Постанова

від 22.05.2023 по справі 645/356/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/356/21 Номер провадження 22-ц/814/985/23Головуючий у 1-й інстанції Шарко О.П. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 24 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект» про стягнення заборгованості по заробітній платі , відшкодування моральної шкоди та понесених збитків

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект», в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект» на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 54519 грн., амортизаційні виплати за використання його особистого автомобіля у розмірі 22540 грн., збитки у вигляді витрат по оплаті пального для заправки автомобіля у розмірі 20000 грн., збитки, у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг в розмірі 7960 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а також сплачений судовий збір.

В обгрунтування позову зазначив, що з 02.04.2018 року він перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальність «Науково - дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект». 02.04.2018 року між ОСОБА_1 (працівник) та ТОВ «НДІП «Східбудпроект» (роботодавець) був укладений трудовий договір. Відповідно до умов вищевказаного трудового договору я був прийнятий на роботу водієм до ТОВ «НДІП «Східбудпроект» на мінімальну заробітну платню, яка встановлена законом. Так, при прийомі на роботу між ним та роботодавцем було досягнуто згоди, що він буде виконувати свої посадові обов`язки на власному автомобілі, а роботодавець буде компенсувати його збитки на пальне та оплачувати щомісяця вартість амортизації у розмірі 1610 грн. Таким чином, до встановленої законом мінімальної заробітної плати він щомісяця має отримувати амортизацію у розмірі 1610 грн. і відшкодування витрат на паливо. Грошові кошти, що витрачені ним на заправку автомобіля мають компенсуватися шляхом надання ним чеків/квитанцій про придбання палива до бухгалтерії роботодавця. Крім того, з січня 2020 року він був прийнятий за сумісництвом на посаду завідувача господарством з заробітною платою 1020 грн., сумлінно виконує свої посадові обов`язки нарікань на його роботу від роботодавця не надходило, в свою чергу роботодавець не виконує свої обов`язки в частині виплати заробітної плати, оскільки з початку 2020 року не виплачує заробітну плату у повному обсязі. Так, за 2020 рік позивач отримав заробітну плату лише за січень, та частково за лютий у розмірі 7500 грн., а це при тому, що мав отримати 56368 грн. Крім того, за грудень 2019 та за весь 2020 рік він не отримав виплати з амортизації автомобіля у розмірі 20930 грн., а також роботодавець не компенсував його витрати на пальне за 2019 рік у розмірі 20000 грн. Окрім того, ним була надіслана поштою заява на адресу роботодавця на звільнення за особистим бажанням ,ще у грудні 2020 року. Яку роботодавець отримав 16.12.2020 року, про що є повідомлення про вручення. До теперішнього часу роботодавець не здійснив з ним розрахунок, не звільнив з роботи та не видав трудову книжку, позивач вимагає виплатити йому заробітну плату за січень 2021 року у розмірі 5651 грн. (з урахуванням стягнення податків) та виплату за амортизацію автомобіля у розмірі 1610 грн. Позивач неодноразово вимагав виплачувати йому заробітну плату у повному розмірі та виплатити заборгованість, за амортизацію автомобілю, та компенсувати витрати на пальне, однак в задоволенні його вимог було відмовлено. До теперішнього часу роботодавець не здійснив з ним розрахунок по виплаті заборгованості по заробітній платі за відпрацьований період, амортизацію автомобілю та не компенсував витрати на пальне. Позивач вважає, що вищезазначені дії ТОВ «НДІП «Східбудпроект» є такими, що порушують його права, як працівника. З початку 2020 року роботодавець не виплачує заробітну плату в повному обсязі у зв`язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі. За 2020 рік він отримав заробітну плату за січень у розмірі 4628 грн., та за лютий 2872 грн., разом 7500 грн. Таким чином, заборгованість по заробітній платі за 2020 рік, та січень 2021 року становить 54519 грн. Окрім того, роботодавець щомісяця обіцяв виплачувати амортизацію за використання його автомобіля у розмірі 1610 грн., однак а ні у грудні 2019 року, а ні за весь 2020 рік амортизацію він так і не отримав, як і за січень 2021 року. Таким чином, позивач вважає, що роботодавець зобов`язаний виплатити йому 22540 грн. в рахунок амортизації за використання його автомобілю. Окрім того, позивач зазначає, що невиконання ТОВ «НДІП «Східбудпроект» своїх обов`язків по виплаті заробітної плати спричинило для нього виникнення моральних страждань, які знаходяться між собою в причинно-наслідковому зв`язку, оскільки роботодавець не виплачує заробітну плату у повному обсязі то у нього виник психоемоційний стрес, йому завдано моральну шкоду тим, що, розраховуючи на виконання ТОВ «НДІП «Східбудпроект» своїх обов`язків, він покладав певні надії, пов`язуючи з цим свої особисті плани.

Відшкодування завданої моральної шкоди з урахування об`єму та характеру завданих мені моральних страждань, ступеню вини роботодавця, а також вимог розумності та справедливості, він оцінює у розмірі 10 000 гривень.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що вони не погоджуються з розрахунками, здійсненими позивачем щодо заборгованості з виплати заробітної плати, позивачем не врахована часткова виплата заробітної плати за вказаний спірний період, неправильно обраховано оклад по дням, не показано в обрахунках вирахування податків, а також не враховано, положення наказу від 20.03.2020 № 22-К "Про встановлення неповного робочого тижня" відповідно до якого водію інституту, ОСОБА_1 з 23.03.2020 року встановлено неповний робочий тиждень із оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу, на підставі власної заяви, зареєстрованої за № 22, натомість за період з квітня 2020 року по січень 2021 року ОСОБА_1 нараховує заборгованість з заробітної плати як за повні робочі дні. За період з січня по грудень заробітна плата в сумі 31931,65 грн. виплачена частково, 08.10.2020 року в сумі 3500 грн., згідно платіжного доручення від 07.10.2020 року №1630, 01.12.2020 року в сумі 1128 грн. 75 коп., згідно платіжного доручення від 01.12.2020 року №1679, 01.12.2020 року в сумі 2871 грн. 25 коп. згідно платіжного доручення від 01.12.2020 року №1680. Відповідні факти зафіксовано та відображено в матеріалах перевірки Головного управління Держпраці у Харківській області. Відповідно до розрахунків посадових осіб Головного управління Держпраці у Харківській області заборгованість ТОВ " НДІП" Східбудпроект " з виплати заробітної плати ОСОБА_1 становить 24431,65 грн. Оскільки протягом 2020 року ОСОБА_1 не здавав в бухгалтерію подорожніх листів, то в ТОВ " НДІП" Східбудпроект " немає підстав для виплати суми амортизації автомобіля, оскільки Позивачем не доведено факт його використання в цілях ТОВ " НДІП" Східбудпроект ". Відповідно до Наказу Директора ТОВ " НДІП" Східбудпроект" № 17-ОД від 30.03.2018 року встановлено такі положення: Використання автомобіля DAEWOO NEXIA НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , оформляти подорожніми листами. Придбання паливо-мастильних матеріалів для заправки автомобіля здійснювати за кошти Інституту. Чеки на пальне надані без подорожніх листів, тому немає підстав вважати, що придбання пального здійснювалось саме для потреб Інституту, а не для власних потреб Позивача. Більше того, зі змісту чеків невідомий платник за транзакціями. Відповідно до вищезгаданого наказу саме Інститут здійснює придбання пального, а не ОСОБА_1 з подальшим відшкодування роботодавцем. Також представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 24 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект» про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди та понесених збитків, - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект», ЄДРПОУ 36818059, на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 24431 грн. 65 коп. (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять одна гривня шістдесят п`ять копійок)

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект», ЄДРПОУ 36818059, на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 244 грн. 32 коп. (двісті сорок чотири гривні тридцять дві копійки).

Рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини , що мають значення для справи, викладені висновки в рішенні не відповідають обставинам справи, не доведено обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує , що сума заробітної плати в розмірі 24 431, 65 грн визначена виходячи з заяви про встановлення неповного робочого тижня від 20.03.2020 року та наказу від 20.03.2020 року №22 «Про встановлення неповного робочого тижня».

Що стосується наказу №22 № «Про встановлення неповного робочого тижня» , то ОСОБА_1 дізнався про нього в суді. Заяву на встановлення неповного робочого часу ОСОБА_1 не писав. Апелянт наголошує, що вказаний документ є фіктивним.

Також вказує, що відповідальним за виписування подорожніх листів відповідно до п.2 Наказу №20-ОД від 30.07.2018 року був не він, а відтак висновки районного суду щодо покладення на ОСОБА_1 відповідальності за здачу подорожніх листів є помилковими.

Скаржник зазначає, що підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст.237 1 КЗпП є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин. А отже вимога ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди підлягає задоволенню.

Рішення районного суду ОСОБА_1 оскаржується також в частині відмови у стягненні витрат по оплаті юридичних послуг понесених позивачем при розгляді справи судом першої інстанції. Скаржник посилається на те, що витрати у сумі 7 960, 00 грн. ним підтверджені , а оте вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

ОСОБА_1 просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 24 червня 2-021 року частково . Ухвалити нове , яким стягнути на його користь з відповідача: заборгованість по заробітній платі у сумі 30 087,35 грн., амортизаційні виплати за використання його особистого автомобіля у розмірі 22 540 грн., збитки у вигляді витрат по оплаті пального для заправки автомобіля у розмірі 20 000 грн., збитки, у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг в розмірі 7 960 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., а також сплачений судовий збір.

Відповідачем було надано до суду відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначено , що в ТОВ " НДІП" Східбудпроект" немає підстав для виплати суми амортизації автомобіля, оскільки позивачем не доведено факт його використання в цілях ТОВ " НДІП" Східбудпроект". Також відповідач зазначає, що відсутні підстави для задоволення клопотань заявлених позивачем із апеляційною скаргою, адже надані позивачем клопотання суперечать один одному, скаржником не надано доказів щодо здійснення ним заходів для отримання витребовуваних доказів самостійно. Також, відповідач зауважує, що позивачем до апеляційної скарги додано докази , що не були подані до суду першої інстанції , що порушує норми ч.3ст.367 ЦПК України.

Представника ТОВ " НДІП" Східбудпроект", адвокат Лебедєв Д.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 ..

Районний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 24431 грн. 65 коп., як такі, що знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарг, відтак рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з слідуючих підстав.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено , що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект».

Відповідно наказу від 30.03.2018 року 312-К ОСОБА_1 прийнято на постійну роботу до господарського відділу водієм з власним автомобілем з 02.04.2018 року з виплатою щомісячної компенсації за зношування автомобіля в розмірі амортизації -2000 грн. на підставі власної заяви.

Згідно наказу від 28.12.2019 року №65-К водію ОСОБА_1 дозволено за його згодою виконання додаткової роботи за вакантною посадою завідувача господарства господарчої частини інституту, ОСОБА_1 від 28.12.2019 року.

Відповідно до наказу від 20.03.2020 року №22 «Про встановлення неповного робочого тижня» водію інституту, ОСОБА_1 з 23.03.2020 року встановлено неповний робочий тиждень із робочими днями понеділок - п`ятниця з 09.00 год. до 13 год. 00 хв. із тривалістю роботи 20 годин на тиждень з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу, на підставі власної заяви, яка зареєстрована за №22 .

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У статті 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Апелянт , обґрунтовуючи свою скаргу , вказує, що наявні підстави для стягнення на його користь з відповідача, заборгованості по заробітній платі в розмірі 30 087, 35 грн., також вказує, що заява на встановлення неповного робочого тижня є фіктивною.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Під час розгляду справи районним судом встановлено, що посадовими особами Головного управління держпраці у Харківській області Державної служби України з питань праці проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект» для здійснення позапланового заходу державного нагляду за дотриманням трудового законодавства, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ХК28123/517/АВ від 22 січня 2021 року, Припис про усунення виявлених порушень №ХК28123/517АВ/П від 22 січня 2021 року, з яких вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект» в порушення вимог ч. 1 та 2 ст. 115 КЗпП, ч.1 ст. 24 ЗУ №108, заробітна плата на підприємстві виплачується частинами, з порушенням встановлених строків. Сума невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 станом на 22.01.2021 року складає 24431 грн. 65 коп..

Вказана сума розрахована з урахуванням заяви ОСОБА_1 про встановлення йому неповного робочого тижня.

Та апелянт наголошує, що заяву він не писав, про її існування дізнався лише під час розгляду справи судом. Проте, скаржником до суду не заявлялось клопотань про проведення експертизи для встановлення належності підпису на заяві від 20.03.2020 що була зареєстрована під №22 ОСОБА_1 .

Відтак, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта , щодо фіктивності вказаної заяви.

А отже , суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок районного суду в частині щодо стягнення з ТОВ " НДІП" Східбудпроект" заборгованості по заробітній платі на користь ОСОБА_1 саме у сумі 24431 грн. 65 коп.

Скаржник також вказує , що на його користь підлягають стягненню амортизаційні виплати за використання власного автомобіля в розмірі 22 540,00 грн та витрати по сплаті пального для заправки автомобіля в розмірі 20 000,00 грн.

Та дослідивши матеріали справи колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення у зв`язку із їх недоведеністю.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо вказаної обставини , судом першої інстанції також зазначено, що з Акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ХК28123/517/АВ від 22 січня 2021 року, згідно письмових пояснень адміністрації Товариства та наказу від 16.11.2020 року №14-ОД «Про проведення службового розслідування за фактом порушень фінансової дисципліни при поданні звітності з використання орендованого автомобіля, викривлення звітних даних при заповненні подорожніх листів, підміни підтверджувальних документів по використаних паливно - мастильних матеріалах та про призначення складу комісії з проведення службового розслідування у відношенні водія інституту ОСОБА_1 » проводиться службове розслідування за фактами допущених ОСОБА_1 порушень фінансової дисципліни при подані звітності з використання орендованого автомобіля, викривлення звітних даних при заповненні подорожніх листів, підміни підтверджувальних документів по використаних паливно - мастильних матеріалах, що призвело до необґрунтованого збільшення витрат інституту при нарахуванні та виплати компенсації за використання транспортного засобу (пояснення, наказ від 16.11.2020 року №14-ОД додаються до акту). За вищезазначеним дослідити питання щодо відшкодування витрат на паливо та амортизацію автомобіля, ОСОБА_1 не являється можливим.

Апелянтом до суду не надано висновків за результатами службового розслідування щодо порушень ОСОБА_1 фінансової дисципліни. Відтак , колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення з ТОВ " НДІП" Східбудпроект" на користь ОСОБА_1 амортизаційних виплат за використання власного автомобіля в розмірі 22 540,00 грн та витрат по сплаті пального для заправки автомобіля в розмірі 20 000,00 грн.

ОСОБА_1 надав до суду апеляційної інстанції копію історії карткового рахунку , як підтвердження витрат по сплаті пального для заправки автомобіля. Та колегія суддів відхиляє вказаний доказ , адже з матеріалів справи слідує , що вказані докази в суді першої інстанції не надавались, а тому не можуть бути прийняті з огляду на положення ч.3 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 оскаржує рішення в частині відмови у стягненні на його користь витрат на юридичні послуги надані йому ТОВ «Харківський центр правової допомоги населенню» .

Відмовляючи у задоволенні вказаної вимоги районний суд керувався тим, що позивачем в порушення вимог частини 3 статті 137 ЦПК України не надано суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.131 2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно - правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання, у той час, як вбачається з матеріалів справи правова допомога надавалась позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю.

Відтак, судом першої інстанції здійснено вірний висновок про відмову у стягненні витрат на юридичні послуги з ТОВ " НДІП" Східбудпроект" на користь ОСОБА_1 .

Проте, колегія суддів вважає хибним твердження районного суду щодо недоведеності завдання позивачу моральної шкоди протиправними діями ТОВ " НДІП" Східбудпроект".

Як зазначено в п.3 Постанови від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237 1 КЗпП України , яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі , якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань , утрати нормальних життєвих зв`язків, і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд апеляційної інстанції вважає, що порушення прав працівника у сфері трудових відносин підтверджене наявністю заборгованості ТОВ " НДІП" Східбудпроект" перед ОСОБА_1 зі сплати заробітної плати , а відтак вимога позивача по стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Тож, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що стягненню з ТОВ " НДІП" Східбудпроект" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає сума у розмірі 2 000 грн. Позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди на більшу суму, а отже, суд вважає зазначену суму достатньою для відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди протиправними діями ТОВ " НДІП" Східбудпроект".

Окрім іншого апелянт просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Апеляційний суд оцінив заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет співмірності зі складністю цієї справи та реальності таких витрат, а також дослідив надані докази на підтвердження понесення цих витрат та дійшов висновку, що понесені стороною позивача ОСОБА_1 витрати з урахуванням співмірності зі складністю цієї справи, наданим обсягом послуг у суді апеляційної інстанції підлягають компенсації відповідачем у сумі 1000 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак , стягненню на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект» підлягають судові витрати позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 24 червня 2021 року - в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди скасувати.

Ухвалити у відповідній частині нове судове рішення .

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову у сумі - 264,31 грн. та апеляційної скарги у сумі 396,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва «Східбудпроект» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 1 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов