Ухвала

від 04.12.2023 по справі 32/257-10

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 32/257-10

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Дроботової Т. Б., Міщенка І. С.

розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпровської міської ради (далі - Дніпровська міськрада)

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Динамо Дніпро"

до Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровської міськради,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Динамо Дніпро" (далі - ТОВ "Будсервіс Динамо Дніпро") звернулося з позовом до Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" (далі - ГО "Дніпропетровська обласна організація ФСТ "Динамо" України") про визнання права власності на нерухоме майно водно-спортивної бази, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 13-А.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 30.09.2010 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.10.2010) позовні вимоги задовольнив частково. Визнано за ТОВ "Будсервіс Динамо Дніпро" право власності на нерухоме майно водно-спортивної бази, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 13-А, яка складається з таких об?єктів літ. "А-1" будівля водно-спортивної бази площею 348,3 м2; № 1, 2 - огорожа; I, II мостіння; літ. "Г" тимчасова будівля, площею 6,7 м2; літ. "Д" тимчасова будівля площею 14,4 м2.

15.08.2022 Дніпровська міськрада звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду та клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 03.11.2022 за результатами розгляду апеляційної скарги Дніпровської міськради скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким у позові відмовив.

Верховний Суд постановою від 04.04.2023 скасував постанову апеляційного господарського суду від 03.11.2022 та направив справу до Центрального апеляційного господарського суду на стадію відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міськради.

Зазначив, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, враховуючи обставини, зазначені у клопотанні Дніпровської міськради, не встановив на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, дату внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно інформації про рішення місцевого суду від 30.09.2010, не перевірив, чи дійсно Дніпровська міськрада не могла довідатися про оскаржуване нею рішення та про порушення її прав раніше, а також не встановив ні час безпосередньої обізнаності Дніпровської міськради про зазначені нею обставини (факт порушення її прав), ні об`єктивну можливість Дніпровської міськради як власника земельної ділянки знати про наведені нею обставини.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.05.2023 відмовив у відкритті апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою Дніпровської міськради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010.

Верховний Суд постановою від 18.08.2023 скасував ухвалу апеляційного господарського суду від 24.05.2023 та направив до Центрального апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міськради.

Зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.04.2023 у цій справі, та не надав жодної оцінки обґрунтуванню заявником апеляційної скарги поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, натомість дійшов передчасного висновку про відсутність порушеного права в особи, яка не була залучена до участі у справі на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Обставини, що стали підставою для постановлення оскаржуваної ухвали

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.09.2023 залишив апеляційну скаргу Дніпровської міськради без руху з огляду на таке.

Згідно із пунктом 13 частини першої розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в чинній редакції з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Разом з тим судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ГПК України).

Судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

У частині другій статті 261 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

З приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України. (Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наведене в апеляційній скарзі обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі, зокрема, щодо обізнаності про існування оскаржуваного рішення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно лише 05.08.2022, дійшов висновку про те, що зазначені підстави для поновлення строку не можуть вважатися поважними.

Дніпровська міськрада, здійснюючи належним чином свої повноваження як власника на землю в межах міста Дніпра, мала дізнатися про використання земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, значно раніше, а тому не є беззаперечним та абсолютним свідченням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги раніше.

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Суд апеляційної інстанції дослідив, що електронна копія рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 у справі № 32/257-10 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднена 09.10.2010 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/11548136), а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитися із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі.

З наведеного слідує, що пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду не підтверджений ним належними та допустимими доказами. Тому апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість наведених апелянтом підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже вони пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, у зв`язку з чим визнав їх неповажними.

На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2023 апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт навів ті ж самі обставини, що і в попередньому клопотанні, та додатково наголосив на тому, що незалучення Дніпровської міськради до участі у справі є обґрунтованою підставою для поновлення строків на подання апеляційної скарги. Перебіг строку на апеляційне оскарження судового рішення для територіальної громади міста Дніпра розпочався з 05.08.2022 з дня ознайомлення з ним в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Тому, беручи до уваги, що Дніпровська міськрада не була залучена до участі у справі, на адресу міської ради не було надіслано рішення суду першої інстанції, то Дніпровська міськрада об`єктивно не мала можливості дізнатись про існування такого рішення до отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Дніпровською міськрадою апеляційну скаргу подано в строки, визначені статтею 93 ГПК України.

Доповнюючи викладені обставини, заявник також просить врахувати і те, що Дніпровська міськрада, здійснюючи представництво інтересів територіальної громади, на жаль, не завжди має можливість виявити порушення інтересів громади. Проте законодавець, реалізуючи принцип доступу до правосуддя, передбачив можливість відновлення порушених прав особи, яка, зокрема, не була залученої до участі у справі та постановленим рішенням зачіпаються її законні права.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.10.2023 відмовив Дніпровській міськраді у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 у справі № 32/257-10.

Зазначив, що Дніпровська міськрада не навела достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги.

Направляючи цю справу на стадію відкриття апеляційного провадження, Верховний Суд у постанові від 04.04.2023 звернув увагу на те, що можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Таким чином, беручи до уваги наведене та аналогічне первісному обґрунтування апелянтом причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі, яке зводиться до незалучення Дніпровської міськради до участі у справі та обізнаності про існування оскаржуваного рішення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно лише 05.08.2022, апеляційний суд повторно зазначив, що Дніпровська міськрада, здійснюючи належним чином свої повноваження як власника землі в межах міста Дніпра, мала дізнатися про використання земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, значно раніше, а тому зазначені підстави для поновлення строку не можуть вважатися поважними, оскільки не є беззаперечним та абсолютним свідченням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, а отже, не є виключними обставинами.

Суд вказав, що вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі пов`язаними з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, у зв`язку з чим визнаються судом неповажними.

Отже, апелянт не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 у справі № 32/257-10, що виключає необхідність перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та чинне понад декількох років, з метою дотримання принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України та вважає за необхідне звернути увагу на таке.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Так, як зазначалося вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без руху та надав строк для усунення її недоліків шляхом обґрунтування інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Однак Дніпровська міськрада навела ті ж самі обставини, що і в попередньому клопотанні і які вже були визнані судом апеляційної інстанції неповажними, та додатково наголосила на тому, що незалучення її до участі у справі є обґрунтованою підставою для поновлення строків на подання апеляційної скарги.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і в разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку (пункт 3.18 постанови Верховного Суду від 18.08.2023 у цій справі).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що обґрунтування підстави для поновлення строків на подання апеляційної скарги тим, що Дніпровська міськрада не була залучена до участі у справі не може бути підставою для відкриття провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили та чинне понад декількох років, оскільки не є беззаперечним та абсолютним свідченням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, а отже, не є виключними обставинами.

Подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами ГПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі №904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).

За статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Верховенство права як основоположний принцип господарського судочинства визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Справедливим та ефективним повинен бути як судовий процес, так і результат судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із частиною першою статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси (частина третя статті 18 ГПК України).

Водночас частина друга статті 261 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. У такому випадку суд завжди має виходити із того, що скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на заявника обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і в разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом із цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, із посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі, ймовірно, не було відомо про розгляд цієї справи, однак не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження.

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.02.2019 у справі № 911/4590/13 зазначив, що необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад 4 роки, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту. Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (пункт 5.11 постанови).

Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06 та від 16.11.2022 у справі № 13/197-10.

Колегія суддів вважає, що відкриття апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили та чинне понад декількох років, без наявності виключних обставин, що свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, є порушенням принципу остаточності судового рішення як складової принципу юридичної визначеності, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також являє собою безпідставне втручання у право власника володіти належним йому майном, що в свою чергу є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому посилання Дніпровської міськради на суперечливість висновків суду апеляційної інстанції практиці Верховного Суду не знайшли підтвердження, оскільки у кожній справі були встановлені різні обставини пропуску строку та ступінь обґрунтування скаржником поважних причин такого пропуску.

За положенням частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм, то вказане є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі № 32/257-10 за касаційною скаргою Дніпровської міськради на підставі частини другої статті 293 ГПК України.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Верховний Суд не розглядає клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 32/257-10 за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2023.

2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Т. Дроботова

І. Міщенко