Ухвала

від 22.05.2023 по справі 2-2725/2011

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:2-2725/2011

Провадження №: 6/755/334/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.,

з участю сторін:

представника боржника ОСОБА_1 ,

представника стягувача Микитенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню посилаючись на те, що 13.11. 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист у справі № 2-2725/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ВАТ «АГРОМАШ» на користь Банку 45 411 984 грн. 35 коп. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.06.2016 року замінено сторону стягувача у виконавчому проваджені з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк». Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.10.2020 року замінено Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» як стягувача у виконавчому листі його процесуальним правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Геліос». Згідно заяви ТОВ «ФК «Геліос», залишок заборгованості складає 45 398 157 грн. 83 коп. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року набрало законної сили 29.08.2013 року. При цьому, на підставі виконавчого листа приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченко Є.С. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 шляхом прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2020 року. 18.08.2006 року між ВАТ «Агромаш» та Банком було укладено Кредитний договір № 08/29/06-КЛТ, згідно умов якого визначено зобов`язання Банку надати ВАТ «Агромаш» кредитні кошти та зобов`язання ВАТ «Агромаш» повернути кредитні кошти та сплатити проценти, а також інші зобов`язання вказаних сторін Кредитного договору. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань ВАТ «Агромаш» за Кредитним договором, між ОСОБА_2 та Банком було укладено Договір поруки № 08/29/П03/06-ПЛТ від 18.08.2006 року. Так, з огляду на невиконання ВАТ «Агромаш» зобов`язань за Кредитним договором, Банк звернувся до суду з метою стягнення заборгованості за Кредитним договором з урахуванням умов Договору поруки, з ВАТ «Агромаш» та ОСОБА_2 , у результаті чого і було ухвалено рішення суду першої інстанції, та видано виконавчий лист, а потім - і відкрито вказане виконавче провадження. При цьому, уваги заслуговує та обставина, що станом на момент відкриття Виконавчого провадження, насправді зобов`язання за кредитним договором вже були припинені, а як наслідок - були припинені і похідні зобов`язання за договором поруки. 12.01.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення ВАТ «Агромаш», що відбулось на виконання судового рішення Господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2014 року у справі № 7/166-б про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом, яке набрало законної сили з моменту проголошення . Так, Банк було визнано конкурсним кредитором в межах справи про банкрутство ВАТ «Агромаш», тобто, Банк мав можливість отримати заборгованість за Кредитним договором безпосередньо від основного боржника. У редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» станом на 16 грудня 2014 року, тобто на день постановлення ухвали Господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2014 року у справі №7/166-б про припинення ВАТ «Агромаш», як юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом, положеннями частини 5 статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було визначено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Тобто, зобов`язання за Кредитним договором є припиненим, що знову ж таки тягне за собою припинення зобов`язань за Договором поруки. Окрім вище викладеного, уваги заслуговує та обставина, що у відповідності до відомостей, визначених в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2014 року у справі № 7/166-Б, встановлено, що юридичну особу банкрута - ВАТ «Агромаш» ліквідовано, а вимоги кредиторів вважаються погашеними. Таким чином, з огляду на вказане судове рішення встановлено, що вимоги кредиторів, у тому числі Банку, до ВАТ «Агромаш» вважаються погашеними, тобто безапеляційно встановлено факт припинення зобов`язання за Кредитним договором і простіше кажучи, кредитор не може вимагати погашення заборгованості за таким погашеним зобов`язанням.

В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_2 заяву підтримав та просить суд

визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-2725/11, виданий 13 листопада 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва.

В судовому засіданні представник стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» заперечує проти задоволення про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з підстав викладених у відзиві, яка приєднана до матеріалів справи.

Суд, вислухавши пояснення представника боржника, представника стягувача, вивчивши матеріали справи № 755/4551/19, дослідивши подані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

18.08.2006 року між ВАТ «Агромаш» та Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" було укладено Кредитний договір № 08/29/06-КЛТ, згідно умов якого визначено зобов`язання Банку надати ВАТ «Агромаш» кредитні кошти та зобов`язання ВАТ «Агромаш» повернути кредитні кошти та сплатити проценти, а також інші зобов`язання вказаних сторін Кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ВАТ «Агромаш» за Кредитним договором, між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" було укладено Договір поруки № 08/29/П03/06-ПЛТ від 18 серпня 2006 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та Відкритого акціонерного товариства "Агромаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" 45 411 984 грн. 35 коп. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2013 року набрало законної сили 29 серпня 2013 року.

13.11.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист у справі № 2-2725/11

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.06. 2016 року замінено сторону стягувача у виконавчому проваджені з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.10.2020 року замінено Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» його процесуальним правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Геліос». Ухвала набрала законної сили 09.11. 2020 року.

10.11.2020 року ТОВ «ФК «Геліос» було подано заяву про примусове виконання та відкриття виконавчого провадження Згідно заяви ТОВ «ФК «Геліос», залишок заборгованості складає 45 398 157 грн. 83 коп.

Постановою приватного виконавця Дяченка Є.С. від 11.11.2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.2014 року у справі № 7/166-б ліквідовано юридичну особу банкрута ВАТ «Агромаш». Рішення суду набрало законної сили з моменту його проголошення

Запис про припинення ВАТ «Агромаш», як юридичної особи, був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.01.2015 року

Звертаючись до суду з заявою боржник наполягає на тому, що з огляду на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.2014 року у справі № 7/166-б вимоги кредиторів, у тому числі Банку, до ВАТ «Агромаш» вважаються погашеними, тобто безапеляційно встановлено факт припинення зобов`язання за кредитним договором і кредитор не може вимагати погашення заборгованості за таким погашеним зобов`язанням.

Відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до змісту статті 432 ЦПК України виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. Словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Відповідно до сталої практики сформованої Верховним Судом, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року винесеній у справі № 2-4671/11.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Так, помилковою є видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема і застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи-боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи-боржника.

Наявний чинний запис про ліквідацію чи припинення юридичної особи- боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не свідчить про припинення основного зобов`язання та договорів поруки, оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із позовом до моменту ліквідації боржника.

При укладенні договору поруки поручитель приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником, у тому числі й ті, що виникають унаслідок припинення боржника з його подальшим виключенням із реєстру. Оскільки покладення на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, цих ризиків відбулося за договором, укладеним поручителем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, і після припинення боржника (юридичної особи). Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка забезпечує виконання зобов`язання, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути окремо урегульовано в договорі між нею і кредитором.

Факт ліквідації боржника за основним зобов`язанням з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним зобов`язанням не є підставою для припинення поруки, якщо кредитор за основним зобов`язанням до внесення запису до відповідного реєстру про припинення боржника (юридичної особи) реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред`явивши до нього позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 593 ЦК України припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову.

Відповідно до ч.5 ст. 559 ЦК України ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

Пунктом 2 Розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» вказано, що цей Закон застосовується і до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

Таким чином, враховуючи, що ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся до суду з даним позовом до ліквідації ВАТ «Агромаш», тому ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителя, оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із позовом до проведення ліквідації боржника.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Серед основних засад судочинства в Україні, згідно із пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України, є «обов`язковість рішень суду».

Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов`язковості рішень судів, за ознакою територіальності - на всій території нашої держави.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 18 ЦПК України закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку відмову в задоволенні зави ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 260, 353, 432 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26.05.2023 року.

Суддя Н.О. Яровенко