Рішення

від 12.07.2010 по справі 2-2111-10

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2111

2010 рік

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

12 липня 2010 року                     Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого                                                 -                   судді       Ярошенко С.С.

при секретарі                                                -                                 Дмитрієвій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

В позові зазначено, що в лютому 2009 року відповідач взяв у позивача в борг 200 доларів США та 500 Євро, а у вересні 2009 року ще й 3830 гривень. При передачі грошових коштів між ними було домовлено, що за користування грошовими коштами відповідач сплачує відсоток із розрахунку 5% на місяць. На підтвердження цього 17 жовтня 2009 року відповідач уклав з позивачем письмовий договір позики, за яким зобов'язався повернути всю суму боргу до 10 листопада 2009 року. Однак, у встановлений строк відповідач суму боргу та відсотки за користування грошовими коштами позивачу не сплатив та ухиляється від добровільного виконання свого зобов'язання по договору позики. В зв'язку з цим за відповідачем утворилась заборгованість, яка станом на 09 березня 2010 року, у національній валюті за офіційним курсом НБУ становить суму в розмірі 16213 гривень та складається з наступного: сума 6852 гривні – сума основного боргу, сума 6451 гривня – відсотки за користування грошовими коштами, сума 703 гривні збільшення суми боргу від інфляції, сума 507 гривень – неустойка, сума 1700 гривень – витрати, пов'язані із поверненням боргу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу за договором позики в розмірі 6852 гривні, відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 6451 гривня, збільшення суми боргу від інфляції в розмірі 703 гривні, неустойку в розмірі 507 гривень, витрати, пов'язані із поверненням боргу в розмірі 1700 гривень, а також судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 162 гривні 13 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень.

В судове засідання представник позивача не з'явилася, однак надала письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з'явився, однак надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізував зібрані по справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимогам цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (період) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (період).

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п.п.3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 – 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні, в лютому 2009 року між позивачем та відповідачем за усною домовленістю був укладений договір позики, згідно якого позивач позичив відповідачу в борг 200 доларів США та 500 Євро, зі сплатою відповідачем за користування грошовими коштами відсотку із розрахунку 5% на місяць. У вересні 2009 року, за аналогічною домовленістю та на тих самих умовах, позивач позичив відповідачу в борг 3830 гривень.

В подальшому, на підтвердження раніше досягнутої усної домовленості щодо укладеного договору позики, 17 жовтня 2009 року відповідач уклав з позивачем письмовий договір позики, за яким зобов'язався повернути всю суму боргу в строк до 10 листопада 2009 року.

Однак, відповідач зобов'язання за вказаним договором позики, у встановлений строк, належним чином не виконав, в результаті чого станом на 09 березня 2010 року за ним утворилась заборгованість, яка у національній валюті за офіційним курсом НБУ становить суму в розмірі 16213 гривень та складається з наступного: сума 6852 гривні – сума основного боргу, сума 6451 гривня – відсотки за користування грошовими коштами, сума 703 гривні збільшення суми боргу від інфляції, сума 507 гривень – неустойка, сума 1700 гривень – витрати, пов'язані із поверненням боргу.

Оскільки позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а саме: копією договору позики грошових коштів (а.с. 8); розрахунками суми заборгованості (а.с. 9 – 12, а.с. 26 – 28, а.с. 31); копіями претензій (а.с. 21 – 22); копіями актів звірки розрахунків (а.с. 23 – 24); довідками про облікову ставку НБУ та рівень інфляції (а.с. 29 – 30); копіями актів про виконання доручення клієнта (а.с. 32 – 33); копіями квитанцій (а.с. 34); квитанцією № 6095 від 10 березня 2010 року про сплату судового збору (а.с. 4); квитанцією № 6096 від 10 березня 2010 року про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 5); іншими матеріалами справи, а також визнані в повному обсязі самим відповідачем, то вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 162 гривні 13 копійок та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 536, 549 – 550, 610 – 612, 623, 625, 1046 – 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212 – 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів  – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики в розмірі 6852 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят дві) гривні, відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 6451 (шість тисяч чотириста п'ятдесят одна) гривня, збільшення суми боргу від інфляції в розмірі 703 (сімсот три) гривні, неустойку в розмірі 507 (п'ятсот сім) гривень, витрати, пов'язані із поверненням боргу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, а всього в сумі 16213 (шістнадцять тисяч двісті тринадцять) гривень .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 162 (сто шістдесят дві) гривні 13 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцять) гривень, а всього в сумі 192 (сто дев'яносто дві) гривні 13 копійок .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: