Ухвала

від 11.09.2023 по справі 904/454/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/454/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у Київської області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022

у справі № 904/454/22

за позовом за позовом Фізичної особи-підприємця Карагана Олексія Вікторовича

до 1. Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області;

2. Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області;

3. Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, 4. Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна казначейська служба України

про стягнення матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

22.08.2023, Головне управління Державної фіскальної служби України у Київської області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/454/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.08.2023.

Перевіривши матеріали касаційної скарги , Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 533 642,70 грн (266 821,35 (1,5 відсотка від оспорюваної суми) х 200% = 533 642,70).

Проте до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, натомість заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивовано тим, що згідно з Указом Президента від 24.02.2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" з 24.02.2022 зі змінами і доповненнями внесеними Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану. У зв`язку з дефіцитом Державного бюджету видатків не передбачено, кошторис ГУ ДФС на 2023 не затверджувався, що свідчить про фінансову неспроможність здійснити сплату судового збору.

Відповідно до частини першої ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Утім скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (Провадження № 11-336апп20), що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Також, колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 (Провадження №11-24апп21), що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Тому клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Як зазначено вище предметом касаційного оскарження Головного управління Державної фіскальної служби України у Київської області є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22.

Повний текст оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 904/454/22 складено та підписано 06.02.2023. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в касаційному порядку припадав на 27.02.2023, оскільки 26.02.2023 (неділя) - вихідний день.

Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 904/454/22 - 22.08.2023, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.

Проте, з тексу касаційної скарги в тому числі уточненої касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби України у Київської області, вбачається, що скаржник не порушує питання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене, касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби України у Київської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22, підлягає залишенню без руху на підставі ч. ч. 2 та 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, статтею 8 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби України у Київської області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у справі № 904/454/22.

2. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/454/22 залишити без руху.

3. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: надати докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав

4. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292, 293 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Васьковський