Ухвала

від 27.06.2024 по справі 2-2725/2011

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:2-2725/2011

Провадження №: 6/755/833/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Яровенко Н.О.,

при секретарі Локотковій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Генного Дмитра Анатолійовича, боржник ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос», про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право користування якою мають діти,-

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Генного Дмитра Анатолійовича, боржник ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос», про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право користування якою мають діти посилаючись на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_2, відкрите 12.01.2024 року на виконання виконавчого листа №2-2725/2011 від 13.11.2013 року, виданого для примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року у справі №2-2725/2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» у розмірі 45 411 984 грн. 35 коп. 12.01.2024 приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника, арешт коштів боржника, стягнення основної винагороди приватного виконавця, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження, з ідентифікатором для доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет https://asvpweb.minjust.gov.ua/, де також забезпечена можливість онлайноплати, направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням (з описом вкладення), у тому числі боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі (№ 0304011474933) відправлення вручено особисто. За даними Реєстру прав власності на нерухоме майно, боржнику на праві власності належить 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 3223186802:10:004:0036, що знаходиться під даним житловим будинком. З метою реалізації вказаних об`єктів нерухомого майна, приватним виконавцем до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області скеровано запит задля отримання інформації щодо осіб зареєстрованих за вказаною адресою. 12.03.2024 року приватним виконавцем отримано відповідь від Козинської селищної ради Обухівського району Київської області відповідно до якої за вказаною адресою починаючи з 03.02.2021 року зареєстрована неповнолітня особа, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19.03.2024 року приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № 73823878 було проведено опис нерухомого майна боржника, а саме: 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (рнонм: 1513019832231) та 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 3223186802:10:004:0036; рнонм: 1513028832231). Боржником у співучасті із ОСОБА_3 вчинено дії, спрямовані на умисне ухилення від виконання рішення суду, з метою унеможливлення реалізації нерухомого майна боржника. Оскільки, під час судових процесів про виділення часток за боржником (починаючи з 2020 року) вчинено дії, які полягали у реєстрації малолітньої особи за адресою: АДРЕСА_1 . Варто звернути увагу суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками будинку та земельної ділянки, яка знаходиться під ним за адресою: АДРЕСА_1 та мають у своїй власності по 1/2 частки будинку та земельної ділянки. Реалізації 1/2 частки будинку та земельної ділянки, яка знаходиться під ним за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності не вплине на право користування будинком та земельною ділянкою неповнолітньою дитиною, яка й надалі матиме право на проживання в 1/2 частки будинку та земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_3 . Передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою. Підстави для даного подання є відсутність згоди служби у справах дітей Козинської селищної ради Обухівського району Київської області на реалізацію 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (рнонм: 1513019832231) та 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 3223186802:10:004:0036; рнонм: 1513028832231) та належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 . 21.03.2024 року приватний виконавець звернувся до служби у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області із заявою про надання дозволу на реалізацію об`єкта нерухомого майна, право на користування якою мають діти. 29.05.2024 року приватний виконавець отримав рішення від служби у справах дітей Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про відмову у наданні дозволу на реалізацію 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (рнонм: 1513019832231) та 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 3223186802:10:004:0036; рнонм: 1513028832231) та належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 .

У зв`язку із чим просить суд надати дозвіл на звернення стягнення на 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (рнонм: 1513019832231) та 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 3223186802:10:004:0036; рнонм: 1513028832231), належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

В судове засідання приватний виконавець не з`явився, подав до суду заяву про розгляд подання за його відсутності.

Боржник ОСОБА_1 та його представника адвокат Грушко О.О. в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду подання повідомлені належним чином.

Представник стягувача ТОВ Геліос» в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд подання без його участі.

Суд, дослідивши матеріали подання, приходить до наступного висновку.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

ЄСПЛ вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Судом встановлено, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_2, відкрите 12.01.2024 року на виконання виконавчого листа №2-2725/2011 від 13.11.2013 року, виданого для примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року у справі №2-2725/2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» у розмірі 45 411 984 грн. 35 коп.

12.01.2024 приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника, арешт коштів боржника, стягнення основної винагороди приватного виконавця, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

За даними Реєстру прав власності на нерухоме майно, боржнику на праві власності належить 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 3223186802:10:004:0036, що знаходиться під даним житловим будинком.

Звертаючись до суду із вказаним поданням, приватний виконавець просив суд надати дозвіл на звернення стягнення на 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (рнонм: 1513019832231) та 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 3223186802:10:004:0036; рнонм: 1513028832231), належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в якому зареєстрована неповнолітня особа, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.03.2024 року приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № 73823878 було проведено опис нерухомого майна боржника, а саме: 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (рнонм: 1513019832231) та 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 3223186802:10:004:0036; рнонм: 1513028832231).

Перед зверненням до суду із вказаним поданням, звернувся до служби у справах дітей Козинської селищної ради Обухівського району Київської області із листом щодо надання попереднього дозволу на реалізацію нерухомого майна.

Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області відмовлено у наданні дозволу на реалізацію 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (рнонм: 1513019832231) та 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 3223186802:10:004:0036; рнонм: 1513028832231) та належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 .

З рішення вбачається, що при прийнятті рішення виконавчий комітет Козинської селищної ради Обухівського району Київської області посилався на пункт 67 постанови КМУ від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої, шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками будинку та земельної ділянки, яка знаходиться під ним за адресою: АДРЕСА_1 та мають у своїй власності по 1/2 частки будинку та земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від ід 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

З наведеного вбачається, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.

Разом із тим, чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Як вбачається зі змісту пунктів 66-67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, з метою укладення правочинів щодо нерухомого майна, право власності або користування, яким має дитина, до органів опіки та піклування мають звертатися батьки або особи, які їх замінюють, тобто особи, які є власниками майна або законними представниками дитини, у разі якщо остання є власником, й заінтересовані в укладенні правочину.

Однак особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

Разом із тим, виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Відповідно до частин першої - третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПУ України.

Пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Боржником разом із дружиною ОСОБА_3 вчинено дії, спрямовані на умисне ухилення від виконання рішення суду, з метою унеможливлення реалізації нерухомого майна боржника. Оскільки, під час судових процесів про виділення часток за боржником (починаючи з 2020 року) вчинено дії, які полягали у реєстрації малолітньої особи за адресою: АДРЕСА_1 .

В даному випадку, реалізація 1/2 частки будинку та земельної ділянки, яка знаходиться під ним за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності не вплине на право користування будинком та земельною ділянкою неповнолітньою дитиною, яка й надалі матиме право на проживання в 1/2 частки будинку та земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_3 .

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе, враховуючи конкретні обставини справи та поведінку боржника, який ухиляється від повного та належного виконання судового рішення, задовольнити подання державного виконавця та надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , в якому зареєстрована дитина.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 14, 76, 81, 260, 261, 352-354, 435, ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Генного Дмитра Анатолійовича, боржник ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос», про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право користування якою мають діти задовольнити.

Надати дозвіл на звернення стягнення на 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (рнонм: 1513019832231) та 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 3223186802:10:004:0036; рнонм: 1513028832231), належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали до Київського апеляційного суду.

Суддя Н.О.Яровенко