Ухвала

від 05.06.2023 по справі 904/454/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/454/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В. Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору

у справі № 904/454/22

за позовом за позовом Фізичної особи-підприємця Карагана Олексія Вікторовича

до відповідача: 1. Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області; 2. Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області; 3. Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, 4. Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна казначейська служба України

про стягнення матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

13.04.2023 Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області через підсистему "Електронний суд" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 13.04.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області у справі № 904/454/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.04.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2023 підстави наведені у клопотанні Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору - визнано неповажними. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору залишено без руху. Повідомлено Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку. Надано Головному управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області можливість зазначити підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав), та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав).

Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду уточнену касаційну скаргу на постанову постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22.

Після чого Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду уточнену касаційну скаргу на постанову постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22, судом касаційної інстанції необхідно перевірив додержання скаржником передбачених вимоги до форми і змісту касаційної скарги та встановити наявність/відсутність недоліків ії подання.

Пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Враховуючи подання Головним управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області уточненої касаційної скарги на постанову постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги) передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі позову), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року встановлено у розмірі 2 481,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Згідно вимог касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22.

Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 12 006,96.

Проте, матеріали касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області не містять документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі натомість в касаційній скарзі міститься клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 або зменшення розміру судового збору у справі № 904/454/22.

Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Положеннями частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено об`єкти справляння судового збору, а частиною другою статті 3 цього Закону визначено перелік процесуальних документів, за подання яких до суду судовий збір не сплачується.

Так, пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до частини другої статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц викладено правову позицію про те, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Отже, позивачі, які згідно із статтею 3 Закону України "Про судовий збір" звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і у разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, про що зроблено правовий висновок у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №914/1748/17.

Необхідність сплати судового збору у цих правовідносинах підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.11.2019 у справі № 906/770/17, згідно з якою на відповідача (відповідачів) не поширюються вимоги законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Так як вимоги законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за вказаними позовами не поширюються на інших учасників процесу і така правова позиція також викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати від 05.11.2019 у справі № 906/770/17, тоді як касаційну скаргу у справі №904/454/22 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22 подано відповідачем у справі, на якого не поширюються положення статті 3 Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення від сплати судового збору за подання касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі, зокрема, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

При цьому, Верховний Суд акцентує, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

У даному випадку предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Саме по собі посилання скаржника на введення на території України воєнного стану, ухвалення Верховною Радою України низки законодавчих актів, які містять зміни з урахуванням воєнного стану в Україні, посилання скаржника неприбутковість бюджетної установи, не доводить неможливості виконання обов`язку щодо сплати судового збору та не є підставою для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на викладене, клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22 не підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною другою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи зазначене, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги, скаржнику слід сплатити судовий збір у розмірі 12 006, 96 грн., який має бути перерахований за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; "Судовий збір (Верховний Суд, 055)", надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 12 006, 96 грн за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22.

Ухвалою Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №904/454/22 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору. Касаційну скаргу Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 904/454/22 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 426 914,16 грн. за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22.

06.04.2023 Ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру за подання касаційної скарги у справі № 904/454/22, а касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області № 04-10-10/2951 від 27.02.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22 повернуто скаржнику без розгляду разом з доданими до неї матеріалами.

Оскільки касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області № 04-10-10/2951 від 27.02.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22 підлягала поверненню скаржнику без розгляду у зв`язку із неусуненням недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору у встановлені судом касаційної інстанції строки, то розгляд клопотання про поновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги № 04-10-10/2951 від 27.02.2023 у справі № 904/454/22 судом касаційної інстанції не здійснювався.

13.04.2023 року скаржник через підсистему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 13.04.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22. В якій просить визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення, скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22, що мав бути сплачений за подання апеляційної скарги, а також звільнити скаржника від сплати судового збору за подання касаційної скарги або зменшити розмір судового збору.

Таким чином предметом оскарження до суду касаційної інстанції при зверненні Головним управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з касаційною скаргою № 04-10-10/2951 від 27.02.2023 була постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 904/454/22, в той час як 13.04.2023 скаржник звернувся вже з іншою касаційною скаргою, в якій оскаржує постанову суду апеляційної інстанції лише в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22 .

Оскільки 13.04.2023 року скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 13.04.2023, де предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 вже в частині стягнення 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22 судом касаційної інстанції перевірив додержання скаржником вимог ст.290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2023 підстави наведені у клопотанні Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору - визнано неповажними. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору залишено без руху. Повідомлено Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку. Надано Головному управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області можливість зазначити підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав), та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав).

В ухвалі Верховного суду від 27.04.2023 встановлено, що скаржником не доведено поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання касаційної скарги, тому клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22 задоволенню не підлягало.

Однак в якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржником зазначено, що скаржником надано всі можливі докази, які підтверджують неможливість вчинення дій щодо сплати судового збору тому змушенні змінити межах процесуальних строків, які визначені ухвалою суду касаційної інстанції від 08.03.2023 касаційну скаргу для того щоб відповідних бюджетних асигнувань було достатньо для сплати судового збору.

В ухвалі Верховного Суду від 27.04.2023 підстави наведені у клопотанні Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору визнавши неповажними, вказано, що відповідно до вимог п. 7 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується, встановлено, що допустимих доказів дати отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржником не надано, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України. Крім того колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила, що належними та допустимими доказами підтвердження дати отримання повного тексту оскаржуваної постанови є поштовий конверт в якому отримано копію оскаржуваного судового рішення із зазначенням ідентифікатора поштових відправлень, згідно якого було б можливо перевірити дату отримання скаржником повного тексту оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до пункту 7 частини першої, пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується та до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Разом із тим, до заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, не додано доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Однак, доказів отримання відповідної постанови (копії конверту суду апеляційної інстанції, поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, витягу з сайту "Укрпошта" тощо) до клопотання не додано, а копія картки реєстрації вхідного документа - є неналежним доказом отримання, з огляду на те, що даний документ проставляється власноруч Скаржником, який є зацікавленою особою, а не незалежним органом.

Також колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зробила висновок, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Тобто виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів отримання/неотримання повного тексту оскарженої постанови суду скаржник не надав, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України, у зв`язку з чим відповідне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження може бути розглянуте після надання належного обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права скаржника не порушені, оскільки йому було надано право на обґрунтування пропуску строку на оскарження судового рішення про яке він був обізнаний.

Таким чином, підстави наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22 не можна визнати поважними.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Згідно пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тобто, скаржник повинен зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, зокрема, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

В касаційній скарзі на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22 скаржником - Головним управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області зазначено, що підставою для звернення з касаційною скаргою є підстава передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, та зазначає, що Верховним судом розглядається велика кількість справ, а у скаржника ув`язку з великою кількістю справ та великим навантаженням відсутні ресурси для дослідження таких масивів інформації, тому скаржник не може фактично знати про всі праві висновки Верховного суду в таких спірних відносинах як відшкодування моральної шкоди, тому на думку скаржника на особу, яка подає касаційну скаргу не можу бути покладений обов`язок доведення такої обставини як «відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах». Також вказує, що оскільки перед скаржником стоїть нездійснена задача у вигляді дослідження усіх масивів реєстрів судових рішень, тому Верховний суд повинен довести ту обставину, якою суд керувався при ухвалі подібних висновків щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а у разі якщо Верховний суд не зазначає, що існує аналогічний висновок, існують підстави вважати, що такий висновок відсутній.

За змістом частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Самої по собі незгоди скаржника із висновками суду апеляційної інстанції, без викладення аргументів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, та без зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України, недостатньо для виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу.

Залишаючи касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22 ухвалою Верховного Суду від 27.04.2023 без руху суд касаційної інстанції надав Головному Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22 можливість зазначити підставу (підстави), на якій (яких) нею подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав), та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав).

Проте, розглянувши подану Головним управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області касаційну скаргу, суд касаційної інстанції встановив, що скаржник Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області не скористався наданою йому можливістю зазначити підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав), та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав). Зокрема, з уточнюючої касаційної скарги вбачається, що скаржник - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області як підставу для звернення з касаційною скаргою на оскаржувану постанову зазначає порушення норм процесуального права та п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Разом з тим, скаржник не зазначає висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а отже, виходячи із вимог ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області не зазначило належним чином та не обґрунтувало підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга, відтак, не усунуло недоліків касаційної скарги щодо зазначення підстави (підстав), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22 підлягає залишенню без руху на підставі ч. ч. 2 та 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, матеріали касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області містять клопотання про зупинення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 904/454/22.

Оскільки касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області підлягає залишенню без руху, то розгляд вищезазначеного клопотання буде здійснено касаційним судом при розгляді питання про можливість відкриття касаційного провадження, у разі усунення недоліків, які допущені при поданні касаційної скарги, у встановлені судом строки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 234, 235, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Підстави наведені у клопотанні Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22 - визнати неповажними.

2. Відмовити Головному управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору.

3. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22 залишити без руху.

4. Надати Головному управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

5. Головному управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області усунути недоліки касаційної скарги щодо сплати судового збору у такий спосіб:

- надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 12 006, 96 грн. за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 400 232,03 грн. судового збору у справі № 904/454/22.

6. Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області має право у термін, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку та надавши належні та допустимі докази отримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) нею подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав), та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав).

7. Документи про усунення недоліків касаційної скарги та заяву про поновлення строку направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк