Рішення

від 24.06.2021 по справі 645/356/21

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/356/21

Провадження № 2/645/901/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Шарко О.П.

за участю: секретаря судових засідань Христенко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва Східбудпроект про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди та понесених збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва Східбудпроект , в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва Східбудпроект на його користь заборгованість по заробітній платіу сумі 54519 грн., амортизаційні виплати за використання його особистого автомобіля у розмірі 22540 грн., збитки у вигляді витрат по оплаті пального для заправки автомобіля у розмірі 20000 грн., збитки, у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг в розмірі 7960 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а також сплачений судовий збір.

В обгрунтування позову зазначив, що з 02.04.2018 року він перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальність Науково- дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва СХІДБУДПРОЕКТ . 02.04.2018 року між мною ОСОБА_1 (працівник) та ТОВ НДІП СХІДБУДПРОЕКТ (роботодавець) був укладений трудовий договір. Відповідно до умов вищевказаного трудового договору я був прийнятий на роботу водієм до ТОВ НДІП СХІДБУДПРОЕКТ на мінімальну заробітну платню, яка встановлена законом. Так, при прийомі на роботу між ним та роботодавцем було досягнуто угоди, що він буде виконувати свої посадові обов`язки на власному автомобілі, а роботодавець буде компенсувати його збитки на пальне та оплачувати щомісяця вартість амортизації у розмірі 1610 грн. Таким чином, до встановленої законом мінімальної заробітної плати він щомісяця має отримувати амортизацію у розмірі 1610 грн. і відшкодування витрат на паливо. Грошові кошти, що витрачені ним на заправку автомобіля мають компенсуватися шляхом надання ним чеків/квитанцій про придбання палива до бухгалтерії роботодавця. Крім того, з січня 2020 року він був прийнятий за сумісництвом на посаду завідувача господарством з заробітною платою 1020 грн., сумлінно виконує свої посадові обов`язки нарікань на його роботу від роботодавця не надходило, в свою чергу роботодавець не виконує свої обов`язки в частині виплати заробітної плати, оскільки з початку 2020 року не виплачує заробітну плату у повному обсязі. Так, за 2020 рік позивач отримав заробітну плату лише за січень, та частково за лютий у розмірі 7500 грн., а це при тому, що мав отримати 56368 грн. Крім того, за грудень 2019 та за весь 2020 рік він не отримав виплати з амортизації автомобіля у розмірі 20930 грн., а також роботодавець не компенсував його витрати на пальне за 2019 рік у розмірі 20000 грн. Окрім того, ним була надіслана поштою заява на адресу роботодавця на звільнення за особистим бажанням ,ще у грудні 2020 року. Яку роботодавець отримав 16.12.2020 року, про що є повідомлення про вручення. До теперішнього часу роботодавець не здійснив з ним розрахунок, не звільнив з роботи та не видав трудову книжку, позивач вимагає виплатити йому заробітну плату за січень 2021 року у розмірі 5651 грн. (з урахуванням стягнення податків) та виплату за амортизацію автомобіля у розмірі 1610 грн. Позивач неодноразово вимагав виплачувати йому заробітну плату у повному розмірі