Ухвала

від 02.10.2023 по справі 904/454/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/454/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В.(доповідача), Жукова С.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши матеріали вдруге поданої касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022

у справі № 904/454/22

за позовом за позовом Фізичної особи-підприємця Карагана Олексія Вікторовича

до 1. Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області;

2. Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області;

3. Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,

4. Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна казначейська служба України

про стягнення матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

05.05.2023 Головне управління Державної фіскальної служби України у Київській області звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі № 904/454/22.

Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2023 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області подану 05.05.2023 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду уточнень до вимоги касаційної скарги, а саме: чітко зазначити які судові рішення у справі № 904/454/22 він просить скасувати з зазначенням підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 цього Кодексу підстави (підстав), та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав) та вказати, які саме повноваження суду касаційної інстанції скаржник просить застосувати за результатами касаційного перегляду.

09.06.2023 Головне управління Державної фіскальної служби України у Київської області направило до суду уточнену касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 27.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22 залишено без руху. Надано Головному управління Державної фіскальної служби України у Київській області строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 533 642,70 грн. за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22,зазначено про право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши підстави для поновлення строку та надавши належні та допустимі докази отримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

13.07.2023 Головне управління Державної фіскальної служби України у Київській області направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання, в якому просить звільнити від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 904/454/22, яке мотивовано тим, що скаржник фінансово неспроможний здійснити сплату судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22 повернуто скаржнику без розгляду разом з доданими до неї матеріалами.

22.08.2023, Головне управління Державної фіскальної служби України у Київській області повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22.

Одночасно скаржником за текстом та у прохальній частині касаційної скарги порушено питання щодо звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2023 відмовлено Головному управлінню Державної фіскальної служби України у Київській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у справі № 904/454/22, залишено касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України Київської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22 без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме надати докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

20.09.2023 від Головного управління ДФС у Київській області надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

У поданій заяві скаржник також порушує питання щодо звільнення від сплати судового збору з огляду на фінансову неспроможність Головного управління ДФС у Київській області здійснити сплату судового збору, у зв`язку з дефіцитом Державного бюджету та введенням воєнного стану. Скаржник обґрунтовує клопотання обмеженням скаржника у реалізації права на оскарження судового рішення.

Розглянувши вказане клопотання суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Розсуд суду при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору за клопотанням сторони є обмеженим. У законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яких може бути звільнено від сплати судового збору та підстави вчинення таких дій.

Разом з тим, скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.

З огляду на те, що скаржником не зазначено обставин та доказів поширення на нього умов передбачених в частині першій статті 8 Закону України "Про судовий збір", не вбачається правових підстав для задоволення клопотання.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (Провадження № 11-336апп20), що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Також, колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 (Провадження №11-24апп21), що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Тому клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.

Як зазначалось, ухвалами від 27.06.2023, 31.07.2023 та 11.09.2023 вже тричі було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Проте скаржником вкотре до Суду подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Отже, вимоги ухвали Верховного Суду від 11.09.2023 стосовно сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22, скаржником не виконані.

Також, Верховний Суд ухвалою від 11.09.2023 залишаючи касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київської області без руху з підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, надав строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

Проте, надіславши заяву на усунення недоліків, скаржником не викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Суд відзначає, що нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, долучивши до нього на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження відповідні докази.

Вирішення судом питання щодо поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в розумінні приписів статей 119 та 288 ГПК України можливе саме за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, доводи якого підтверджені відповідними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Тобто виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Відповідно до частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 цього Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи з наведеного, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Київської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 234, 235, 292, пунктом 4 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби України у Київської області про відстрочення сплати судового збору.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Київської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22.

3. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати Головному управлінню ДФС у м. Києві.

4. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає

Головуючий О.В. Васьковський

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк