільний кодекс України

(далі -ЦК України).

       Прикінцевими положеннями Господарського

кодексу України від 16.01.2003 р., який є спеціальним законом з регулювання

господарських правовідносин, встановлено, що цей кодекс застосовується до

господарських відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо

господарських відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом,

положення його застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або

продовжують існувати після набрання ним чинності. Таке передбачають і

Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України від16.01.2003 р.

стосовно цивільних правовідносин. 

         Згідно зі статтею 193 ГК України

суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших

правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання

зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До

виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення

Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом.  Кожна сторона повинна вжити

усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання,

враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського

інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських

санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

         Тому до правовідносин за період з

01.01.2004 р., застосовуються норми ГК і ЦК України.

         Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник

вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання

зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

При цьому прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути

виконане внаслідок прострочення кредитора.

         Оскільки позивач не передав

відповідачу документи, на підставі яких може бути оформлене та здійснюватись

право користування транспортним засобом, що виключає можливість оренди

автомобіля відповідачем, прострочення останнього зі сплати орендної плати за

користування автомобілем не наступило.

         Положення, що регулюють оренду

транспортних засобів, містяться у параграфі 5 ЦК України «Найм (оренда)

транспортного засобу», частиною 2 статті 799 цього параграфу ЦК України

встановлено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи

підлягає нотаріальному посвідченню. Дана норма є спеціальною відносно загальних

норм, що регулюють оренду майна.

         А відтак, загальна норма, що

передбачає правові наслідки продовження користування майном після закінчення

строку договору найму (ст. 764 ЦК України) до договорів оренди транспортних

засобів за участю фізичних осіб, що були укладені до 01.01.2004 р. не може

застосовуватись.

        З урахуванням наведеного, керуючись

ст.ст. 33, 43, 82, 84,115  ГПК України,

ВИРІШИВ:

        В задоволенні позову відмовити.

       

        Копію рішення надіслати сторонам.       

 

Суддя                                                       

М. Кожухар

 

          Повний

текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України

 05 листопада 2007 р.