та виплатити заборгованість, за амортизацію автомобілю, та компенсувати витрати на пальне, однак в задоволенні його вимог було відмовлено. До теперішнього часу роботодавець не здійснив з ним розрахунок по виплаті заборгованості по заробітній платі за відпрацьований період, амортизацію автомобілю та не компенсував витрати на пальне. Позивач вважає, що вищезазначені дії ТОВ НДІП СХІДБУДПРОЕКТ є такими, що порушують його права, як працівника. початку 2020 року роботодавець не виплачує заробітну плату в повному обсязі у зв`язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі. За 2020 рік він отримав заробітну плату за січень у розмірі 4628 грн., та за лютий 2872 грн., разом 7500 грн. Таким чином, заборгованість по заробітній платі за 2020 рік, та січень 2021 року становить 54519 грн. Окрім того, роботодавець щомісяця обіцяв виплачувати амортизацію за використання його автомобіля у розмірі 1610 грн., однак а ні у грудні 2019 року, а ні за весь 2020 рік амортизацію він так і не отримав, як і за січень 2021 року. Таким чином, позивач вважає, що роботодавець зобов`язаний виплатити йому 22540 грн. в рахунок амортизації за використання його автомобілю. Окрім того, позивач зазначає, що невиконання ТОВ НДІП СХІДБУДПРОЕКТ своїх обов`язків по виплаті заробітної плати спричинило для нього виникнення моральних страждань, які знаходяться між собою в причинно-наслідковому зв`язку, оскільки роботодавець не виплачує заробітну плату у повному обсязі то у нього виник психоемоційний стрес, йому завдано моральну шкоду тим, що, розраховуючи на виконання ТОВ НДІП СХІДБУДПРОЕКТ своїх обов`язків, він покладав певні надії, пов`язуючи з цим свої особисті плани. Позивач вважав, що працюючи офіційно зможе отримувати заробітну плату у розмірі, що передбачений трудовим договором, однак це виявилося не так і майже рік роботодавець не виплачує заробітну плату. Більш того, він використовував свій автомобіль, а тому має право отримати амортизацію, також він витрачав особисті кошти на заправку автомобіля, а роботодавець відмовляє компенсувати вказані збитки. Відшкодування завданої моральної шкоди з урахування об`єму та характеру завданих мені моральних страждань, ступеню вини роботодавця, а також вимог розумності та справедливості, він оцінює у розмірі 10 000 гривень. Окрім того, у зв`язку з тим, що за вказівкою роботодавця він працював на власному автомобілі, то відповідно він витрачав власні грошові кошти на придбання палива (заправка автомобіля). Між тим, при прийомі на роботу між ним та роботодавцем було досягнуто угоди, що він заправляє автомобіль за власні кошти, а роботодавець компенсує понесені мною витрати на придбання палива. Між тим, незважаючи на той факт, що у 2019 році він надав до бухгалтерії роботодавця всі чеки щодо підтвердження заправки автомобіля, його витрати на придбання палива не були компенсовані. Так, за 2019 рік він витратив на придбання палива грошові кошти у сумі 20 000 грн., які він просить компенсувати. Крім того, у зв`язку із порушенням моїх прав, відсутністю у мене спеціальних знань в області права, я був вимушений звернутися за професійною юридичною допомогою в юридичну компанію, в касу якої мною було сплачено суму у розмірі 7960 гривень, які є його збитками, понесеними з вини ТОВ НДІП СХІДБУДПРОЕКТ , внаслідок порушення норм діючого законодавства про працю та його прав.

У ході судового розгляду позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, надав суду пояснення, аналогічні викладеним вище.

Представник відповідача у судове засідання не з`являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, неодноразово надавав суду заяви з проханням відкласти судові засідання, доказів поважності неявки суду не надали. Надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що вони не погоджуються з розрахунками, здійсненими позивачем щодо заборгованості з виплати заробітної плати, позивачем не врахована часткова виплата заробітної плати за вказаний спірний період, неправильно обраховано оклад по дням, не показано в обрахунках вирахування податків, а також не враховано, положення наказу від 20.03.2020 № 22-К "Про встановлення неповного робочого тижня" відповідно до якого водію інституту, ОСОБА_1 з 23.03.2020 року встановлено неповний робочий тиждень із оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу, на підставі власної заяви, зареєстрованої за № 22, натомість за період з квітня 2020 року по січень 2021 року ОСОБА_1 нараховує заборгованість з заробітної плати як за повні робочі дні. За період з січня по грудень заробітна плата в сумі 31931,65 грн. виплачена частково, 08.10.2020 року в сумі 3500 грн., згідно платіжного доручення від 07.10.2020 року №1630, 01.12.2020 року в сумі 1128 грн. 75 коп., згідно платіжного доручення від 01.12.2020 року №1679, 01.12.2020 року в сумі 2871 грн. 25 коп. згідно платіжного доручення від 01.12.2020 року №1680. Відповідні факти зафіксовано та відображено в матеріалах перевірки Головного управління Держпраці у Харківській області. Відповідно до обрахунків посадових осіб Головного управління Держпраці у Харківській області заборгованість ТОВ "СХІДБУДПРОЕКТ" з виплати заробітної плати ОСОБА_1 становить 24431,65 грн. Оскільки протягом 2020 року ОСОБА_1 не здавав в бухгалтерію подорожніх листів, то в ТОВ "СХІДБУДПРОЕКТ" немає підстав для виплати суми амортизації автомобіля, оскільки Позивачем не доведено факт його використання в цілях ТОВ "СХІДБУДПРОЕКТ". Відповідно до Наказу Директора ТОВ "Східбудпроект" № 17-ОД від 30.03.2018 року встановлено такі положення: Використання автомобіля DAEWOO NEXIA НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , оформляти подорожніми листами. Придбання паливо-мастильних матеріалів для заправки автомобіля здійснювати за кошти Інституту. Чеки на пальне надані без подорожніх листів, тому немає підстав вважати, що придбання пального здійснювалось саме для потреб Інституту, а не для власних потреб Позивача. Більше того, зі змісту чеків невідомий платник за транзакціями. Відповідно до вищезгаданого наказу саме Інститут здійснює придбання пального, а не ОСОБА_1 з подальшим відшкодування роботодавцем. Також представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

За положеннями ст. 129 Конституції України та ч.1 ст.2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість вирішення спору у відсутність представника відповідача Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму Про судове рішення у цивільній справі №14 від 18.12.2003 року Про судове рішення у цивільній справі вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у фактично трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва Східбудпроект .

Відповідно наказу від 30.03.2018 року 312-К ОСОБА_1 прийнято на постійну роботу до господарського відділу водієм з власним автомобілем з 02.04.2018 року з виплатою щомісячної компенсації за зношування автомобіля в розмірі амортизації -2000 грн. на підставі власної заяви.

Згідно наказу від 28.12.2019 року №65-К водію ОСОБА_1 дозволено за його згодою виконання додаткової роботи за вакантною посадою завідувача господарства господарчої частини інституту, ОСОБА_1 від 28.12.2019 року.

Відповідно до наказу від 20.03.2020 року №22 Про встановлення неповного робочого тижня водію інституту, ОСОБА_1 з 23.03.2020 року встановлено неповний робочий тиждень із робочими днями понеділок - п`ятниця з 09.00 год. до 13 год. 00 хв. із тривалістю роботи 20 годин на тиждень з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу, на підставі власної заяви, яка зареєстрована за в„–22 .

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У статті 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції Про захист заробітної плати № 95, ухваленої Генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Посадовими особами Головного управління держпраці у Харківській області Державної служби України з питань праці проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва Східбудпроект для здійснення позаплавного заходу державного нагляду за дотриманням трудового законодавства, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ХК28123/517/АВ від 22 січня 2021 року, Припис про усунення виявлених порушень №ХК28123/517АВ/П від 22 січня 2021 року, з яких вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва Східбудпроект в порушення вимог ч. 1 та 2 ст. 115 КЗпП, ч.1 ст. 24 ЗУ №108, заробітна плата на підприємстві виплачується частинами, з порушенням встановлених строків. Сума невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 станом на 22.01.2021 року складає 24431 грн. 65 коп., у зв`язку з чим саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у якості заборгованість по заробітній платі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за доцільне відмовити, оскільки вони не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.

Так, стосовно позовних вимог про стягнення амортизаційних виплати за використання його особистого автомобіля у розмірі 22540 грн., збитків у вигляді витрат по оплаті пального для заправки автомобіля у розмірі 20000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно наказу №20-ОД від 30 липня 2019 року, автомобіль Шкода Фабія , державний номерний знак НОМЕР_2 , 2001 року випуску, має використовуватися для службових поїздок персоналу Інституту за дорученням Голови Наглядової ради інституту, головного архітектора. Використання автомобіля оформити подорожніми листами. Придбання паливно - мастильних матеріалів для заправки автромобіля здійснювати за кошти Інституту. Призначено головного бухгалтера ОСОБА_3 відповідальною за щомісячну виплату компенсації ОСОБА_1 за використання автомобіля у господарській діяльності Інституту у сумі 2000 грн.

Однак, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт надання ним до бухгалтерії до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва Східбудпроект подорожніх листів, відповідно до зазначеного наказу, не доведено, що дійсно автомобіль Шкода Фабія , державний номерний знак НОМЕР_2 , 2001 року випуску, використовувався для службових поїздок персоналу Інституту.

Як вбачається з зазначеного Акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ХК28123/517/АВ від 22 січня 2021 року, згідно письмових пояснень адміністрації Товариства та наказу від 16.11.2020 року №14-ОД Про проведення службового розслідування за фактом порушень фінансової дисципліни при поданні звітності з використання орендованого автомобіля, викривлення звітних даних при заповненні подорожніх листів, підміни підтверджувальних документів по використаних паливно - мастильних матеріалах та про призначення складу комісії з проведення службового розслідування у відношенні водія інституту ОСОБА_1 проводиться службове розслідування за фактами допущених ОСОБА_1 порушень фінансової дисципліни при подані звітності з використання орендованого автомобіля, викривлення звітних даних при заповненні подорожніх листів, підміни підтверджувальних документів по використаних паливно - мастильних матеріалах, що призвело до необґрунтованого збільшення витрат інституту при нарахуванні та виплати компенсації за використання транспортного засобу (пояснення, наказ від 16.11.2020 року №14-ОД додаються до акту). За вищезазначеним дослідити питання щодо відшкодування витрат на паливо та амортизацію автомобіля, ОСОБА_1 не являється можливим.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Як зазначено в п.3 Постанови від 31.03.1995 р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому, згідно з пунктом 5 цієї Постанови до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджуються факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, зі змісту поданої Позивачем заяви та доданих до неї доказів не доведений факт вчинення Відповідачем винного протиправного діяння стосовно позивача. У позовній заяві не вказано у чому саме полягає протиправність діяння заподіювана моральної шкоди, не визначено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

У позові не доведено та нічим не обґрунтовується вимога щодо стягнення в якості відшкодування моральної шкоди суми у розмірі 150 000,00 грн., не пояснюється з яких міркувань позивач виходив, визначаючи саме цей розмір відшкодування.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Цивільна - правова відповідальність за завдану моральну шкоду настає при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.

Слід зазначити, що застосування принципу презумпції моральної шкоди не випливає з чинного законодавства. Загальне правило про розподіл обов`язків доказування, встановлене ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на у своїх вимог та заперечень. Виходячи з цього, Позивач повинен довести факт спричинення йому Відповідачем моральної шкоди.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Як зазначено в п. 9 Постанови від 31.03.1995 р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди не зазначено, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надав ніяких доказів причино - наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та його моральними стражданнями.

Таким чином, позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не обгрунтував, з чого він виходив, визначаючи розмір заподіяної йому шкоди.

З наведеного вище суд вважає, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, протиправності дій чи бездіяльності відповідача та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяною шкодою.

Розглянувши вимогу про стягнення витрат на професійну правову допомогу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно - правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання, у той як вбачається з матеріалів справи правова допомога надавалась позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю

Також, позивачем в порушення вимог частини 3 статті 137 ЦПК України не надано суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 24431 грн. 65 коп., як такі, що найшли своє підтвердження у ході судового розгляду, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує судові витрати позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва Східбудпроект про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди та понесених збитків, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва Східбудпроект , ЄДРПОУ 36818059, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 24431 грн. 65 коп. (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять одна гривня шістдесят п`ять копійок)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницький і проектний інститут цивільного будівництва Східбудпроект , ЄДРПОУ 36818059, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 244 грн. 32 коп. (двісті сорок чотири гривні тридцять дві копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення виготовлений 06 липня 2021 року.

Головуючий суддя: