Рішення

від 30.05.2023 по справі 634/170/23

САХНОВЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 634/170/23

Провадження № 2/634/36/23

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023 року

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Єрьоміної О.В.,

при секретарі: Мальченко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Мрія» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та повернення земельної ділянки, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обгрунтування якого із врахуванням уточнень зазначив, що є власником земельної ділянки площею 5,3587 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Красноградського (Сахновщинського) району Харківської області, кадастровий № 6324884500:02:000:0223, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

16.07.2015 року начебто між позивачем та ТОВ (Аграрний дім ім. Горького» (нині СТОВ «Мрія») укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 1049 від 10.06.2013 року, зареєстрованого 16.09.2014 року за № 26966690. Дана додаткова угода від 16.07.2015 року, зареєстрована 04.09.2015 року у Державному реєстрі речового права на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.09.2015 року, номер запису 7039074.

Вказану додаткову угоду позивач не підписував, з її умовами не був ознайомлений, тому волевиявлення з його сторони на її укладання не було. Отримуючи орендну плату, позивач вважав, що це кошти за договором оренди землі № 1049 від 10.06.2013 року, зареєстрованого 16.09.2014 року за № 26966690, а тому вважає, що ця угода є недійсною.

Крім того, вважає, що умови додаткової угоди від 16.07.2015 року у частині права орендаря передавати земельну ділянку у суборенду є порушенням умов договору оренди та вимог законодавства. А відсутність у договорі і відповідальності за її несплату відповідно до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Також посилається на те, що орендну плату отримує без урахування індексації, як це передбачено договором оренди землі, і з 2015 року вона не змінювалася.

З урахуванням викладеного просив:

-визнати правочин - додаткову угоду від 16.07.2015 року до договору оренди земельної ділянки № 1049 від 10.06.2013 року, площею 5,3587 га, кадастровий № 6324884500:02:000:0223, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом ЯД № 032328, виданим на підставі розпорядження Сахновщинської райдержадміністрації від 16.02.2007 року № 67 та зареєстрованим у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі № 010770200063, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Красноградського (Сахновщинського) району Харківської області, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ «Аграрний дім ім. Горького»,правонаступником якого є СТОВ «Мрія», недійсним.

-повернути земельну ділянку площею 5,3587 га, кадастровий № 6324884500:02:000:0223, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власнику ОСОБА_1 , так як відповідач користується земельною ділянкою без законних підстав.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Клопотань про призначення судово-почеркознавчої експертизи не заявив як під час підготовчого судового засідання, так і під час судового розгляду.

При цьому, судом було роз`яснено позивачу право на заявлення клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність. Надав відзив, з якого вбачається, що договір оренди земельної ділянки № 1049 датований 10.06.2013 року помилково та є опискою, тоді як вірно 07.04.2014 року, як це зазначено на самому договорі оренди.

Позивач на обгрунтування своїх позовних вимог посилається на відсутність свого волевиявлення на укладення додаткової угоди від 16.07.2015 року до договору оренди землі № 1049 від 07.04.2014 року та відсутності його підпису та підпису директора ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» у спірному документі та акті прийому- передачі, акті визначення меж земельної ділянки в натурі, однак доказів підтвердження своїх тверджень суду не надано. При цьому відповідачем стверджується, що у спірному документі міститься особистий підпис позивача.

Хоч спірною додатковою угодою і передбачено передачу земельної ділянки у суборенду, разом з тим земельна ділянка упродовж всього час обробляється відповідачем самостійно.

Хибним є також посилання позивача на ст. 18, ч. 1. Ст. 20 ЗУ «Про оренду землі», оскільки відповідно до п.п. 2 п.3 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 11.11.2010 року № 1878- VI та ін. законодавчих актів ст.ст. 18,. 20 « Про оренду землі» було виключено. Дані зміни набрали чинності з 01.01.2013 року. на даний час діючим законодавством не вимагається державна реєстрація договорів оренди землі, а також додаткових угод до договорі оренди землі. При цьому згідно чинного законодавства України договори оренди землі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Посилання позивача на незмінність орендної плати також не відповідає дійсності, оскільки згідно п. 4.1. договору оренди землі передбачено орендну плату у розмірі 5743,94 грн, а згідно п. 4.1. додаткової угоди до нього розмір орендної плати збільшено до 9326, 45 грн.При цьому умовами додаткової угоди передбачено обчислення нарахування орендної плати з урахуванням індексації за рік виплати/нарахування (п.4.1)

За час користування земельною ділянкою орендодавцеві було сплачено за : 2014 рік - 5743,95 грн, 2015 рік - 7787,58 грн, 2016 рік - 9009,34 грн, 2017 рік - 9009,34 грн, 2018 рік - 15246,59 грн, 2019 рік - 15246,59 грн, 2020 рік - 15246,59 грн, 2021 рік - 15246,59 грн, 2022 рік - 19404,74 грн.

При цьому, відповідач просив застосувати строки позовної давності, оскільки уточнююча позовна заява датована позивачем 15.03.2023 року, на думку відповідача, до спірних правовідносин слід застосувати загальну позовну давність, а тому строк звернення до суду сплив 16.07.2018 року, оскільки додаткова угода датована 16.07.2015 роком.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,3587 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Красноградського (Сахновщинського) району Харківської області, кадастровий № 6324884500:02:000:0223, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державний актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 032328 від 28.08.2007 року (а.с. 15).

07.04.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» (правонаступником якого є СТОВ «Мрія»), в особі директора Чапча В.А., було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,3587 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Красноградського (Сахновщинського) району Харківської області, кадастровий № 6324884500:02:000:0223, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 5 років, право оренди якого було зареєстровано 16.09.2014 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний № 15879604 від 18.09.2014 року.

16.07.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» (правонаступником якого є СТОВ «Мрія»), в особі директора Чапча В.А., було укладено додаткову угоду до вищевказаного договору оренди землі, відповідно до якої:

П. 4.1 орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 6,5% від нормативного грошової оцінки земельної ділянки (п. 2.5 договору), що у грошовому виразі складає 9326,45 грн за один повний рік користування земельною ділянкою.

Обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/ нарахування (в залежності від того, яка із подій сталася раніше).

При цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталася раніше).

У разі виплати орендної плати авансом за наступні роки, розмір виплаченої орендної плати за такі роки у майбутньому не індексується.

П. 3.1. цей договір діє до 16.09.2029 року, починаючи із дня набрання чинності цим договором (з моменту державної реєстрації права оренди у порядку, передбаченому законодавством).

П. 9.3 передбачено права орендаря, зокрема орендар має право передавати земельну ділянку в суборенду (без отримання попередньої згоди орендодавця).

П..п. 13.1, 13.2, 13.3 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за даним договором, якщо таке невиконання стало наслідком нездоланної сили, тобто подій, настання яких ні орендар, ні орендодавець неспроможні були передбачити і попередити (пожежі, повені, землетруси, ін. стихійні явища природи, воєнні дії, тощо).

Згідно п. 14.2 сторони дійшли взаємної згоди про те, що із дня набрання чинності цим договором (із дня державної реєстрації права оренди) усі раніше укладені між сторонами даного договору угоди (договори оренди), предметом яких є зазначена у цьому договорі земельна ділянка або її частина, втрачають юридичну силу для сторін, а відносини сторін будуть регулюватися виключно положеннями даного договору. (а.с. 7-13).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 43285567 від 04.09.2015 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 325004813 від 07.03.2023 року право оренди земельної ділянки було зареєстровано 16.09.2014 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 15879604 від 18.09.2014 року. Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер : 1049, виданий 07.04.2014, видавник ТОВ «Аграрний дім ім. Горького», ОСОБА_1 ; додаткова угода до договору оренди земельної ділянки №1049 від 10.06.2013 року, серія та номер: б/н, виданий 16.07.2015 року, видавник ТОВ «Аграрний дім ім. Горького», ОСОБА_1 , (а.с. 14, 73-74).

У положеннях ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі».

Щодо вимог позивача в частині визнання недійсності правочину у зв`язку із відсутністю його волевиявлення, а саме не підписання ним особисто спірної додаткової угоди, виходжу з такого.

Статтею 1 ЗУ «Про оренду землі» (у ред. чинною на момент виникнення спірних правовідносин від 05.04.2015 року) передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне

володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві

для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13, 14 цього Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець

зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у

володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний

використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та

вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за

бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 6 вищевказаного Закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на

підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим

та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації

відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним..

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу..

Частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, позивачем не надано доказів відсутності волевиявлення на укладення спірного правочину, оскільки як під час підготовчого, так і безпосередньо при судовому розгляді клопотань про призначення судово-почеркознавчої експертизи по справі ним заявлено не було, а суд в інший спосіб позбавлений можливості ідентифікувати належність підпису особи, та тим самим встановити наявність або відсутність волевиявлення на укладення правочину. При цьому, судом було роз`яснено позивачу право на заявлення клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи по справі.

Щодо посилання позивача на виплату орендної плати без урахуванням індексації та відсутності умов її перегляду та відповідальності за несвоєчасну несплату, що у відповідності до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» (у ред. чинною на момент виникнення спірних правовідносин від 05.04.2015 року) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить

орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з

договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю

встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків

внесення орендної плати за земельні ділянки державної та

комунальної власності, які встановлюються відповідно до

Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з

урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором

оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі

недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк

оренди землі не повертається.

Статтею 22 цього Закону передбачено, що орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю

можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній

формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за

ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Статтею 23 цього Закону визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності

фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної

плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився

не з його вини.

Так, із змісту спірної додаткової угоди вбачається, а саме п. 4.1, вбачається, що розмір орендної плати здійснюється з урахуванням індексації, при цьому відповідно до п. 13.1 за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору, а тому вказані положення спірної угоди спростовують доводи позивача щодо умов сплати оренди.

При цьому, відповідачем вказано, що за час користування земельною ділянкою орендодавцеві було сплачено за : 2014 рік - 5743,95 грн, 2015 рік - 7787,58 грн, 2016 рік - 9009,34 грн, 2017 рік - 9009,34 грн, 2018 рік - 15246,59 грн, 2019 рік - 15246,59 грн, 2020 рік - 15246,59 грн, 2021 рік - 15246,59 грн, 2022 рік - 19404,74 грн.

Позивач доказів спростування виплати або несплати вказаних сум не надав.

Посилання позивача на ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», зокрема що істотними умовами договору оренди землі є : орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. При цьому, відсутність у договорі землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону, суд не бере до уваги з таких підстав.

Так, під час вирішення даного спору застосуванню підлягають законодавчі акти, які викладені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

У редакції ЗУ «Про оренду землі» від 05.04.2015 року, яка підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки оспорюваний правочин укладено 16.07.2015 року, статтею 15 не передбачено підстав для визнання договору недійсним у зв`язку відсутності однієї з істотних умов договору.

Щодо незгоди позивача на наявність неузгодженого з ним як орендодавцем п.9.3 щодо передачі земельної ділянки у суборенду (без отримання попередньої згоди Орендодавця), виходжу з наступного.

Положеннями ст. 8 ЗУ «Про оренду землі» (у ред. чинною на момент виникнення спірних правовідносин від 05.04.2015 року) визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися

орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це

передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового

повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна

ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні

обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не

суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного

договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди

земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній

реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки

посвідчується нотаріально.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України вказує на те, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд, дослідивши зміст оспорюваної угоди, проаналізуваши норми чинного законодавства виходить з такого.

Позивач, будучи повнолітньою, освідченою людиною, має змогу попередньо ознайомитися з умовами договору перед її підписанням, а тому його посилання на необізнаність наявних умов спірного договору не відповідає дійсності.

Засвідчення позивачем спірної додаткової угоди своїм підписом підтверджує наявність його волевиявлення на укладення даного правочину відповідно із запропонованими умовами.

Доказів відсутності особистого підпису у спірній додатковій угоді, як уже зазначалося вище, позивачем не надано.

При цьому, як зазначає відповідач, земельна ділянка використовується виключно орендарем та не передавалася в суборенду третім особам.

Щодо наявної помилки, яка допущена у додатковій угоді (дата укладення первинного договору), то умовами додаткової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» (правонаступником якого є СТОВ «Мрія»), в особі директора Чапча В.А., передбачає всі істотні умови, і наявна дата договору 10.06.2013, тоді як правильно 07.04.2014 року, не спростовує наявних між сторонами договору зобов`язань, відповідно до умов спірної угоди.

При цьому ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, підстав для визнання недійсної додаткової угоди від 16.07.2015 року до договору оренди земельної ділянки № 1049, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» (правонаступником якого є СТОВ «Мрія»), немає.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, виходжу з наступного.

За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно дост. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ятастатті 261 ЦК України).

З аналізу нормЦК України вбачається, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 « Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав ».

З урахуванням відсутності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, приходжу до висновку, що строки позовної давності у даному випадку не підлягають застосуванню.

На підставі викладеного,керуючись ст.cт. 10, 12, 13, 17, 76- 82, ст. ст. 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СТОВ «Мрія» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та повернення земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Сахновщинський районний суд Харківської області шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня складання його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено протягом 07.06.2023 року.

Суддя: