Ухвала

від 24.05.2023 по справі 32/257-10

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

24.05.2023 м.Дніпро Справа № 32/257-10

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),

суддів: Мороз В.Ф., Орєшкіна Е.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. ( суддя Васильєв, м. Дніпро) у справі №32/257-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Динамо Дніпро", м. Дніпро

до відповідача: Дніпропетровської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо України", м. Дніпро

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Динамо Дніпро" з позовом до Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" про визнання права власності на нерухоме майно водно-спортивної бази, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 13-А, яка складається з таких об`єктів: літ. "А-1" будівля водноспортивної бази площею 374,2 м2; № 1, 2 огорожа; І, ІІ мостіння; літ. "Б-1" побутове приміщення площею 18,6 м2; літ. "В-1" побутове приміщення площею 22,1 м2; літ. "Ж-1" побутове приміщення площею 20,1 м2; літ. "З-1" побутове приміщення площею 20,1 м2; літ. "Г" тимчасова будівля площею 6,7 м2; літ. "Д" тимчасова будівля площею 14,4 м2.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. ( з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.10.2010р.) позов задоволено частково.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Динамо Дніпро" право власності на нерухоме майно водно-спортивної бази, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 13 А, яка складається із наступних об`єктів літ. А-1 будівля водно-спортивної бази, площею 348,3 кв.м; № 1,2 - огорожа; I,II мостіння; літ. Г тимчасова будівля, площею 6,7 кв.м; літ. Д тимчасова будівля, площею 14,4 кв.м.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Дніпровська міська рада, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2022р. поновлено Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду.

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суд керувався приписами статті 93 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, зазначивши про відсутність присічного строку для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також на положення частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), де зазначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Суд зазначив, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. у справі №32/257-10 подана Дніпровською міською радою як особою, що не була залучена до участі у справі, і стосовно якої суд ухвалив рішення про її права та обов`язки, тому є підстави для поновлення строку на подання Дніпровською міською радою апеляційної скарги на рішення господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022р. у справі № 32/257-10 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. у справі № 32/257-10 скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Динамо Дніпро" на користь Дніпровської міської ради 1360 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023р. постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022р. у справі № 32/257-10 скасовано. Справу № 32/257-10 направлено до Центрального апеляційного господарського суду на стадію відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради.

Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023р. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, не перевірив, чи дійсно Дніпровська міська рада не могла довідатися про оскаржуване нею рішення та про порушення її право раніше, а також не встановив ні час безпосередньої обізнаності Дніпровської міської ради про зазначені нею обставини (факт порушення її прав), ні об`єктивну можливість Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки знати про наведені нею обставини.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.10.2007 на засіданні президії ради ГО "Дніпропетровська обласна організація ФСТ "Динамо" України" було прийнято рішення про створення ТОВ "Будсервіс Динамо Дніпро" та затвердження його статуту.

Рішенням установчих зборів учасників (протокол від 28.01.2008 № 1) створено ТОВ "Будсервіс Динамо Дніпро", утворено його статутний фонд (капітал) у розмірі 51 500,00 грн та розподілено його між учасниками товариства наступним чином: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтеплотехніка" 50%, ГО "Дніпропетровська обласна організація ФСТ "Динамо" України" 50 %; затверджено статут товариства.

25.05.2010 державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради проведено державну реєстрацію змін до установчих документів (статуту) ТОВ "Будсервіс Динамо Дніпро", відповідно до змісту яких товариство створено шляхом об`єднання майна, грошових внесків учасників та їх підприємницької діяльності згідно із Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про господарські товариства", інших законодавчих актів України з метою отримання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Учасниками цього товариства є: ГО "Дніпропетровська обласна організація ФСТ "Динамо" України" та гр. ОСОБА_1 .

Розділом 3 цього Статуту врегульовані питання майна, статутного капіталу, фондів та прибутку ТОВ "Будсервіс Динамо Дніпро", зокрема, визначено, що товариство є власником майна, яке передане йому у власність учасниками як внески, продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законодавством (пункт 3.1).

Внесками учасників товариства до статутного капіталу можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також немайнові права і грошові кошти (пункт 3.2).

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок грошових внесків та за рахунок майна учасників сформовано статутний капітал у розмірі 177 414,48 грн, який розподіляється між учасниками у такому співвідношенні: ГО "Дніпропетровська обласна організація ФСТ "Динамо" України" 50 % та громадянин ОСОБА_1 також 50 %.

Статутний капітал товариства формується таким чином: учасники внесли до статутного капіталу майно, яке належить їм на праві власності, а саме, ГО "Дніпропетровська обласна організація ФСТ "Динамо" України": комп`ютер вартістю 7 900,00 грн; набір офісних меблів вартістю 5 100,00 грн; кондиціонер вартістю 4 650,00 грн; набір офісних меблів вартістю 4 900,00 грн; телевізор вартістю 8 100,00 грн; будівлю водно-спортивної бази м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги,13-А вартістю 62 957,24 грн; разом 88 707,24 грн. Громадянин ОСОБА_1 : ноутбук Samsung вартістю 8 500,00 грн; сканер-принтер вартістю 1 800,00 грн; комп`ютер вартістю 7 300,00 грн; набір офісних меблів вартістю 4900,00 грн; кондиціонер вартістю 3 250,00 грн; грошові внески 62 957,24 грн; разом 88 707,24 грн.

Згідно з актом приймання-передачі від 04.12.1988 приміщення водно-спортивної бази на вул. Набережній Перемоги було передано обласній раді "Динамо".

Відповідно до довідки від 30.08.2010 № 55 станом на 01.08.2010 балансова вартість водно-спортивної бази у м. Дніпропетровську на вул. Набережній Перемоги, 13- А складає 57 170,40 грн.

Розпорядженням міського голови м. Дніпропетровська від 23.04.2009 № 367-р будівлі водно-спортивної бази присвоєна адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 13-А. При цьому у довідці зазначено, що присвоєння адреси не підтверджує право власності на нерухоме майно та право на земельну ділянку.

ТОВ "Будсервіс Динамо Дніпро" звернулося до КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради із заявою про видачу витягу з реєстру права власності на водно-спортивну базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Бюро технічної інвентаризації виготовило відповідний технічний паспорт будівлі водно-спортивної бази, але відмовило у видачі документа, що посвідчував би право власності ТОВ "Будсервіс Динамо Дніпро" на нерухоме майно, оскільки позивачем не було надано належного правовстановлюючого документа. Згідно із зазначеним технічним паспортом водно-спортивна база складається з таких об`єктів: літ. "А-1" будівля водно-спортивної бази площею 374,2 м2; № 1, 2 огорожа; І, ІІ мостіння; літ. "Б-1" побутове приміщення площею 18,6 м2; літ. "В-1" побутове приміщення площею 22,1 м2; літ. "Ж-1" побутове приміщення площею 20,1 м2; літ. "З-1" побутове приміщення площею 20,1 м2; літ. "Г" тимчасова будівля площею 6,7 м2; літ. "Д" тимчасова будівля площею 14,4 м2. При цьому на зворотному боці титульного аркуша технічного паспорта наявні дані про самовільне будівництво побутових приміщень: літери "Б-1", "В-1", "Ж-1" та "З-1".

Суть спору - наявність чи відсутність правових підстав для визнання права власності на нерухоме майно за позивачем.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. ( з урахуванням ухвали про виправлення опискик від 22.10.2010р.) позов задоволено частково.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Динамо Дніпро" право власності на нерухоме майно водно-спортивної бази, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 13 А, яка складається із наступних об`єктів літ. А-1 будівля водно-спортивної бази, площею 348,3 кв.м.; № 1,2 - огорожа; I,II мостіння; літ. Г тимчасова будівля, площею 6,7 кв.м.; літ. Д тимчасова будівля, площею 14,4 кв.м..

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Дніпровська міська рада, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

20.04.2023 від Дніпровської міської ради надійшли письмові пояснення щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та стосовно висновків Верховного суду в постанові від 04.04.2023р., в якій просить: поновити Дніпровській міській раді строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. у справі №32/257-10, задовольнити апеляційну скаргу Дніпровської міської ради, рішення суду від 30.09.2010р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

01.05.2023р. матеріали справи № 32/257-10 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.05.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Іванов О.Г., Дармін М.О..

16.05.2023 р. судді Кощеєв І.М., Іванов О.Г., Дармін М.О. подали заяву про самовідвід у справі № 32/257-10, яка задоволена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023р.

Справу №32/257-10 передано для визначення складу суду, в порядку встановленому ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач), судді Мороз В.Ф., Орєшкіна Е.В.

Стосовно заявленого апелянтом клопотання про поновлення строку на оскарження рішення суду, слід зазначити наступне.

Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку мотивоване тим, що про існування оскаржуваного рішення Дніпровській міській раді стало відомо 05.08.2022р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Зазначає, що Дніпровська міська рада не була залучена до участі у справі як власник земельної ділянки ні як відповідач, ані як третя особа, тому. У відповідності до приписів ст. ст. 91, 93 ГПК України, в редакції що діяла на час ухвалення рішення, просить вважати поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. у справі № 32/257-10.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетрвоської області було ухвалене 30.09.2010р. тобто до набрання чинності з 15.12.2017р. Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі Закон № 2147-VІІІ).

Згідно пункту 13 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017р., судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017 (до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній з 15.12.2017. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239.

Таки чином, оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №32/257-10 прийняте 30.09.2010, то при вирішенні питання щодо строку на апеляційне оскарження такого рішення підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції зі змінами, внесеними Законом № 2453-VI від 07.07.2010, які були чинні на час ухвалення рішення місцевим господарським судом.

Так, згідно статті 93 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час ухвалення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала.

Наведена норма в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, не містила положення про встановлення присічного строку для поновлення строку на апеляційне оскарження, але містила вимогу для суду апеляційної інстанції щодо необхідності обґрунтування підстав для поновлення такого строку.

Частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У постанові від 12.11.2018 Верховного Суду у справі № 54/239 зазначено, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі, приписами частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017). Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.

Колегія суддів перевіривши наявність/відсутність винятків, зазначених в пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України зазначає, що Дніпровська міська рада не була залучена до участі у справі. Отже встановлений ч.2 ст.261 ГПК України присічний строк не застосовується лише у тому випадку, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки або строк на апеляційне оскарження пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Дніпровська міська рада не посилається на обставини непереборної сили, а лише на те, що не була залучена до участі у справі.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі лише в тому випадку, коли в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб (аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду № 8/430-05-11867 від 12.07.2022р.

Як вбачається з оскаржуваного рішення суду. в ньому вирішувалося питання щодо права власності на об`єкти нерухомості. Дніпровська міська рада в апеляційній скарзі посилається на порушення її прав на землю.

Колегія суддів констатує, що в рішенні суду взагалі мова не йде про будь-яку земельну ділянку та мотивувальній частині відсутні висновки суду про права та обов`язки міської ради і в резолютивній частині рішення суду прямо не вказано про права та обов`язки міської ради.

В постанові Верховного Суду № 8/430-05-11867 від 12.07.2022р. зазначено наступне:

«При цьому імперативною нормою частини 2 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Верховний Суд зазначає, що у цій нормі врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку, тоді як строки оскарження судових рішень суду першої інстанції, ухвалених до 15.12.2017, врегульовані у статті 93 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017. При цьому за змістом частини 2 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, поновлення апеляційним судом пропущеного строку на апеляційне оскарження у зв`язку з визнанням поважними причин пропуску відповідного строку можливе виключно у разі подання апеляційної скарги в межах присічного річного строку, а в разі недотримання останнього з`ясування поважності причин строку на апеляційне оскарження взагалі не має істотного значення та не може жодним чином вплинути на однозначне вирішення питання про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі положеннями частини 2 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017. Тому, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.»

Отже оскільки в даному випадку відсутні винятки, передбачені п.1, 2 ч.2 ст.261 ГПК України, скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, в відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 258, 260, 261, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. у справі №32/257-10.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

СуддяВ.Ф. Мороз

Суддя Е.В. Орєшкіна