Постанова

від 30.05.2023 по справі 520/10954/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5541/23

Справа № 520/10954/15-ц

Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Сінько А.І.,

учасники справи:

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року ,

у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, за участі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визначення частки майна боржника у майні, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий подання

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович звернувся із поданням, за участі: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про визначення частки майна боржника у майні, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя в якому просить суд визначити частку майна боржника ОСОБА_2 у спільному майні, а саме: квартирі загальною площею 70,3 кв.м., житловою площею 41,36 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за ОСОБА_4 , як 1/2 частку.

У поданні приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович посилається на те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича знаходиться виконавче провадження АСВП № 57513228 з примусового виконання виконавчого листа № 520/100954/15-ц виданого 02.10.2018 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики від 15.08.2018 року в сумі 2171748,40 грн, що за курсом НБУ станом на 04.08.2015 року еквівалентно 100000 доларів США. Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (станом на 08 листопада 2019) та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 між громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04 жовтня 1997 року укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Любашівського районного управління юстиції Одеської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 04.10.1997 року зроблено актовий запис за № 61. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за ОСОБА_4 , РНОКПП. НОМЕР_2 , зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира загальною площею 70,3 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 05.04.2004, видавник: виконавчий комітет Одеської міської ради (номер запису про право власності 300420). При цьому вказане майно набуте під час перебування в шлюбі, а отже є спільним майном подружжя.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, за участі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визначення частки майна боржника у майні, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя задоволено. Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у спільному майні, а саме квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,3 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м., зареєстрованої за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як частку.

В обґрунтування ухвали суду зазначено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частини 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності та згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підставі передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) д суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній часткової власності. За таких обставин суд доходить до висновку щодо обґрунтованості подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про визначення частки майна боржника у майні, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, та наявності підстав для його задоволення.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник скаржника просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Парфьонову Георгію Володимировичу у задоволенні подання про визначення майна боржника у майні що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя -повністю.

Основними доводамиапеляційної скаргиє те,що в оскарженій ухвалі, суд першої інстанції порушив основні засади цивільного судочинства. Так виконавче провадження ВГ №57513228 відкрито приватним виконавцем на підставі виконавчого листа від 20.01.2019р. виданого Київським районним судом м.Одеси на виконання рішення у справі № 520/10954/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів у розмірі 2 171 748 грн. 40 коп. Відповідно до ст. І Закону України «Про виконавче проваджения» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Квартира АДРЕСА_2 , згідно Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 від 05.04.2004, є приватною власністю ОСОБА_4 - дружини боржника ОСОБА_2 . ОСОБА_4 не є боржником у виконавчому провадженні АСВП № 57513228 та не відповідає по особистим зобов?язанням свого чоловіка ОСОБА_2 . Скаржник вважав, що суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (статей 57 та 60 СК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Вважали, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. У зв?язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об?єктом спільної сумісної власності подружжя, а с особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об?єктів права спільної сумісної власності подружжя. Згадана квартира набута ОСОБА_4 у приватну власність згідно Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 виданого 05.04.2004 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, та зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» у реєстровій книзі № 160дом на стор. 187 за реєстровим № 3364 від 05.04.2004. Свідоцтво від 05.04.2004, видано на підставі інвестиційного договору від 04.11.2002; додаткової угоди від 18.02.2004, б/н; акту прийому-передачі квартири від 18.02.2004, б/н. Інвестиційний договір від 04.11.2002, укладено із забудовником - Молодіжним житлово-будівельним товариством «Дом» (ідентифікаційний код юридичної особи - 25915380, місцезнаходження: Україна, м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 104/3, кв.55) (скорочена назва МЖБТ «Дом»). Особисто ОСОБА_4 про інвестування та будівництво житлового будинку АДРЕСА_4 . Згідно п.6.1 Інвестиційного договору від 04.11.2002, інвестором за цим договором може бути тільки член МЖБТ «Дом» від 18 до 30 років. Відповідно ОСОБА_4 станом на дату укладення Інвестиційного договору від 04.11.2002, є членом згаданого товариства. Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію житлово-будівельного кооперативу, яке видано 10.10.2000 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, та Довідки № 36 виданої 10.10.2000 Одеським обласним управлінням статистики, МЖБТ «Дом» є житлово-будівельним кооперативом. Відповідно до п.3 Статуту, МЖБТ «Дом» діє на підставі Статуту, розробленого з врахуванням вимог основних положень Постанови КМ України «Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу» із дотриманням Законів України «Про сприяння соціальному ставленню і розвитку молодіжі в Україні», «Про кооперацію», «Про споживчу кооперацію» тощо. На підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 29.12.2003 виданого на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 25.12.2003 № 2096, реєстрація права власності 29.12.2003 за № 3364 стр.52 кн.23 м/с про-ведена КП «ОБТІ та РОН», та Свідоцтва про право власності на житловий будинок віл 18.11.2004 виданого на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 18.11.2004 № 1691, реєстрація права власності 18.11.2004 проведена КП «ОМБТІ та РОН» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, житлово-будівельний кооператив МЖБТ «Дом» є власником багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , в якому розташована спірна квартира АДРЕСА_3 . За роз`ясненнями наданими судам пуиктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися ст.146 ЖК України ( 5464-10), ст.15 Закону "Про власність" ( 697-12 ), п.43 Примірного статуту ЖБК і чинним законодавством про шлюб та сім' о(статті 22, 24, 28, 29 КпШС України (2006-07 ), враховуючи таке: б) внесений одним з подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном. Якщо паєнагромадження згодом збільшилися за рахунок коштів, одержаних одним з подружжя у дар або в порядку спадкування чи за рахунок дошлюбного майна, то ці кошти також є особистою власністю того з подружжя, який їх одержав. При поділі квартири на шо суму може бути збільшена його частка в паєнагромадження; в) поділ квартири у будинку ЖБК може бути проведений, якщо кожному з колишнього подружжя можливо виділити ізольоване жиле приміщення. Поділ приміщень при цьому провадиться відовідно до виділених паєнагромадженні масності на квартиру; з) до участі у справі про поділ квартири як третю особу суди повинні залучати ЖБК, оскільки цим зачіпаються його інтереси; и) до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні. а після завершення сплати - про право на власності на праві власності квартиру залежно від належної особі частки у паєнагромадженні. Виходячи з положень ст. 15 Закону України «Про власність» (який діяв на час повної сплати пайового внеску за спірну квартиру). ОСОБА_4 як член вказану квартиру після сплати всіх пайових внесків. житлово-будівельного кооперативу МЖБТ «Дом» набула право приватної власності на Вартість квартири (пайові внески) оплачена ОСОБА_4 за рахунок власних (особистих) коштів з власного рахунку НОМЕР_5 в ОФ АКБ МТБ, МФО 128168. по платіжним дорученням: №12 від 06.11.2002 в розмірі 34 700. 00 грн.: № 10 від 54.02.2004 в розмірі 3 268, 86 грн. 20.12.2002 в розмірі 4 400, 00 грн.; № 4 від 08.08.2003 в розмірі 38 396, 94 гри.; №11 від та особистою власністю ОСОБА_4 згідно письмової угоди між подружжям. Вказані кошти, що в еквіваленті складають 13 458, 00 дол. США, є роздільним майном Зокрема, у даній справі ОСОБА_2 визнав, що до одруження, ОСОБА_4 мала особисті накопичування в розмірі 85 800 доларів США. Саме з вказаних коштів, ОСОБА_4 сплатила пасві внески за квартиру. Відповідно, майно, яке набуто ОСОБА_4 за рахунок особистих коштів є її приватною власністю. Слід наголосити, що ОСОБА_2 ніколи не був членом житлово-будівельного кооперативу, та не сплачував пайових внесків за квартиру. Додатковою угодою б/н до інвестиційного договору б/н від 04.11.2002, укладеної 18.02.2004 між ОСОБА_4 і МЖБТ «Дом», інвестор Брухно Світлана Миколаївна, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зобов?язується не відчужувати будь-яким способом протягом 3-х років квартиру, придбану згідно Інвестиційного договору від 04.11.2002. Актом приймання-передачі від 18.02.2004, забудовник МЖБТ «Дом» передав, а ін-вестор ОСОБА_4 прийняла 3-х кімнатну квартиру Ne135 площею 70,3 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_5 . загальною вартістю 76 345, 80 грн. Вказана сума внесена інвестором Брухно Світланою Миколаївною на розрахунковий рахунок товариства в повному об?ємі, про що зазначено у п.3 Акту приймання-передачі від 18.02.2004 Згідно ст.443 ЦПК України, за поданням державного чи приватного виконавця, судом вирішується питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Приватний виконавець Парфьонов Г.В. звернувся до суду із поданням за відсутності підстав визначених законом. Подання приватного виконавця не містить беззаперечних доводів та не підтверджено належними доказами. Отже, суд першої інстанції не врахував вказаних обставин та ухвалив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню.

Явка сторін

В другє судове засідання надійшло друге клопотання апелянта про відкладення розгляду справи якє було відхилено судовою колегією так як звернення до суду з заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами не є підставою для відкладення судового розгляду, крім того, судова колегія враховує строкі розгляду справи в суді апеляційної інстанції та повторність клопотання апелянта про відкладення судового розгляду .

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представників стягувача та приватного виконавця, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегіядослідивши матеріалисправи встановила,що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича знаходиться виконавче провадження АСВП № 57513228 з примусового виконання виконавчого листа № 520/100954/15-ц, виданого 02.10.2018 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів за договором позики від 15.08.2018 року в сумі 2171748,40 грн, що за курсом НБУ станом на 04.08.2015 року еквівалентно 100000 доларів США.

24 жовтня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Георгієм Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (станом на 08 листопада 2019) та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 між громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04 жовтня 1997 року укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Любашівського районного управління юстиції Одеської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 04.10.1997 року зроблено актовий запис за № 61.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, встановлено, за ОСОБА_4 , РНОКПП. НОМЕР_2 , зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира загальною площею 70,3 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 05.04.2004, видавник: виконавчий комітет Одеської міської ради (номер запису про право власності 300420).

Окрім цього, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року у справі №947/7695/20 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про визнання угоди недійсною, було задоволено. Суд постановив визнати Угоду про роздільне майно подружжя від 10.12.97 року, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , недійсною.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 січня 2022 рокуу справі №947/7695/20апеляційну скаргу адвоката Доніної Людмили Анатоліївни в інтересах ОСОБА_4 на рішення Київського районного судум. Одеси від 13 липня 2021 року було залишено без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 947/7695/20 у задоволенні заяви ОСОБА_4 , поданої адвокатом Доніною Людмилою Анатоліївною, про зупинення дії рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 18 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання угоди недійсною, було відмовлено.

Таким чином, рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року у справі №947/7695/20 набрало законної сили, ісуд не може брати до уваги доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про те, що загальною площею 70,3 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є приватною власністю ОСОБА_4 . Отже, зазначена квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

В силу ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України це майно є їх спільною сумісною власністю. Таким чином, оскільки вищевказана квартира є об`єктом права спільної сумісної власності, то у зв`язку з цим має бути дотриманий порядок звернення стягнення на нього.

Згідно ст. 48 ч. 1, 6 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Положеннями ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За змістом ст. 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`ектом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 73 СК України передбачено, що за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Верховний Суд у своїй постанові від 25.04.2018 року у справі № 534/795/14-ц зазначив, що аналіз ст. 379 ЦПК України (2004 року), ч. 6 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на час розгляду справи), ст.ст. 60, 61, 70 СК України дає підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій, виходячи з того, що боржник має заборгованість та наявного у нього майна недостатньо для погашення заборгованості в повному обсязі, дійшли обґрунтованого висновку про визначення належної боржнику частки у спільному майні подружжя для подальшого погашення вказаної заборгованості. Станом на час звернення із поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник вчиняє дії що ускладнюють виконання рішення, не подав виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження Декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, не надавав пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, що свідчить про ухилення від виконання судового рішення та перешкоджанню приватному виконавцю у вчинені виконавчих дій.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод Європейського суду з прав людини як джерела права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішенням від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» визначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система (виконання рішень) була ефективною як в теорії, так і на практиці. А виконання рішень мас відбуватись таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність i державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року №11 сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку сул мас виходить презумпції рівності часток Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частини 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності та згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підставі передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) д суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній часткової власності.

Доводи апелянта про те, що суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, судом апеляційної інстанції не заперечуються, однак судова колегія звертає увагу на наявне діючє судове рішення Київського районного суду м.Одеси від 13 липня 2021р. в якому зроблені висновки які є приюдиційними для цієї справи.

Доводи апелянта про те, що приватний виконавець Парфьонов Г.В. звернувся до суду із поданням за відсутності підстав визначених законом, та подання приватного виконавця не містить беззаперечних доводів та не підтверджено належними доказами, є оціночними судженнями апелянта та не обгрунтовані належними нормами в протилежність змісту подання приватного виконавця.

Інші доводи апеляційної скарги є викладенням обставин справи та доведанням своєї позиції і по суті не є критикою судового рішення.

За таких обставин суд доходить до висновку щодо обгрунтованості подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировичапро визначення частки майна боржника у майні, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, та наявності підстав для його задоволення.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року залишити без змін

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 червня 2023 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко