Постанова

від 30.05.2023 по справі 902/197/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/197/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.11.2022 (суддя Нешик О. С.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (головуючий суддя Грязнов В. В., судді Василишин А. Р., Розізнана І. В.)

у справі № 902/197/22

за позовом керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Національної академії аграрних наук України, 2) Вінницької районної державної адміністрації і 3) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

до Агрономічної сільської ради,

треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Державне підприємство "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту Кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України", 2) Державне підприємство "Науковий інноваційно-технологічний центр" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" і 3) Інститут кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України,

треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 4) Концерн "Поділля", 5) Вінницька міська рада, 6) ОСОБА_1 , 7) ОСОБА_2 , 8) ОСОБА_3 , 9) ОСОБА_4 , 10) ОСОБА_5 , 11) ОСОБА_6 , 12) ОСОБА_7 , 13) ОСОБА_8 , 14) ОСОБА_9 , 15) ОСОБА_10 , 16) ОСОБА_11 , 17) ОСОБА_12 , 18) ОСОБА_13 , 19) ОСОБА_14 , 20) ОСОБА_15 , 21) ОСОБА_16 , 22) ОСОБА_17 , 23) ОСОБА_18 , 24) ОСОБА_19 , 25) ОСОБА_20 , 26) ОСОБА_21 , 27) ОСОБА_22 , 28) ОСОБА_23 , 29) ОСОБА_24 , 30) ОСОБА_25 , 31) ОСОБА_26 , 32) ОСОБА_27 , 33) ОСОБА_28 , 34) ОСОБА_29 , 35) ОСОБА_30 , 36) ОСОБА_31 , 37) ОСОБА_32 , 38) ОСОБА_33 , 39) ОСОБА_34 , 40) ОСОБА_35 , 41) ОСОБА_36 , 42) ОСОБА_37 , 43) ОСОБА_38 , 44) ОСОБА_39 ,

про визнання недійсним та скасування рішення,

(у судовому засіданні взяли участь прокурор Голуб Є. В., представники: позивача-3 - Римський М. В., третьої особи-4 - Жейда Г. І., третьої особи-5 - Лірник І. І.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Вінницької обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України (далі - позивач-1, НААН), Вінницької районної державної адміністрації (далі - позивач-2, Вінницька РДА) та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - позивач-3, Геокадастр) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Бохоницької сільської ради (правонаступник Агрономічна сільська рада) Вінницького району (далі - відповідач, Сільська рада) "Про визнання Державного акта на право постійного користування землею таким, що втратив чинність" від 09.02.2018 № 21.

2. За твердженням прокурора, прийнявши оскаржуване рішення Сільська рада вийшла за межі наданих їй повноважень, оскільки цим рішенням фактично припинила право Державного підприємства "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП ДГ "Бохоницьке") на користування землею.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.11.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 , у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що розпорядником земель, наданих у постійне користування ДП ДГ "Бохоницьке" була НААН, чи за НААН у безстроковому користуванні були закріплені спірні земельні ділянки, а тому права останньої оскаржуваним рішенням не порушені. Крім того, прокурором не надано доказів в підтвердження порушення прав Держгеокадастру у Вінницькій області та Вінницької РДА у даному спорі.

5. На переконання судів попередніх інстанцій, прокурором не доведено, що на момент вирішення спору Державний акт на право постійного користування землею серії ВН №1853, виданий 12.06.2000 ДП ДГ "Бохоницьке"- є чинним, а внесена до нього у 2000 році інформація є актуальною та достовірною станом на момент подання позову.

6. Суди також дійшли висновку, що спірний Державний акт на право постійного користування землею виданий відповідно до пункту 4.18 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 № 325, та пункту 2 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2012 № 513- фактично втратив свою чинність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 30.11.2022 і постанову апеляційного суду від 21.02.2023 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

8. У касаційній скарзі прокурор не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зазначає про застосування судами положень статті 19 Конституції України, статей 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 15.06.2022 у справі № 924/482/21, від 07.07.2022 у справі № 915/1164/21, від 08.02.2023 у справі № 904/6943/20.

9. Скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте Бохоницькою сільрадою за відсутності повноважень у останньої, оскільки розпорядником спірних земель державного підприємства є держава в особі відповідних органів - Держгеокадастру чи районної державної адміністрації в залежності від категорії землі.

10. Також скаржник наголошує на відсутності підстав для припинення Державному підприємству постійного користування усією земельною ділянкою, оскільки різниця у площі землі згідно з державним актом між проінвентаризованими, вилученими та переданими у користування Інституту Кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України становить 159,3 га.

11. На думку скаржника наведене свідчить про відсутність підстав для припинення державному підприємству права на користування значною площею землі, яка не була проінвентаризована та право на яке посвідчується державним актом, що визнаний оспорюваним рішенням сільради таким, що втратив чинність.

Позиція інших учасників справи

12. Сільська рада, Вінницька міська рада, Концерн "Поділля" та Держгеокадастр подали відзиви та пояснення на касаційну скаргу, у яких не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважають їх безпідставними і необґрунтованими, просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Рішенням Сільської ради від 20.04.2000 № 10 передано у постійне користування Дослідному господарству "Бохоницьке" земельні ділянки загальною площею 1451,538 га в межах згідно планом землекористування. Згідно з вказаним рішенням, 12.06.2000 Дослідному господарству "Бохоницьке" видано Державний акт на право постійного користування землею серія ВН №1853 (далі - Державний акт), додатком до якого є план зовнішніх меж землекористування.

14. Відповідно до довідки 10.06.1997 № 2418 "про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України включено юридичну особу під найменуванням "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів Української Академії Аграрних Наук" із присвоєнням їй ідентифікаційного коду 00496550.

15. 21.04.2000 здійснено перереєстрацію Дослідного господарства "Бохоницьке" Інституту кормів Української Академії Аграрних Наук, за результатами якої змінено найменування останнього на "Державне підприємство "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів Української Академії Аграрних Наук", ідентифікаційний код юридичної особи 00496550.

16. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на дату подачі позову, за ідентифікаційним кодом 00496550 зареєстроване Державне підприємство "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України".

17. Місцевий суд дійшов висновку, що суб`єкт, визначений землекористувачем в Державному акті на право постійного користування землею серія ВН №1853 від 12.06.2000 на момент вирішення спору має найменування "Державне підприємство "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України.

18. Судами встановлено, що на підставі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування здійснювалось вилучення земельних ділянок з землекористування ДП ДГ "Бохоницьке" з масиву в 1 451,538 га, в тому числі:

1) розпорядженнями Вінницької РДА від 21.01.2005 № 49 та від 01.02.2005 № 98 вилучено з землекористування ДП ДГ "Бохоницьке" земельну ділянку площею 11,7 га та передано у власність 116 членів Добровільного садово-огородницького об`єднання громадян "Ветеран" для ведення садівництва. З огляду на витяг із протоколу № 11 засідання президії Української академії аграрних наук від 22.05.2003, останньою було надано згоду на вилучення 16,7 га землі із землекористування ДП ДГ "Бохоницьке" для передачі її Добровільному садово-огородницькому об`єднанню громадян "Ветеран";

2) розпорядженням Вінницької РДА від 15.02.2008 № 259 затверджено технічну документацію із землеустрою по інвентаризації земель та залишено в користуванні ДП ДГ "Бохоницьке" земельну ділянку загальною площею 1 149,3361 га;

3) розпорядженням Вінницької РДА від 30.04.2008 № 768 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та вилучено у ДП ДГ "Бохоницьке" з постійного користування земельну ділянку загальною площею 22,9017 га;

4) розпорядженням Вінницької РДА від 30.04.2008 № 769 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та вилучено у ДП ДГ "Бохоницьке" з постійного користування земельну ділянку загальною площею 10,80 га;

5) розпорядженням Вінницької РДА від 25.07.2008 № 1486 вилучено з землекористування ДП ДГ "Бохоницьке" земельну ділянку площею 25,4669 га та передано у власність 228 громадян згідно додатку 1 до вказаного розпорядження. З огляду на зміст постанови президії Української академії аграрних наук від 27.12.2007, останньою було надано згоду на вилучення 25,0 га землі із землекористування ДП ДГ "Бохоницьке" для передачі її співробітникам Інституту кормів Української академії аграрних наук ДП ДГ "Бохоницьке" та жителям сільської громади для ведення індивідуального садівництва;

6) розпорядженням Вінницької РДА від 18.12.2009 № 1895 затверджено технічну документацію із землеустрою та вилучено у ДП ДГ "Бохоницьке" з постійного користування земельну ділянку загальною площею 45,1842 га.

19. Судами також встановлено, що 13.11.2012 на підставі рішення 12 сесії Сільської ради 6 скликання від 20.07.2012, а також на підставі розпорядження Вінницької РДА від 02.08.2012 № 886 ДП ДГ "Бохоницьке" видано 35 нових державних актів на право постійного користування на наступні земельні ділянки: 1) 0520680500:01:004:0061 площею 28,7853 га (державний акт серія ЯЯ № 020249); 2) 0520680500:01:005:0002 площею 1,3466 га (державний акт серія ЯЯ № 020296); 3) 0520680500:01:006:0176 площею 76,1748 га (державний акт серія ЯЯ № 020287); 4) 0520680500:01:007:0218 площею 4,4800 га (державний акт серія ЯЯ № 020288); 5) 0520680500:01:008:0381 площею 1,2683 га (державний акт серія ЯЯ № 020290); 6) 0520680500:01:008:0382 площею 8,7262 га (державний акт серія ЯЯ № 020281); 7) 0520680500:01:008:0383 площею 8,6105 га (державний акт серія ЯЯ № 020282); 8) 0520680500:01:009:0005 площею 2,4044 га (державний акт серія ЯЯ № 020292); 9) 0520680500:01:009:0006 площею 2,7030 га (державний акт серія ЯЯ № 020293); 10) 0520680500:01:009:0007 площею 0,7846 га (державний акт серія ЯЯ № 020294); 11) 0520680500:01:010:0009 площею 39,2411 га (державний акт серія ЯЯ № 020302); 12) 0520680500:01:011:0002 площею 80,6995 га (державний акт серія ЯЯ № 020285); 13) 0520680500:01:012:0004 площею 98,3743 га (державний акт серія ЯЯ № 020303); 14) 0520680500:02:001:0290 площею 0,8000 га (державний акт серія ЯЯ № 020242); 15) 0520680500:02:001:0291 площею 0,6000 га (державний акт серія ЯЯ № 020243); 16) 0520680500:02:001:0292 площею 0,8000 га (державний акт серія ЯЯ № 020244); 17) 0520680500:02:001:0293 площею 0,7000 га (державний акт серія ЯЯ № 020245); 18) 0520680500:02:001:0294 площею 1,1000 га (державний акт серія ЯЯ № 020246); 19) 0520680500:02:001:0295 площею 1,1058 га (державний акт серія ЯЯ № 020247); 20) 0520680500:06:001:0001 площею 17,4932 га (державний акт серія ЯЯ № 020283); 21) 0520680500:06:001:0002 площею 2,9763 га (державний акт серія ЯЯ № 020284); 22) 0520680500:06:002:0013 площею 6,1025 га (державний акт серія ЯЯ № 020305); 23) 0520680500:01:006:0177 площею 18,2508 га (державний акт серія ЯЯ № 020297); 24) 0520680500:01:006:0178 площею 0,2908 га (державний акт серія ЯЯ № 020298); 25) 0520680500:01:009:0008 площею 4,3949 га (державний акт серія ЯЯ № 020299); 26) 0520680500:01:009:0009 площею 177,6922 га (державний акт серія ЯЯ № 020300); 27) 0520680500:01:009:0010 площею 1,7654 га (державний акт серія ЯЯ № 020301); 28) 0520680500:01:013:0230 площею 2,3604 га (державний акт серія ЯЯ № 020248); 29) 0520680500:06:001:0004 площею 19,8067 га (державний акт серія ЯЯ № 020304); 30) 0520680500:06:002:0014 площею 66,6904 га (державний акт серія ЯЯ № 020306); 31) 0520680500:06:003:0004 площею 1,5659 га (державний акт серія ЯЯ № 020291); 32) 0520680500:06:003:0005 площею 13,4337 га (державний акт серія ЯЯ № 020307); 33) 0520680500:06:003:0006 площею 8,2158 га (державний акт серія ЯЯ № 020308); 34) державний акт серія ЯЯ № 020286 на земельну ділянку площею 28,2357 га; 35) державний акт серія ЯЯ № 020250 на земельну ділянку площею 73,3112 га.

20. 09.02.2018 Сільською радою прийнято рішення № 21 "Про визнання Державного акта на право постійного користування землею таким, що втратив чинність". Зі змісту рішення вбачається, що виданий Дослідному господарству "Бохоницьке" 12.06.2000 Державний акт на право постійного користування землею серія ВН №1853 у зв`язку з проведеною інвентаризацією визнано таким, що втратив чинність.

21. Постановою президії Національної академії аграрних наук України № 20 від 18.12.2019 затверджено Акт приймання-передачі частини майна та земельних ділянок ДП ДГ "Бохоницьке". Передано на баланс Інституту кормів, зокрема земельні ділянки загальною площею 885,8681 га, які перебували на балансі ДП ДГ "Бохоницьке". Як слідує з акта приймання-передачі майна від 28.11.2019 № 1 Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України передано від ДП ДГ "Бохоницьке" до Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України в тому числі 130,8134 га неоформлених земельних ділянок.

22. Відповідно до наказу Держгеокадастру від 30.07.2020 № 2-12599/15-20-СГ надано в постійне користування Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України земельні ділянки державної власності загальною площею 754,2548 га, які перебували у постійному користуванні ДП ДГ "Бохоницьке", а саме земельні ділянки з кадастровими номерами: 1) 0520680500:01:004:0061; 2) 0520680500:01:005:0002; 3)0520680500:01:006:0176; 4)0520680500:01:007:0218; 5) 0520680500:01:008:0381; 6)0520680500:01:008:0382; 7) 0520680500:01:008:0383; 8)0520680500:01:009:0005; 9)0520680500:01:009:0006; 10)0520680500:01:009:0007; 11)0520680500:01:010:0009; 12)0520680500:01:011:0002; 13)0520680500:01:012:0004; 14)0520680500:02:001:0290; 15)0520680500:02:001:0291; 16)0510100000:02:111:0001; 17)0520680500:02:001:0293; 18)0520680500:02:001:0294; 19)0520680500:02:001:0295; 20)0520680500:06:001:0001; 21)0520680500:06:001:0002; 22)0520680500:06:002:0013; 23)0520680500:01:006:0177; 24)0520680500:01:006:0178; 25)0520680500:01:009:0008; 26)0520680500:01:009:0009; 27)0520680500:01:009:0010; 28)0520680500:01:013:0230; 29)0520680500:06:001:0004; 30)0520680500:06:002:0014; 31)0520680500:06:003:0004; 32)0520680500:06:003:0005; 33)0520680500:06:003:0006;34)0520680500:01:004:0066.

23. В подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-12599/15-20-СГ від 30.07.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Інститутом кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України зареєстровано право постійного користування на земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні ДП ДГ "Бохоницьке".

24. Вважаючи, що Сільська рада, прийнявши 09.02.2018 рішення № 21 "Про визнання Державного акта на право постійного користування землею таким, що втратив чинність", вийшла за межі наданих їй повноважень, оскільки цим рішенням фактично припинила право на користування землею ДП ДГ "Бохоницьке", прокурор звернувся з позовом до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

25. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

26. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

27. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

28. Разом з тим згідно із частиною четвертою статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Щодо суті касаційної скарги

29. За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Згідно з частиною другою статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

31. Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

32. Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він прийнятий з перевищенням повноважень, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.

33. Отже, для вирішення спору по суті необхідно встановити, чи перевищила свої повноваження Сільська рада, приймаючи оскаржуване рішення, чи суперечить актам чинного законодавства оскаржуване рішення та чи порушує права позивачів у справі.

34. Так, статтею 141 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

35. При цьому частиною третьої статті 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

36. З аналізу наведених норм вбачається, що право добровільної відмови від права користування земельною ділянкою має саме землекористувач, а повноваженнями з прийняття рішення про припинення такого права наділений лише власник земельної ділянки (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 915/1917/19, а також від 07.07.2022 у справі № 915/1164/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

37. Водночас, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що врахувавши обставини, зокрема, багаторазових вилучень земельних ділянок з масиву, площею 1 451,538 га, наданого в постійне користування Державному господарству "Бохоницьке", з метою надання їх у власність чи користування іншим особам (у тому числі у постійне користування Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України), суди дійшли висновку, що права постійного користування ДП ДГ "Бохоницьке" на земельну ділянку згідно з державним актом серії від 12.06.2000 ВН № 1853 припинені.

38. При цьому суди зазначили, що скільки за наслідками проведеної інвентаризації земель, які надавались згідно з державним актом серії від 12.06.2000 ВН № 1853, а також через неодноразове вилучення земельних ділянок із землекористування Дослідного господарства "Бохоницьке" з масиву в 1 451,538 га - цей державний акт на право постійного користування землею вже не відображав реального стану землекористування тому втратив чинність, а отже, оспорюване у справі рішення приймалося Сільською радою з метою надання цьому факту юридичної визначеності та закріплення правого статусу державного акта.

39. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, прокурор послідовно стверджував, що після проведеної інвентаризації в 2012 році та поступового вилучення земельних ділянок із землекористування Дослідного господарства "Бохоницьке" з масиву 1 451,538 га, за ДП ДГ "Бохоницьке" рахувалося у користуванні 1 045,6 га. Проте, згідно з затвердженим 18.12.2019 актом прийому-передачі від ДП ДГ "Бохоницьке" на баланс Інституту кормів та сільського господарства НААН було передано 885,8 га, куди увійшли також 813,3716 га проінвентаризованих земель.

40. Таким чином, прокурор наголошував, що оскільки відомостей щодо інвентаризації, присвоєння кадастрових номерів і розпорядження рештою 159,8 га земель, які згідно з державним актом перебувають у користуванні ДП ДГ "Бохоницьке", матеріали інвентаризації не містять, оспорюваним рішенням Сільська рада фактично припинила право ДП ДГ "Бохоницьке" на постійне користування землею за відсутності на те визначених законом підстав.

41. Між тим, відхиляючи наведені аргументи прокурора посиланням не недоведеність того, які саме земельні ділянки (одна чи декілька) не увійшли до інвентаризованих земель, яка їхня площа та конфігурація, суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги того, що дослідження зазначених обставин є ключовим для висновку про обставини фактичного припинення права постійного користування ДП ДГ "Бохоницьке" земельною ділянкою згідно з державним актом серії від 12.06.2000 ВН № 1853 (в тому числі і рештою землі площею 159,8 га).

42. Наведене, в свою чергу, впливає на висновок про законність чи незаконність дій Сільської ради при прийнятті оспорюваного рішення, яким державний акт на право постійного користування землею визнано таким, що втратив чинність.

43. Суди першої та апеляційної інстанції на наведене уваги не звернули та, не надавши оцінки всім матеріалам справи в цілому, не встановивши всіх обставин справи з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.07.2022 у справі № 915/1164/21, на яку скаржник посилався у своїх апеляційній і касаційній скаргах (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

44. Частиною першою статі 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

45. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

46. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, є обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

47. З урахуванням наведених у цій справі правових висновків Верховного Суду та відповідних положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає доводи касаційної скарги частково обґрунтованими.

48. Разом з тим, суд касаційної інстанції не може виправити наведені вище порушення судів попередніх інстанцій, достовірне з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснено в ході нового розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, а отже їх не можна визнати законними і обґрунтованими.

51. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

52. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини третьої статті 310 ГПК України касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

53. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

54. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 30.11.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 902/197/22 скасувати.

3. Справу № 902/197/22 направити на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил