ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10002,
м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412)
48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" лютого 2007 р.
Справа № 6/368-06
Житомирський апеляційний
господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого
судді Ляхевич А.А.
суддів:
Вечірка І.О
Зарудяної Л.О.
при секретарі Кравчук
Н.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Катрич П.С.,
довіреність від 25.07.2005р.;
Лановик В.А. - директор
від відповідача: ОСОБА_1 - суб'єкт
підприємницької діяльності;
розглянувши апеляційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1, м.Калинівка Вінницької
області
на рішення господарського суду
Вінницької області
від "03" жовтня 2006 р. у
справі № 6/368-06 (суддя Говор
Н.Д.)
за
позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"Десна", с.Дружелюбівка
Калинівського району Вінницької області
до Суб'єкта підприємницької
діяльності ОСОБА_1,
м.Калинівка Вінницької області
про стягнення 25012,75грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням
господарського суду Вінницької області від 03.10.2006р. у справі №6/268-06
задоволено частково позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Десна" до
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 25012,75грн.
Стягнуто з
суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1 на користь позивача 14400грн. боргу, 2229грн. інфляційних, 793,10грн.
3% річних , 7200грн. неустойки, 246грн. витрат з державного мита та 98,82грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову
відмовлено.
Не погоджуючись
з прийнятим рішенням, відповідач направив до апеляційного господарського суду
апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського
суду та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Апеляційна
скарга мотивована тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм
матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.
СТОВ
"Десна" в апеляційній скарзі,
зокрема, зазначає, що:
- судом першої
інстанції не з'ясовано, чи дійсно мав
позивач право на стягнення орендної плати, оскільки не перевірено його право
власності на транспортний засіб;
- суд прийшов
до помилкового висновку, що транспортний засіб передано в оренду, пославшись на
акт НОМЕР_1, оскільки орендодавець, за твердженням відповідача, не надав необхідної документації на автомобіль;
- оскільки
майно не було передано у користування, то, у позивача відсутні підстави для
стягнення з відповідача орендної плати згідно ст.762 ЦК України.
В засіданні
суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач у
відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 46) та його представник в засіданні суду
заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Стверджує,
зокрема, що зобов'язання відповідача виникли в силу ст.4, 151 ЦК УРСР, чинного на момент укладення договору,
саме з договору оренди НОМЕР_2 Згідно ст. 128 ЦК УРСР право власності (право
оперативного управління), а отже і право користування виникає у набувача майна
за договором саме з моменту передачі речі.
Заслухавши пояснення
представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи,
перевіривши у повному обсязі законність та обгрунтованість рішення, колегія
суддів встановила наступне.
25.11.2003р.
між сторонами було укладено договір НОМЕР_2 оренди легкового автомобіля марки
ГАЗ 31029, державний номер НОМЕР_3.
Згідно розділу
5 договору, орендна плата становить 600грн. в місяць (п.5.1), а сплачується не
пізніше 10 числа кожного звітного місяця як готівкою, так і в безготівковому порядку, а також заліком зустрічних вимог (п.5.2).
У п.4.1
договору сторони встановили строк дії договору оренди - з 27.11.2003р. до
27.11.2004р.
Факт передачі
автомобіля орендареві підтверджений складеним та підписаним сторонами згідно
вимог п.3.1 договору актом здачі-прийому автомобіля №1 (а.с. 18).
Сторони
погодили, що повернення автомобіля також відбувається за актом (п.8.2
договору).
Згідно п.12.3
договору у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним
цивільним законодавством.
У зв'язку з
тим, що договір не передбачав умов його поновлення, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що в
даному випадку слід керуватись ст.764 ЦК
України.
Згідно
зазначеної статті, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення
строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір
вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Дійшовши
вірного висновку, що договір було
поновлено до 27.11.2005р., суд, однак, не врахував поновлення строку дії
договору і на наступний термін, тобто до 27.11.2006р. оскільки вимогу щодо
повернення предмету оренди в зв'язку з несплатою орендної плати СТОВ
"Десна" більш як за два роки було направлено останньому 12.05.2006р.
(а.с. 11 - 12), а не у місячний термін
після закінчення попереднього строку оренди - 27.11.2005р.
Тобто, у даному
випадку, лист позивача за НОМЕР_4 слід розцінювати як реалізацію орендодавцем
його права на відмову від договору
найму у відповідності зі ст.782
ЦК України - у випадку невнесення плати за користування річчю протягом трьох
місяців підряд.
З врахуванням
уточнених позовних вимог (а.с. 15-16) позивач просив стягнути з відповідача
14400грн. боргу, 2229грн. інфляційних, 793,10грн. 3% річних, а також неустойку
за користування річчю згідно ч.2 ст. 785
ЦК України в сумі 12000грн. за період з 27.11.2005р. по 27.05.2006р.
У відповідності
до ч.2 ст.783 ЦК України у разі відмови
наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання
наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
З врахуванням
наведеного вище, право на стягнення
неустойки у відповідності до ч.2 ст.785 ЦК України виникло у позивача лише з
13.05.2006р.
З врахуванням
наведеного, сума неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю з 13.05.2006р. по 27.09.206р. становить
5400грн.
Тому помилковим
є висновок місцевого господарського суду щодо стягнення неустойки 7200грн. за
період з 27.11.2005р. по 27.09.2006р.
Що стосується
позовних вимог в частині стягнення боргу, інфляційних та річних, то суд першої
інстанції обгрунтовано задоволив їх у повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно ст.162
ЦК УРСР, чинного на момент укладення договору НОМЕР_2 ст.525 ЦК України
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Відповідач не
надав доказів сплати орендних платежів за весь
період дії договору.
Згідно ст.629
ЦК України договір є обов'язковим для
виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК
України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього кодексу, а визначений позивачем у позовній
заяві період боргу відповідача становить 14400грн.
У відповідності
до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,
на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також 3% річних від простроченої суми боргу.
Розрахунок сум
боргу, інфляційних та річних обгрунтований.
Слід також
зазначити, що апеляційним господарським
судом не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки
договір оренди НОМЕР_2 не визнано в установленому порядку недійсним.
Частина 2
ст.799 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи
не стосується даного договору, оскільки щодо угод, вчинених до набрання
чинності ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV підстави і наслідки недійсності
визначаються ст.ст.47- 58 ЦК УРСР від 18.07.1963р.
Відповідач не
надав доказів звернення до позивача з вимогою передати певну документацію на
транспортний засіб, підписав без будь-яких застережень акт передачі йому майна
в оренду, не здійснював заходів щодо повернення автомобіля орендодавцю або до
розірвання договору згідно ст. 784 ЦК
України.
Договором
НОМЕР_2 не передбачено складання акту на передачу документації на автомобіль.
За таких
обставин, доводи апеляційної скарги не грунтуються на чинному законодавстві та
спростовуються матеріалами справи.
Апеляційна
скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - зміні в частині
розміру суми неустойки та судових витрат (які покладаються на відповідача
пропорційно розміру судових витрат), в іншій частині рішення слід залишити без
змін.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського
процесуального кодексуУкраїни, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну
скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Калинівка Вінницької
області задовольнити частково.
2. Рішення
господарського суду Вінницької області від 03.10.2006р. у справі №6/368-06
змінити в частині розміру неустойки та судових витрат, що підлягають до
стягнення.
В іншій частині
рішення залишити без змін.
Резолютивну
частину рішення викласти в наступній редакції:
"Позов
задовольнити частково.
Стягнути з
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 інд. НОМЕР_5. свідоцтво
про державну реєстрацію НОМЕР_6) на користь Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "Десна" (вул . Леніна 44 с. Дружелюбівка,
Калинівського району інд. код 03732324) 14400,00 грн. основного боргу, 2229,00
грн. інфляційних, 793,10 грн. - 3% річних, 5400,00 грн. неустойки, 208,22 грн.
витрат з державного мита, 83,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
В решті позову
відмовити."
3. Справу
№6/368-06 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий
суддя
Ляхевич А.А.
судді:
Вечірко
І.О
Зарудяна Л.О.
віддрук. 4 прим.
1- до справи,
2- позивачу,
3- відповідачу
4- в наряд,
Суд | Житомирський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.02.2007 |
Оприлюднено | 03.09.2007 |
Номер документу | 515036 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Житомирський апеляційний господарський суд
Ляхевич А.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні